Справа № 761/19064/19 Головуючий в суді І інстанції Мальцева Д.О.
Провадження № 22ц-824/14361/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(у порядку письмового провадження)
05 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Іванової І.В. та Матвієнко Ю.О.,-
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року про закриття провадження по справі у частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі та встановлення графіку побачень з дитиною,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 6000, 00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та встановити відповідачу графік побачення з дитиною.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року прийнято відмову позивачки від позовних вимог про встановлення графіку побачень з дитиною, провадження у справі у частині цих позовних вимог закрито, роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що місцевий суд спочатку повинен був розглянути його заяву про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачкою не було сплачено судовий збір в частині вимог про встановлення графіку побачення з дитиною, а потім вирішувати питання про закриття провадження у справі в частині цих позовних вимог, крім того судом не було належним чином роз`яснено наслідків закриття провадження, через що вважає ухвалу такою, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів, вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про встановлення графіку побачення з дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка відмовилася від цієї частини позовних вимог, то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі ст. ст. 206, 255 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 6000, 00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та встановити відповідачу графік побачення з дитиною (а.с.1-3).
10 вересня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме встановлення графіку побачень з дитиною, та просила закрити провадження у справі у частині цих позовних вимог (а.с.33).
12 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив позовну заяву залишити без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України, оскільки, на думку ОСОБА_1 , вона подана особою, яка не має повноважень на ведення справи (а.с.44-45).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року прийнято відмову позивачки від позовних вимог про встановлення графіку побачень з дитиною, провадження у справі у частині цих позовних вимог закрито, роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (а.с.48).
Згідно положень ч.ч.1-3, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачка подала заяву про відмову від частини позовних вимог, і така відмова була прийнята судом, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі ст. ст. 206, 255 ЦПК України, а також роз`яснив сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Доводи апелянта про те, що суд спочатку мав вирішувати його клопотання про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у матеріалах справи є лише клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України, яке було вирішено судом першої інстанції, будь-яких інших клопотань у матеріалах справи немає, і ці доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм процесуального права та незгодою з висновками суду першої інстанції та їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали місцевого суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:
