ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 426/1201/16
провадження № 61-38978св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу адвоката Сабєтова Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнив частково. Постанову апеляційного суду Луганської області від 05 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 71 229,72 грн інфляційних втрат по заборгованості з дострокового повернення кредиту скасував, залишити в цій частині у силі рішення Сватівського районного суду Луганської області від 24 листопада 2017 року. Постанову апеляційного суду Луганської області від 05 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 111 529,01 грн інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів та 33 399,53 грн інфляційних втрат на суму невідшкодованих страхових платежів залишив без змін.
При цьому колегія суддів зазначила, що: «Відповідно до графіку погашення кредиту у період з червня 2014 року по серпень 2015 року відповідач був зобов`язаний сплачувати щомісячно еквівалент 1 217,74 доларів США, визначений у гривнях на день кожного платежу. У виставлених позивачем відповідно до умов кредитування рахунках на оплату чергових (щомісячних) платежів за період з червня 2014 року по серпень 2015 року розміри платежів визначені у гривнях. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розмір несплачених щомісячних платежів розраховано саме у гривнях з урахуванням інфляційних втрат. Тобто, позивач застосував еквівалент іноземної валюти не на час звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, а на час виставлення рахунків, що не дозволило йому відновити втрати від знецінення національної валюти. […] Таким чином невиконані грошові зобов`язання відповідача по виплаті заборгованості за кредитом у вигляді чергових платежів та виплаті невідшкодованих страхових платежів визначені у гривні, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що стягнення інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів та інфляційних втрат на суму невідшкодованих страхових платежів на користь позивача узгоджується з вимогами статті 625 ЦК України».
Не можу погодитися із цим висновком колегії суддів у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 111 529,01 грн інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів з таких мотивів.
1. Суди встановили, що 16 вересня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 50010576, відповідно до якого позивач надав відповідачу 469 852,55 грн кредиту, еквівалент якого становить 57 446,21 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,9 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 15 вересня 2018 року, для купівлі автомобіля марки «Volkswagen», модель «Touareg NF», 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 . Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.
1.1. Відповідно до пункту 1.2 умов кредитування відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит позивачу у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.
1.2. Відповідно до пунктів 1.3.1, 1.4.2, 1.4.3 умов кредитування відповідач повинен здійснювати виплати за кредитним договором щомісячно на підставі рахунків, виставлених позивачем у національній валюті із застосуванням обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі.
1.3. Відповідачу виставлені рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за червень 2014 року - серпень 2015 року у національній валюті - гривні, які ним не сплачені, внаслідок чого виникла заборгованість.
1.4. Згідно з пунктом 1.6 умов кредитування виконання зобов`язання відповідача за кредитним договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу № 50010576 від 18 вересня 2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль «Volkswagen», що належить йому на праві власності.
1.5. На виконання вимог пункту 5.5 кредитного договору 17 вересня 2013 року між позивачем, відповідачем та АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № РМ245465Га/13скв.
1.6. Відповідно до умов договору страхування та договору застави, якщо оплату страхового платежу не здійснює відповідач, то страхова компанія письмово повідомляє про це позивача та надає йому відповідні рахунки для сплати страхового платежу. Відповідач зобов`язується в подальшому компенсувати позивачу витрати, понесені останнім у зв`язку із виконанням умов договору страхування.
1.7. Відповідно до пункту 3.2.1 умов кредитування кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (або його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.
1.8. Пунктом 3.3 умов кредитування встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі суму кредиту та додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
1.9. 11 вересня 2015 року позивач через кур`єрську компанію ТОВ «Експрес МОТО Україна» надіслав відповідачу вимогу (повідомлення) № 50010576 від 04 серпня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, штрафних санкцій, компенсації страхових платежів та повідомив відповідача, що заборгованість по сумі кредиту визначена в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та у разі несплати буде перерахована на дату подання позову.
2. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
3. У частинах першій, другій статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
4. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5. У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 зроблено висновок, що:
«згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти».
5.1. Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, не був змінений і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема:
(а) у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду:
- від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16 (провадження № 61-23789св18);
- від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц (провадження № 61-31485св18);
- від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц (провадження № 61-26034св18);
- від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц (провадження № 61-21851св18);
(б) у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.
5.2. Необхідно зауважити, що висновки аналогічні, викладеному у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, Верховний Суд України висловлював і раніше неодноразово:
(а) у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 вказано, що: «відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. З огляду на викладене вимоги ОСОБА_1 про відшкодування інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання, у якому сторони визначили грошовий еквівалент у доларах США, не можна визнати законними й обґрунтованими».
(б) у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16 вказано:
«відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. При ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. Таким чином суди дійшли неправильного висновку про те, що індексації підлягає невиплачена сума страхового відшкодування згідно договору, визначена в іноземній валюті (15 000 доларів США за вирахуванням сплачених затрат за репарацію в розмірі 4 тис. 347 доларів США). Індексації лише підлягає 1 000 грн. яка згідно договору визначена у гривні».
(в) у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15 вказано:
«відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Установивши, що між сторонами виникли правовідносини на підставі розписок, за змістом яких ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 у тому числі грошові кошти в іноземній валюті - 32 тис. 900 доларів США, суди помилково застосували до таких грошових зобов`язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях. Суд касаційної інстанції, погоджуючись із такими висновками судів попередніх інстанцій, допустив неоднакове застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. З наведених підстав оскаржувані судові рішення в частині відшкодування інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання, визначеного у доларах США, не можна визнати законними й обґрунтованими. Відповідно до розрахунку індексу інфляції та трьох відсотків річних, долученого до позовної заяви, сума інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення 32 тис. 900 доларів США складає 17 тисяч 940 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 143 тис. 340 грн 60 коп. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, та в разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення. За таких обставин ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2011 року та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2010 року слід змінити, зменшивши розмір стягуваної з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу з 517 тис. 658 грн 10 коп. до 374 тис. 317 грн 50 коп., що складається з боргу в розмірі 66 тис. 415 грн та 32 тис. 900 доларів США, трьох відсотків річних у розмірі 3 тис. 50 доларів США та 3 тис. 554 грн, а також 17 тис. 108 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання, визначеного у гривнях».
5.3. Таким чином, у вказаних постановах Верховний Суд України та Верховний Суд зробив висновки про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Причому немає значення застосовано позивачем еквівалент іноземної валюти чи ні.
6. По суті протилежний підхід щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України висловлений:
(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 11 листопада 2019 року у справі № 910/15951/18 вказано, що: «сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому судами попередніх інстанцій враховано, що за умовами договору сума платежу визначена у гривні в еквіваленті до іноземної валюти і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то відповідно до частини другої 625 ЦК України боржник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов`язання. Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок заявлених ПСП «Оскар» до стягнення з ТзОВ «Агро Маркетинг Груп» 128237,55 грн інфляційних втрат, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність заявлених вимог.
(2) у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19) вказано, що: «При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним». Варто звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду не відступала ні від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, ні від раніше висловлених висновків Верховного Суду України у постановах від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16; від18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16; від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.
6.1. Таким чином, у вказаних постановах Верховний Суд зробив висновки про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати підлягають стягненню, якщо не застосований грошовий еквівалент іноземної валюти.
7. Індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, тоді як втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Тому у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Причому немає значення застосовано позивачем еквівалент іноземної валюти чи ні.
8. За таких обставин колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із відступом від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухвалених постановах Верховного Суду (постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 11 листопада 2019 року у справі № 910/15951/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19).
Суддя В. І. Крат
