ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2019 р. Справа№ 910/12217/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019
у справі № 910/12217/19 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазінвест» Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
до директора Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазінвест» Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1
про стягнення 235 752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - ДАТ «Чорноморнафтогаз») в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазінвест» Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - ДП «Чорноморнафтогазінвест») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до директора ДП «Чорноморнафтогазінвест» ОСОБА_1 (далі також - директор ДП «Чорноморнафтогазінвест» ОСОБА_1.) про стягнення 235 752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі №910/12217/19 відмовлено ДАТ «Чорноморнафтогаз» у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки позивач заявляє вимоги про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи, в той час, як спір виник із трудових відносин сторін, їх оформлення, табелювання робочого часу, правильності та підставності нарахування заробітної плати посадовим особам ДП «Чорноморнафтогазінвест» за виконані трудові обов`язки на посадах за сумісництвом під час перебування на посаді за основним місцем роботи; вказаний спір за своїм характером не є спором між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах, не є корпоративним спором, а виник саме з трудових відносин сторін.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ДАТ «Чорноморнафтогаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом не було враховано приписи п. 12 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 54 ГПК України, у зв`язку з чим безпідставно обмежено право ДАТ «Чорноморнафтогаз» на реалізацію корпоративних прав щодо власного дочірнього підприємства; судом залишено поза увагою те, що незаконні дії директора ДП «Чорноморнафтогазінвест» ОСОБА_1., повноваження якого припинені, спричинили, крім незаконного нарахування на власну користь грошових коштів, також надання ним, як посадовою особою підприємства, дозволу на незаконне нарахування грошових коштів у сумі 101 337,05 грн на користь ОСОБА_3 ; позовні вимоги стосуються, у тому числі, але не виключно, нанесення збитків внаслідок здійснення незаконних виплат, крім відповідача, також іншим особам.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДАТ «Чорноморнафтогаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/12217/19 та призначено до розгляду на 05.11.2019.
05.11.2019 від колегії суддів у складі: головуючої судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. надійшла заява про самовідвід, з підстав порушення порядку визначення суддів для розгляду справи №910/12217/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 заяву колегії суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. про самовідвід від розгляду справи № 910/12217/19 задоволено, справу № 910/12217/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 апеляційну скаргу ДАТ «Чорноморнафтогаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/12217/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу ДАТ «Чорноморнафтогаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/12217/19 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2019.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
11.12.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого позову у даній справі є вимога про стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи, в обґрунтування якої позивач зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ДАТ «Чорноморнафтогаз» №230-к від 15.09.2011 займав посаду заступника начальника відділу зовнішніх зв`язків апарату управління за основним місцем роботи, та відповідно до наказу №255-к від 10.10.2012 був призначений на посаду директора ДП «Чорноморнафтогазінвест» за сумісництвом.
З 2014 року у зв`язку із окупацією АР Крим було проведено зміну місцезнаходження ДАТ «Чорноморнафтогаз» з м. Сімферополь до м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 26, оф. 505 та на підставі наказу № 35-к від 08.09.2014 ОСОБА_1 із посади заступника начальника відділу зовнішніх зв`язків апарату управління було переведено на посаду радника Голови Правління відділу економіки та фінансів апарату управління ДАТ «Чорноморнафтогаз».
Як вказує позивач, упродовж 2014-2018 р.р. ДП «Чорноморнафтогазінвест» не здійснювало жодної діяльності, пов`язаної з управлінням підприємством, при цьому на підприємстві також відсутні будь-які локальні нормативні акти, якими було б затверджено Правила трудового розпорядку, в т.ч. тривалість робочого часу, графік роботи, а також жодні документи, які підтверджували б виконання співробітниками своїх трудових обов`язків. Проте, упродовж 2016-2018 р.р. посадові обов`язки головного бухгалтера ДП «Чорноморнафтогазінвест» виконував ОСОБА_3. за сумісництвом, в той час, як основним місцем його роботи була посада головного бухгалтера ДАТ «Чорноморнафтогаз».
За твердженням позивача, службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до обліку робочого часу за основним місцем роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 2016 року по 2018 рік встановлено повний робочий день з 08:30 по 17:30 (40 годин на тиждень / 8 годин в день), в той час, як ними у вказаний період було внесено до Табелю обліку використання робочого часу у ДП «Чорноморнафтогазінвест» інформацію про виконання роботи за сумісництвом упродовж 4 годин кожного робочого дня, у зв`язку з чим відбулось незаконне нарахування та виплата вказаним особам заробітної плати, а саме: за листопад 2015 - грудень 2018 на користь ОСОБА_1 у сумі 134 415,00 грн та на користь ОСОБА_3 у сумі 101 337,05 грн, всього 235 752,02 грн, що стало підставою для звернення позивача за даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали позовної заяви, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
При цьому, ч. 1 ст. 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Так, за приписами ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України гарантується право на звернення до господарського суду саме в установленому цим Кодексом порядку.
За приписами частини 2 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 3 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Як встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_1 здійснював посадові обов`язки директора ДП «Чорноморнафтогазінвест» на підставі трудового договору від 01.10.2012, укладеного між ним та ДАТ «Чорноморнафтогаз».
При цьому, зі змісту позовних вимог та їх нормативно-правового обґрунтування вбачається, що позивач заявляє вимогу про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи, в той час, як спір виник із трудових відносин сторін, їх оформлення, табелювання робочого часу, правильності та підставності нарахування заробітної плати посадовим особам ДП «Чорноморнафтогазінвест» за виконані трудові обов`язки на посадах за сумісництвом під час перебування на посаді за основним місцем роботи.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вказаний спір за своїм характером не є спором між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах, не є корпоративним спором, а виник саме з трудових відносин сторін.
Крім того, як правильно зауважив місцевий господарський суд, на підтвердження позовних вимог позивачем додано до позовної заяви трудовий договір від 01.10.2015, накази, табелі обліку робочого часу, оборотно-сальдові відомості нарахування заробітної плати, що також свідчить про виникнення спору з правовідносин, які не мають корпоративного характеру, а є трудовими правовідносинами.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано приписи ч. 1 ст. 54 ГПК України, у зв`язку з чим безпідставно обмежено право ДАТ «Чорноморнафтогаз» на реалізацію корпоративних прав щодо власного дочірнього підприємства.
Так, відповідно до наведеної норми власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Також, в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2019 у справі № 904/4669/18, відповідно до якої правове регулювання статті 54 ГПК України поширюється саме на випадки подання позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
За змістом частини 5 статті 162 ГПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Разом з тим, у позовній заяві не зазначені підстави звернення ДАТ «Чорноморнафтогаз» в інтересах ДП «Чорноморнафтогазінвест» до суду, а в апеляційній скарзі зазначено лише, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» має право на реалізацію корпоративних прав щодо власного дочірнього підприємства.
Однак, обставини щодо реалізації прав ДАТ «Чорноморнафтогаз» не впливають на з`ясування питання про наявність у нього права звертатися до суду в інтересах іншої особи та вирішення справи за таким позовом, оскільки при вирішенні такої справи має значення наявність порушення прав саме особи, в інтересах якої поданий позов, а не особи, яка його подала.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 904/4654/18.
Отже, ДАТ «Чорноморнафтогаз» звернулося до суду з позовом за захистом прав та інтересів ДП «Чорноморнафтогазінвест» поза відносинами представництва, за відсутності доказів наявності таких відносин, що не узгоджується з вимогами процесуального законодавства.
На переконання суду апеляційної інстанції, ДАТ «Чорноморнафтогаз» не доведено наявність у нього правових підстав, прямо передбачених відповідними законодавчими нормами, для звернення до господарського суду в інтересах ДП «Чорноморнафтогазінвест».
Крім того, у даній справі відсутні виключні обставини, які б виправдовували звернення ДАТ «Чорноморнафтогаз» як власника ДП «Чорноморнафтогазінвест» в його інтересах до суду, зокрема, позбавлення останнього можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, враховуючи наведені норми процесуального законодавства, а також правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Доводи апелянта щодо неповного з`ясування судом фактичних обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, предмет та підстави заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність встановленої п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України підстави для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ДАТ «Чорноморнафтогаз» в інтересах юридичної особи ДП «Чорноморнафтогазінвест» до директора ДП «Чорноморнафтогазінвест» ОСОБА_1. про стягнення 235 752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо незаконності дій директора ДП «Чорноморнафтогазінвест» ОСОБА_1 та спричинених такими діями наслідків, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про відкриття провадження у даній справі.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва 13.09.2019 у справі №910/12217/19 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ДАТ «Чорноморнафтогаз» - без задоволення.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі №910/12217/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі №910/12217/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/12217/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.12.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко
