ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2019 р. Справа№ 925/308/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Руденко М.А.
Кропивної Л.В.
За участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2019 (повний текст складено 18.10.2019) у справі №925/308/18 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави
до Лубенської сільської ради (відповідач-1)
Товарної біржі Агропромислового комплексу Центральних областей України (відповідач-2)
ОСОБА_1 (відповідач-3)
про визнання результатів аукціону недійсними, скасування протоколу аукціону, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення нерухомого майна
за участі представників:
прокурор: Боса І.В.;
відповідач -1: не з`явились;
відповідач-2: не з`явились;
відповідач-3: ОСОБА_1.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури (далі за текстом - Прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави із позовними вимогами до Лубенської сільської ради (далі за текстом - Лубенська сільрада), товарної біржі Агропромислового комплексу Центральних областей України (далі за текстом - Товарна біржа), громадянки ОСОБА_1 (далі за тексом - ОСОБА_1 .) про визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення ліквідованої загальноосвітньої школи та скасування протоколу цього аукціону від 17.03.2015, визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення, укладеного 09.07.2015 між Лубенською сільською радою та ОСОБА_1 за результатами аукціону та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Лубенській сільській раді приміщення ліквідованої загальноосвітньої школи, придбане нею за договором купівлі-продажу приміщення від 09.07.2015. Прокурор також просив покласти судові витрати на відповідачів.
Рішенням Господарського Черкаської області від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верхового Суду від 06.06.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.10.2019 у задоволенні позовних вимог прокурора - відмовлено у повному обсязі.
Рішення господарського суду мотивовано дотриманням відповідачами процедури відчуження спірного об`єкту нерухомого майна, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення як і визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 09.07.2015 між Лубенською сільською радою та ОСОБА_1 за результатами аукціону та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Лубенській сільській раді приміщення.
Не погоджуючись із прийнятим у справі судовим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2019 та прийняти нове про задоволення позовних вимог Смілянської місцевої прокуратури у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог, Заступник прокурора області вказує на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме: статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, оскільки у договорі купівлі-продажу відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки, що свідчить про те, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов договору купівлі-продажу. В порушення статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" сільською радою не оголошувався та не проводився конкурс для визначення суб`єкта оціночної діяльності та проведення оцінки спірного майна. Це призвело до істотного заниження вартості спірного майна. Судом також недотримано положень ст.ст.73, 96 ГПК України та безпідставно відхилено експертний висновок, який підтверджує вказану обставину.
В порушення пунктів 6, 7 Положення про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільської ради, затвердженого рішенням Лубенської сільської ради від 27.05.2011р. №6-8/VI, висновок про вартість майна не затверджувався ні сільським головою, ні виконкомом Лубенської сільської ради (далі за текстом - Положення про порядок відчуження майна). Публікація про проведення аукціону і продаж спірного майно здійснена з порушенням статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та пункту 13 Положення про порядок відчуження майна. При укладанні спірного договору порушено пункт 21 Положення про порядок відчуження майна щодо укладення такого договору протягом 30 днів після проведення аукціону.
Наведені порушення, за висновком прокурора є підставами для визнання недійсними як аукціону, проведеного 17.03.2015 та протоколу, складеного за результатами його проведення, так і договору купівлі-продажу майна від 09.07.2015.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області у справі 925/308/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу у справі № 925/308/18 за апеляційною скаргою прокурора відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 09.12.2019.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 р., у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2019 прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
06.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшли відзиви Товарної біржі Агропромислового комплексу Центральних областей України та ОСОБА_1 , у яких відповідачі просять залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване ним рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2019 - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, суд встановив наступне.
15.07.2014 Лубенською сільською радою Кам`янського району прийнято рішення №30-7/VI «Про приміщення Куликівської ЗОШ» (а.с. 12 т.1), відповідно до якого вирішено приміщення ліквідованої Куликівської ЗОШ за адресою: АДРЕСА_1 - вилучити з переліку об`єктів сільської комунальної власності та включити в перелік, що підлягають реалізації. Провести реалізацію приміщення у відповідності до проведеної незалежної грошової оцінки та чинного законодавства.
Організатором аукціону (розпорядником) була Лубенська сільська рада в особі сільського голови. Між Товарною біржею та сільською радою був підписаний договір на організацію та проведення торгів з продажу майна від 12.01.2015 (а.с. 51 т.1). Сільською радою було замовлено оцінку спірного аварійного приміщення ліквідованої школи до продажу на аукціоні.
На підставі рішення Лубенської сільради від 15.07.2014 №30-7/VI, Товарною біржею Агропромислового комплексу центральних областей України 17.03.2015 було проведено аукціон з продажу об`єкту комунальної власності - приміщення ліквідованої Куликівської загальноосвітньої школи (будівля одноповерхова нежитлова), загальною площею 322,8 м2.
Стартова ціна лоту: 7855,00 грн. з врахуванням ПДВ. Крок аукціону: 785,50 грн. (10% від стартової ціни).
Оголошення про проведення торгів розміщено в газеті «Новини біржі» 25.02.2015 для необмеженого кола зацікавлених осіб (а.с. 27-28 т.1) - тобто не менше, ніж за 20 днів до проведення торгів.
В аукціоні приймало участь два учасника: ОСОБА_1 (учасник №1) та ОСОБА_4 (учасник №2).
Згідно з протоколом аукціону №1 з продажу об`єкту комунальної власності від 17.03.2015 (а.с. 13 т.1) переможцем вказаного аукціону став учасник №1, а саме: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 28 березня 1997 року).
Ціна продажу: 7855,00 грн. без врахування ПДВ.
За результатами проведеного аукціону 09.07.2015 між Лубенською сільською радою (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу приміщення (а.с. 14-17 т.1), за умовами якого передано у власність покупця нежитлову цегляну будівлю загальною площею 322,8 м2 з ганком бетонним, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Реєстрацію права приватної власності на приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 09.07.2015, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-19 т.1).
Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з відчуженням, на думку прокурора, комунального нерухомого майна з численними порушеннями процедури приватизації такого майна, а саме: непроведення належним чином оцінки майна, продаж майна за заниженою вартістю, що призвело до бюджетних втрат, невизначення статусу земельної ділянки під спірним приміщенням, її вартості та умов користування нею, порушення під час проведення аукціону вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціон, визначення переможця і строків укладання договору за результатами аукціону.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 наголосив на необхідності з`ясування наявності підстав для застосування до спірних правовідносин сторін вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з огляду на залишення судами поза увагою обставини включення спірного об`єкту нерухомості до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні підтримав позицію прокурора щодо застосування до спірних правовідносини сторін вимог наведених законів про приватизацію майна.
Так, при новому розгляді судом встановлено, що сільською радою 27.05.2011 прийнято рішення №6-9/VI «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальної громади Лубенської сільської ради, що підлягає приватизації». В цей перелік ввійшла будівля ліквідованої Куликівської школи. В цей же день сільською радою було прийнято рішення №6-9/VI «Про затвердження положення про аукціонну комісію з приватизації майна, що належить до спільної власності територіальної громади Лубенської сільської ради». До завдань аукціонної комісії належить визначення стартової ціни об`єкта.
Водночас, надаючи правову оцінку цьому рішенню, місцевий господарський суд залишив поза увагою рішення Лубенської сільської ради Кам`янського району від 15.07.2014 №30-7/VI «Про приміщення Куликівської ЗОШ» (а.с. 12 т.1) відповідно до якого вирішено приміщення ліквідованої Куликівської ЗОШ за адресою: АДРЕСА_1 - вилучити з переліку об`єктів сільської комунальної власності та включити в перелік, що підлягають реалізації. Провести реалізацію приміщення у відповідності до проведеної незалежної грошової оцінки та чинного законодавства.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" у редакції, чинній на час проведення аукціону, приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
За змістом статті 6 цього Закону у відповідній редакції суб`єктами приватизації є:
- державні органи приватизації;
- покупці (їх представники);
- посередники.
Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні (частина 1 статті 7 зазначеного Закону у відповідній редакції).
За висновком Верховного Суду, зробленим у постанові від 06.06.2019, з посиланням на наведені норми, приватизація є способом зміни правового режиму державного або комунального майна у вигляді відчуження такого майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути його покупцями, специфічну процедуру проведення якої було визначено саме цими законами, що регулюють правовідносини у сфері приватизації, продавцями майна в якій виступали саме Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, і яка здійснювалася не інакше як на виконання державної програми приватизації. Водночас, станом на час укладення спірного правочину приватизація була не єдиним способом відчуження майна державної (комунальної) власності.
Відповідно до частини другої статті 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. А за частиною третьою згаданої статті, правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Надаючи правову оцінку аналогічним спірним правовідносинам сторін у справі №6/129-62/179, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 сформував правову позицію, за якою, застосована законодавцем конструкція "може бути змінений", а не "може бути змінений лише" чи "може бути змінений виключно", вже сама по собі свідчить, що такий вид відчуження визначається законодавцем лише як один з варіантів.
Як підтверджується матеріалами справи, 27.05.2011 прийнято рішення №6-9/VI «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальної громади Лубенської сільської ради, що підлягає приватизації». В цей перелік ввійшла будівля ліквідованої Куликівської школи.
За змістом частин першої та шостої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. З прийняттям рішення про включення об`єкта до одного з переліків, зазначених у частині 1 цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", а саме: таке майно має бути приватизовано протягом двох років з моменту прийняття рішення про приватизацію.
15.07.2014 Лубенською сільською радою Кам`янського району прийнято рішення №30-7/VI «Про приміщення Куликівської ЗОШ», відповідно до якого вирішено приміщення ліквідованої Куликівської ЗОШ за адресою: АДРЕСА_1 - вилучити з переліку об`єктів сільської комунальної власності та включити в перелік, що підлягають реалізації. Провести реалізацію приміщення у відповідності до проведеної незалежної грошової оцінки та чинного законодавства.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Частинами п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
При цьому, згідно з частиною шостою згаданої статті, доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» унормовано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради приймаються рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п.30).
Отже, спірний об`єкт нерухомості хоча і було включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, однак, протягом двох років, його так і не було приватизовано.
З огляду на викладене, а також оскільки Лубенська сільська рада прийняла рішення від 15.07.2014 про включення спірного об`єкту нерухомості до переліку реалізації, з посиланням на частину п`яту статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд приходить до висновку, що згаданим рішенням, Лубенська сільська рада припинила процедуру приватизації щодо спірного нерухомого майна, та, у межах наданих статтями 10, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийняла рішення про реалізацію такого майна шляхом його відчуження у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільської ради, затвердженого рішенням Лубенської сільської ради від 27.05.2011р. №6-8/VI. Норми наведеного Положення дублюють норми Положення про відчуження майна, аукціон проводиться згідно з Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 зі змінами та містять відсилки (наприклад пункт 17) саме до Порядку відчуження об`єктів державної власності, а не Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, що додатково свідчить про відсутність у спірних правовідносинах приватизаційної складової.
Відтак, відсутні фактичні, та відповідно правові підстави стверджувати, що на спірні правовідносини сторін розповсюджуються норми матеріального права, якими унормовано приватизаційні процедури.
У зв`язку з цим, колегія суддів критично оцінює посилання місцевого господарського суду на постанову Великої палати Верховного Суду у справі №903/456/18 від 12.03.2019, у якій остання визначилась, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір стосується відчуження майна у порядку приватизації, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
У справі, що розглядається, спір стосується відчуження нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності здійсненого на підставі статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», за умови прийняття Лубенською сільською радою рішення про виключення такого майна зі списку об`єктів спільної комунальної власності та включення до переліку реалізації.
Верховним Судом у постанові від 06.06.2019 наголошено, що суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі впливають на визначення предметної юрисдикції справ.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Разом із цим, відповідно до пунктів 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
Відповідно до статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно зі статтею 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
У зв`язку з викладеним, у постанові від 06.06.2019 Верховний суд наголосив на необхідності з`ясування обставин придбання відповідачем-3 спірного нерухомого майна, а також подальшого його використання, а саме: у якості фізичної особи, чи суб`єкта господарювання, з метою встановлення підсудності даного спору господарському суду.
За приписами частин першої та другої статті 15 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
За частиною третьою згаданої статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма про дубльована у частині першій статті 74 ГПК України.
Як унормовано частинами третьою та четвертою статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Системний аналіз згаданих процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що суд зобов`язаний надати оцінку лише наявним в матеріалах справи доказам, поданим учасниками процесу, та в межах заявлених позивачем позовних вимог та викладених іншими учасниками процесу позицій щодо спростування або визнання таких вимог. При цьому, суд обмежений у можливості самостійно отримувати докази та надавати таким доказам будь-яку оцінку. Інакше, такі дії суду порушуватимуть принцип змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справ, ані прокурором, ані ОСОБА_1 не надавались докази перебування останньої в статусі суб`єкта підприємницької діяльності.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.12.2019, відповідач-3 пояснила, що спірне майно придбавалось нею виключно для задоволення власних, а не суспільних потреб. Більше того, це майно не використовувалось, та не використовується нею для здійснення підприємницької діяльності.
Так, наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі. Наведену правову позицію сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №749/230/15-ц, від 03.10.2018 у справі №904/1182/17 та від 17.10.2018 у справі №922/2972/17.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-3 - ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступає виключно як фізична особа. В оскаржуваному прокурором аукціоні вона брала участь як фізична особа, оскаржуваний договір купівлі-продажу також підписаний нею як фізичною особою. У подальшому, як убачається із наявного в матеріалах справи договору оренди нерухомого майна від 12.07.2015, спірний об`єкт нерухомості було здано в оренду Фізичній особі-підприємцю Солодовніковій Л.А. При цьому, відповідач-3 і у цих правовідносинах виступає як фізична особа.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступає як фізична особа. Матеріали справи не містять доказів здійснення нею щодо спірного майна господарської діяльності та доказів перебування останньої у статусі суб`єкта підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, враховуючи що спірні правовідносини сторін не унормовані нормами матеріального права, якими врегульовано приватизаційні процеси, а також, оскільки відповідач-3 у цих відносинах виступає виключно як фізична особа, правові підстави стверджувати, що спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства - відсутні.
За приписами частин першої та другої статті 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини непідсудності спору господарським судам, керуючись приписами статей 231, 278 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2019 у справі № 925/308/18 - скасувати.
3. Провадження у справі - закрити.
4. Повернути Прокуратурі Черкаської області (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286, код ЄДРПОУ 02911119) з Державного бюджету України 31716,00 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.12.2019.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді М.А. Руденко
Л.В. Кропивна
