233 № 233/2021/19
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.,
при секретарі Теліціній О.О.,
представників позивача
за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача
за первісним позовом ОСОБА_3 ,
представника третьої особи -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю) та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» про припинення правовідносин - дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання у зв`язку з неможливістю виконання,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ПрАТ «АПК-Інвест» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 зазначивши, що 22 березня 2012 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 29 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 971. Відповідно до укладеного договору в оренду позивачу строком на 20 років передана земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових га. З того часу та станом на день звернення з позовною заявою до суду позивачем виконуються умови договору - використовується земельна частка (пай) та сплачується на користь ОСОБА_4 орендна плата. Позивачу стало відомо про виділення ОСОБА_4 в натурі земельної ділянки площею 4,3847 га кадастровий номер 1422483900:43:000:0001, яка фактично використовується позивачем по справі на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, що встановлено, в тому числі, і рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року по цивільній справі № 233/1603/18, яке набрало законної сили.
В порушення п.3.1 договору та вимог діючого законодавства ОСОБА_4 не повідомила позивача про отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку та її виділення в натурі (на місцевості). Укладеним між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_4 договором оренди земельної частки (паю) передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі, договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений і може бути змінений лише за згодою сторін. Аналогічні положення стосовно переукладення договору, які носять імперативний характер, містяться і в абзаці 2 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі». Отже, під час укладення договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_4 вчинила волевиявлення щодо правових наслідків подальшої реалізації нею права на виділ земельної діялнки - переукладення договору оренди землі з орендарем на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки. ОСОБА_4 протиправно вчинила односторонню відмову від взятого на себе зобов`язання з переукладання договору оренди, чим порушила права та законні інтереси позивача як орендаря та користувача земельної ділянки.
Позивач за первісним позовом - ПрАТ «АПК-Інвест» просить:
-визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладений між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_4 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422483900:43:000:0001, площею 4,3847 на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (30 квітня 2014 року) в запропонованій редакції.
15 липня 2019 року ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Байгуша О.Ю. звернулась до суду із зустрічною позовною заявою (а.с.44-51), в якій зазначено, що 22 березня 2012 року ОСОБА_4 уклала із ПрАТ «АПК-Інвест» договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,75 умовних кадастрових га. 30 квітня 2014 року отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких є власником земельної ділянки кадастровий номер 1422483900:43:000:0001 площею 4,3847га. Оскільки у зв`язку з виділенням земельної ділянки в натурі припинились зобов`язання за договором оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, ОСОБА_4 скориставшись своїм правом як власник, уклала договір оренди землі із ФГ «Щедрий лан», який згодом 25 жовтня 2018 року було визнано недійсним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по цивільній справі № 233/1603/18. 26 листопада 2018 року направила на адресу ПрАТ «АПК-Інвест» лист-повідомлення про припинення договору оренди земельної частки (паю) з огляду на те, що вирішила господарювати на належній земельній ділянці самостійно. Після оформлення Без- ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, сертифікат на на підставі якого укладався договір оренди земельної частки (паю) втратив чинність, зважаючи на що договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим. Визнання договору переукладеним як того вимагає ПрАТ «АПК-Інвест» порушує принцип свободи договору та право власника на розпорядження своєю власністю.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить:
-припинити правовідносини, а саме дію договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_4 , зареєстрований 29 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 971 шляхом розірвання у зв`язку з неможливістю виконання.
Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року дану цивільну справу прийнято до розгляду, відкрите провадження у справі.
Ухвалою Косятнтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ПрАТ «АПК-Інвест» про припинення правовідносин - дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2019 року підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представники позивача за первісними позовом – ПрАТ «АПК-Інвест» Різниченко О.О. та ОСОБА_2 підтримали первісний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини; проти задоволення зустрічного позову заперечували, вважаючи заявлені вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 – адвокат Байгуш О.Ю. заперечував проти задоволення позовних вимог ПрАТ «АПК-Інвест», зазначивши, що визнання договору оренди земельної частки (паю) переукладеним порушує принцип свободи договору та право ОСОБА_4 як власника на розпорядження своєю власністю. Зустрічний позов пітримав, зазначивши, що вважає договір оренди земельної частки (паю) таким, що припинив свою дію і підлягає розірванню у зв`язку з неможливістю його виконання.
Представник третьої особи – Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.101).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 22 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «АПК-Інвест» було укладено договір оренди земельної частки (паю) відповідно до п.п.1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_4 передає, а орендар приймає у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 20 років (а.с.8-11).
Строни узгодили розмір орендної плати – 4823 гривні 53 копійки та її виплату один раз на рік - у грудні поточного року (а.с.8-11).
Відповідно до п.2.3 договору оренди земельної частки (паю) сторони дійшли згоди про те, що у випадку виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством (а.с.8-11).
Згідно позначки у договорі, його зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 971 від 29 березня 2012 року за підписом посадової особи ОСОБА_6 , скріплено печаткою Миколайпільської селищної ради (а.с.10), що відповідає Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.
22 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «АПК-Інвест» було підписано акт приймання –передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди від 22 березня 2012 року (а.с.12).
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 30 квітня 2014 року за Без- ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422483900:43:000:0001 площею 4,3847га з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).
Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 1422483900:43:000:0001 площею 4,3847га з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с.54) та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.55).
26 листопада 2018 року ОСОБА_4 зверталась до ПрАТ «АПК-Інвест» з листом-поівдомленням про припинення договору оренди земельної частки паю від 22 березня 2012 року у зв`язку з оформленням нею права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422483900:43:000:0001 (а.с.56-58).
На підтвердження сплати орендної плати на користь ОСОБА_4 позивачем надано копії платіжних доручень від 28 січня 2015 року № 812, від29 липня 2015 року № 5221, від22 грудня 2015 року № 7403, від 25 жовтня 2016 року № 41821, від 30 червня 2017 року № 1153, від 17 січня 2017 року 3 1978, від 26 квітня 2017 року № 6779, від 24 жовтня 2017 року № 11628, від 16 серпня 2016 року № 32223, від 19 грудня 2017 року № 22249, від 21 серпня 2018 року № 21011, від 24 липня 2014 року № 3873 (а.с.14-25) та видаткових касових ордерів від 06 листопада 2014 року, від 28 жовтня 2013 року, від 30 жовтня 2012 року, від 13 квітня 2012 року, від 03 грудня 2012 року, від 25 липня 2013 року (а.с.26-32).
Згідно відомості розподілу масових виплат (а.с.34), 22 березня 2019 року ПрАТ «АПК-Інвест» перерахувало на користь ОСОБА_4 в рахунок орендної плати 6740 грн 19 коп, проте, як вбачається з пояснень представників сторін в судовому засіданні, ці грошові кошти були повернуті позивачу за первісним позовом у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 вважає договір оренди від 22 березня 2012 року припиненим.
ОСОБА_4 повернула ПрАТ «АПК-Інвест» суму в розмірі 3370 грн 11 коп, що підтверджується копією квитанції № 48 від 04 вересня 2018 року (а.с.60).
Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував факту отримання останньою листа позивача від 20 червня 2019 року № 884 (а.с.82) про надання банківських реквізитів для перерахування орендної плати. Проте, зазначив, що відповідачка за первісним позовом не повідомляла про банківські реквізити та повертала сплачені на її користь суми в рахунок орендної плати, вважаючи припиненим договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року.
Відповідно до довідок ПрАТ «АПК-Інвест» від 20 серпня 2019 року № 1277 (а.с.88), від 20 серпня 2019 року № 1278 (а.с.89),від 20 серпня 2019 року № 1276 (а.с.91-92) земельна ділянка, розташована на території Миколайпільської селищної ради, передана в оренду ОСОБА_4 на підставі договору оренди земельної частки (паю), укладеного 22 березня 2012 року, обробляється товариством; на цій земельній ділянці засіяний соняшник. Земельна ділянка використовується для вирощування зернових культур у складі поля № 60 (а.с.88-92).
Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував, що земельна ділянка, належна ОСОБА_4 , фактично перебуває в користуванні позивача по справі, проте, законні підстави для такого користування відсутні.
Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322 визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди а статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину.
Верховний Суд України в Постанові від 28 березня 2007 року по цивільній справі № 6-7167сво06 виклав наступну правову позицію :
відповідно до п. 17 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державним актів на право приватної власності на землю. З огляду на зазначене, з часу отримання позивачами державних актів на право приватної власності на землю вони набули статусу власників земельних ділянок, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавців, а тому договори слід вважати припиненими. Положення п. 8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України та Розділу 1Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про оренду землі” щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та правові позиції Верховного Суду України, викладені 28 березня 2007 року у справі № 6-7167сво06, від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13, зміст пункту 2.3 укладеного між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_4 договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року щодо переукладання договору у разі виділення земельної ділянки в натурі не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року по цивільній справі № 233/4198/18.
Судом встановлено, що ПрАТ «АПК-Інвест» уклало договір оренди земельної частки (паю) з ОСОБА_4 , як з власницею сертифікату на право на земельну частку (пай), який вважався правовстановлюючим документом та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - до 30 квітня 2014 року, що відповідає пункту 17 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
Враховуючи, що з 30 квітня 2014 року ОСОБА_4 набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладений між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_4 , з 30 квітня 2014 року слід вважати припиненим.
Приймаючи до уваги вищевикладене та зважаючи на те, що ОСОБА_4 , яка є власником земельної ділянки кадастровий номер 1422483900:43:000:0001, заперечує проти переукладання договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року на договір оренди землі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову ПрАТ «АПК-Інвест» до ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної частки (паю) переукладеним.
Аргументи представника ПрАТ «АПК-Інвест» стосовно того, що оформлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку автоматично не припиняє дію раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, який підлягає переукладенню не узгоджуються із наведеними вище приписами положень діючого законодавства і фактично зводяться до їх помилкового тлумачення.
Доводи представників позивача за первісним позовом стосовно факту оплатного користування ПрАТ «АПК-Інвест» земельною ділянкою після оформлення ОСОБА_4 права власності на неї свідчить про наявність позадоговірних стосунків між сторонами і не впливає на вищевикладені висновки, яких дійшов суд.
Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється, також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», на яку послався в обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Враховуючи встановлені по справі обставини, положення ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли між сторонами по справі.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що договір оренди земельної частки (паю) вже припинив свою дію, зустрічний позов ОСОБА_4 до ПрАТ «АПК-Інвест» про припинення правовідносин - дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання у зв`язку з неможливістю виконання задоволенню не підлягає, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на законі.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного і зустрічного позовів, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору (а.с.1,52) відповідно до ст.141 ЦПК України слід покладсти на сторони, що їх понесли.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258- 259, 263-265 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (адреса місцезнаходження: с. Рівне Покровського району, вул. Шопена, 1-а; ЄДРПОУ 34626750) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області ( Донецька область, м.Костянтинівка, пр.Ломоносова, 156; ЄДРПОУ 05420103) про визнання договору оренди земельної частки (паю) переукладеним - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (адреса місцезнаходження: с. Рівне Покровського району, вул. Шопена, 1-а; ЄДРПОУ 34626750) про припинення правовідносин - дії договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання у зв`язку з неможливістю виконання – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення по справі виготовлений 17 грудня 2019 року.
Суддя
