ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1460/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання Михайловій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 (постановлене суддею Мілєвою І.В., повний текст складено 22.08.2019) у справі №904/1460/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"
про стягнення 2 818 190,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 2 818 190,16 грн., з яких: 2 725 741,92 грн. - плата за користування вагонами та 92 448,24 грн. - збір за зберігання вантажу.
Позовні вимоги мотивовані обставинами затримки з вини вантажовласника вагонів, у зв`язку з зайнятістю фронтів навантаження та очікування їх звільнення, у зв`язку з чим позивачем було складено акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а також відомості щодо плати за користування вагонами на загальну суму 2 725 741,92 грн. з ПДВ. Також позивачем нарахований на підставі ст. 46 Статуту залізниць України збір за зберігання рухомого складу на своїх осях по накопичувальних картках на загальну суму 92 448,24 грн. з ПДВ.
11.02.2019 позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 1/02-ДНЮ про стягнення 2 818 190,16 грн., яка залишена відповідачем без розгляду, заборгованість не сплачена, що і стало причиною звернення до суду.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 позов задоволено в повному обсязі:
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 2 818 190,16 грн., з яких: 2 725 741,92 грн. - плата за користування вагонами та 92 448,24 грн. - збір за зберігання вантажу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 42 272,85 грн.
Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог. Також, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під`їзну колію відповідача, щодо яких складено акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Судом також здійснено перевірку розрахунків наданих позивачем, за результатами якої суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Місцевий господарський суд також зазначив, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених Правилами видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо). Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними.
Крім того, суд зазначив і про те, що між сторонами відсутні договірні зобов`язання щодо обов`язкового використання залізницею тих чи інших колій станції призначення у разі прибуття на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" вантажу, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про обов`язок залізниці використовувати усі існуючі колії (у тому числі вільні та придатні за своїм призначенням) для прийняття вантажу, що прибув на адресу відповідача.
Суд першої інстанції зазначив і про те, що не знайшов свого підтвердження матеріалами справи і той факт, що саме залізницею своєчасно не забиралися з під`їзної колії вагони, через що виникла їх затримка на коліях станції Скалат, оскільки факти скупчення вагонів через несвоєчасне забирання відповідачем з колій станції призначення на свою під`їзну колію вантажів, які прибули на його адресу, підтверджується вказаними вище актами загальної форми ГУ-23 та є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46, 47 Статуту, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію, оскільки дані факти засвідчено в складених на станції призначення Кам`янське актах загальної форми ф.ГУ-23.
В рішенні суду також зазначено, що залізницею наведені належні доводи, що підтверджені доказами, про час подання повідомлення ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" про готовність здавання вагонів залізниці та час фактичного забирання вагонів останньою, а відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні вагонів на станції призначення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
Суд зазначив, що залізниця дотрималася порядку затримки вагонів на підходах до станції призначення, встановленого п.п. 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами: видала накази, повідомила одержувача (що засвідчено повідомленнями із підписами повноважних представників) та склала акти про затримку вагонів встановленої форми, а щодо затримки на станції призначення: згідно з п. 8 станцією Скалат складено акти загального форми, які без зауважень підписані представниками вантажовласника на підставі виданих доручень.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/1460/19 та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" про стягнення 2 818 190,16 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильному застосуванні норм матеріального та при порушенні норм процесуального права.
Так, в порушення норм процесуального права, а саме ст. 86 ГПК України, господарський суд першої інстанції оцінив подані відповідачем докази не всебічно, не в повному обсязі, а відтак важливим обставинам справи надано не об`єктивну оцінку, під час розгляду даної справи, не забезпечено дотримання принципу рівності учасників судового процесу (ст.7 ГПК України).
За твердженнями апелянта, обґрунтовуючи доводи та заперечення на позов, відповідач вказував на те, що в листопаді - грудні 2018 року AT "Українська залізниця" неодноразово, вводилися обмеження (тимчасово припинення) направлення вагонів в адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", проте позивач всупереч діючим нормам обмежень оформлення та направлення порожніх власних (орендованих) вагонів, без належного оформлення та підтвердження (п. 1.4. Правил планування перевезень вантажів) порожніх вагонів, всупереч договірних зобов`язань безпідставно продовжував приймати до перевезення порожні вагони та направляти їх в адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість".
Щодо доводів відповідача про "конвенційну" заборону на відвантаження вагонів, позивач в доповненні до відповіді на відзив вказував на те, що введені обмеження телеграфною вказівкою № ЦД/223 від 27.11.2018 стосувалися лише вагонів, які відправлялися (з 28.11.2018 до відміни) зі станцій AT "Українська залізниця" (область відправлення УЗ(22)), а у зв`язку з тим, що більшість спірних вагонів відправлялися із іноземних залізниць, дія зазначеної "конвенційної " заборони на них не поширювалася, апелянт зазначив наступне.
В матеріалах справи, окрім телеграфної вказівки № ЦД/223 від 27.11.2018, на яку посилався позивач, маються також й інші, на підставі яких AT "Українська залізниця" запроваджувало обмеження на відвантаження вагонів в інші періоди, в тому числі із іноземних залізниць, зокрема, на підставі звернення Львівської залізниці від 03.12.2018 № Д-2/1347, AT "Українська залізниця" телеграфною вказівкою № ЦЦО/48 від 03.12.2018 запроваджено обмеження на відвантаження всіх відправок вагонів на станцію Скалат Львівської залізниці на адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" в період з 08.12.2018 до відміни. Введена "конвенційна" заборона розповсюджувалася на всі відправки вагонів із іноземних залізниць (область відправлення: Станції ЖСР (56), код ЦІМ:ЖСР(56); Станції МАВ(55), код ЦІМ:МАВ(55); Станції ПКП(51), код ЦІМ:ПКП(51); Станції ЧФР(53), код ЦІМ:ЧФР(53), проте суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що телеграфною вказівкою № ЦЦО/48 від 03.12.2018 було заборонено відправляти всі вагони з іноземних залізниць, починаючи з 08.12.2018, та не перевірив чи дійсно на всі спірні вагони, що відправлялися в адресу відповідача і по яких нараховано плату за користування вагонами, дія "конвенційної" заборони не розповсюджувалася.
Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що позивачем відповідно до його розрахунку безпідставно нарахована плата за 63 вагони на загальну суму 179 071,92 грн. з урахуванням ПДВ (20%).
За доводами апелянта, суд першої інстанції помилково погодився з позицією позивача, що засвідчувати обставини, як підставу для матеріальної відповідальності відповідача можна будь-якими актами, в тому числі й актом про затримку вагонів (форми ГУ-23а), оскільки в Правилах складання актів зазначено, що крім акту загальної форми (ГУ-23) (а не замість акту загальної форми ГУ-23), у необхідних випадках можуть складатися й інші акти, передбачені правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу (ч.2 п.1 Правила складання актів). Однак апелянт вважає, що приписів про те, що ці акти прирівнюються до акту загальної форми (ГУ-23) або вони мають однакову юридичну силу з актом загальної форми, або можуть замінювати акт загальної форми в окремих випадках, дані Правила не передбачають. Так, при затримці вагонів на шляху прямування, діючі норми Правил користування вагонами та контейнерами зобов`язують позивача скласти акт про затримку вагонів та вчинити інші дії (видати наказ про затримку вагонів; передати дані з акту про затримку вагонів на станцію призначення; проінформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передавши копію повідомлення про затримку вагонів), проте, посилання на те, що в такому випадку не складається акт загальної форми (ГУ-23) відсутнє. На думку апелянта, жоден акт, що регулює спірні правовідносини сторін, не передбачає прямої норми, яка б надавала право (можливість) розцінювати акт про затримку вагонів (ГУ-23а) в якості документа, достатнього для притягнення до матеріальної відповідальності вантажоодержувача і. як наслідок, звільняти залізницю від дотримання вимог щодо складання акту загальної форми (ГУ-23) у разі покладення матеріальної відповідальності на вантажоодержувача.
Крім того, за доводами апелянта, Правилами користування вагонами чітко визначено, що лише у разі затримки вагонів на підходах до припортових станцій з причин, що залежать від вантажовласника (вантажоодержувача) підставою для нарахування плати за користування вагонами є саме акт про затримку вагонів, проте в даному випадку, спірні вагони затримувались на станціях підходах, які не мають статусу "припортових" станцій.
Апелянт вважає, що наявність лише актів про затримку вагонів, за відсутності актів загальної форми, які повинні складатися, в тому числі станціями на яких були затримані вагони на шляху прямування, не можуть вважатися достатніми та належними доказами для стягнення плати за користування і зберігання вагонів з відповідача у розумінні статей 73, 76-79 ГПК України. В даному випадку доказом затримання вагонів на шляху прямування з причин, що залежали від відповідача можуть бути лише акти загальної форми (форма ГУ-23), складені станціями затримки вагонів: ст. Бірки - Великі, ст. Злочів, ст. Озерна, ст. Красне Львівської залізниці, оскільки відповідно до п.3 Правил складання актів вказаний акт повинен складатися безпосередньо під час виявлення обставин, що зумовили складання даного акту, для засвідчення цих обставин, проте позивачем акти загальної форми (ГУ-23) складалися лише в тих випадках, коли вагони затримувалися на станції призначення (ст. Скалат) і вказаним обставинам суд не надав належної правової оцінки.
Також за доводами апелянта, Господарським судом Дніпропетровської області не були взяті до уваги факти порушення позивачем порядку оформлення документів та вчинення інших дій, які є обов`язковими при затримці спірних порожніх вагонів станціями Бірки - Великі, Злочів, Озерна, Красне Львівської залізниці, які прямували на станцію Скалат Львівської залізниці на адресу відповідача в період жовтня-грудня 2018 року (порушення пунктів 9.10. Правил користування вагонами).
Апелянт посилається на те, що Правилами встановлено порядок щодо вчинення дій та складання документів позивачем, в тому числі їх послідовність, у разі затримки вагонів на шляху прямування, проте посилаючись на наявні в матеріалах справи документи залізниці, апелянт вважає, що він повідомлявся про затримку вагонів заздалегідь (раніше) ніж був засвідчений факт затримки вагонів (складання акту про затримку вагонів), так само і повідомлення, складалися позивачем раніше складання акту затримки вагонів, дані якого повинні зазначатися в цьому повідомленні.
Щодо нарахування збору за зберігання вантажів, апелянт вважає, що єдиною підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами, проте, за доводами апелянта, матеріали справи не містять актів загальної форми ГУ-23, які є підставою для нарахування такого збору і його стягнення.
Апелянт посилається і на те, що судом першої інстанції не було враховано, що на момент прибуття на станцію Скалат, а також на шляху прямування вагонів на станцію, всупереч діючим нормам обмежень оформлення та направлення порожніх власних (орендованих) вагонів, без належного оформлення та підтвердження (п. 1.4. Правил планування перевезень вантажів) порожніх вагонів, всупереч договірних зобов`язань (без погодження відповідача в АС МЕСПЛАН та АРМ Вантажовідправника) продовжував оформлювати та направляти порожні вагони на адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість".
11.12.2019 ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" подало додаткові пояснення до апеляційної скарги, які надані на пропозицію суду щодо їх надання озвучену у судовому засіданні, в яких зазначає, що після отримання пояснення на відзив на апеляційну скаргу та їх аналізу, апелянт погоджується із доводами позивача про те, що 10 вагонів (№№ 59954784, 59440032, 56966245, 55082077, 56917198, 61621652, 56291362, 54006911, 56865769, 59954933) були відправлені до введення конвенційної заборони, тому погоджується із нарахованою платою за вказаними вагонами та нарахованою платою за перевезення ще 2 вагонів (№60267036, №59222646). Апелянт зазначає, що після отриманих пояснень на відзив на апеляційну скаргу визначає нарахування позивачем плати за користування 12 вагонами на загальну суму 45 029,40 грн.
Апелянт не погоджується із нарахуванням плати за користування вагонами №№62954441, 54781034, 52797792, 56046535, 54779459, 61297537, 62257134, 61605424, 52170826, 61974184, оскільки вказані вагони відправлені у період конвенційної заборони, яка була адресована, в тому числі перевізнику "ЗАО МАВ", повне найменування якого - Угорські державні залізниці (MAV), код залізниці - 55, до якої входять компанії "RCH" та "MMB" (які мають код залізниці 55). В усіх накладних, за якими перевозились спірні 10 вагонів в графі "відправник" зазначений код станції зазначений 55, що відповідає даним зазначеним в конвенційній забороні, впровадженій телефонограмою №ЦЦО-48 від 03.12.2018. Таким чином, апелянт не погоджується із висновками місцевого господарського суду та доводами позивача про те, що конвенційна заборона не розповсюджувалась на перевізників "RCH" та "MMB", які входять до Угорської державної залізниці (MAV) (код залізниці 55), та, відповідно нарахованій платі за 10 вагонами (№№62954441, 54781034, 52797792, 56046535, 54779459, 61297537, 62257134, 61605424, 52170826, 61974184) у сумі 16 235,16 грн.
Також апелянт не погоджується із нарахованою платою за користування вагонами №56846462 та №61653721 у сумі 1 824,00 грн., оскільки накладні за вказаними вагонами оформлені у період дії конвенційної заборони, відомість №21129003 складена з порушенням чинного законодавства, а засвідчені в ній обставини не відповідають дійсності так як містить численні виправлення, відомість складена 21.12.2018, а акт загальної форми ГУ-23 №1699 складено 22.12.2018, тобто нарахування за користування вагонами відбулося за відсутні достатньої підстави (відсутності належним чином оформленого акта загальної форми ГУ-23).
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу та пояснень представника позивача у судовому засіданні позивач вважає, що господарським судом Дніпропетровської області повно та об`єктивно досліджено надані сторонами докази та ухвалено рішення в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Так, позивач зазначає, що ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" додало до апеляційної скарги додаткові докази і при цьому не обґрунтовує неможливість їх подання до Господарського суду Дніпропетровської області, а більшість обставин, вказаних в апеляційній скарзі, не заперечувалися відповідачем у відзиві та в ході розгляду справи судом першої інстанції.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи, не забезпечено дотримання принципу рівності сторін, то позивач посилається на те, що з метою визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів, судом першої інстанції було продовжено строк підготовчого провадження, відповідачем додатково було надано пояснення до відзиву на позовну заяву, до якого ним було долучено копії документів, якими він підтверджує свої заперечення проти позовних вимог, у зв`язку з чим, ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" було достатньо часу для надання доказів, якими він заперечує позовні вимоги, а відтак судом забезпечено принцип рівності сторін.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що телеграфною вказівкою №ЦЦО/48 від 03.12.2018 було заборонено відправляти всі вагони з іноземних залізниць, починаючи з 08.12.2018, позивач зазначає, що зазначені твердження відповідача суперечать умовам укладеного договору про надання послуг №11287/ЦТЛ-2018 від 19.02.2018, оскільки п.2.1.7 договору передбачено, що замовник зобов`язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, що виникли на станціях залізниць України з будь-яких причин, якщо вони не залежать від перевізника (AT "Укрзалізниця"), а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками, а деякі із вказаних відповідачем вагонів відправлялися іноземними залізницями до запровадження "конвенції" - 08.12.2019.
Також позивач вважає помилковою позицію апелянта щодо необхідності складання актів загальної форми для фіксування факту затримки вагонів на підходах до станції призначення, оскільки відповідно до п.5.10 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" затримка вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23 а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів.
За доводами позивача не відповідають дійсності твердження апелянта про наявність фактів порушення позивачем порядку оформлення документів на вчинення інших дій, які є обов`язковими при затримці спірних вагонів, оскільки скаржник в апеляційній скарзі всупереч положень ст. 165 ГПК України заперечує обставини, незгоду з якими він не висловлював ні у наданих Господарському суду Дніпропетровської області відзиві та поясненні до відзиву, та які не вбачаються із долучених ним документів в якості доказів, а саме відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував повноваження в.о. начальника служби перевезень залізниці Фіняка З.М. на видачу наказів про затримку вагонів, хоча вказана обставина ним не заперечувалася в ході розгляду справи в першій інстанції.
Позивач посилається на те, що відповідно до Інструкції про порядок дій працівників Львівської залізниці під час оформлення матеріалів на затримку вагонів на підходах до станції призначення (вивантаження) та на станції призначення( затверджена начальником залізниці) накази про затримку вагонів видає начальник служби перевезень (або особа, на яку покладені такі обов`язки).
Щодо доводів відповідача про те, що залізниця передала йому повідомлення про затримку вагонів завчасно (на його думку до моменту складання актів про затримку), позивач зазначає, що дата проставлена на актах затримки, яку відповідач вважає часом складання актів, є часом його роздрукування в паперовому вигляді, а всі дані, зазначені в акті про затримку форми ГУ-23а, станція затримки в автоматизованому порядку передає на станцію призначення в Повідомленні про затримку вагонів, яке передається автоматизованою системою ведення АСК ВП УЗ- Є даних про затримання вагонів на шляху прямування з вини вантажовласника (АРМ наказів для ГУ-23а). Крім того, позивач зазначає, що Правилами користування вагонами і контейнерами передбачено, що копія повідомлення про затримку вагонів передається не пізніше двох годин після його отримання.
Щодо посилань апелянта на те, що планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (АС МЕСПЛАН) відповідно до Правил та цього Порядку, позивач зазначає, що фактично більшість спірних вагонів направлялися з-за кордону, тому вказані норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а п.2.1.12 договору про надання послуг на ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" покладено обов`язок виконувати усі юридичні дії, пов`язані з виконанням укладених договорів з підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів, нести відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб, з якими укладено такі договори.
Посилаючись на ч. 6 ст. 179 ГПК України позивач зазначає про відсутність свої вини у затримці вагонів.
22.11.2019 від позивача надійшли пояснення до відзиву, відповідно до яких позивач на вимогу суду зазначив про відомості щодо 61 вагона, наведеного відповідачем у апеляційній скарзі з прив`язкою до станції затримки та актів про затримку (таблиця додається).
Так, позивач посилається, що відповідачем щодо 2 вагонів №№60267036, 59222646 до апеляційної скарги не додано копій накладних, тобто відсутня будь яка інформація про час їх відправлення.
Щодо вказаних відповідачем у скарзі вагонів №№56846462, 61653721 позивач посилається на те, що вони не затримувалися на підходах до станції, а платежі виникли безпосередньо за час затримки на станції призначення.
Позивач зазначає і про те, що із графи 26 накладних вбачається, що вагони №№59954784, 59440032, 56966245, 55082077, 56917198, 61621652, 56291362, 54006911, 56865769, 59954933 відправлені 07.12.2018 (тобто до запровадження заборони), а до апеляційної скарги додано також накладну №00002104 на вагон №59082966, який також відправлено 07.12.2018, однак в тексті апеляційної скарги про вказаний вагон не згадується.
Щодо конвенційної заборони, позивач зазначає, що у графі 22 накладної вказуються перевізники, які здійснювали перевезення. Так, у накладній на вагон №62954441 перевізником зазначено RCH, вагони №№54781034, 52797792, 54779459, 56046535, 61297537, 62257134, 61605424, 52170826, 61974184 перевозилися перевізником ММВ, у зв`язку з чим жодному із вказаних перевізників Угорщини конвенційна заборона не була адресована.
Крім того, за доводами позивача, конвенційну заборону запроваджено з ініціативи ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість", що підтверджується листом апелянта №473 від 01.12.2018, в якому вказано що на станції Скалат накопичено значну кількість порожніх вагонів, в зв`язку з чим просять запровадити відповідні обмеження з усіх країн.
Позивач зазначає, що Порядок перевезення вантажів у міжнародному сполученні встановлюється міжнародним договором - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), одним із додатків якої є Правила перевезення вагона, який не належить перевізнику, як транспортний засіб. СМГС не передбачає обов`язку іноземних залізниць не приймати до перевезення порожніх вагонів за даних обставин, що кореспондується із ст.29 Статуту залізниць України та п.31 Правил приймання вантажів до перевезення, якими передбачено що у разі запровадження обмеження залізниця повідомляє вантажовідправника, який протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження.
Щодо доводів апелянта про сумнів щодо повноважень виконуючого обов`язки начальника служби перевезень Фіняка З.М. на видачу наказів про затримку вагонів, позивач зазначає, що доказом наявності таких повноважень є Інструкція про порядок дій працівників Львівської залізниці під час оформлення матеріалів на затримку вагонів на підходах до станції призначення (вивантаження) та на станції призначення (затверджена начальником залізниці), згідно з якою накази про затримку вагонів видає начальник служби перевезень (або особа, на яку покладені такі обов`язки), а вказані докази не надавалися до суду першої інстанції, оскільки відповідач не висловлював своїх заперечень стосовно обставин, які ними підтверджуються.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/1460/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду опис вкладення поштового відправлення на підтвердження надіслання апеляційної скарги Акціонерному товариству "Українська залізниця" за його місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.10.2019 до апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" надійшло клопотання про виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду, до якого додано опис вкладення поштового відправлення на підтвердження надіслання апеляційної скарги Акціонерному товариству "Українська залізниця" за його місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/1460/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.11.2019 о 10:30 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 904/1460/19, ухвалено судове засідання у справі, призначене на 07.11.2019 о 10:30 год., провести в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в Господарському суді Тернопільської області (вул. Князя Острозького, 14-а, м. Тернопіль, 46001).
В судовому засіданні 07.11.2019 оголошено перерву в судове засідання на 28.11.2019 о 11:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 вирішено судове засідання у справі, призначене на 28.11.2019 о 11:00 год., провести в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в Господарському суді Тернопільської області".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 повідомлено сторін у справі про те, що враховуючи неможливість участі судді Верхогляд Т.А. - члена колегії суддів у даній справі, в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2019 о 11:00 год., у зв`язку з відпусткою, судове засідання у справі № 904/1460/19, призначене на 28.11.2019 о 11:00 год., не відбудеться; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2019 о 11:00 год.; судове засідання, призначене на 12.12.2019 о 11:00 год. вирішено провести в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в Господарському суді Тернопільської області (вул. Князя Острозького, 14-а, м. Тернопіль, 46001).
В судовому засіданні 12.12.2019 оголошено перерву в судове засідання на 24.12.2019 о 16:30 год.; ухвалено судове засідання у справі, призначене на 24.12.2019 о 16:30 год., провести в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в Господарському суді Тернопільської області.
В судовому засіданні 24.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
19.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (замовник) укладено договір про надання послуг № 11287/ЦТЛ-2018 (а.с. 17-24 т.1), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору наведені нижче поняття вживаються у такому значенні:
вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;
вагон залізниці іншої держави - вагон який належить залізниці іншої держави та наданий перевізником у відповідності до окремих договорів та угод;
вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;
перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) відповідно;
послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого сторонами у Додатку № 1 до договору;
інструкція на повернення вагонів - порядок заповнення окремих граф перевізного документу при поверненні порожнього вагону перевізника на територію України, розміщений на сайті: uz-cargo.com.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 2.1. договору замовник зобов`язаний:
Надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан" (п. 2.1.1. договору).
Сприяти виконанню узгодженого технологічного часу перебування вагонів на під`їзних коліях згідно з договором про експлуатацію під`їзної колії (договором про подачу та забирання вагонів), та не використовувати вагони, як місця для зберігання вантажів (п. 2.1.5. договору).
Оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.6. договору).
Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1. договору).
Відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.7. договору).
Виконувати усі юридичні дії, пов`язані з виконанням укладених договорів на підставі п. 2.2.1 цього договору, нести відповідальність за дії/бездіяльність третіх осіб, з якими укладено такі договори (п. 2.1.12. договору).
Замовник має право укладати договори на власний розсуд із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів, та виступати платником послуг з перевезення вантажу, користування вагонами та інших послуг, передбачених цим договором (п. 2.2.1. договору).
Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1. договору).
Розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезень вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки (п. 3.2. договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (п. 4.1. договору).
Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в п. 14.2 розділу 14 договору (п. 4.2. договору).
Сторони домовились про використання електронного документообігу (п. 8.1. договору).
Для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс "Архів електронного документообігу залізничного транспорту" з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України) (п. 8.2. договору).
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 12.1. договору).
Сторони підписали додатки до договору:
№ 1 "Ставки плат за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" (а.с. 24-25 т.1),
№ 2 "Ставки плати за використання вагонів перевізника та плати за користування вагонами перевізника за межами України" (а.с. 25 т.1),
№ 3 "Коефіцієнти порожнього пробігу до навантаженого" (а.с. 26 т.1),
№ 4 "Протокол погодження договірної ціни (вартість плат та податкових зборів) при перевезенні вантажів на транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад" (а.с. 26-27 т.1).
01.05.2016 між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" № Л/ДН-2/16/545/М/п (договір про експлуатацію залізничної колії) (а.с.33 т.1).
Згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить залізниці, що примикає до станції Скалат Львівської залізниці через стрілку № 16 і обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено на віддалі 51 м від стрілки примикання (п. 1. договору про експлуатацію залізничної колії).
Розгорнута довжина під`їзної колії складає 435 погонних метрів (п. 2. договору про експлуатацію залізничної колії).
У межах смуги відведення під`їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку землі площею 2400 кв.м. (п. 3. договору про експлуатацію залізничної колії).
Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації (п. 4. договору про експлуатацію залізничної колії).
Повідомлення про подачу вагонів на під`їзну колію передаються: Агентом комерційним станції по тел. 0673543061 відповідального в денний період, 0673510103 директора - цілодобово (п. 5. договору про експлуатацію залізничної колії).
Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій станції по вказівці чергового по станції. Здавання вагонів проводиться на одній із колій станції по вказівці чергового по станції. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6. договору про експлуатацію залізничної колії).
Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається користувачу колії, становить 25 вагонів (п. 7. договору про експлуатацію залізничної колії).
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю; відповідальний по тел. 3-15-97 комерційного агента станції, а час закінчення вантажних операцій підтверджується письмовим повідомленням , яке у двох примірниках подається на станцію (п. 8. договору про експлуатацію залізничної колії).
Максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: по навантаженню: сипучих вантажів - 1 вагон, час - 25 хвилин, максимальна спроможність - 40 вагонів
по вивантаженню: мінеральні добрива: із критих -1 вагон, час - 2 год. 15 хвилин, максимальна спроможність-7 вагонів, із напіввагонів - 1 вагон, час - 1 год. 20 хв., максимальна спроможність - 10 вагонів.
При відсутності навантаження або вивантаження: подача вагонів на відстій - 25 вагонів. Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11. договору про експлуатацію залізничної колії).
Для під`їзної колії встановлюються такі терміни перебування на ній вагонів: Час на перестановку вагонів і маневрову роботу становить 1 година (п. 12. договору про експлуатацію залізничної колії).
У разі виконання подвійних операцій вагони після вивантаження вважаються поданими під навантаження через год. хв. з моменту подачі (передачі) (п. 13. договору про експлуатацію залізничної колії).
Власник колії сплачує залізниці плату: за подачу, забирання вагонів; за користування вагонами (контейнерами) згідно з правилами користування вагонами і контейнерами, та згідно збірника тарифів розділ 5; за складування вантажів або примикання під`їзних колій у смузі відведення - користувач сплачує залізниці плату за утримання смуги відведення залізниці - згідно розрахунку відшкодування витрат, затвердженого Тернопільською дирекцією залізничних перевезень і утримується станцією до 10 числа поточного місяця (п.п. 16.1. - 16.3. договору про експлуатацію залізничної колії).
Цей договір укладається терміном на 5 років з 01.05.2016 по 01.05.2021 включно (п. 21. договору про експлуатацію залізничної колії).
01.12.2016 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про експлуатацію залізничної колії (т. 1 а.с. 34), в якій вирішили п. 3 договору про експлуатацію залізничної колії викласти в редакції: "У межах смуги відведення залізниці під`їзною колією та спорудами користувача зайнято ділянку землі площею - кв.м."; п. 16.3 виключити.
Позивач зазначає, що в листопаді - грудні 2018 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на станцію Скалат масово надходили порожні власні вагони по повних перевізних документах, на підтвердження чого позивач надав Книгу прибуття вантажів (а.с. 35-90 т.1).
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, частина вагонів затримувалися на місцях загального користування станції призначення в очікуванні звільнення вантажного фронту, про що складено Акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", підписаними повноважними представниками вантажоодержувача:
№№ 1503, 1505, 1507, 1508 від 24.11.2018 (а.с. 142-143 т.1),
№№ 1514, 1518, 1519 від 25.11.2018 (а.с. 144-146 т.1),
№ 1520 від 26.11.2018 (а.с. 147 т.1),
№ 1528 від 27.11.2018 (а.с. 148 т.1),
№№ 1545, 1549 від 29.11.2018 (а.с. 149-150 т.1),
№№ 1552, 1554, 1557 від 30.11.2018 (а.с. 151-153 т.1),
№ 1564 від 02.12.2018 (а.с. 154 т.1),
№ 1577 від 03.12.2018 (а.с. 155 т.1),
№№ 1586, 1587 від 04.12.2018 (а.с. 156-157 т.1),
№ 1607,1609 від 08.12.2018 (а.с. 158-159 т.1),
№ 1616, 1617 від 09.12.2018 (а.с. 160-161 т.1),
№ 1631 від 11.12.2018 (а.с. 162 т.1)
№ 1649 від 14.12.2018 (а.с. 163 т.1).
В.о. начальника служби перевезень регіональної філії "Львівська залізниця" AT "Укрзалізниця" видано накази про затримку вагонів на шляху слідування у зв`язку із зайнятістю станції Скалат іншими вагонами, адресованими відповідачу, та неможливістю прийняття вагонів, що знаходяться на підходах;
- № 328 від 24.11.2018 (а.с. 91 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу відповідача на станцію Скалат 38 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 347 від 25.11.2018 (а.с. 92 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу відповідача на станцію Скалат 56 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 364 від 26.11.2018 (а.с. 93 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу відповідача на станцію Скалат 30 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 414 від 28.11.2018 (а.с. 94 т.1), на підставі якого по станції Зборів затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 40 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 442 від 29.11.2018 (а.с. 95 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 30 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 211 від 01.12.2018 (а.с. 96 т.1), на підставі якого по станції Злочів затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 38 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 38 від 03.12.2018 (а.с. 98 т.1), на підставі якого по станції Озерна затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 44 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 42 від 03.12.2018 (а.с. 97 т.1), на підставі якого по станції Красне затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 58 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 100 від 09.12.2018 (а.с. 99 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 56 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 141 від 11.12.2018 (а.с. 100 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 31 порожній власний вагон (вантаж на своїх осях);
- № 197 від 14.12.2018 (а.с. 101 т.1), на підставі якого по станції Красне затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 49 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 220 від 15.12.2018 (а.с. 102 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 49 порожніх власних вагонів (вантаж на своїх осях);
- № 292 від 20.12.2018 (а.с. 103 т.1), на підставі якого по станції Бірки-Великі затримані направлені вантажовідправниками на адресу Відповідача на станцію Скалат 51 порожній власний вагон (вантаж на своїх осях).
За наведеним фактом станціями затримки вагонів Бірки-Великі, Зборів, Злочів, Озерна, Красне у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пунктом 9 Правил зберігання вантажів складено:
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 16 від 24.11.2018 на початок затримки вагонів по наказу № 328 (а.с. 104 т.1), відповідно до якого вагони затримані 24.11.2018 о 12 год. 8 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 16 від 05.12.2018 на закінчення затримки вагонів по наказу № 328 (а.с. 106 т.1), відповідно до якого закінчення затримки вагонів 05.12.2018 о 02 год. 35 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 3804 3609 026 3610 отримане відповідачем 24.11.2018 о 13 год. 05 хв. (а.с. 105 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 17 від 25.11.2018 (а.с. 107 т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 347, відповідно до якого вагони затримані 25.11.2018 о 19 год. 31 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 17 від 06.12.2018 (а.с. 109 т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 347, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 06.12.2018 о 23 год. 14 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 1462 3700 365 3610 отримане відповідачем 25.11.2018 о 20 год. 00 хв. (а.с. 108 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 18 від 26.11.2018 (а.с. 110 т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 364, відповідно до якого вагони затримані 26.11.2018 о 14 год. 20 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 18 від 09.12.2018 (а.с. 111т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 364, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 09.12.2018 о 11 год. 36 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 3564 3600 046 3610 отримане відповідачем 26.11.2018 о 15 год. 35 хв. (а.с. 110 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 1 від 28.11.2018 (а.с. 112 т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 414, відповідно до якого вагони затримані 28.11.2018 о 09 год. 10 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 1 від 10.12.2018 (а.с. 114-115 т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 414, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 10.12.2018 о 17 год. 05 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Зборів), що перевозяться в поїзді № 2742 3798 185 3610 отримане відповідачем 28.11.2018 о 10 год. 10 хв. (а.с. 113 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 20 від 29.11.2018 (а.с. 116 т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 442, відповідно до якого вагони затримані 29.11.2018 о 15 год. 10 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 10.12.2018 (а.с. 118 т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 442, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 10.12.2018 о 09 год. 48 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 3564 3609 085 3610 отримане відповідачем 29.11.2018 о 16 год. 40 хв. (а.с. 117 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 3 від 01.12.2018 (а.с. 119 т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 211, відповідно до якого вагони затримані 01.12.2018 о 09 год. 04 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 5 від 19.12.2018 (а.с. 120 т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 211, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 19.12.2018 о 11 год. 44 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Злочів), що перевозяться в поїзді № 3802 3605 060 3610 отримане відповідачем 01.12.2018 о 10 год. 00 хв. (а.с. 119 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 1 від 03.12.2018 (а.с. 121-122 т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 38, відповідно до якого вагони затримані 03.12.2018 о 10 год. 56 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 2 від 12.12.2018 (а.с. 124, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 38, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 12.12.2018 о 15 год. 00 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Озерна), що перевозяться в поїзді № 2758 3700 632 3610 отримане відповідачем 03.12.2018 о 12 год. 00 хв. (а.с. 123, т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 7 від 03.12.2018 (а.с. 125, т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 42, відповідно до якого вагони затримані 03.12.2018 о 17 год. 18 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 11.12.2018 (а.с. 126, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 42, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 11.12.2018 о 12 год. 58 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Красне), що перевозяться в поїзді № 3306 3700 550 3610 отримане відповідачем 03.12.2018 о 18 год. 35 хв. (а.с. 125 т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 21 від 09.12.2018 (а.с. 127, т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 100, відповідно до якого вагони затримані 09.12.2018 о 09 год. 30 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 21 від 19.12.2018 (а.с. 129, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 100, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 19.12.2018 о 05 год. 39 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 1472 3700 641 3610 отримане відповідачем 09.12.2018 о 11 год. 00 хв. (а.с. 128, т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 22 від 11.12.2018 (а.с. 130, т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 141, відповідно до якого вагони затримані 11.12.2018 о 10 год. 54 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 20 від 14.12.2018 (а.с. 132, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 141, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 14.12.2018 о 09 год. 56 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 3566 3609 049 3610 отримане відповідачем 11.12.2018 о 12 год. 00 хв. (а.с. 131, т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 14.12.2018 (а.с. 133, т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 197, відповідно до якого вагони затримані 14.12.2018 о 13 год. 48 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 11 від 22.12.2018 (а.с. 134-135, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 197, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 22.12.2018 о 09 год. 30 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Красне), що перевозяться в поїзді № 3302 3700 157 3610 отримане відповідачем 14.12.2018 о 15 год. 10 хв. (а.с. 133, т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 25 від 15.12.2018 (а.с. 136, т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 220, відповідно до якого вагони затримані 15.12.2018 о 19 год. 40 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 22 від 21.12.2018 (а.с. 138, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 220, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 21.12.2018 о 22 год. 24 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 3802 3609 011 3610 отримане відповідачем 16.12.2018 (а.с. 137, т.1);
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 26 від 20.12.2018 (а.с. 139, т.1) на початок затримки вагонів по наказу № 292, відповідно до якого вагони затримані 20.12.2018 о 19 год. 55 хв.;
- Акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 23 від 23.12.2018 (а.с. 141, т.1) на закінчення затримки вагонів по наказу № 292, відповідно до якого закінчення затримки вагонів 23.12.2018 о 10 год. 12 хв.;
- повідомлення про затримку вагонів (станція Бірки-Великі), що перевозяться в поїзді № 3806 3600 001 3610 отримане відповідачем 21.12.2018 о 10 год. 50 хв. (а.с. 140, т.1).
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, після прибуття на станцію Скалат, у зв`язку із зайнятістю фронтів навантаження, деякі із затриманих на підходах вагонів знову простоювали в очікуванні звільнення вантажних фронтів, що підтверджується актами загальної форми станції Скалат: №№ 1593, 1594, 1595, 1597 від 05.12.2018 (а.с. 164-165 т.1), №№ 1634, 1636, 1637 від 11.12.2018 (а.с. 166-167 т.1), №№ 1643, 1644, 1645 від 12.12.2018 (а.с. 167-168, т.1), №№ 1646, 1647, 1648 від 13.12.2018 (а.с. 169-170, т.1), №№ 1652, 1653 від 14.12.2018 (а.с. 170-171, т.1), №№ 1663, 1664 від 16.12.2018 (а.с. 171-172, т.1), №№ 1670, 1672 від 17.12.2018 (а.с. 172-173, т.1), № 1673 від 18.12.2018 (а.с. 173, т.1), №№ 1678, 1679, 1680 від 19.12.2018 (а.с. 174-175, т.1), №№ 1683, 1684 від 20.12.2018 (а.с. 175-176, т.1), №№ 1686, 1688, 1689, 1690, 1691, 1692 від 21.12.2018 (а.с. 176-179, т.1), №№ 1694, 1695, 1696, 1697, 1698, 1699 від 22.12.2018 (а.с. 179-182, т.1), №№ 1702, 1706 від 23.12.2018 (а.с. 182-183, т.1).
Всі акти загальної форми підписані представниками ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість".
На підставі ст. 42 Статуту залізниць України, якою передбачено, що залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня, позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми про затримку вагонів на станції призначення на під`їзну колію відповідача.
Враховуючи викладені обставини, позивачем розраховано та заявлено до стягнення плату за користування вагонами у загальній сумі 2 725 741,92 грн. з ПДВ, яка включена до відомостей плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №№ 09121145, 09121146, 11121155, 11121156, 11121157, 12121164, 15121172, 17121179, 17121181, 18121187, 18121188, 19121195, 21121203, 21121204, 23121216, 23121217, 25121220, 27121229, 28121235, 21129003 (а.с. 184-210 т.1). Відомості зі сторони відповідача підписані із запереченнями: "дані для нарахування платежів не відповідають дійсності, відсутні підстави для нарахування та справляння платежів у зв`язку із введенням конвенційної заборони у зазначений період".
Крім того, позивачем нарахований збір за зберігання вантажів у загальній сумі 92 448,24 грн. з ПДВ за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 № 18120459, 21120463, 25120468, 23120466, які з боку відповідача також підписані із аналогічними застереженнями (а.с. 211-214 т.1).
11.02.2019 позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1/02-ДНЮ (а.с. 248 т.1), в якій просив сплатити заборгованість. однак претензія залишена відповідачем без розгляду.
Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 2 725 741,92 грн. та збір за зберігання вантажів у сумі 92 448,24 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з ч. 2 ст. 908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
Права, обов`язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, відповідно до статті 4 якого перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевезення вантажу залізничними вагонами, за затримку яких позивач нарахував відповідачеві відповідні платежі, є міжнародними залізничними перевезеннями, на правовідносини сторін поширюється дія положень УМВС.
За змістом § 6 статті 28 та § 1 статті 32 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.
Згідно з § 5 статті 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.
Положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). (ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. (п.8 Правил користування вагонами і контейнерами).
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. (п.9 Правил користування вагонами і контейнерами).
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). (п.10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.
Одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст.46 Статуту залізниць України).
Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки. За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (п.10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до абз. 3 п. 2.6. яких - усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6) (п. 3 Правила користування вагонами і контейнерами).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п.6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. (п.12 Правил користування вагонами і контейнерами).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п.14 Правил користування вагонами і контейнерами).
Як вбачається з матеріалів справи, перевізник на підставі актів загальної форми розрахував плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, тобто за виконані дії, пов`язані із затримкою вагонів, у зв`язку з чим акти загальної форми прийнято судом першої інстанції як належні докази, оскільки вони містять достатню інформацію щодо затримки вагонів, зокрема щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, і є належними доказами понесення перевізником додаткових витрат, пов`язаних із митними формальностями, оскільки такі докази у сукупності з іншими доказами достатньою мірою підтверджують облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під`їзних коліях) та нарахування плати за користування ними. Зазначені акти загальної форми відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 129 Статуту залізниць України є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника або вантажоодержувача.
Зазначені акти загальної форми відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника відповідно до залізничних накладних ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість".
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Крім того, в п.14 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" зазначено, що підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для
засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, у відповідності до Правил складання актів. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво №1 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Так, відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р. №317) збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Отже, відповідно до наведених вище норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій, є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом № 113 від 25.02.1999.
В підтвердження затримки вагонів станціями призначення були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки відповідно до наказів № 328 від 24.11.2018, № 347 від 25.11.2018, № 364 від 26.11.2018, № 414 від 28.11.2018, № 442 від 29.11.2018, № 211 від 01.12.2018, № 38 від 03.12.2018, № 42 від 03.12.2018, № 100 від 09.12.2018, № 141 від 11.12.2018, № 197 від 14.12.2018, № 220 від 15.12.2018, № 292 від 20.12.2018 згідно із Тарифним керівництвом № 1 (затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356) розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 09121145, 09121146, 11121155, 11121156, 11121157, 12121164, 15121172, 17121179, 17121181, 18121187, 18121188, 19121195, 21121203, 21121204, 23121216, 23121217, 25121220, 27121229, 28121235, 21129003, у загальній сумі 2 725 741,92 грн. та збір за зберігання вантажів за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№ 18120459, 21120463, 25120468, 23120466в розмірі 92 448,24 грн.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що в усіх актах загальної форми, якими зафіксована затримка вагонів на станції призначення, зазначено - з вини вантажовласника ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість".
Також, всі долучені до матеріалів справи акти загальної форми підписані повноважними представниками відповідача без зауважень, а з наявних в матеріалах справи інструкції по роботі АС "МЕСПЛАН", архіву списку узгоджень, графіку редагування електронних заявок, договору № 520 від 12.03.2018 та специфікації, вбачається, що між відповідачем та ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" існували взаємні права та обов`язки, однак жоден із доданих документів не вказує на невиконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо відправлення/одержання порожніх та завантажених вагонів.
Апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на те, що нарахована плата за користування вагонами №56846462 та №61653721 у сумі 1 824,00 грн. зафіксована у відомості №21129003, яка складена з порушенням чинного законодавства, оскільки засвідчені в ній обставини не відповідають дійсності так як містить численні виправлення, а також відомість складена 21.12.2018, а акт загальної форми ГУ-23 №1699 складено 22.12.2018, тобто нарахування за користування вагонами відбулося за відсутні достатньої підстави (відсутності належним чином оформленого акта загальної форми ГУ-23).
Апеляційний господарський суд погоджується із такими доводами апелянта, оскільки підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, у відповідності до Правил складання актів.
Між тим, як правильно зазначено апелянтом плата за користування вагонами №56846462 та №61653721 у сумі 1 824,00 грн. нарахована та внесена до відомості №21129003 21.12.2018, а акт загальної форми ГУ-23 №1699 складено 22.12.2018, тобто нарахування за користування вагонами відбулося за відсутні достатньої підстави (відсутності належним чином оформленого акта загальної форми ГУ-23).
Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що телеграфною вказівкою № ЦЦО/48 від 03.12.2018 було заборонено відправляти всі вагони з іноземних залізниць, починаючи з 08.12.2018, та не здійснено перевірки чи дійсно на всі спірні вагони, що відправлялися в адресу відповідача і по яких нараховано плату за користування вагонами, дія "конвенційної" заборони не розповсюджувалася.
Апелянт не погоджується із нарахованою платою за користування вагонами у загальній сумі 179 071,92 грн. (за користування 63 вагонами), однак після отримання додаткових пояснень позивача на відзив на апеляційну скаргу, частково погодився зі стягненням плати за користування 12 вагонами на загальну сумі 45 029,40 грн. та наполягає на безпідставності нарахованої плати за користування вагонами, які відправлені у період конвенційної заборони, на загальну суму 134 128,20 грн. (згідно відомості плати за користування вагонами № 28121235 від 28.12.2018 по 18 вагонам за №№56258817, 60809985, 56251150, 55459499, 52368115, 56479678, 65780561, 56044407, 60459245, 53587168, 50048297, 55264824, 56002645, 55082119, 55412704, 56841521, 56382708,62074778; згідно відомості плати за користування вагонами № 27121229 від 27.12.2018 по 16 вагонам за №№64283971, 61999652, 55413108, 66473059, 65402315, 56068315, 55214464, 61248464, 63403562, 61231213, 56919293, 56590987, 56444177, 56251184, 60262359, 62768452; згідно відомості плати за користування вагонами № 25121220 від 25.12.2018 по 15 вагонам за №№ 62954441, 54781034, 52797792, 56046535, 61974184, 52170826, 61605424, 62257134, 61297537, 54779459, 58376468, 56591225, 53251310, 56179740, 56944184;згідно відомості плати за користування вагонами №21129003 від 21.12.2018 по вагонам за №№56846462, 61653721).
Апеляційний господарський суд погоджується із такими доводами апелянта з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі звернення Львівської залізниці від 03.12.2018 № Д-2/1347, AT "Українська залізниця" телеграфною вказівкою № ЦЦО/48 від 03.12.2018 запроваджено обмеження на відвантаження всіх відправок вагонів на станцію Скалат Львівської залізниці на адресу ТОВ ВК "Гірничодобувна промисловість" в період з 08.12.2018 до відміни. Введена "конвенційна" заборона розповсюджувалася на всі відправки вагонів із іноземних залізниць (область відправлення: Станції ЖСР (56), код ЦІМ:ЖСР(56); Станції МАВ(55), код ЦІМ:МАВ(55); Станції ПКП(51), код ЦІМ:ПКП(51); Станції ЧФР(53), код ЦІМ:ЧФР(53).
Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (стаття 29 Статуту залізниць України).
Відповідно до статті 29 Статуту залізниць України приймання вантажів до перевезення може бути тимчасово припинене або обмежене, про що залізниця повідомляє вантажовідправника, в порядку, визначеному договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, форма якого наведена у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 864/5085. Після одержання повідомлення відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції (пункт 31 Правил перевезення вантажів).
Матеріалами справи підтверджується, що у період конвенційної заборони відправлені вагони №56258817; №60809985; №56251150; №55459499; №52368115; №56479678; №65780561; №64283971; №56044407; №60459245; №53587168; №50048297; №55264824; №61999652; №56002645; №55082119; №55413108; №66473059; №65402315; №56068315; №55214464; №61248464; №63403562; №61231213; №56919293; №56590987; №56444177; №56846462; №61653721; №58376468; №56591225; №53251310; №56251184; №56179740; №55412704; №56841521; №56382708; №62074778; №61974184; №52170826; №60262359; №62768452; №56944184; №№62954441, 54781034, 52797792, 56046535, 54779459, 61297537, 62257134, 61605424, 52170826, 61974184 зі станцій, які зазначені у введеній конвенційній забороні (у графі "відправник" зазначені коди станції, наведені у конвенційній забороні).
При цьому апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про те, що конвенційна заборона була адресована, в тому числі перевізнику "ЗАО МАВ", повне найменування якого - Угорські державні залізниці (MAV), до якої входять компанії "RCH" та "MMB" (які мають код залізниці 55), тому вагони, відправлені за накладними, в графі "відправник" яких зазначений код станції зазначений 55, що відповідає даним зазначеним в конвенційній забороні, впровадженій телефонограмою №ЦЦО-48 від 03.12.2018, є такими, що направлені в період дії конвенційної заборони.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта стосовно безпідставності нарахування позивачем плати за користування вагонами, відправленими у період дії конвенційної заборони, на загальну суму 134 128,20 грн. (до якої увійшли й нарахована плата за користування вагонами №56846462 та №61653721 у сумі 1 824,00 грн.).
Відправлення вагонів у період дії конвенційної заборони, яка введена позивачем, спростовує доводи останнього щодо покладення на відповідача всіх витрат, пов`язаних із затримками вагонів, що виникли на станціях залізниць України з будь-яких причин.
Щодо інших доводів апелянта апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що залізниця дотрималася порядку затримки вагонів на підходах до станції призначення, встановленого пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами: видала накази, повідомила одержувача (що засвідчено повідомленнями із підписами повноважних представників) та склала акти про затримку вагонів, встановленої форми щодо затримки на станції призначення: згідно з пунктом 8 станцією Скалат складено акти загального форми, які без зауважень підписані представниками вантажовласника на підставі виданих доручень.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 134 128,20 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами у сумі 134 128,20 грн.
За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, тому вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 134 128,20 грн.
Також з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції частково погоджується із доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", наведеними в обґрунтування вимог апеляційної скарги.
10. Судові витрати.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/1460/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/1460/19 скасувати в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 134 128,20 грн. та судового збору у сумі 2 011,92 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами у сумі 134 128,20 грн. та судового збору у сумі 2 011,92 грн.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 у справі №904/1460/19 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 017,88 грн.
Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.12.2019
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко
