Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/9496/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.
16 січня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (рішення ухвалене суддею Горовенко А.В. в м.Житомир, повний текст судового рішення складено 18 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Міністерства оборони України в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення без розгляду заяви та документів про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій;
- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву і документи ОСОБА_1 про визнання його учасником бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ з прийняттям відповідного рішення згідно з Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій та відповідно на пільги, які надає цей статус. У зв`язку із тим, що відповідачем повернено до Житомирського обласного військового комісаріату документи щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій без реалізації, позивач не може отримати зазначений статус та користуватися відповідними пільгами, які встановлені чинним законодавством.
Вказує на необґрунтованість підстав повернення відповідачем без розгляду вказаних документів, оскільки призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалися на підставі наказів Міністра оборони СРСР, тому вирішення питання про визнання його учасником бойових дій відповідно до приписів пункту 10 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200 (далі - Положення №200) повинно здійснюватися саме комісією Міністерства оборони України.
З огляду на викладене, вважає протиправними дії відповідача щодо повернення без розгляду його заяви та документів про визнання учасником бойових дій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення без розгляду заяви та документів ОСОБА_1 про визнання його учасником бойових дій.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його учасником бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ та прийняти рішення згідно з Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскільки позивач не проходив службу у військових частинах, підпорядкованих Міністерству оборони України та не направлявся цим Міністерством для виконання відповідних завдань, комісія Mіністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, відповідно до Положення №200 не мала правових підстав розглядати і приймати рішення по суті звернення позивача. Крім того вказує, що Міністерство оборони України не є правонаступником КДБ СРСР, а позивач не є військовослужбовцем Збройних Сил України, саме тому Міністерство оборони України не є належним суб`єктом розгляду заяви про визнання позивача учасником бойових дій. З огляду на зазначене, документи направлено до Служби безпеки України для подальшого розгляду, про що повідомлено позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 28.10.1966 був призваний на дійсну строкову військову службу (а.с.13).
Згідно з довідкою №53 від 15.05.2019, виданою Любарським районним військовим комісаріатом Житомирської області, ОСОБА_1 з 26 травня 1969 року на підставі наказу Міністра оборони №90 від 23.05.1969 був звільнений в запис та направлений в Любарський районний військовий комісаріат Житомирської області для постановки на військовий облік (а.с.15).
Зі змісту архівної довідки №9/20/4-56у від 31.01.2019, виданої архівом Федеральної служби охорони Російської Федерації слідує, що ОСОБА_1 з 31.10.1966 по 27.11.1968 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (м.Рівне). У період з 27.07.1968 по 05.11.1968 військова частина НОМЕР_2 брала участь у заходах по наданню допомоги чехословацькому народу по захисту завоювань соціалізму в ЧРСР. На базі військової частини НОМЕР_2 була сформована військова частина польова пошта НОМЕР_3 . Після формування військова частина польова пошта 89196 28 липня 1968 року була направлена для виконання інтернаціонального завдання по захисту завоювань соціалізму в Чехословацькій Радянській Соціалістичній Республіці (а.с.16-17).
Так, 11 лютого 2019 року позивач звернувся до Любарського військового комісаріату Житомирської області із заявою про направлення документів на розгляд комісії для встановлення статусу учасника бойових дій у зв`язку із участю в бойових діях на території Чехословаччини (а.с.22).
В подальшому пакет документів було направлено на адресу Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби (далі - Комісія Міністерства оборони України) для вирішення питання про визнання позивача учасником бойових дій, що сторонами не заперечується.
Після надходження до Комісії Міністерства оборони України документів щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій, Департамент кадрової політики Міністерства оборони України 11.03.2019 листом за вих.№226/1097 направив вказані документи за належністю на адресу Служби безпеки України (через Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій). Відсутність компетенції Міністерства оборони України щодо розгляду документів ОСОБА_1 вмотивовано тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року №6 участь громадян у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу PCP, а також Української PCP, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники (а.с.26-27).
У свою чергу, Служба безпеки України листом від 08.04.2019 за вих.№11/3118 повідомила Міністерство оборони України, що питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 не відноситься до компетенції Служби безпеки України, оскільки призов ОСОБА_1 на строкову військову службу у війська урядового зв`язку КДБ СРСР та звільнення з цієї служби здійснювались на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР.
Також зазначено, що КДБ УРСР ліквідований Постановою Верховної Ради України «Про створення Служби національної безпеки України» від 20.09.1991 №1581-ХІІ, а Службу безпеки України утворено згідно із Законом України «Про Службу безпеки України». Відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів Служба безпеки України не є правонаступником КДБ у підпорядкуванні якого перебували війська урядового зв`язку КДБ СРСР.
Підпунктом 2 пункту 5 Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.01.2018 №30 встановлено, що до основних завдань Комісії віднесено визнання учасниками бойових дій громадян з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України.
16 квітня 2019 року Департамент кадрової політики Міністерства оборони України листом за вих.№226/1767 повернув на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 документи ОСОБА_1 щодо встановлення статусу учасника бойових дій без реалізації. Одночасно відповідачем у листі зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у військових частинах урядового зв`язку КДБ СРСР, а отже надання йому статусу учасника бойових дій не належить до компетенції комісій Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Також у зв`язку з виникненням спірного питання, що потребує міжвідомчого врегулювання, запропоновано рекомендувати громадянину ОСОБА_1 звернутись із заявою до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворена Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (а.с.30-31).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" від22.10.1993 №3551 (далі - Закон №3551) учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 08.02.1994 №63 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території. Так серед вказаного переліку країн і періодів бойових дій зазначена Чехо-Словаччина, 20 серпня 1968 року - 1 січня 1969 року.
Наказом Міністра оборони України від 07.05.2015 №200 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Положення №200). Відповідно до п.1 Положення №200 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_4 , військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.
Відповідно до п.10 Положення №200 на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників, - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).
Згідно з пунктом 11 та 12 Положення №200 комісії зобов`язані:
- приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку;
- інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії;
- розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;
- робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;
- заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін);
- доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз`яснювати порядок його оскарження;
- розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання;
- засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).
Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів:
заяв громадян або клопотань командирів (начальників);
довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою;
партизанського квитка;
посвідчення учасника підпілля;
посвідчення до знака За розмінування;
грамот, фотографій (оригіналів);
газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника;
документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період;
інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).
Пунктами 13 та 15 Положення №200 передбачено, що за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником в одній військовій частині (установі, закладі) та визнані учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни за цей період.
У разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 16.04.2019 №226/1767 на комісію Міністерства оборони України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників, - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).
Водночас, підставою для відмови позивачу стало те, що позивач проходив військову службу у військовій частині урядового зв`язку КДБ СРСР а отже, надання йому статусу учасника бойових дій не належить до компетенції комісій Міністерства оборони України та Збройних Сил України.
Відповідач в обґрунтування відсутності підстав щодо розгляду заяви позивача посилається на положення п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №16 від 13.01.1995 (далі - Постанова КМУ №16), оскільки, на думку відповідача, визнання позивача учасником бойових дій не належить до компетенції комісій Міністерства оборони України та Збройних Сил України.
Колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних позивачем дій, оскільки зміст п.2 положення Постанови Кабінету Міністрів України №16 стосується порядку встановлення статусу учасника бойових дій працівникам, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP працювали в державах, де в цей період велися бойові дії.
Колегія суддів констатує, що позивач за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP на роботу в країни де в цей час велись бойові дії не направлявся, а проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та будучи військовослужбовцем виконував обов`язки військової служби - приймав участь у виконання Інтернаціонального завдання по захисту завоювання соціалізму в Чехословацькій Радянській Соціалістичній Республіці в період з 27.07.1968 по 05.11.1968.
Слід зазначити, що на строкову військову службу позивач призивався за наказом Міністра оборони СРСР. З військової служби звільнявся також наказом MO СРСР, про що свідчать записи у п.8, 12 військового квитка ОСОБА_1 .
У даному випадку, оскільки саме на Міністерство оборони України покладено обов`язок із розгляду питань, пов`язаних із визнанням учасниками бойових дій військовослужбовців Збройних Сил України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Міністерства оборони України щодо повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення йому статусу учасника бойових дій.
Щодо доводів відповідача з приводу скерування заяви ОСОБА_1 до міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворена Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до змісту абзацу 2 п.14 Положення №200 комісії Міністерства оборони України подають на розгляд міжвідомчої комісії, утвореної Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), документи зі спірних питань на осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які потребують міжвідомчого врегулювання.
З огляду на викладене, подання на розгляд міжвідомчої комісії документів щодо встановлення статусу учасника бойових дій віднесено до компетенції комісії Міністерства оборони України.
При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Міністерство оборони України або Збройні Сили України є правонаступником КДБ СРСР.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що ефективним способом захисту порушених прав позивача, є зобов`язання Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ та прийняти рішення згідно з Положенням про комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2020 року.
Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.
