П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 824/549/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір В.О.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
14 січня 2020 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Гонтарука В. М.
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
позивача : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Каспрука Олексія Павловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецька міська рада про встановлення відсутності компетенції, визнання неправомірним та скасування розпорядження,
В С Т А Н О В И В :
в травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського голови Каспрука О.П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецька міська рада, в якому просив:
- встановити відсутність у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03.05.2019р.;
- визнати неправомірним і скасувати розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019р., яке підписано ОСОБА_2 .
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що правові підстави видання розпоряджень від імені Чернівецького міського голови визначаються приписами п.20 ч.4 ст.42 та ч.8 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і перед усім пов`язані з реалізацією повноважень міського голови. Каспрук О.П. наразі немає повноважень діяти як Чернівецькій міський голова, що вказує на незаконність видання за його підписом будь-яких розпоряджень від імені Чернівецького міського голови, а також вчинення ОСОБА_3 О.П. будь-яких інших дій як Чернівецьким міським головою.
Також апелянт зазначає, що повноваження Каспрука О.П. як Чернівецького міського голови залежать не від рішення суду першої інстанції у справі №824/766/18-а про поновлення на посаді, яке допущено до негайного виконання, а від чинності рішення Чернівецької міської ради від 26.07.2018 №1333 про дострокове припинення повноважень міського голови.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, довіреністю Чернівецької міської ради від 03.09.2018 №01/02-18/2203, підписаною секретарем Чернівецької міської ради Проданом В.С., доручено адвокату Попову Анатолію Степановичу представляти інтереси Ради в установах, організаціях та судах (а.с.10).
Розпорядженням Чернівецького міського голови Каспрука О.П. №155-р від 03.05.2019р. скасовано довіреність №01/02-18/2203 від 03.09.2018, видану адвокату Попову Анатолію Степановичу для здійснення захисту інтересів Чернівецької міської ради.
Позивач вважає, що у Чернівецького міського голови Каспрука О.П. не було повноважень на прийняття указаного вище розпорядження у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов в частині встановлення відсутності у Каспрука О ОСОБА_4 П ОСОБА_4 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03.05.2019 не підлягає задоволенню, оскільки позов про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень може бути поданий лише субєктом владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління, яким позивач не являється.
Тому, виходячи з наведеного, суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019, оскільки саме відсутністю повноважень на прийняття оскаржуваного рішення позивач обгрунтовує неправомірність вказаного розпорядження та підстави його скасування, яка є похідною від першої вимоги.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що правові підстави видання розпоряджень від імені Чернівецького міського голови визначаються приписами п.20 ч.4 ст.42 та ч.8 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і перед усім пов`язані з реалізацією повноважень міського голови. Каспрук О.П. наразі немає повноважень діяти як Чернівецькій міський голова, що вказує на незаконність видання за його підписом будь-яких розпоряджень від імені Чернівецького міського голови, а також вчинення ОСОБА_3 О.П. будь-яких інших дій як Чернівецьким міським головою.
Також апелянт зазначає, що повноваження Каспрука О.П. як Чернівецького міського голови залежать не від рішення суду першої інстанції у справі №824/766/18-а про поновлення на посаді, яке допущено до негайного виконання, а від чинності рішення Чернівецької міської ради від 26.07.2018 №1333 про дострокове припинення повноважень міського голови.
Разом з тим, апелянта вказав, що оскільки суд першої інстанції заперечив право позивача подавати позовні вимоги щодо встановлення відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, то в будь-якому випадку слід було розглянути по суті другу вимогу щодо визнання неправомірним та скасування розпорядження.
Отже, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також визначаючись щодо вимоги позивача про встановлення відсутності у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03.05.2019, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що позивач, обґрунтовуючи наявність у нього порушеного права, вбачає таке порушення в тому, що відповідач прийняв оскаржуване розпорядження, в той час як, на його думку, у відповідача відсутні повноваження міського голови, зокрема, щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій. У зв`язку з цим, належним способом захисту свого порушеного права позивач у відповідності до п.5 ч.1 ст.5 КАС України вважає встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - міського голови.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, з наведених норм вбачається, що судова юрисдикція поширюється загалом на всі суспільні правовідносини, у яких виник спір. В свою чергу, неодмінною складовою таких правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).
Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає порушене право позивача. Спосіб захисту обирається позивачем самостійно, проте обраний спосіб має забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.
Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.
Завдання суду в компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, розв`язати законодавчі колізії, а також, усунути наслідки дублювання повноважень.
При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Таким чином, спори, визначені п.3 ч.1 ст.19 КАС України можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.
Отже, з наведеного вбачається, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, проте такий адміністративний позов є допустимим у випадку відповідності пред`явленого позову вимогам щодо сторін такого провадження, а саме: наявність спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позов про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень може бути поданий лише суб`єктом владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління, яким позивач не являється, а тому адміністративний позов в частині встановлення відсутності у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03.05.2019 задоволенню не підлягає.
Однак, колегія суддів зазначає, що поданий адміністративний позов містить дві вимоги, а саме:
- встановлення відсутності у ОСОБА_2 компетенції (повноважень) Чернівецького міського голови станом на 03.05.2019 р.;
- визнання неправомірним і скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019, яке підписано ОСОБА_3 О ОСОБА_4 П.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про визнання неправомірним і скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019, яке підписано ОСОБА_2 , дійшов висновку, що ця вимога є похідною від першої, оскільки саме відсутністю повноважень на прийняття оскаржуваного рішення позивач обґрунтовує неправомірність розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019р. та підстави його скасування.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки п.п.2, 5 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та вимога про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень є двома самостійними вимогами, які розглядаються судом в межах встановлених обставин.
Тобто, з наведеного вбачається, що оскільки суд першої інстанції заперечив право позивача подавати позов щодо встановлення компетенції субєкта владних повноважень, то в будь-якому випадку суд повинен був розглянути по суті другу вимогу щодо визнання неправомірним та скасування розпорядження відповідача, так як в силу ч.1 ст.5 КАС України, це є два способи захисту прав, свобод або законних інтересів позивача.
Отже, колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що якщо суд першої інстанції не вважає за можливе розглядати питання відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень як зміст позовних вимог, то це питання повинно бути вирішеним у порядку проведення правової оцінки обставинам справи, яким позивач обгрунтував свою другу позовну вимогу, а тому оцінка суду першої інстанції цим обставинам мала бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.
Тому, вимога позивача про визнання неправомірним і скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019, яке підписано Каспруком О.П. повинна бути розглянута судом з врахуванням обставин викладених позивачем.
Так, щодо вимоги позивача про визнання неправомірним і скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019, яке підписано Каспруком О.П., слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що довіреністю Чернівецької міської ради від 03.09.2018 №01/02-18/2203, підписаною секретарем Чернівецької міської ради Проданом В.С., доручено адвокату Попову Анатолію Степановичу представляти інтереси Ради в установах, організаціях та судах (а.с.10).
Розпорядженням Чернівецького міського голови Каспрука О.П. №155-р від 03.05.2019р. скасовано довіреність №01/02-18/2203 від 03.09.2018, видану адвокату Попову Анатолію Степановичу для здійснення захисту інтересів Чернівецької міської ради.
Із адміністративного позову та апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає, що у Чернівецького міського голови Каспрука О.П. не було повноважень на прийняття указаного вище розпорядження, оскільки станом на день подання позову та на дату винесення рішення судом першої інстанції було чинним рішення 59 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 26.07.2018 №1333 про дострокове припинення повноважень Чернівецького міського голови Каспрука О.П., а отже він не має повноважень Чернівецького міського голови.
Позивач зазначає, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №824/766/18-а визнано протиправним та скасовано рішення №1333, поновлено ОСОБА_2 на посаді з 26 липня 2018 року. Крім того, в частині поновлення на посаді міського голови указане вище рішення допущено до негайного виконання. Проте, рішення суду не набрало законної сили (подана апеляційна скарга третьою особою), відтак рішення міської ради №1333, що оскаржувалось у справі №824/766/18-а, не є скасованим, а отже є чинним.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Частинами 1-3 статті 12 Закону №280/97 визначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.
Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Повноваження міського голови на скликання сесій ради і видання розпоряджень у межах його повноважень передбачені у пунктах 8, 20 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування».
За приписом пункту 14 частини 4 статті 42 Закону №280/97 сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Із системного аналізу наведених законодавчих норм слідує, що міський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування, який обирається відповідною територіальною громадою в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.
Відповідно до частини 3 статті 42 Закону №280/97 повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п`ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.
Чіткий перелік підстав припинення повноважень міського голови визначено частиною 1 статті 79 Закону №280/97.
Разом з тим, в частині 2 статті 79 Закону №280/97 законодавець в питанні правозастосування щодо припинення повноважень міського голови, надав ширші повноваження відповідному суб`єкту, які стосуються прийняття індивідуального юридичного рішення на підставі загальних (конкретно не визначених) правових норм.
Зокрема, частиною 2 статті 79 цього Закону визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень, повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
Як вбачається з матеріалів справи, довіреність Чернівецької міської ради від 03.09.2018р. №01/02-18/2203, якою доручено адвокату Попову Анатолію Степановичу представляти інтереси Ради в установах, організаціях та судах (а.с.10), підписана секретарем Чернівецької міської ради Проданом В.С. на підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки рішенням 59 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 26.07.2018 №1333 достроково припинено повноваження Чернівецького міського голови Каспрука О.П.
Проте, як встановлено судом, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №824/766/18-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, визнано протиправним та скасовано рішення №1333, поновлено ОСОБА_2 на посаді з 26 липня 2018 року. Крім того, в частині поновлення на посаді міського голови указане вище рішення допущено до негайного виконання.
Згідно розпорядження Чернівецького міського голови від 23.04.2019 №467-к, ОСОБА_2 приступив до виконання повноважень Чернівецького міського голови 23 квітня 2019 року.
Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Оскільки ОСОБА_2 судовим рішення, яке підлягає негайному виконанню, поновлено у відносинах публічної служби на посаді Чернівецького міського голови, то у секретаря міської ради немає законних підстав здійснювати повноваження міського голови, а тому в силу ст.248 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» ОСОБА_2 мав всі підстави для скасування довіреності.
Щодо доводів апелянта про те, що повноваження Каспрука О.П. як Чернівецького міського голови залежать не від рішення суду першої інстанції у справі №824/766/18-а про поновлення на посаді, яке допущено до негайного виконання, а від чинності рішення Чернівецької міської ради від 26.07.2018 №1333 про дострокове припинення повноважень міського голови, то слід зазначити, що вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 поновлено на службі в органах місцевого самоврядування на відповідній посаді, що в силу статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" означає наявність у нього відповідних повноважень щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, які передбачені ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Таким чином, видаючи оскаржуване позивачем розпорядження від 03.05.2019 №155-р відповідач реалізував публічно-владні управлінські функції на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», у зв`язку з чим діяв як суб`єкт владних повноважень, виконуючи публічно-владні управлінські функції міського голови.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції, обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_2 прийнявши розпорядження №155-р від 03.05.2019, особисто скасував довіреність Чернівецької міської ради від 03.09.2018 №01/02-18/2203, оскільки не є керівником Чернівецької міської ради та не діяв від імені юридичної особи, тому не мав можливості видавати розпорядження про скасування довіреності, виданої юридичною особою.
Однак, колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача, оскільки вони не були заявлені в суді першої інстанції та не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Разом з тим, слід зазначити, що згідно п.19 ч.2 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
Видача та скасування розпорядження згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" не є виключною компетенцією сільської, селищної, міської ради, а тому міський голова мав право на видачу спірного розпорядження.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 3.05.2019, яке підписано Каспруком О.П. з мотивів викладених вище.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині правомірно прийняв рішення, проте допустив помилку у мотивуванні висновків, зокрема щодо не надання правової оцінки вимогам позивача про визнання неправомірним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019, яке підписано Каспруком О.П.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а тому оскаржуване рішеня підлягає зміні з мотивів викладених в мотивувальній частині постанови, а саме щодо відмови у задоволенні позову в частині скасування розпорядження Чернівецького міського голови №155-р від 03.05.2019.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року змінити з мотивів викладених в мотивувальній частині постанови.
В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 219 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 січня 2020 року.
Головуючий
Полотнянко Ю.П.
Судді
Драчук Т. О. Гонтарук В. М.
