ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/757/20 Справа № 201/9754/17
Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа - Соборна районна у м. Дніпрі рада про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, -
В С Т А Н О В И Л А:
07 липня 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - ДОУ АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Соборна районна у м. Дніпрі рада про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку. Просив, з урахуванням уточнень, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку» - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, не нижчою, ніж 597200 грн. Виселити з житлової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі реєстрації місця проживання громадян в Соборній районній в м. Дніпрі раді, судові витрати покласти на відповідачів (том 1 а.с. 2-5, 93-96).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Соборна районна у м. Дніпрі рада про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку - відмовлено (том 2 а.с.112-115).
Не погодившись з таким рішенням, ПАТ «Державний ощадний банк України» найменування якого змінено на АТ "Державний ощадний банк України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов (том 2 а.с.126-131).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Правобережне відділення №6719 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 864/1, відповідно до якого банк зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти в сумі 60000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 16% річних за користування кредитом. Остаточним терміном повернення кредиту зазначено 26.06.2018 (том 1 а.с. 6-8).
В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 за договором відновлювальної кредитної лінії № 864/1, 27.06.2008 між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2004 (том 1 а.с. 9-12).
В позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок неналежного (прострочення) виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 864/1 від 27.06.2008р. банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2011 по справі №2-6433/11 позов банку задоволено в повному обсязі (том 1 а.с. 120-121), стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором № 864/1 від 27.06.2008 станом на 31.08.2011 в розмірі 691079,77 грн. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.04.2012 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська скасовано частково, в задоволенні позову ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 відмовлено (том 1 а.с. 122).
В судовому засіданні, в суді першої інстанції, 02.07.2019, при з`ясування судом обставин, з яких складових складається сума 691079,77грн., яку банк просив стягнути з відповідачів звертаючись в грудні 2010р. з позовом до суду, на запитання головуючого представником позивача не було надано відповіді (з посиланням на відсутність розрахунку заборгованості на відповідну дату). Також, представник позивача не зміг надати суду відповіді, чи було стягнуто рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2011 достроково всю суму заборгованості за договором, станом на 31.08.2011 (том 2 а.с. 108).
Проте, враховуючи значний розмір заборгованості - 691079,77грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів звернувшись в грудні 2010р. з позовом до суду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звертаючись з відповідним позовом, банк скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України, щодо дострокового повернення всієї суми тіла кредиту, що залишилась.
Як зазначає позивач, рішення суду про стягнення заборгованості позичальником виконано не було, виконавчий лист, виданий на його виконання, неодноразово повертався на адресу стягувача із відмітками про відсутність у боржника ОСОБА_2 будь-якого майна та доходів.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2014 у справі №201/8811/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 (треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області) про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку відмовлено (том 1 а.с.127-130).
З мотивувальної частини даного рішення, вбачається, що звертаюсь з відповідним позовом до суду, банк просив в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №864/1 від 27.06.2008, станом на 17.06.2014, в розмірі 1497316,80 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу банком, як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».
В той же час, в позовній заяві, яка є предметом розгляду у справі №201/9754/17, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки в порядку ст.41 Закону України «Про іпотеку» шляхом реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно до умов п.6.2 іпотечного договору від 27.06.2008р. іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та за цим договором, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.6.6. цього договору.
Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2012р. по справі №2-5558/11 визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 126 ).
Таким чином, з набуттям права власності на підставі рішення суду на Ѕ частину нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, ОСОБА_2 набула статусу іпотекодавця в частині належного їй майна, а також всіх прав та обов`язків іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 04.04.2013р. (актовий запис № 56) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, після реєстрації розірвання шлюбу відповідачка залишила дівоче прізвище « ОСОБА_2 » (том 1 а.с.187).
Згідно свідоцтва про шлюб від 13.03.2015р. (актовий запис №118) ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_2 » (том 1 а.с.188).
Як вбачається з наданих позивачем суду письмових доказів, 21.01.2014 банком на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено письмові вимоги в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» вих. № 19/19-15/15 від 20.01.2014р. про дострокове повернення суми кредиту, сплати відсотків та інших платежів за договором відновлюваної лінії №864/1 від 27.06.2008р., в яких банком зазначено зміст порушених зобов`язань, розмір невиконаних грошових зобов`язань в розмірі 105445 доларів США та висунуто вимогу про виконання порушеного зобов`язання протягом 30 днів з попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги (том 1 а.с. №21-22).
Також, 21.01.2014 банком на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено письмові вимоги в порядку ст.40 Закону України «Про іпотеку» вих.№ 19/19-14/14 від 20.01.2014р. про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку, в яких банком повідомлено, що в зв`язку з порушенням зобов`язань за договором №864/1 від 27.06.2008р. заборгованість перед банком становить 105445,54 доларів США (прострочена заборгованість по кредиту в сумі 59997,10 дол. США, прострочена заборгованість по відсоткам в сумі 22798,05 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 10954,70 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредит в сумі 11695,69 доларів США) та банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки згідно умов іпотечного договору в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку»
Отже, враховуючи зміст зазначених вимог, суд дійшов до висновку, що направлення банком в січні 2014р. боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушення, передувало саме зверненню банка в 2014р. до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з визначенням способу реалізації предмета іпотеки в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», в задоволенні якого було відмовлено.
В матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження того, що перед зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмові вимоги про усунення порушень з попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку».
В судовому засіданні 02.07.2019 при з`ясування судом даної обставини, представник позивача зазначив, що йому не відомо про направлення банком відповідних повідомлень (том 2 а.с.108).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що іпотекодержатель здійснив судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки без дотримання вимог спеціального закону з питань усунення порушень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано в апеляційній скарзі, що перед зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, позивачем не було направлено на адресу відповідачів письмові вимоги про усунення порушень з попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку».
Доводи апеляційної скарги про відсутність законодавчо визначеної необхідності направлення вимоги іпотекодавцю із зазначенням способу звернення стягнення на предмет іпотеки є такими, що суперечать вимогам Закону.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо необґрунтованості розміру заборгованості зазначеної в позові, на погашення якої, у разі задоволення позову, можливо звернути стягнення на предмет іпотеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Якщо за рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором заборгованість стягнута у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.
До позовної заяви позивачем долучений розрахунок заборгованості за договором № 864/1 від 27.06.2008р. станом на 05.07.2017р., в якому банком зазначено, що загальна сума заборгованості за договором складає 85764,55 доларів США та 271,92 грн., що за офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті становить 2231639,52 грн. з зазначенням лише підсумкових сум складових сум заборгованості без визначення періоду їх нарахувань.
Враховуючи, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні при перегляді справи в апеляційній інстанції представник позивача не зміг надати суду обґрунтованих пояснень щодо розміру заборгованості, яка була достроково стягнута за рішення суду, а також порядку та періодів нарахування розміру заборгованості станом на 05.07.2017р., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідне унеможливлює для суду надати правову оцінку діям банку про продовження нарахування процентів та пені по договору після звернення з позовом про дострокове стягнення заборгованості для встановлення дійсної суму заборгованості, на погашення якої, у разі задоволення позову, можливо звернути стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин у справі є не обґрунтованими.
Твердження апелянтів стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст. 367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді:
