Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
16 січня 2020 р. № 520/9859/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
за участю секретаря судового засідання Іваніної К.В.,
за участю:
представників позивача Метрохіна Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати рішення Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради від 12 вересня 2019 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - протиправним та скасувати його;
- зобов`язати Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради судові витрати у розмірі 8768,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на абз.2 п.11 Правил реєстрації місця проживання, у зв`язку з тим, що не подано необхідної інформації - відсутня згода співвласників житла на реєстрацію місця проживання особи. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, зазначає, що ним отримано згоду єдиного власника цього житлового приміщення ОСОБА_2 .
Відповідач у відзиві зазначив, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за трьома співвласниками на праві спільної часткової власності. Проте, позивачем в заяві про реєстрацію місця проживання надано згоду лише одного співвласника. За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання у зв`язку з неподанням необхідних документів та інформації, а саме: відсутня згода власника/співвласників житла. Отже, відповідач вважає, що права позивача не порушені, а позивачем необґрунтовано приховується інформація про осіб, на чиї законні інтереси може вплинути проведення реєстраційних дій відповідачем. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від третьої особи - ОСОБА_3 , надійшла заява, в якій зазначила, що кожен зі співвласників квартири, в якій хоче зареєструвати місце проживання позивач, проживає в окремому приміщенні, будь-які спори щодо порядку проживання між співвласниками квартири відсутні. Також зазначила, що проти задоволення вимог ОСОБА_1 не заперечує.
Від третьої особи - ОСОБА_2 , надійшла заява, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог. Просив провести судове засідання, призначене на 16.01.2020 р., без його участі.
Третя особа - ОСОБА_4 , своїм правом надання пояснень не скористався.
Ухвалою суду від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та справа призначена у підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою від 21.10.2019 р. залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 04.11.2019 р. витребувано докази по справі. Ухвалою від 26.11.2019 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Протокольною ухвалою суду від 17.12.2019 р. закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.
Судом встановлені наступні обставини справи.
12.09.2019 р. позивач звернувся з заявою до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (відповідач) про реєстрацію місця проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12)
12.09.2019 р. відповідач надав позивачу роз`яснення підстав відмови у реєстрації місця проживання, посилаючись на абзац 2 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постанов Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року за №207, у зв`язку з тим, що не подано необхідної інформації, а саме: відсутні згода співвласників житла на реєстрацію місця проживання особи. (а.с.13)
Відповідно технічного паспорта на комунальну квартиру АДРЕСА_2 , виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 25 квітня 2013 року, власником 29\100 частин зазначена ОСОБА_5 . Технічними характеристиками квартири визначено, що вона складається з 6 кімнат загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. (а.с.14)
Судом встановлено, що 05.04.2016 р. укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець). Відповідно даного договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність, належну продавцю на праві спільної часткової власності 41/200 частку комунальної квартири АДРЕСА_2 . Загальна площа комунальної квартири 103,5 кв. м., складається з шести кімнат, житловою площею 74,7 кв.м. (а.с.62-63)
05.04.2016 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Гібадуловою Л.А., за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 р., прийнято рішення №29109901 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: реєстрацію права власності (форма власності приватна), на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_3 . (а.с.64)
Відповідно договору міни від 05.04.2016 р., укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_4 з другої сторони, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 передають у власність ОСОБА_4 належні їм на праві спільної часткової власності 16/100 частки комунальної квартири АДРЕСА_2 , в обмін на належну ОСОБА_4 на праві приватної власності електричну духову шкапу Пирамида, модель F42. (а.с.66-67)
05.04.2016 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Гібадуловою Л.А., за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 р., прийнято рішення №29110582 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: реєстрацію права власності (форма власності приватна), на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_4 . (а.с.68)
Згідно договору купівлі-продажу від 14.04.2016 р., який укладено між ОСОБА_6 (діє від імені ОСОБА_8 ) продавець, та ОСОБА_3 (покупець), продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві спільної часткової власності 41/200 частку комунальної квартири АДРЕСА_2 . (а.с.69-70)
14.04.2016 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Гібадуловою Л.А., за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.04.2016 р., прийнято рішення №29256367 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: реєстрацію права власності (форма власності приватна), на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_3 . (а.с.71)
29 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на 29\1 частин п`ятикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_2 , перейменована Межлаука, загальною площ 103,4 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. (а.с.16)
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 травня 2017 року за №88278860 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 29\100 частки п`ятикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. (а.с.17)
Також з матеріалів справи судом встановлено, що 15 січня 2018 року між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Харківводоканал» укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . (а.с.18-20)
16 січня 2018 року між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів» укладено договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 . (а.с.21-22)
16 січня 2018 року між ОСОБА_2 та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та відкрито особовий рахунок НОМЕР_3 . (а.с.23-25)
Позивач, не погоджуючись з відмовою у проведенні реєстрації з підстав відсутності згоди усіх співвласників житла, звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що власником житлового приміщення є лише ОСОБА_2 , від якого отримано згоду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву проти нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов`язані з державною реєстрацією місця проживання або місця перебування особи, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV.
Даний Закон регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до ст. 2 Закону №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За змістом статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 р. №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Відповідно до п.18 Правил №207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема: заяву за встановленою формою; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи; заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Пункт 18 Правил та п.2 графи "підстава для реєстрації місця проживання" додатку 6 до Правил передбачають необхідність надання згоди власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї саме у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі.
З аналізу вищезазначених правових норм слідує, що у випадку звернення за реєстрацією місця проживання особи, у якої відсутні документи на підтвердження її права власності на житло, реєстрація місця проживання здійснюється за згодою власника/співвласників житла.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач разом з заявою про реєстрацію місця проживання подала квитанцію про сплату адміністративного збору та згоду власника житла ( ОСОБА_2 ). (а.с.12).
Разом з тим, відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованого 29.05.2017 р. о 13:28:06 год., об`єкт нерухомого майна (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за трьома співвласниками на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_5 (29/100 частки), ОСОБА_3 (41/200 частки), ОСОБА_4 (16/100 частки). (а.с.98-101)
На підставі договору міни від 29.05.2017 р., заяви від 29.05.2017 р. №22511852, внесено інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.05.2017 р. 13:32:59 год. (а.с.104). Отже, власником 29/100 частки комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (41/200 частки), ОСОБА_4 (16/100 частки).
Відповідно до пункту 11 Правил №207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Тобто, у разі відсутності у особи права на проживання у житловому приміщенні (ордер, свідоцтво про право власності, тощо) реєстрація такої особи у житловому приміщенні здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї.
Отже, основним спірним питанням у даній справі, з огляду на підстави відмови ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2 ) у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є наявність у позивача права на реєстрацію за вказаною адресою без згоди інших співвласників житла.
Відповідно до ст. 150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вчиняти будь-які дії які не суперечать закону щодо свого майна.
За змістом ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суд зазначає, що на спільну часткову власність сина позивачки (третьої особи ОСОБА_2 ) вказує, зокрема, те, що він є власником 29/100 частки комунальної квартири. Тобто, на підставі договору міни від 29.05.2017 р. у сина позивачки (третьої особи ОСОБА_2 ) виникло саме право спільної часткової власності на комунальну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі, визначеному у договорі міни, а саме на 29/1 зазначеної квартири, про що також зазначено у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Тобто, всього частки власників складають 86/100, а саме: ОСОБА_2 - 29/100, ОСОБА_3 - 41/200 частки, ОСОБА_4 - 16/100 частки. Решта 14/100 частини приміщення є приміщенням спільного користування.
Отже, матеріалами адміністративної справи підтверджується саме право спільної часткової власності на комунальну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
За таких обставин, доводи відповідача про те, що за відсутності згоди всіх співвласників комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не може бути зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні, є обґрунтованими.
Щодо твердження позивача про те, що житлові кімнати, які перебувають у власності ОСОБА_2 , переобладнані у окреме ізольоване житлове приміщення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ч.3 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частиною 4 статті 364 ЦК України передбачено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
До матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що 29/100 комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було виділено в натурі.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в свою чергу не містять відомостей про виділення частки в натурі та не містить відомостей про одноособове право власності ОСОБА_2 на зазначену комунальну квартиру, що в свою чергу було б підставою для припинення спільної часткової власності.
Отже, твердження позивача про те, що ОСОБА_2 є єдиним власником комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не підтверджується матеріалами справи.
Зважаючи на те, що при подачі заяви позивачем від 12.09.2019 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні документи на підтвердження згоди усіх співвласників житла, суд дійшов висновку про правомірність рішення Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради від 12 вересня 2019 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання, як такого, що прийняте на підставах та в межах повноважень, визначених законом.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2020 року.
Суддя Мінаєва К.В.
