Справа № 464/2490/19 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 22-ц/811/3319/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М.
Категорія: 68
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - Курій Н.М.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,
за секретаря – Матяш С.І.,
з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2019 року, постановлене в складі головуючої - судді Чорної С.З.,
в с т а н о в и в:
позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину з урахуванням уточненої позовної заяви, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 , на її користь понесені додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 30 579,24 гривень, з яких: 6108,50 грн. - витрати на лікування ГРЗ та гострого бронхіту і на стоматологічні послуги; 6373,75 грн. - витрати на купівлю путівки до Чорногорії на липень 2019 р., з метою оздоровлення; 5691,99 грн. - витрати, пов`язані з оздоровленням дитини в Чорногорії; 322,50 грн. - витрати на заняття в спортзалі, з метою фізичного розвитку та покращення стану здоров`я, 12 082,50 грн. - витрати на придбання велосипеда та спорядження для нього, з метою розвитку вмінь та навичок, фізичного розвитку та для пересування по місту. В обґрунтування позову покликалася на те, що з 20.09.2003р. перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем, в результаті яких у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 , який проживає з нею та фактично перебуває на її утриманні. 14.08.2007р. рішенням Сихівського районного суду м. Львова шлюб між ними розірвано. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків належним чином, не бажанням надавати кошти в достатньому розмірі на належне утримання дитини та повну відмову нести будь-які додаткові витрати на сина протягом багатьох років, у жовтні 2018 року вона звернулась до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою про стягнення аліментів на сина в розмірі 5000,00 гривень щомісячно та стягнення фактично понесених нею додаткових витрат на дитину. 27.11.2018 року Галицьким районним судом м. Львова по справі № 461/7435/18 затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, якою встановлено щомісячне стягнення з відповідача аліментів на сина в розмірі 2000,00 гривень та стягнуто на її користь понесені додаткові витрати на дитину, що мали місце до 27.11.2018 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов затвердженої мирової угоди, позивач пред`явила ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2018 року до виконання приватному виконавцю ОСОБА_6 , яким 28.01.2019 року відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову. Відповідач не займається вихованням сина, не піклується про стан здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, навчання, не створює належних умов для розвитку природних здібностей дитини, не готує сина до самостійного життя та праці, як це передбачено ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства». Більше того, відповідач з дитиною не спілкується та не бачиться. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про ухилення ним від виконання батьківських обов`язків, а відтак просила вирішити питання про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в судовому порядку.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 30 579,24 грн., з яких: 6108,50 грн. - витрати на лікування ГРЗ та гострого бронхіту і на стоматологічні послуги; 6373,75 грн. – витрати на купівлю путівки до Чорногорії на липень 2019 з метою оздоровлення; 5691,99 грн. – витрати пов`язані з здоровленням дитини в Чорногорії; 322,50 грн. - витрати на заняття в спортзалі, з метою фізичного розвитку та покращення стану здоров`я; 12 082,50 грн. – витрати на придбання велосипеда та спорядження для нього, з метою розвитку вмінь та навичок, фізичного розвитку та для пересування по місту.
Стягнуто з ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2019 року оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим. Стверджує, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, про що ним зазначалось у запереченнях, однак такі судом не взято до уваги. Звертає увагу на те, судом першої інстанції не досліджено його матеріального становища та можливість відшкодувати позивачу 50% заявлених витрат. Зазначає, що при ухвалені рішення судом не визначено «особливостей розвитку» в розумінні ст. 185 СК України, як це передбачено даною нормою. Суд, зазначивши про стягнення з нього витрат на поїздку сина за межі України в липні 2019 року, не дослідив та не встановив факт, що це туристичні витрати. Наявні медичні висновки майже річної давності про загострення алергії у сина, не містять актуальної інформації про наявність такої алергії; відсутність висновку лікаря-ортодонта про обов`язковість виготовлення та встановлення оклюзних кап не передбачає обов`язковість їх встановлення; зміна відвідувань спортивного клуб «Олімп» на відвідування «Sport Life» для гри у сквош із позивачем; відвідування сином невролога; замовлення двох валіз позивачем; купівля позивачем препаратів, які не призначались для лікуваня дитини, в тому числі і «Но-Шпа Форте» не повязані з особливостями розвитку та не є додаковими витратами в розумінні ст. 185 СК України. Посилається на постанови Верховного Суду у справах №272/118/17 від 08.05.2018 р; №753/19306/16 від 06.06.2018 р.; №686/3381/17 від 27.06.2018; №750/9883/16-ц від 05.07.2018; №369/2171/17 від 25.07.2018; №522/6424/16-ц від 30.07.2017 та вважає, що витрати, які просила стягнути позивач не підлягають відшкодуванню, оскільки такі були понесені за її одноосібними рішеннями без погодження з батьком дитини. Зазначає, що ним були надані вичерпні спростування і заперечення на докази, подані позивачем та ним наголошувалось у суді першої інстанції, що додані позивачем копії документів не відповідають нормам ЦПК України щодо належності та допустимості.
Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
13 січня 2019 року до Львівського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому вона зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухвалене при повному, всебічному та об`єктивному розгляді справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що спрямована на переоцінку доказів у справі. Судом правильно встановлено, що понесені нею витрати на дитину є саме додатковими витратами, які мають додатково покриватись батьком. Суд керувався інтересами дитини та врахував приписи ст. 185 СК України. Зазначає, що суд правомірно послався на правову позицію Верховного Суду у справі №369/959/16-ц від 18.01.2018. При розгляді справи судом в повному обсязі досліджено матеріали справи та подані докази на підтвердження понесених додаткових витрат.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, посилаючись на доводи, які аналогічні доводам апеляційної скарги та просив рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
ОСОБА_2 , її представник - адвокат Тимащук В.А. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2019 року вищевказаним вимогам закону частково не відповідає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції додатковими витратами на дитину визнав витрати на: лікування; консультацію невролога; стоматолога; оздоровлення дитини; оплату занять дитини у спортивному залі; придбання велосипеда та спорядження до нього; зазначивши, що такі пов`язані із розвитком дитини. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку сплати половини фактично понесених додаткових витрат, а саме: 6108,50грн. - витрати на лікування ГРЗ та гострого бронхіту і на стоматологічні послуги; 6373,75грн. – витрати на купівлю путівки до Чорногорії на липень 2019 року з метою оздоровлення; 5691,99 грн. – витрати пов`язані з здоровленням дитини в Чорногорії; 322,50 грн.- витрати на заняття в спортзалі, з метою фізичного розвитку та покращення стану здоров`я; 12 082,50 грн. – витрати на придбання велосипеда та спорядження для нього, з метою розвитку вмінь та навичок, фізичного розвитку та для пересування по місту.
Апеляційний суд не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції про задоволення в повному обсязі позовних вимог, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14.08.2007 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстрований 20.09.2003 року у Міському відділі РАГС ЛОУЮ, актовий запис №2628 (том 1, арк.спр. 9).
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (том1, арк.спр. 8).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2018 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно з якою встановлено щомісячну сплату ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 2 000 грн.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача понесені витрати на утримання сина, мотивуючи заявлені вимоги тим, що такі, в розумінні ст. 185 СК України, є додатковими витратами.
Апеляційний суд дослідивши надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог дійшов таких висновків.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення лише частини додаткових витрат, а саме: витрати пов`язані з лікуванням сина та послуги стоматолога належить задовольнити.
Так, в матеріалах справи наявна копія записів із медичної картки неповнолітнього ОСОБА_4 від 10.04.2019 р. здійснених лікарем ОСОБА_8 із встановленям діагнозу та призначенням відповідного лікування із зазначенням переліку медичних препаратів (том 1, арк.спр. 17).
На підтвердження придбаних медичних препартів позивачкою ОСОБА_2 долучено чеки на загальну суму 1567 грн. 01 коп., саме: чек №247950 від 10.04.2019 р. на суму 1010 грн. 85 коп.; чек №247951 від 10.04.2019 р. на суму 134 грн. 86 коп.; чек №309715026573 від 14.04.2019 р. на суму 58 грн.; чек №304780713072 від 13.04.2019 р. на суму 363 грн. 30 коп. (том 1, арк.спр. 18).
Однак, згідно з чеком №247951 від 10.04.2019 р. позивачем ОСОБА_2 було придбано препарат Но-Шпа Форте вартістю 87 грн. 45 коп. із отриманням знижки 8 грн. 75 коп., який відсутній у переліку препаратів призначених лікарем згідно з записами у медичній карті неповнолітнього ОСОБА_4 від 10.04.2019 р., а тому понесені вирати на його придбання в сумі 78,70 грн. (87,45 – 8,75) не можуть братись до уваги.
Відтак, з урахуванням наведеного, витрати позивача на лікуваня сина становлять 1488 грн. 31 коп. (1010 грн. 85 коп + 56 грн. 16 коп. (134 грн. 86 коп. – 78 грн. 70) + 58 грн. + 363 грн. 30 коп.). Тому з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути половину понесених витрат на лікування дитини, що становить 744 грн. 16 коп. (1488,31 : 2).
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 , виданою 18.04.2019 року лікарем ОСОБА_9 , 16.04.2019 року виготовлено ретенційні капи на верхню та нижню щелепи для фіксації кінцевого результату лікування з метою уникнення рецидиву (арк. спр. 192, том 1). Із цієї виписки встановлено діагноз: глибокий карієс зуба: 16, 47, 26; початковий карієс зуба 17, 37, хронічний гінгівіт, катаральний.
З матеріалів справи також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 в період з 16.04.2019р. по 18.04.2019р. проходив лікування у стоматолога і на підтвердження такого позивачкою долучено акти наданих послуг за підписом лікаря-стоматолога ОСОБА_9 (том 1, арк. спр. 22, 24, 26). Загальна сума понесених витрат із врахуванням долучених платіжних доручень складає 9900 грн. (том, 1 арк. спр. 21, 23, 25).
З урахуванням наведеного з відповідача ОСОБА_1 належиь стягнути половину здійснених позивачкою витрат на стоматолога у розмірі 4950 грн.
Твердження відповідача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про те, що лікар стоматолог є знайомою позивачки ОСОБА_2 , відтак розмір витрат викликає сумнівним, є безпідставним, оскільки знайомство позивачки з лікарем не спростовує розміру фактично понесених витрат та поданих на їх підтвердженя доказів.
Ні суду першої, ні апеляційної інстанцій позивач ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів та не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, на дитину, а саме на: огляд невролога; купівлю путівки до Чорногорії на липень 2019 року і витрат, пов`язаних з цим відпочинком; заняття в спортзалі; придбання велосипеда та спорядження для нього. Тому у стягненні цих витрат належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів про скерування сина ОСОБА_10 сімейним лікарем на огляд до лікаря невролога позивачкою не надано ні суду першої, ні апеляційної інтанцій.
Витрати на купівлю путівки до Чорногорії не є належним підтвердженням того, що таке оздоровлення необхідно було проводити саме за кордоном. Позивач самостійно на власний розсуд обрала місце відпочинку, не надавши підтверджень апеляційному суду, що такий відпочинок зумовлений особливими обставинами (хворобою сина; рекомендації лікаря про оздоровлення саме за кордоном).
Із довідки ПП «медичний центр «Інтерсоно» від 13.09.2018 року встановлено, що пацієнт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , попередній діагноз: респіраторний алергоз, алергічний риносинусит в ст. нестійкої ремісії, потребує диспансерного спостереження та щорічного санаторно-курортного оздроровлення (арк. спр. 36, том 1).
Із довідки ПП «медичний центр «Інтерсоно» від 13.09.2018 року встановлено, що пацієнт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заключний діагноз: респіраторний алергоз, алергічний риносинусит, перситучий, в ст. нестійкої ремісії, сенсибілізація до кліщів пилюки 4 клас, потребує санаторно-курортного лікування мінімум 21 день на рік (арк. спр. 37, том 1).
Зазначенівище довідки підтверджують потребу санаторно-курортного лікування ОСОБА_4 , однак в них відсутні рекомендації лікаря про оздоровлення саме за кордоном.
Також апеляційний суд враховує долучену в суді апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_1 відповідь КНП Львівської міської ради «4-а міська поліклініка м.Львіва» від 13.11.2019 р. за №860, згідно з якою в період з 01.01.2019 р. по даний час записів щодо необхідності оздоровлення дитини ОСОБА_4 не було. Рекомендацій стосовно обов`язкового санаторно-курортного лікування за межами України в «Історії розвитку дитини» не зафіксовано.
Витрати на придбання велосипеда та занять у спортзалі не можна вважати додатковими витратами, оскільки такі не викликані особливими обставинами, відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов`язковими, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Позивач не надала доказів, що такі витрати пов`язані з розвитком певних здібностей дитини чи схильність до занять певним видом спорту.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обмежився лише цитування норми ст. 185 СК України та наведенням переліку додаткових витрат без обгрутнтування чому саме такі витрати в розумінні ст. 185 СК України вважав додатковими, відтак не обґрунтував свого висновку щодо задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в силу п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 з вищенаведених підстав.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення понесених додаткових витрат на неповнолітню дитину задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 5694 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 16 копійок - витрат на лікування ГРЗ та гострого бронхіту і на стоматологічні послуги.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 07 лютого 2020 року.
Головуючий Курій Н.М.
Судді : Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.
