Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2446/19
номер провадження 2/695/302/20
УХВАЛА
ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
17 лютого 2020 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Середи Л.В.
за участю секретаря Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у сумі 19561.08 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.01.2014 року відповідач став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та уклав договір, відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 300.0 грн..
Позивач наполягає, що кредитні кошти ОСОБА_1 отримала, а свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, а тому станом на 06.06.2019 року утворилась заборгованість, яку позивач визначає в сумі 19561.08 грн.
Оскільки позичальник добровільно не повертає отримані кошти, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" змушений був подати позовну заяву до суду про стягнення заборгованості за кредитом із відповідача в примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю у зв`язку із наступним.
Судом встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду 09.07.2019 року з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі19561.08 грн.
У ході підготовки вказаної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить відповідний актовий запис про смерть № 13 від 04.06.2016 року.
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Таким чином судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, який на час звернення позивача до суду вже помер.
Суд зважає, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Так норми ст. 55 ЦПК України визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона – учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У своїй постанові від 16.05.2018 року по справі №183/4229/14 Верховний суд зазначив, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона – учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерті фізичної особи настала після смерті позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, тим більше, що із позовної заяви вбачається, що позивач здійснював нарахування суми заборгованості по сплаті кредиту і за період після смерті позичальника.
Разом із тим суд враховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги боржника за кредитним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положення ст. 49 ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.
За вказаних обставин, враховуючи що позивач, достеменно знавши про смерть відповідача, із жодними заявами до суду не звернувся та продовжував наполягати на задоволенні своїх позовних вимог, суд приходить до висновку, що справа підлягає до закриття на підставі ст. 255 ЦПК України.
Обираючи підстави для закриття провадження по справі суд вважає за необхідне застосувати норми пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так нормами п. 7 ч.1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Разом із тим спірні правовідносини щодо кредитних зобов`язань допускають правонаступництво. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника.
Загальні правила пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається нормами ст. 1281 ЦК України
Однак, як вже зазначалося вище залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, що є недопустимим.
Таким чином, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною по справі, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція з приводу необхідності закриття провадження у справах за позовами, які пред`явленні до осіб, що померли на момент пред`явлення позовів, висловлена Верховним судом у постановах від 16.05.2018 року, у справі №183/4229/14-ц, 07.03.2018 року у справі №320/13096/13-ц, 14.02.2018 року у справі №310/10284/15 та 16.01.2018 року у справі №654/3928/15.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1921.0 грн., що стверджується платіжним дорученням від 12.06.2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За вказаних обставин сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Провадження по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – закрити.
Повернути публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики сплачену ним суму судового збору 1921.0 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя Середа Л.В.
