ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5353/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Широбокової Л.П., Дарміна М.О.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 р.
( суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.12.2019 р. )
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС",
м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
акціонерного товариства "Українська залізниця",
м. Дніпро
про відшкодування збитків за пошкодження вагонів
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" ( з урахуванням уточненої позовної заяви ) про стягнення збитків у розмірі 366 320 грн, пов`язаних із пошкодження вагонів № 54758990 та № 54754098.
Заперечуючи проти позовної заяви, Відповідач посилався на те, що у Позивача відсутнє право на пред`явлення позову з приводу пошкодження вантажу, відсутні належні докази понесення збитків, не доведено відповідність обсягу та суми фактично наданих послуг з ремонту у виявленому обсязі несправностей.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 р. у справі № 904/5353/19 позовні вимоги задоволено повністю - стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Металургтранс” збитки у розмірі 366 320 грн., 5 494, 80 грн. витрат зі сплати судового збору та 32 400 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Металургтранс” в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 35 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнятий до уваги той факт, що у Позивача взагалі відсутні підстави для подання позову так як останній не є стороною по договору на перевезення вантажу ( залізнична накладна ), а витрати понесені Позивачем на придбання деталей та ремонт вагонів в цілому сталися внаслідок розукомплектування вагонів сторонніми особами, а не з вини залізниці, при цьому оплату цих витрат ТОВ «Металургтранс» здійснило у повному обсязі, що свідчить про відсутність всіх елементів цивільного правопорушення з боку залізниці.
Водночас, на думку Скаржника, якщо врахувати, що порожні приватні власні вагони, як зазначає Позивач мають статус «вантажу», то ТОВ «Металургтранс» не є стороною по укладеному договору ( накладній ) на перевезення даного вантажу, а отже і не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу пошкодження вантажу - порожніх приватних вагонів. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, зазначених у накладній, ТОВ «Металургтранс» права на пред`явлення позову.
При цьому Скаржник зазначає, що господарським судом залишено поза увагою той факт, що розукомплектування вагонів власності Позивача сталося внаслідок крадіжки обладнання сторонніми особами. Також, Відповідач зазначає, що відсутність торцових упорів на даних вагонах не унеможливлює використання вагону за цільовим призначенням так як, не є фактом пошкодження, а є ознакою викрадення ( несанкціоноване втручання у діяльність залізничного транспорту ) - розслідування таких випадків є виключно компетенція правоохоронних органів за заявою потерпілого ( власника ).
Скаржник наголошує на тому, що Позивачу було відомо, що працівниками Залізниці зафіксований факт несанкціонованого втручання у діяльність залізничного транспорту, а саме крадіжка деталей з вагонів невстановленими особами. Але з боку Позивача не здійснено жодних заходів та не надано жодних доказів щодо подачі заяви до правоохоронних органів про визнання ТОВ «Металургтранс» потерпілою стороною та залучення до провадження представника потерпілої особи.
Скаржник вважає, що всі вказані власні порожні вагони, які перевозилися Відповідачем за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати та на думку Позивача мали статус «вантажу» Відповідач доставив на станцію призначення у цілості та збереженості і видав їх одержувачу. Факту втрати або псування вантажу не було, що підтверджується відсутністю відповідних комерційних актів. Отже. Відповідач виконав свої зобов`язання по доставці порожніх вантажних власних вагонів ( вантаж на своїх осях ) до місця призначення.
Скаржник зазначає, що пошкодження вагонів сталося внаслідок розукомплектування вагонів Позивача сторонніми особами, тому наявні всі підстави стягнення збитків саме з третіх осіб, а не з Відповідача, враховуючи той факт, що Позивачем не надано жодних наявних доказів протиправної поведінки та вини Залізниці щодо незабезпечення останньою збереження цілісності приватного рухомого складу, що є порушенням ст. 74 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, Статутом залізниць України визначена лише відповідальність залізниці за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам ( пункт 126 Статуту залізниць України ), при цьому судом першої інстанції залишено поза увагою питання протиправного розукомплектування вагонів під час їх руху коліями загального користування, якщо винна особа не встановлена.
Крім того, Відповідач не погоджується з сумою витрат на професійну правничу допомогу, яку Позивач вважає за доцільним стягнути з AT «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», оскільки для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок Відповідача має бути встановлено, що такі витрати Позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обгрунтованою.
Посилаючись на незначну складність справи, Скаржник вказує на те що її підготовка не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та затрат того часу, який вказав Позивач у актах, при цьому затрати часу є необгрунтованими та свідомо завищеними, а загальна сума 32 400 грн заявлена Позивачем у якості гонорару адвоката є спробою покласти на Відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Широбокова Л.П., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020 р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.02.2020 р. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 18.02.2020 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Металургтранс» здійснює діяльність у сфері транспортного обслуговування, зокрема, з організації перевезень залізничним транспортом, для чого використовує власні та орендовані залізничні вагони (тип вагону – платформа) № 54758990 та № 54754098 на підставі договору оренди №142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006 р., укладеного з ДП “Стрийський ВРЗ”.
Для забезпечення організації курсування власних та орендованих вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, між позивачем та АТ “Укрзалізниця” укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮ від 09.11.2015 р.
У лютому та червні 2019 року Відповідач здійснював перевезення вказаних орендованих Позивачем вантажних залізничних вагонів ( тип вагону – платформа ) № 54758990 та № 54754098, що підтверджується договорами перевезення у вигляді залізничних накладних № 42372615 від 02.06.2019 р. і № 42035402 від 25.02.2019 р., відповідно до яких вказані вантажні вагони прямували порожніми під завантаження до пункту призначення.
Відповідно до залізничної накладної № 42372615 та інформаційної довідки – даних ГІВЦ АТ “Укрзалізниця”, вагон № 54758990 відправився 02.06.2019 р. зі станції відправлення – Миколаїв-Вантажний у порожньому стані та направився до пункту навантаження до станції призначення – Кривий Ріг-Головний, але, прибувши 07.06.2019 р. до станції призначення – Кривий Ріг-Головний, при огляді вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акт загальної форми ГУ-23 від 07.06.2019 р.
Відповідно до залізничної накладної № 42035402 та інформаційної довідки – даних ГІВЦ АТ “Укрзалізниця”, вагон № 54754098 відправився 27.02.2019 р. зі станції відправлення – Миколаїв-Вантажний у порожньому стані та направився до пункту навантаження до станції призначення – Кривий Ріг-Головний, але прибувши 09.03.2019 р. до станції призначення – Кривий Ріг-Головний при огляді вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акт загальної форми ГУ-23 від 09.03.2019 р.
Згідно з повідомленнями форми ВУ-36М № 6688 від 27.08.2019 р. та ВУ-36М № 774 від 05.09.2019 р., вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо Придніпровської регіональної філії АТ “Укрзалізниця” для проведення ремонту та технічного огляду.
Роботи з ремонту вагону на замовлення позивача проводились ТОВ “Ремвагонторг” на виконання умов укладеного між ними договору про надання послуг № 49у від 27.06.2019 р., що підтверджується Актом наданих послуг № 02 від 20.09.2019 р. – Актом приймання-передачі виконаних робіт з ремонту вагону № 54758990 та Актом наданих послуг № 04 від 17.10.2019 р. – Актом приймання-передачі виконаних робіт з ремонту вагону № 54754098.
Вартість ремонту вагонів № 54758990 та № 54754098 згідно з наведеними вище Актів виконаних робіт № 02 від 20.09.2019 р. та № 04 від 17.10.2019 р. та рахунків № 42 від 20.09.2019 р. та № 52 від 17.10.2019 р. склала 366 320 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 10458 від 24.09.2019 р., платіжним дорученням № 10481 від 26.09.2019 р. та листом № 16754 від 26.09.2019 р. про зміну призначення платежу, платіжним дорученням № 10685 від 07.11.2019 р. та платіжним дорученням № 10798 від 25.11.2019 р., Позивачем в цілому сплачено ТОВ “Ремвагонторг” вартість ремонту вагонів № 54758990 та № 54754098 у розмірі 366 320 грн.
Дослідивши залізничні накладі № 42372615 і № 42035402, господарський суд встановив, що вони оформлені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 ( у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138 ), Правил користування вагонами і контейнерами ( ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України ), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 р., Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644. Також, вказані залізничні накладні підтверджують ту обставину, що вагони № 54758990 та № 54754098 були передані Відповідачу під відповідальність для здійснення перевезень залізничними коліями, внаслідок чого Відповідач отримав можливість їх фізично утримувати, а отже відповідно до вимог чинного законодавства має нести відповідальність за пошкодження вагона або його допоміжного обладнання, з огляду на таке.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд з аналізу законодавства у сфері залізничних перевезень вбачається, та підтверджується залізничними накладними № 42372615 від 02.06.2019 р. і № 42035402 від 25.02.2019 р., а також іншими матеріалами справи, здійснення залізничних перевезень на підставі залізничних накладних проходить такі основні етапи. 1. Позивач, як експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування своїх замовників, в рамках якого експедитор надає замовникам за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів замовника в залізничному рухомому складі. 2. Згідно з умовами договорів про надання транспортно-експедиторських послуг замовники надають заявки щодо організації перевезення вантажів ( порожніх вагонів ). 3. В кожному окремому випадку експедитор письмово узгоджує з перевізником організацію перевезення вантажів (порожніх вагонів) по вказаним станціям. 4. В кожному окремому випадку експедитор у електронній програмі АС “Месплан”, яка відноситься до відання АТ “Укрзалізниця” розміщує план перевезень по вказаним станціям. План перевезень у електронному вигляді шляхом простановки підтвердження у відповідні поля програми підтверджує перевізник, а також оператор вагонів - Позивач. 5. Позивач організовував відправки силами відповідача вагонів на адресу одержувача (відровідно до залізничних накладних – ПАТ “АрселорМіталл Криви Ріг”). Відповідач (робітники станції) взяли вагони в перевезення.
При цьому, Позивачем і Відповідачем оформлюються відомості по формі ГУ-45, в залізничному перевізному документі в електронному вигляді проставляються дані про приймання вагону вантажоодержувачем.
Вказане регулюється Правилами користування вагонами і контейнерами (статті 119-126 Статуту залізниць України), які затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999.
Прийняття Відповідачем до перевезення зазначених позивачем вагонів № 54758990 та № 54754098, що підтверджується заповненими у встановленому порядку залізничними накладними № 42372615 від 02.06.2019 р. і № 42035402 від 25.02.2019 р., свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані на станції відправлення і були пошкоджені під час прямування на коліях загального призначення, що було виявлено лише по їх прибуттю до станції призначення.
Окрім того, господарський суд зазначив, що АТ “Укрзалізниця” як перевізник, має нести відповідальність за втрату, пошкодження вагонів з моменту прийняття їх до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Невиконання Відповідачем зобов`язань в частині оплати збитків стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача вказаної суми за пошкоджені вагони в примусовому порядку.
В основу оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог покладено висновок місцевого господарського суду, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди є всі підстави, які документально підтверджені та існує наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. При цьому, саме на Відповідача, відповідно до норм чинного законодавства України, покладається обов`язок відшкодування збитків, завданих Позивачу за час, коли вагони знаходились на залізничних коліях Відповідача. За відсутності клопотання Відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, та враховуючи правову позицію викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, суд першої інстанції задовлльнив вимогу Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 400 грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову та відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
П. 2 Статуту залізниць передбачено, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У п. 6 Статуту залізниць визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Судом першої інстанцій встановлено і Відповідачем не заперечуються ті обставини, що у лютому та червні 2019 року на станції призначення – Кривий Ріг-Головний, при огляді вагонів було встановлено, що на двох вагонах відсутні по два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акти загальної форми ГУ-23. Згідно з повідомленнями форми ВУ-36М № 6688 від 27.08.2019 р. та ВУ-36М № 774 від 05.09.2019 р., вагони були прийняті структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо Придніпровської регіональної філії АТ “Укрзалізниця” для проведення ремонту та технічного огляду.
Відповідно до пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
За змістом п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 р. № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 р. за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та ( або ) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням ( додаток 9 ), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Судом першої інстанції також встановлено та Скаржником не заперечується той факт, що роботи з ремонту вагону на замовлення Позивача проводились ТОВ “Ремвагонторг” на виконання умов укладеного між ними договору про надання послуг № 49у від 27.06.2019 р., що підтверджується Актом наданих послуг № 02 від 20.09.2019 р. – Актом приймання-передачі виконаних робіт з ремонту вагону № 54758990 та Актом наданих послуг № 04 від 17.10.2019 р. – Актом приймання-передачі виконаних робіт з ремонту вагону № 54754098. Вартість ремонту вагонів № 54758990 та № 54754098 згідно з наведеними вище Актів виконаних робіт № 02 від 20.09.2019 р. та № 04 від 17.10.2019 р. та рахунків № 42 від 20.09.2019 р. та № 52 від 17.10.2019 р. склала 366 320 грн. Згідно з платіжним дорученням № 10458 від 24.09.2019 р., платіжним дорученням № 10481 від 26.09.2019 р. та листом № 16754 від 26.09.2019 р. про зміну призначення платежу, платіжним дорученням № 10685 від 07.11.2019 р. та платіжним дорученням № 10798 від 25.11.2019 р., Позивачем в цілому сплачено ТОВ “Ремвагонторг” вартість ремонту вагонів № 54758990 та № 54754098 у розмірі 366 320 грн.
Згідно з п. 6.4 Правил № 856 порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Таким чином, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і ними залізниця не має права розпоряджатися на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до п. 113 Статуту залізниць за незбереження ( втрату, нестачу, псування і пошкодження ) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Отже, чинне законодавство у позадоговірних ( деліктних ) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше.
Разом з тим системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Ураховуючи положення ст. 74 ГПК України саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з підпунктом "в" п. 114 Статуту залізниць залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 126 Статуту залізниць у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту. За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
У абзаці 2 п. 126 Статуту залізниць йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.
У зв`язку з цим колегія суддів апеляційного суду відхиляє недоречні аргументи Скаржника про відсутність у Позивача підстав для пред`явлення позову з приводу пошкодження вантажу з тих причин, що Товариство не є стороною ( вантажовідправником чи вантажоодержувачем ) за договором перевезення вантажу ( згідно із залізничною накладною), оскільки Відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди ( ст. ст. 1166, 1192 ЦК України ), які виникли між сторонами, з правовідносинами відшкодування збитків, завданих невиконанням договірного зобов`язання, які є предметом окремого правового регулювання ( ст. ст. 22, 623 ЦК України).
Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Скаржника про те, що витрати на придбання деталей та на ремонт вагонів понесено Позивачем внаслідок розукомплектування вагонів і крадіжки деталей сторонніми особами, а не з вини Відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту "е" п. 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків.
У свою чергу вичерпний перелік форс-мажорних обставин міститься у ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" і до цього переліку не включено такі кримінальні правопорушення (злочини) як крадіжка майна.
Крім того, у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, Перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу ) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи достеменно встановлені місцевим господарськими судами обставини про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності Відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості ( схоронності ) належного Позивачу майна ( вагонів ), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, вини Перевізника та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів також не бере до уваги доводи Скаржника про ненадання Позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки та вини Укрзалізниці у незабезпеченні збереження цілісності приватного рухомого складу, натомість складання комерційних актів за фактом розукомплектування спірних порожніх вагонів як вантажу є обов`язковим, з огляду на таке.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а)невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Отже, за змістом п. 129 Статуту залізниць комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагону, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, а складання зазначених актів (форми ВУ-25М) підтверджується матеріалами справи.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 р. у справі № 910/5827/19.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність усіх передбачених законом елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання на АТ "Українська залізниця" відповідальності у виді відшкодування позадоговірної шкоди.
За таких обставин висновок господарського суду попередньої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, є законними та обґрунтованими.
Щодо заперечення Скаржника стосовно стягнутої судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу, яку Відповідач вважає необгрунтованою та свідомо завищеною, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 вказаної статті ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідачем було заявлено про стягнення з Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 400 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу Позивачем надано договір про надання правової допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019 р., укладений між ТОВ "МЕТАЛУРГТРАНС" та Адвокатським об`єднанням “Снарк” в особі Керуючого партнера Федорова Олега Миколайовича, відповідно до п. 1.1 якого, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Юридична допомога надається в усній або письмовій формі на підставі усних або письмових звернень Клієнта.
Право на заняття адвокатською діяльністю Федоровим Олегом Миколайовичем підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1321 від 09.11.2004 р.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги, загальний розмір гонорару, який підлягає до виплати Адвокатському об`єднанню за надання юридичної допомоги за цим договором, визначається виходячи з умов обчислення гонорару, встановлених договором.
Гонорар буде виплачуватись за всі види юридичної допомоги, наданої Клієнту за цим Договором ( п. 4.2 договору про надання правової допомоги).
П. 4.3 договору про надання правової допомоги встановлено, що кожен партнер та адвокат, працівник Адвокатського об`єднання має свою погодинну ставку гонорару. Клієнт проводить виплату гонорару за ставками, що встановлені в Адвокатському об`єднанні на час надання відповідної юридичної допомоги. На дату підписання цього Договору сторонами встановлюється наступний розмір погодинного тарифу оплати юридичної допомоги, що надається Адвокатським об`єднанням: старші партнери – 1 200 грн; партнери – 1 000 грн; адвокати – 900 грн; помічники адвокатів – 700 грн.
10.10.2019 р. між Позивачем та Адвокатським об`єднанням було укладено додаткову угоду № 10 до договору про надання правової допомоги № 01/08/19, відповідно до якої Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання Клієнту юридичної допомоги, пов`язаної із стягненням в судовому порядку на користь Клієнта понесених останнім збитків з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, спричинених розу комплектацією вантажного залізничного вагону ( тип вагону – платформа ) № 54758990.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 10 від 10.10.2019 р. до договору про надання правової допомоги № 01/08/19, оформлення результатів надання правової допомоги проводиться сторонами шляхом підписання Актів приймання-передачі.
Згідно наказу № 1010/19-3 від 10.10.2019 р. Керуючого партнера Адвокатського об`єднання “СНАРК” - О.М. Федорова, для надання правової допомоги по договору про надання правової допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019 та додаткової угоди № 10 від 10.10.2019 створена робоча група у складі Старшого партнера, адвоката Федорова О.М. та Старшого партнера, адвоката Первун Т.І.
Право на заняття адвокатською діяльністю Первун Тетяною Іванівною підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1362 від 08.02.2005 р.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2019 р. до договору про надання правової допомоги, Адвокатське об`єднання з 10.10.2019 р. по 24.10.2019 р. надало Клієнту юридичну допомогу на загальну суму 18 000 грн, так із зазначенням обсягу затраченого часу на кожну юридичну послугу: аналіз правничої документації щодо договірних взаємовідносин Боржника та Клієнта, правовідносин, які склались між сторонами та фактичних обставин справи – старший партнер – 2 години; вивчення судової практики в правовідносинах, подібних по тих, що склались між клієнтом та Боржником – старший партнер – 1,5 години; опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини. Формування попередньої правової позиції в справі – старший партнер – 2 години; консультування Клієнта з питань стягнення збитків з Боржника та підготовки пакету процесуальних документів для подання позовної заяви – старший партнер – 1 година; підготовка процесуальних документів по справі – позовної заяви про стягнення з Боржника збитків, розрахунку суму заборгованості, попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат – старший партнер – 6,5 годин; узгодження пакету підготовлених процесуальних документів з Клієнтом, формування пакету документів для подачі до суду – старший партнер – 2 години.
05.11.2019 р. Позивачем здійснено оплату Адвокатському об`єднанню вартості наданих юридичних послуг за рахунком № СФ-0000115 від 24.10.2019 р. на суму 18 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2019 р. № 45684.
22.11.2019 р. сторонами було підписано угоду № 1 про зміну додаткової угоди № 10 до договору про надання правової допомоги № 01/08/19, якою сторони погодили викласти пункт 1 додаткової угоди в наступній редакції: “Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання Клієнту юридичної допомоги, пов`язаної із стягненням в судовому порядку на користь Клієнта понесених останнім збитків в Акціонерного товариства “Українська залізниця”, спричинених розукомплектацією вантажних залізничних вагонів № № 54758990, 54754098” .
26.11.2019 р. між сторонами було підписано Акт № 2 приймання-передачі наданих послуг згідно із додаткової угодою № 10 до договору про надання правової допомоги на загальну суму 14 400 грн так із зазначенням обсягу затраченого часу на кожну юридичну послугу: аналіз правничої документації щодо договірних взаємовідносин Боржника та Клієнта в частині розу комплектації вантажного залізничного вагону № 54754098, правовідносин, які склались між сторонами та фактичних обставин справи – старший партнер – 2 години; консультування Клієнта з питань стягнення збитків з Боржника та підготовки пакету процесуальних документів для збільшення позовних вимог і розгляду позовної заяви в суді – старший партнер – 2 години; підготовка процесуальних документів по справі – зміненої позовної заяви про стягнення з Боржника збитків зі збільшенням позовних вимог, розрахунку суму заборгованості, попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат – старший партнер – 6 годин; узгодження пакету підготовлених процесуальних документів з Клієнтом, формування пакету документів для подачі до суду – старший партнер – 2 години
05.11.2019 р. Позивачем здійснено оплату Адвокатському об`єднанню вартості наданих юридичних послуг за рахунком № СФ-0000132 від 26.11.2019 р. на суму 14 400 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2019 р. № 45838.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем дотримано вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, співмірність витрат на правничу допомогу не спростовував.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутнє клопотання Відповідача про зменшення розміру судових витрат, у суду першої інстанції не було підстав для такого зменшення та відмови у стягненні з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 400 грн.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 р. у справі № 904/5353/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19.02.2020 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя М.О. Дармін
