ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2020 року Справа № 160/1227/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (49006, м.Дніпро, вул. Шмідта, б.16, код ЄДРПОУ 08353525); відповідача-2: Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Комісія з обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); відповідача-3: військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідача-2: Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Комісія з обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця, відповідача-3: військова частина НОМЕР_3 , у якій позивач просить:
- визнати неправомірними п.п. 13-14 акта обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19 листопада 2019 року за № 3856;
- визнати право на звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до п. "в" ч. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на тій підставі, що в нього є самотній непрацездатний батько;
- зобов`язати Військовий комісаріат Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надіслати до військової частини НОМЕР_3 акт обстеження сімейного стану військовослужбовця та копії документів, що підтверджують причину дострокового звільнення ОСОБА_2 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 надіслати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця та копії документів, що підтверджують причину дострокового звільнення ОСОБА_2 за підпорядкованістю.
В обґрунтування позову зазначено, що комісією було встановлено факт того, що позивач є самотнім працездатним батьком, отримує пільгову пенсію, у зв`язку з чим пенсійний вік позивача було знижено. Встановивши правильні обставини, відповідачі прийшли до помилкових висновків, що позивач є працездатним, які привели до порушення права на відстрочку сину позивача ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року представником військової частини НОМЕР_3 24.02.2020 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що військова частина № НОМЕР_5 не є належним відповідачем у справі, оскільки права позивача та його сина не порушувала. Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що його син має право на звільнення з лав Збройних Сил України зазначено, що ОСОБА_2 під час проходження військової служби не звертався до командування військової частини НОМЕР_3 з рапортами щодо свого звільнення з лав Збройних Сил України і не повідомляв про наявність підстав для звільнення. 19.06.2018 року він самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 і станом на теперішній час до військової частини не повернувся. Інформацію про самовільне залишення ОСОБА_2 військової частини внесено до Списку обліку військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , які самовільно залишили військову частину за № 11 та до Журналу обліку подій і кримінальних правопорушень військової частини НОМЕР_3 . По цьому факту відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2018 року за номером 12018140130000978.
26.02.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що станом на момент розгляду даної справи в адміністративному суді син позивача ОСОБА_3 є військовослужбовцем, військова служба якого призупинена, а не закінчилась, оскільки його не виключено зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України. До військової частини № НОМЕР_5 звернена вимога позивача за №5, в якій позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_3 надіслати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця та копії документів, що підтверджують причину дострокового звільнення ОСОБА_2 за підпорядкованістю. Та обставина, що командир військової частини НОМЕР_3 стверджує, що оскаржуваний позивачем акт надійшов без належним чином затверджених копій документів, підтверджує незаконність дій відповідачів.
На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року представником Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 27.02.2020 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що жодним нормативно правовим актом не затверджено зразок акта чи встановлено чіткий перелік інформації який зазначається в акті. У зв`язку з чим слід зробити висновок, що акт обстеження сімейного стану військовослужбовця складається в довільній формі й висновки можуть зазначатися як комісією яка безпосередньо проводила обстеження сімейного стану військовослужбовця, так і комісаром, який призначив зазначену комісію. Отже, з вище викладеного твердження позивача, що акт обстеження містить висновки осіб яким законом не надано права робити висновки щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення, не доречний, адже висловити свої висновки може як комісар, який призначив комісію так і комісія, яка безпосередньо проводила обстеження сімейного стану, хто як не комісія може об`єктивно висловити думку, стосовно наявності або відсутності підстав. А вже на підставі висновків, зазначених в акті проведення перевірки сімейного стану військовослужбовця обласний військовий комісар виносить свої висновки, які можуть відрізнятися від висновків комісії чи військового комісара, який призначив таку комісію. Оскільки, ОСОБА_2 є повнолітньою дієздатною особою родинні зв`язки з позивачем не є підставою для подання позивачем позовної заяви в зазначеному випадку. Позивач відповідно до частини З статті 75 Сімейного Кодексу України міг бути встановлений, комісією з перевірки сімейного стану військовослужбовця, як непрацездатна особа лише у випадках коли він досяг 60 років або надав документ про те, що він є особою з інвалідністю будь якої групи, чого не було зроблено, а так як на момент проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця позивачу було 57 років, твердження що він досяг пенсійного віку встановленого законом, відповідно до якого його можливо вважати непрацездатною особою є хибним, у зв`язку з чим комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено відсутність підстав та обставин для дострокового звільнення ОСОБА_2 та на підставі чого було затверджено зазначений акт обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_2 надав свій висновок, погодившись з висновками комісії, шляхом затвердження зазначеного акту.
04.03.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач є пенсіонером в розумінні ст.75 Сімейного кодексу, ст.1 Закону «Про прожитковий мінімум», ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки я досяг віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахування положень ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ані члени комісії, ані військовий комісар не наділені повноваженнями щодо тлумачення закону, вони зобов`язані лише оцінювати існуючі факти. А факт перебування позивача на пенсії та пенсійне посвідчення є документальним свідченням та беззаперечним доказом того, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого законом.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив наступний висновок.
ОСОБА_2 , син позивача, був зарахований до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, підтвердженням чого є контракт від 20.07.2017 року.
05.06.2018 року, відповідно до витягу з наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) № 140: солдата ОСОБА_2 , курсанта 112/2 навчальної групи 1-го курсу (набору 2017 року) льотного факультету університету, було відраховано від подальшого навчання та припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково з 06 червня 2018 року.
При цьому, згідно вказаного наказу, син позивача мав бути направлений для подальшого проходження строкової військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 , с. Радісне Одеської обл.
12.06.2018 року відповідно до витягу з наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) № 149 ОСОБА_2 направлено для подальшого проходження строкової військової служби у розпорядження командира частини НОМЕР_3 , м. Стрий Львівської обл. та скасовано абзац 5 пункту 13 наказу начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 05.06.2018 року № 140 стосовно направлення солдата ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_6 , с. Радісне Одеської обл.
14.06.2018 року позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням звільнити та надати відстрочку від строкової військової служби сину ОСОБА_2 на підставі пункту «в» ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за сімейними обставинами.
Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено у замовленні заяви позивача.
Не погоджуючись з наданою відмовою, позивачем звернувся до суду з позовом до військового комісара Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року у справі №160/7143/19 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії щодо відмови військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 по призначенню комісії, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця; зобов`язано військового комісара Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки призначити комісію для перевірки сімейного стану за заявою ОСОБА_1 від 14.06.2018 року.
Рішення суду військовим комісаром Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не оскаржувалось та набрало законної сили 12.11.2019 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року у справі №160/7143/19 була створена комісія з обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця ОСОБА_2 , яка провела обстеження сім`ї військовослужбовця за місцем мешкання: АДРЕСА_4 , та склала акт обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19.11.2019 року №3856.
Згідно з пунктом 7 акту встановлено, що на день перевірки сім`я військовослужбовця складалась з:
- ОСОБА_2 , рік народження НОМЕР_7 , військовослужбовець, стан здоров`я задовільний;
- ОСОБА_1 , рік народження НОМЕР_8 , батько, пенсіонер, пенсія 4168 грн., стан здоров`я задовільний.
Пунктом 8 встановлено, що військовослужбовець проживає з батьком в трикімнатній квартирі.
Згідно з пунктом 10 акту у військовослужбовця є матір, як проживає окремо, ОСОБА_5 , 1960 року народження, пенсіонерка.
На підставі пункту 11 акту встановлено, що допомога з боку родичів військовослужбовця не надається.
В пункті 12 акту зазначено, що батько військовослужбовця є одиноким пенсіонером, має скарги на здоров`я, оскільки є ліквідатором ЧАЕС, але документально ці скарги не підтверджено.
В пункті 13 акту викладено висновки та пропозиції комісії: батько військовослужбовця проживає в трикімнатній квартирі, крім сина родичів не має.
Пунктом 14 акту визначено, що право на звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 документально не підтверджено за відсутністю підстав та обставин.
Вказаний акт підписано військовим комісаром Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником ОСОБА_6 , затверджено військовим комісаром Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та направлено листом від 22.11.2019 року №8889 військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_4 та СМ м. Дніпро та командиру військової частини НОМЕР_3 м. Стрий Львівської області.
11.12.2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою щодо дострокового звільнення сина ОСОБА_2 зі строкової військової служби на підставі пункту «в» ч.2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за сімейними обставинами.
19.12.2019 року Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки надано відповідь, оформлену листом №2/46/9671, в якій повідомлено, що у сина позивача ОСОБА_2 відсутні підстави для набуття права на відстрочку від призову на строкову службу з подальшим достроковим звільненням зі строкової військової служби за сімейними обставинами, так як позивач є досяг пенсійного віку 60 років.
Не погоджуючись, з висновками акту обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19.11.2019 року №3856, викладеними в пп.13-14 акту, та відсутністю права на звільнення сина ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючи право позивача на звернення до суд з цим позовом, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 ч.3, пп. ґ) п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом, звільняються із служби достроково:
1) військовослужбовці строкової військової служби:
а) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;
б) за сімейними обставинами - у разі виникнення в них права на відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин, а також у разі виникнення обставин, передбачених абзацом п`ятим частини першої статті 18 цього Закону;
в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Відповідно до п.213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної відповіді) військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пункту 1частини третьої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного військового комісаріату за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Районний військовий комісар, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду обласному військовому комісару.
Таким чином, наведеними нормами передбачено звернення родичів військовослужбовця із заявою як до командира військової частини так і безпосередньо до районного військового комісара щодо дострокового звільнення військовослужбовця з військової служби.
Отже, позивач виконав вимоги законодавства щодо порядку звернення родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами та саме за заявами батька військовослужбовця ОСОБА_1 було призначено обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця та саме батьку на звернення від його імені ОСОБА_1 було відмовлено у достроковому звільненні військовослужбовця.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Таким чином, судом встановлено, що батько військовослужбовця є належним позивачем у справі, оскільки законодавством йому, як родичу військовослужбовця, надано право на звернення із заявами щодо дострокового звільнення військовослужбовця з військової служи, та саме його права наданою відповіддю були порушені.
Розглядаючи по суті заявлена позовні вимоги, суд виходить з такого.
Позивачу відмовлено у достроковому звільненні зі строкової військової служби за сімейними обставинами сина ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що батько військовослужбовця не досяг пенсійного віку.
Відповідно до п."в" 4.2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці строкової військової служби звільняються зі служби, зокрема, за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин.
Згідно з п.1 ч 2 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надасться призовникам, які мають, зокрема, одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір), або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов`язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 44 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Частиною 3 ст.75 Сімейного кодексу встановлено, що непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи.
З аналізу наведеної норми встановлено, що до непрацездатних осіб відносяться особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Як встановлено судом та актом обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19.11.2019 року №3856, позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_9 від 01.10.2014 року з призначенням довічно.
На момент звернення із заявою про дострокове звільнення військовослужбовця ОСОБА_2 зі строкової військової служби у грудні 2019 року, позивачу виповнилось 58 років.
Також, суду надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, видане позивачу ОСОБА_1 .
У ст.15 Закону «Про пенсійне забезпечення» дано визначення пенсій громадянам, які постраждали від, Чорнобильської катастрофи і вказано, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали в зоні відчуження, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
У зв`язку з тим, що позивач був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, позивачу було зменшено пенсійний вік на 8 років та видано посвідчення пенсіонера за віком з 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача у достроковому звільненні військовослужбовця ОСОБА_2 зі строкової військової служби листом від 19.12.2019 року №2/46/9671, відповідач-1 зазначив, що позивач не досяг пенсійного віку відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 60 років.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача та зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, якщо особа є пенсіонером, вона є такою, що досягла пенсійного віку.
Пенсійний вік у розумінні ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не є сталим, а може змінюватись в залежності від підстав набуття пенсії пенсіонером.
В даному випадку позивачу призначено пенсі на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, зменшується пенсійний вік на 8 років.
Таким чином, позивач досяг пенсійного віку з 52 років.
Також, суд зазначає, що Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Шевченківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Комісія з обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця не наділені повноваження з трактування досягнення позивачем ОСОБА_1 пенсійного віку, оскільки такими повноваженнями наділені органи пенсійного фонду України, якими визнано за позивачем право на отримання пенсії у зв`язку з досягненням позивачем пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача № НОМЕР_9 від 01.10.2014 року.
Отже, суд зазначає на протиправності висновків відповідача-1 та відповідача-2 стосовно відсутності у військовослужбовця ОСОБА_2 права на дострокове звільнення зі строкової служби, у зв`язку з недосягненням батьком ОСОБА_1 пенсійного віку.
Також, суд зазначає, що в силу Закону України «Про прожитковий мінімум» позивач є непрацездатною особою.
Проте, суд зазначає, що позовні вимоги, в редакції, викладеній позивачем, не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Обов`язковою ознакою як нормативно-правового, так і індивідуального акту є юридичний характер, тобто обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта (суб`єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 №9-рп/2011 неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізовано належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають лише порушені права, свободи чи законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним критерієм для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Суд зазначає, що акт обстеження - це службовий документ, який перш за все підтверджує сам факт проведення обстеження, а по-друге - є носієм доказової інформації при подальшому розгляді питання стосовно дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової служби, повноваження щодо розгляду якого покладено на відповідача-1 та відповідача-2.
Таким чином, акт обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19.11.2019 року №3856 є документом, який сам по собі не породжує правових наслідків для позивача, а лише засвідчує факти, встановлені під час проведення сімейно майнового стану військовослужбовця. Офіційним письмовим документом, який породжує права та обов`язки як позивача так і військовослужбовця є прийняті за результатами розгляду такого акту рішення та/або дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В даному випадку таким рішенням є лист Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №2/46/9671 від 19.12.2019 року, наданого позивачу за його зверненням, яким відмовлено у звільненні військовослужбовця ОСОБА_2 .
Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірними п.п. 13-14 акта обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19 листопада 2019 року за № 3856 не підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про визнання права на звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до п. "в" ч. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на тій підставі, що в нього є самотній непрацездатний батько, то суд зазначає, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями беззаперечного визнання права на звільнення з військової служби військовослужбовця, оскільки це є дискреційні повноваження органів Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Перевірити відповідність заяви про звільнення військовослужбовця вимогам законодавства можливо лише комісійним обстеженням, результати якого перевіряються обласним військовим комісаром, і саме він визначає наявність або відсутність підстав для дострокового звільнення військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання права на звільнення з військової служби військовослужбовця, проте вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов наступних чином:
- визнати протиправною відмову Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_2 , оформлену листом №2/46/9671 від 19.12.2019 року;
- зобов`язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2019 року про дострокове звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому судовому рішенні.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання військового комісаріату Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надіслати до військової частини НОМЕР_3 акт обстеження сімейного стану військовослужбовця та копії документів, що підтверджують причину дострокового звільнення ОСОБА_2 ; зобов`язання військової частини НОМЕР_3 надіслати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця та копії документів, що підтверджують причину дострокового звільнення ОСОБА_2 за підпорядкованістю, то суд вважає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом, підтверджено відповідачами у відзивах, акт обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19.11.2019 року №3856 вже було надіслано до військової частини НОМЕР_3 , а новий акт обстеження, який підлягає надісланню не складався, нова комісія скликана не була.
Отримання військовою частиною НОМЕР_3 акта обстеження сімейного стану військовослужбовця та копії документів до нього підтверджено наданою суду копією супровідного листа від 22.11.2019 року №8889 з відміткою про надходження 11.12.2019 року.
Також, вказаним супровідним листом від 22.11.2019 року №8889 підтверджено факт надіслання акту обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця від 19.11.2019 року №3856 за підпорядкованістю.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (49006, м.Дніпро, вул. Шмідта, б.16, код ЄДРПОУ 08353525); відповідача-2: Шевченківського районного територіальногоцентрукомплектування та соціальної підтримки Комісія з обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); відповідача-3: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про зобов`язання вчинити певні дії задоволити частково.
Визнати протиправною відмову Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_2 , оформлену листом №2/46/9671 від 19.12.2019 року.
Зобов`язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2019 року про дострокове звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 на підставі пункту «в» ч.2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - за сімейними обставинами, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук
