Провадження № 2/317/28/2020
Справа № 317/183/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2020 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Громової І.Б.,
при секретарі Коваль В.В.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Василенко Л.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_3 до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позивач просить:
- Визнати протиправним та скасувати наказ Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України від 14.12.2018 №03-05/102к в частині звільнення ОСОБА_3 з посади молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції.
- Поновити ОСОБА_3 на посаді молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України.
- Стягнути на користь ОСОБА_3 з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3361,86 грн.
Стягнути з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_3 10000,00 грн. моральної шкоди.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 в період часу з 19.04.2016 року по 14.12.2018 року працювала в Інституті олійних культур НААН України на посаді молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції.
14 грудня 2018 року її було звільнено відповідачем з займаної посади згідно до Наказу № 03-05/102к.
Вказаний наказ позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його виданні відповідачем було допущено низку порушень вимог трудового законодавства: фактично організація виробництва і праці не змінювалась; позивач не повідомляла відповідача про те, що вона відмовляється від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці; роботодавцем не повідомлено які конкретно істотні зміни умов її праці будуть вводитись; з будь-якими розпорядчими документами, що стосуються змін в організації виробництва та праці та/або істотних змін умов праці відповідач її не ознайомлював.
13 лютого 2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Доводи відзиву обґрунтовані наступним.
В червні 2018 року Національною академією аграрних наук України було здійснено комплексну перевірку наукової та фінансово-господарської діяльності Інституту олійних культур НААН України за період з 2013 по 2017 роки, за результатами якої було вказано, що структура штатного розкладу інституту потребує подальшого удосконалення та приведення його у відповідність до нормативів законів України та постанов Президії НААН.
Завідувачем відділу селекції, ОСОБА_4 31 серпня 2018 року було подано службову записку з зазначенням того, що під його керуванням знаходяться підрозділи, які мають керівників без наукового ступеня і не містять співробітників, які мають ступінь та надав пропозиції оптимізації структури свого відділу.
Вказане питання було розглянуто Вченою Радою інституту та протоколом № 15 від 26 вересня 2018 року було прийнято рішення щодо оптимізації відповідних структурних підрозділів. При цьому, було запропоновано перевести співробітників сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції в лабораторію селекції міжлінійних гібридів соняшника зі збереженням наукових тематик.
28 серпня 2018 року відповідачем було створено комісію з питань удосконалення та оптимізації структури і штатного розпису інституту (наказ № 01-03/20/1).
На виконання прийнятого Вченою Радою зазначеного вище рішення, відповідачем 04 жовтня 2018 року було видано наказ № 03-05/83к, яким прийняте рішення про розформування сектору імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018 року та переведення ОСОБА_3 молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17 грудня 2018 року.
З зазначеним наказом було ознайомлено позивача ОСОБА_3 .
В цей же день, 08 жовтня 2018 року позивачу ОСОБА_3 було вручене повідомлення про переведення на іншу посаду від 04.10.2018 року, яким, з-поміж іншого, їй роз`яснено наслідки незгоди з переведенням та запропоновано подати до відділу кадрів інституту відповідну заяву щодо прийняття чи неприйняття пропозиції з переведення.
14 грудня 2018 року позивачем ОСОБА_3 було подано заяву, в якій вона просила звільнити її з займаної посади з 14.12.2018 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Заява зареєстрована в відділі кадрів.
На підставі поданої позивачем заяви відповідачем було видано оскаржуваний наказ № 03-05/102к. З позивачкою проведено повний розрахунок та виплачено їй вихідну допомогу в розмірі одного місячного заробітку.
При цьому відповідач зазначає, що позивачка ОСОБА_3 в день звільнення відмовилась від отримання трудової книжки, яка була видана їй 19.12.2018 року.
Крім того, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було проведено інспекційне відвідування Інституту олійних культур НААН України, за результатами якого складено Акт № ЗП78/650/АВ від 14.01.2019 року, відповідно до якого встановлено відсутність порушень з боку відповідача при звільненні ОСОБА_3 .
Таким чином, відповідачем, у повній відповідності до вимог законодавства, було здійснено зміну істотних умов праці ОСОБА_3 в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Крім того, твердження позивача, які викладені в позовній заяві, щодо здійснення на неї тиску з боку директора інституту, не підтверджуються жодними доказами та є надуманими. Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди відповідачем.
На підставі викладеного, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_3 особисто в судові засідання не з`являлась.
У судове засідання з`явився представник позивача - адвокат Литвинець Ю.В., який позов підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.
У судове засідання з`явились представники відповідача Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України - адвокат Василенко Л.О., яка заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Допитані в судовому засіданні свідки повідомили про обставини щодо написання заяви ОСОБА_3 та про процес оптимізації в інституті.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працювала діловодом з обов`язками секретаря. 14.12.2018 року всі працівники сектору, де працювала ОСОБА_3 подали заяви в 2 примірниках про звільнення. Шугурова, як завідувач сектору також подала таку заяву. Всі працівники наполягали саме на такій формі своєї заяви. ОСОБА_3 вирішила саме звільнитися. В інституті проведена робота комісії за результатами якої було складено акт з зауваженнями про велику кількість наукових працівників. В вересні 2018 року ОСОБА_4 подав службову записку про оптимізацію роботи інституту. Сектор в якому працювала ОСОБА_3 , повинен був ввійти до лабораторії. Це питання вирішувалося на засіданні Вченої Ради та відноситься до її компетенції. В жовтні 2018 року було видано наказ про оптимізацію, з яким всі було ознайомлені за 2 місяці. Жоден працівник сектору до директора з пропозиціями, або з невдоволенням не звертався. Заяви, що подані 14.12.2018 року були ідентичними. 14.12.2018 року ОСОБА_6 звернулась до директора з повідомленням про заяви про звільнення. Працівники, що написали заяви вимагали отримати гроші, а не бажали отримати трудові книжки. Було одразу складено комісію. Працівники не бажали йти на спілкування. Свідок повідомила, що вона особисто пропонувала ОСОБА_3 отримати трудову книжку, але вона відмовилась. Ніяких неприязних стосунків між ОСОБА_3 та директором не було.
Свідок ОСОБА_6 , що працювала провідним інспектором відділу кадрів пояснила, що в грудні 2018 року ОСОБА_3 була звільнена за її заявою за п.6 ст.36 КЗпП України оскільки не погодилась з переведенням. В інституті є відділ селекції, в якому є лабораторії, в яких є сектори. ОСОБА_3 була молодшим науковим співробітником сектору. Сектор було розформовано. Передбачалось переведення молодших наукових співробітників до іншої структури, скорочення не передбачалося.
З наказом ОСОБА_3 була ознайомлена. Її було попереджено про переведення в рамках оптимізації або про звільнення у разі відмови. ОСОБА_3 заяв про те, що вона погоджується на переведення не надавала. Навпроти, 14.12.2018 року від ОСОБА_3 надійшла заява в якій вона просила звільнити її. Свідок особисто викликала позивачку до себе, підготувала всі документи. ОСОБА_3 від отримання трудової книжки відмовилась. Було складено комісію. ОСОБА_3 знову відмовилась отримати трудову книжку. Оскільки це була п`ятниця, на понеділок ОСОБА_3 запросили до інституту. 19.12.2018 року ОСОБА_3 фактично було вручено трудову книжку, після отримання заробітної плати. На ОСОБА_3 ніхто не тиснув, рішення вона приймала сама.
По результатам такого звільненні Держпраця проводила перевірку на підприємстві та жодних порушень трудового законодавства не виявила.
Також були допитані свідок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які повідомили, що в зв`язку з оптимізацією повинні були об`єднати деякі підрозділи інституту. 04.10.2018 року видано наказ про оптимізацію. 14.12.2018 року працівники сектору розраховували на те, що їм запропонують інші вакансії. Але цього не відбулося. ОСОБА_7 , як завідувач структурного підрозділу зверталась за роз`ясненнями до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але не отримала таких роз`яснень. Рішення про оптимізацію прийняв директор інституту. В жовтні 2018 року працівникам пропонувалося звільнитися за різними причинами. Повідомлення про перевід працівникам не вручалося. ОСОБА_8 вважає, що була звільнена за скороченням штатів інституту. 04.10.2018 року близько 16-00 години до них в сектор зайшла ОСОБА_11 разом з завідуючою сектором та сказала підписати наказ. ОСОБА_8 не змогла ознайомитися з текстом та змістом наказу, копію наказу їй не надали. З усних повідомлень їй відомо, що мова йшла про оптимізацію інституту, ліквідацію сектору. Працівникам необхідно було перейти до іншого підрозділу. Оскільки вона особисто є спеціалістом вузького профілю вона з іншими працівниками 14.12.2018 року написала заяву. 14.12.2018 року о 16-00 годині їм запропонували забрати трудові книжки. ОСОБА_3 звільнятися не збиралась. Заяву про звільнення написала. Вважає, що на ОСОБА_3 здійснювався тиск з боку директора, оскільки влітку директор звинувачував ОСОБА_3 з незаконному збагаченні.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, суд приходить до наступних висновків.
Позивачем ОСОБА_3 до матеріалів справи додано копію її трудової книжки НОМЕР_1, з якої вбачається, що з 04.07.2002 року вона працювала на різних посадах в інституті відповідача.
З 19.04.2016 року ОСОБА_3 переміщена на посаду молодшого наукового співробітника до сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції.
19.12.2017 року в трудовій книжці зроблено запис, що ОСОБА_3 відповідає займаній посаді за результатами атестації, атестована строком на три роки.
Згідно з постановою Президії НААН України від 18 червня 2014 року «Про Кваліфікаційні вимоги до посад керівних, наукових працівників та фахівців наукових підрозділів наукових установ НААН та Кваліфікаційні характеристики посад керівних та наукових працівників наукових установ НААН», копія якої долучена представником відповідача до справи, однією з кваліфікаційних вимог до молодшого наукового співробітника сектору, що входить до складу структурних підрозділів інституту, є наявність у нього наукового ступеня кандидата наук та наявність наукових праць.
Представником відповідача до матеріалів справи додано також копію службової записки завідуючого відділом селекції (до якого входить сектор імунітету та захисту рослин, молодшим науковим співробітником якого була позивач ОСОБА_3 ) від 31 серпня 2018 року, відповідно до якої пропонується «упразднити» сектор імунітету та захисту рослин, а його співробітників за науковими тематиками перевести до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника. Серед підстав для цього завідуючий відділом селекції зазначає недостатність коштів для забезпечення витрат на даний підрозділ та відсутність у керівника вказаного підрозділу наукового ступеня.
Відповідно до витягу з протоколу № 15 засідання вченої ради Інституту олійних культур від 26 вересня 2018 року, Вченою Радою на підставі наведеної вище службової записки було запропоновано перевести співробітників сектору імунітету та захисту рослин до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника.
На підставі наведених вище документів директором Інституту олійних культур НААН України 04 жовтня 2018 року було видано наказ № 03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії олійних культур України», копія якого долучена до матеріалів справи.
В пункті першому зазначеного наказу прийняте рішення про розформування сектору імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018 року, а пунктом другим визначено перевести ОСОБА_3 , молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, за її згодою, на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17 грудня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, передумовою звільнення з займаної посади позивача ОСОБА_3 була перевірка, проведена НААН України в інституті відповідача, копія витягу з акту якої надана відповідачем суду разом з відзивом на позовну заяву.
В п. 1 зазначеного акту вказано на потребу в подальшому удосконаленні структури штатного розпису і приведення його у відповідність до нормативів Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».
Представником відповідача до матеріалів справи додано також копію службової записки завідуючого відділом селекції (до якого входить сектор імунітету та захисту рослин, співробітником якого була позивач ОСОБА_3 ) від 31 серпня 2018 року, відповідно до якої пропонується «упразднити» сектор імунітету та захисту рослин, а його співробітників за науковими тематиками перевести до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника. Серед підстав для цього завідуючий відділом селекції зазначає недостатність коштів для забезпечення витрат на даний підрозділ та відсутність у керівника вказаного підрозділу наукового ступеня (а.с. 76-77).
Відповідно до витягу з протоколу № 15 засідання вченої ради Інституту олійних культур від 26 вересня 2018 року, вченою радою на підставі наведеної вище службової записки було запропоновано перевести співробітників сектору імунітету та захисту рослин до лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника (а.с. 78).
На підставі наведених вище документів директором Інституту олійних культур НААН України 04 жовтня 2018 року було видано наказ № 03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії олійних культур України», копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 80-81).
В пункті першому зазначеного наказу прийняте рішення про розформування сектору імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018 року, а пунктом другим визначено перевести ОСОБА_3 , молодшого наукового співробітника, за її згодою, на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17 грудня 2018 року.
На виконання вказаного наказу відповідачем позивачу надано повідомлення від 04 жовтня 2018 року «Про переведення на іншу посаду», з яким ОСОБА_3 ознайомилась 08.10.2018 року.
Аналізуючи вказані вище документи, надані відповідачем, суд констатує, що в інституті відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, які полягали у виключенні зі структури штатного розпису сектору імунітету та захисту рослин, а працівники переводилися до іншого, більш крупного підрозділу.
Слід зазначити, що трудове законодавство України не містить такого терміну, як «оптимізація».
08.10.2018 року позивачу ОСОБА_3 було вручене повідомлення про переведення на іншу посаду, та роз`яснено наслідки незгоди з переведенням та запропоновано подати до відділу кадрів інституту відповідну заяву щодо прийняття чи неприйняття пропозиції з переведення.
14.12.2018 року позивачем ОСОБА_3 подано заяву, в якій вона просила звільнити її з займаної посади з 14.12.2018 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України та провести всі розрахунки згідно положень ст. 116 КЗпП.
14.12.2018 р. ОСОБА_3 звільнена з займаної посади, у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до копії наказу № 03-05/102к від 14.12.2018 року, ОСОБА_3 , молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин відділу селекції звільнено з займаної посади з 14.12.2018 р. у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України на підставі її заяви.
Відповідачем до матеріалів справи додано копію зазначеної вище заяви ОСОБА_3 від 14.12.2018 року, в якій вона просила директора інституту звільнити її з займаної посади молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин з 14.12.2018 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України в зв`язку з тим, що їй не було надано право вибору вільних вакансій.
Оцінюючи зазначені вище заяву ОСОБА_3 та виданий на її підставі оскаржуваний наказ про її звільнення, суд враховує наступне.
Наявність змін в організації виробництва підтверджуються наказом від 04.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», згідно з яким прийнято рішення розформувати сектор імунітету та захисту рослин з 17 грудня 2018р. та перевести ОСОБА_3 , молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин, за її згодою, на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії селекції міжлінійних гібридів соняшника з 17.12.2018 року.
Позивачкою наразі не подавався позов до Відповідача про визнання протиправним та скасування наказу від 04.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України».
В своєму позові про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, позивачка фактично оскаржує прийняті колегіальним органом - Вченою Радою інституту рішення та рішення про оптимізацію роботи інституту шляхом оптимізації штатної структури.
ОСОБА_3 в позові, вказуючи про незаконність її звільнення Відповідачем, зазначає, що «фактично організація виробництва і праці не змінювались; позивачка не повідомляла відповідача про те, що відмовляється від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці; про конкретні зміни власником (уповноваженим ним органом) істотних умов праці відповідач позивачку не повідомляв. Крім того, з будь-якими розпорядчими документами, що стосуються змін в організації виробництва і праці та/або зміни істотних умов праці, та які б були видані в порядку, визначеному законодавством України, з дотриманням Статуту відповідача, погоджені ним з профспілкою (ч. 6 ст. 21 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності») - позивачку не ознайомлювали».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Важливо зазначити, що вказаний перелік змін в організації виробництва не є вичерпним.
Пунктом 31 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
Відповідачем надано копію наказу від 08.10.2018 р. №03-05/83к «Про оптимізацію штатної структури Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», з яким Позивачка була ознайомлена, про що нею 04 жовтня 2018 року поставлено підпис про ознайомлення з наказом.
З урахуванням викладеного вбачається, що зміна істотних умов праці, про яку позивачка була повідомлена за два місяці та від продовження роботи в яких вона відмовилася, відбулася за безспірної її наявності. Позивачкою за доводами позовної заяви не доведено того, що вона належним чином не була попереджена про зміну істотних умов праці.
Згідно частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Таким чином, запровадження змін в організації виробництва і умов праці є винятковим правом роботодавця, який може самостійно визначати найбільш вигідні умови здійснення його господарської діяльності. При цьому, працівник має право погодитись або відмовитися від запропонованих змін в організації виробництва та змін істотних умов його праці.
Крім того, 14 грудня 2019 року Позивачка надала на ім`я директора ІОК НААН заяву, в якій зазначено, що: «Керівництвом ІОК НААН 04.10.2018 року був виданий наказ про оптимізацію штатної структури «сектор імунітету та захисту рослин» (наказ №03-05/83 к від 04.10.2018 р.). У зв`язку з тим, що мені не надали права вибору вільних вакансій, прошу звільнити мене із займаної посади молодшого наукового співробітника сектору імунітету та захисту рослин 14.12.2018 р. за ст.36 п. 6 КЗпП України з урахуванням всіх вимог ст. 47 КЗпП, відповідно до Інструкції п. 58. Також прошу провести всі розрахунки згідно положень ст.116 КЗпП України, а саме: - виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки; - виплатити заробітну плату за відпрацьований час; виплатити вихідну допомогу у розмірі не менш, ніж середньомісячний заробіток згідно ст. 44 КЗпП України…»
За змістом статті 43 Конституції України та статті 2 КЗпП України, право громадянина на працю є правом на таку працю, яку він вільно вибирає, чи на таку працю, на яку він вільно погоджується, а використання примусової праці забороняється.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Суд вважає, що позивачем була подана саме заява про звільнення, в заяві ОСОБА_3 послалась на наказ від 04.10.2018 р. №03-05/83к, чітко вказавши його номер та дату, а також зазначила, перелік виплат, які їй підлягають та які відповідно до ст. 116 КЗпП України здійснюються саме при звільненні працівника, що є підтвердженням того, що Позивачка, написавши вказану заяву, мала на меті саме припинити свої трудові відносини з відповідачем. Саме тому, суд не приймає зауваження представника позивачки, що нею не було подано заяву про звільнення. За змістом та формою подана ОСОБА_3 заява є заявою про розірвання трудових відносин з роботодавцем.
Крім того, статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неприязне чи упереджене ставлення до неї роботодавця.
Будь-яких доказів, в тому числі наявність у позивачки в момент написання заяви чи її подачі, нервового потрясіння чи зриву, позивачкою, всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України, не подано.
Звільнення позивачки відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки вона відмовилася від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення поданого нею позову.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, наказ №03-05/102к від 14.12.2018 року є законним, а позовні вимоги Позивачки такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 36, 44, 47, 116 КЗпП, ст.ст. 12, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
У відповідності до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції від 17.07.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Повний текст рішення буде виготовлено 31.07.2020 року.
Суддя І.Б. Громова
