гСправа № 358/1443/19 Провадження № 2/358/42/20
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кіхтенка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Симоненко О.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про припинення стягнення аліментів на утримання дитини та відкликання виконавчого листа, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить звільнити його від обов`язку сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання їх доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-194 від 27 березня 2007 року виданим Богуславським районним судом Київської області, а також просить відкликати виконавчий лист, який не підлягає виконанню. Крім того, просить стягнути з відповідачки на його (позивача) користь понесені судові витрати про сплаті судового збору в сумі 768,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5250 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовую тим, що на даний час з нього на користь ОСОБА_4 , згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 27 березня 2007 року стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини, щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, при цьому зазначає, що дочка ОСОБА_6 після розірвання шлюбу батьків проживати разом зі своєю матір`ю, та в зв`язку з постійними непорозуміннями та напруженими відносинами з ОСОБА_4 переїхала до своєї баби - ОСОБА_5 та перебуває на її повному матеріальному утриманні, натомість відповідачка участі в утриманні дитини зовсім не бере і фіктивним чином, а саме шляхом отримання аліментів на утримання дочки намагається отримати від нього кошти на своє існування.
Позивач вказав, що наявність заборгованості при нарахуванні аліментів у подальшому може привести до накладання на нього стягнень та заборон.
В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на вищевказані факти та докази. Крім того, зазначила, що згідно довідки Щербашенецької сільської ради Богуславського району Київської області №238 від 29 серпня 2019 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно на даний час проживає в баби ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 . На час розгляду справи в суді даний факт ніким не оскаржено. Тому на переконання позивача відповідачка не вправі отримувати аліменти на утримання дитини, так як дитина з нею не проживає.
Відповідачка у судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Беручи до уваги те, що явка до суду є правом, а не обов`язком сторони у справі, суд враховуючи положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, заслухавши представника позивача, свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 31 липня 2002 року був розірваний.
Відповідачка ОСОБА_4 і позивач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 17 січня 2002 року Щербашенецькою сільською радою Богуславського району Київської області.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 27 березня 2007 року стягнуто аліменти із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання дочок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дітей щомісячними платежами.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП №3474366, наданого державним виконавцем Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Жеребило Анатолій Іванович має заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому листу №2-194 від 27.03.2007 року, яка станом на 01 квітня 2019 року становить 48686 грн. 57 коп.
У судовому засіданні встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_6 після розлучення батьків залишилась жити з матір`ю, проте, у зв`язку з постійними непорозуміннями та напруженими відносинами між матір`ю та неповнолітньою донькою, остання була змушена переїхати до баби, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Щербашенської сільської ради Богуславського району Київської області за №238 від 29.08.2019 року. Після даного переїзду відповідачка жодного разу не відвідала дочку, не переймалась її справами та не вчиняла будь-які способи налагодити зв`язок. З моменту переїзду дочки, вона повністю знаходиться на утриманні баби, не отримуючи ніяких коштів від матері. Отримані кошти відповідачка витрачає виключно на особисті потреби, тобто використовує їх не за цільовим призначенням та ніякої матеріальної допомоги доньці не надає.
Ухвалою Богуславський районний суд Київської області від 15 березня 2020 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ВП №3474366 по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, що не підлягає виконанню.
Згідно постанови голового державного виконавця Богуславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шевченка Р.М. вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-194 від 27.03.2007 року зупинено на підставі ухвали Богуславський районний суд Київської області від 15.03.2020 року.
Вирішуючи спір про стягнення аліментів на утримання дитини судом були враховані наступні положення чинного законодавства України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належність та допустимість доказів регламентуються ст.ст. 77, 78 ЦПК України за якими, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.2 ст.188 Сімейного кодексу України зазначає, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст.197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або за іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (з послідуючими змінами та доповненнями), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.
Відповідно до ст.9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Таким чином, наслідком позбавлення батьківських прав для особи є те, що така особа звільняється від обов`язків щодо виховання дитини та втрачає права, засновані на спорідненості з дитиною.
В свою чергу, ч.1 ст.121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (абз.1 ч.2 ст.179 СК України).
Також у відповідності до положень абз.1 ч.1 ст.177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження.
Отже, аліменти являються майном неповнолітньої дитини, право розпорядження яким належить тому з батьків, якому вони виплачуються.
Тобто розпорядження одним з батьків аліментами є правом такої особи, заснованим на спорідненості з дитиною.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У відповідності до ч.1,2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У ході судового розгляду позивачем доведений та підтверджується як матеріалами справи: довідкою Щербашенецької сільської ради Богуславського району Київської області №238 від 29 серпня 2019 року, факт проживання ОСОБА_6 , саме з бабою ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно знаходиться на її повному матеріальному утриманні, так і показами свідків наданими в судовому засіданні зокрема: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Факт проживання ОСОБА_6 , саме з бабою ОСОБА_5 та перебування на її утриманні, свідчить про наявність обставин для припинення обов`язку боржника по виконавчому листу №2-194 від 27.03.2007 року ОСОБА_3 сплачувати аліменти на утримання дитини, за рішенням Богуславського районного суду Київської області від 27.03.2007 року на користь матері дитини, а тому суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_3 , від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа №2-194 від 27.03.2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.
Враховуючи вимоги ч.1,2 ст.432 ЦПК України, за якою визнається виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що виконавчий лист №2-194 від 27.03.2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, підлягає відкликанню з виконання, як такий, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дитини, на користь матері дитини має бути припинений у зв`язку з тим, що дитина ОСОБА_6 , проживає тривалий час із бабою та перебуває на її повному утриманні.
Згідно ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, які складаються із витрат понесених на сплату судового збору - 768 гривень 80 коп. та витрат понесених на оплату правничої допомоги адвоката - 5250 гривень 00 коп., які належним чином документально підтвердженні.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 75, 80, 84, 112, 180, 181 СК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа № 2-194 від 27 березня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.
Припинити стягнення з ОСОБА_3 , аліментів на утримання ОСОБА_6 , які стягуються на підставі виконавчого листа № 2-194 від 27 березня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.
Відкликати з виконання виконавчий лист № 2-194 від 27 березня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 16 лютого 2007 року і до повноліття дитини щомісячними платежами, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, як такий що не підлягає виконанню.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати понесені на сплату судового збору - 768 гривень 80 коп. та витрати понесені на оплату правничої допомоги адвоката - 5250 гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко
