Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
17 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/2408/14 пров. № А/857/6730/20Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шинкар Т. І.суддів -Онишкевича Т. В. Гуляка В. В.перевіривши апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі №803/2408/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року задоволено частково адміністративний позов.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України № 390-IX від 18.12.2019, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до норм підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Водночас, підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України самопредставництво - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). При цьому, мається на увазі положення органу (юридичної особи), а не його структурного підрозділу.
Апеляційна скарга від 22.07.2020 від імені Міністерства внутрішніх справ України підписана Роговським А.А. та зазначено, що такий діє в порядку самопредставництва, однак документи, які б підтверджували, що Роговський А.А. є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акту, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва до апеляційної скарги не додано.
Відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Роговського А.А. як уповноважену особу представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, відсутні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.
Оскільки до апеляційної скарги не долучено документів, які підтверджують, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, уповноважена відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на підписання та подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 296, 297, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі №803/2408/14 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич В. В. Гуляк
