Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
04 листопада 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/3611/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 »;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення, а саме з 12 серпня 2020 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 серпня 2020 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року Рішенні № 1-р/2020.
Заява була обумовлена тим, що на момент звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку 50 років та мала загальний страховий стаж понад 31 рік, з яких більше ніж 20 років 11 місяців стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За результатами розгляду заяви відповідачем прийняте оскаржуване рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивач не досягла віку 55 років, як передбачено пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що починаючи з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Так, на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 50 років та вона має визначений пунктом «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» необхідний загальний стаж роботи у кількості 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі за списком № 2 у кількості 20 років 11 місяців 23 дні.
З урахуванням викладеного, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 21 жовтня 2020 року за № 1229-0107-8/3088. В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 на час звернення за розрахунком управління має страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, в тому числі на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 20 років 11 місяців 23 дні.
Відповідно до преамбули Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим, особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Згідно з статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено регулювання відносин, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. В пункті 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. До 01 січня 2018 року положення Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» застосовувалися в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було внесено розділ XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» (стаття 114 та стаття 115). Розділ XIV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 та Списком 2. З 01 січня 2018 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Жінки з 1 жовтня 1969 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення 55 років за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім, тринадцятим цього пункту стажу з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 23 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. На підставі вищезазначеного та через не досягнення ОСОБА_1 на дату звернення за призначенням пенсії встановленого пенсійного віку - 55 років, Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області 17 серпня 2020 року прийнято рішення «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».
На час звернення з даним поданням у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувають подібні справи, а саме №№ 360/3178/20, 360/3090/20, 360/3502/20, 360/3538/20, 360/3555/20, 360/3783/20, 360/3824/20, 360/3945/20, 360/4119/20, 360/4231/20, 360/3778/20, у яких позивачі доводять своє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «а», «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року Рішенні № 1-р/2020.
12 справ (№№ 360/2104/20, 360/2717/20, 360/1851/20, 360/1968/20, 360/2772/20, 360/3181/20, 360/2641/20, 360/1571/20, 360/3115/20, 360/3233/20, 360/2103/20, 360/2730/20), в яких також надавалась правова оцінка праву на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «а», «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року Рішенні № 1-р/2020, на сьогодні Луганським окружним адміністративним судом вже розглянуто із постановленням рішень, як про задоволення позовних вимог, так і про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на сьогодні окружними адміністративними судами ухвалено рішення у 125 справах, в апеляційному порядку переглянуто 41 рішення суду першої інстанції.
Під час перегляду в апеляційному порядку судових рішень судами апеляційної інстанції висловлено дві протилежні правові позиції.
Перша правова позиція полягає в тому, що проаналізувавши норми законодавства, якими регламентовано правила призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списками №№ 1, 2, суд дійшов висновку, що на час звернення позивача за призначенням пенсії існували два закони, які одночасно визначали правила призначення пенсій за списками №№ 1, 2, а саме: пункти «а» та «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII та пункти 1, 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, які в свою чергу містять розбіжність у величині показника вікового цензу. Врахувавши рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, суд у межах спірних правовідносин віддав перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив позов (наприклад, справи №№ 280/2478/20, 280/3227/20, 120/1622/20-а, 200/5194/20-а).
Друга правова позиція полягає в тому, що Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визначено порядок застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» має застосовуватися до осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» доповнено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-I Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11 жовтня 2017 року.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який визначає принципи, засад і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах з призначення пенсії на пільгових умовах за списками №№ 1, 2 з моменту набрання законної сили Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11 жовтня 2017 року.
Враховуючи, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11 жовтня 2017 року.
З 11 жовтня 2017 року, виходячи з положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах та працювали на відповідних посадах, відбувається на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII (наприклад, справи №№ 200/4716/20-а, 520/3715/2020, 520/3859/2020, 200/2917/20-а).
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховний Суд ухвалою від 19 жовтня 2020 року у справі № 520/3859/2020 (АП № К/9901/26338/20) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 520/3859/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та ухвалою від 12 серпня 2020 року у справі № 200/2917/20-а (АП № К/9901/18541/20) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 200/2917/20-а, в яких питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23 січня 2020 року Рішенні № 1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, вирішено не на користь позивачів.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, згідно з яким «однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості».
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Єдиний державний реєстр судових рішень свідчить про відсутність судової практики Верховного Суду стосовно вказаної категорії спору та наявність різного правозастосування у судах першої та апеляційної інстанцій, а значна їх кількість визначає доцільність ухвалення Верховним Судом зразкового рішення для формування єдиної судової практики у вирішення справ цієї категорії.
Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Доцільність розгляду зазначеної справи Верховним Судом як типової полягає в тому, що по-перше: вирішення зазначених спорів має велике соціальне значення для осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 1 та списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України; по-друге: розгляд Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України цієї справи як типової забезпечить сталість та єдність судової практики, надасть можливість відповідачу по справі вирішити зазначені спори в позасудовому порядку і, як наслідок, призведе до підвищення рівня довіри до судової гілки влади.
Частинами першою, другою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
З огляду на викладене, справу № 360/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії необхідно разом з поданням направити до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 4, 241, 243, 248, 256, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Звернутись до Верховного Суду з поданням про розгляд справи № 360/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії як зразкової.
Справу № 360/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії разом з поданням направити до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Т.І. Чернявська
