Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2020 року справа №380/3337/20
зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.
представника позивача Школяр О.В.,
відповідача Костів О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівське комунальне підприємство "Старий Львів" про зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
05.05.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька РА ЛМР) код ЄДРПОУ 20847537, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1 до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , у якій позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 - власницю квартири АДРЕСА_2 за власні кошти відновити віконне заповнення на місці самовільно влаштованого дверного на головному фасаді та демонтувати кондиціонер, самовільно влаштований на балконі біля квартири НОМЕР_2 зі сторони головного фасаду будинку АДРЕСА_4 .
Ухвалою від 12.05.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 22.07.2020 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівське комунальне підприємство "Старий Львів" (далі - ЛКП «Старий Львів»).
Ухвалою від 21.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, яка є власницею квартири АДРЕСА_5 , провела ремонтні роботи по влаштуванню дверного прорізу на місці віконного на пам`ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Крім того, ОСОБА_1 самовільно встановила кондиціонер на балконі квартири НОМЕР_2 зі сторони головного фасаду будинку АДРЕСА_4 . 13.04.2020 ЛКП «Старий Львів» скерував відповідачу попередження №323, в якому зазначив про необхідність у строк до 16.04.2020 демонтувати кондиціонер на балконі квартири АДРЕСА_2 та відновити віконне заповнення вказаної квартири відповідно до розпорядження Галицької РА ЛМР від 18.03.2020 №103. Проте, ОСОБА_1 вказане розпорядження добровільно не виконала, у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача за власні кошти відновити віконне заповнення та демонтувати самовільно встановлений кондиціонер.
Відповідач подала відзив на позовну заяву від 02.06.2020, в якому зазначила, що вона придбала квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 12.02.2014 №ВТТ 239532. При цьому на момент укладення договору дверний проріз вже був влаштований, жодних дій по облаштуванню вказаного прорізу вона не вчиняла. Відповідач також зазначає, що недоцільність заповнення відновлення віконного прорізу підтверджується висновками компетентних органів, до яких вона зверталася, а саме відповіддю ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м.Львова» від 04.07.2018, актом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області від 12.07.2019 №411/19, відповіддю Управління охорони історичного середовища ЛМР від 01.06.2020 №004. Відповідач звертає увагу на неможливість демонтажу кондиціонера, встановленого на балконі третього поверху біля вікна квартири АДРЕСА_2 . Відповідач зазначає, що вказаний кондиціонер не є примонтованим ані до фасаду будинку, ані до жодних конструкцій балкону, а просто стоїть на поверхні балкону. Крім того, кондиціонер не проглядається ззовні, а рівень шуму від нього не перевищує допустимі норми.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив від 17.07.2020, в якій спростовує доводи відповідача про помилкове позначення на поверховому плані від 29.09.1977 віконного прорізу в квартирі АДРЕСА_2 . Представник позивача зазначає, що на вказаному плані віконний проріз під літ.6-3 чітко позначений. Крім того, відповідач не оскаржувала постанову у справі про адміністративне правопорушення №0066 від 15.08.2018, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що полягає в переробленні віконного прорізу в належній їй квартирі на дверний. Також представник позивача вказує на недопустимість доказів, на які посилається відповідач, зазначаючи, що відповідь ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м.Львова» від 04.07.2018 не скріплена електронним цифровим підписом, а з акту Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області від 12.07.2019 №411/19 не зрозуміло, що саме перевірялося. Відповідач обґрунтовує, що під демонтажем розуміється зняття устаткування чи його складової частини з місця встановлення. Тому не бачить перешкод в тому, щоб забрати спірний кондиціонер з балкону квартири АДРЕСА_2 .
24.08.2020 відповідач подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому ще раз зазначила, що демонтаж технічних елементів (пристроїв) включає дії з приведення зовнішнього вигляду фасаду будинку до попереднього стану. Тому кондиціонер на балконі її квартири не може бути демонтований. Відповідач зазначає, що при купівлі квартири АДРЕСА_2 попередній власник надав їй паспорт квартири від 03.08.2011, на якому зображено дверний проріз на балконі. Відповідач вказує, що не оскаржувала постанову про адміністративне правопорушення №0066 від 15.08.2018, оскільки в ній зазначено паспортні дані, що відрізняються від паспортних даних відповідача однією цифрою, а саме замість КВ384946 вказано КВ984946. Відповідач спростовує твердження позивача про недопустимість наданих нею доказів, вважає, що такі підтверджують неможливість заміни існуючого дверного прорізу балкону на віконний.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, заяв про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкт нерухомого майна від 17.03.2020 №204419147 ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.02.2014 №10866152). За вказаною адресою відповідач проживає одна, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописки від 22.04.2020 №2112.
Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Львівської міської ради 15.05.2018 винесла постанову №0066, якою наклала на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700грн за самовільне проведення ремонтних робіт по влаштуванню дверного прорізу на місці віконного у пам`ятці архітектури культурної спадщини ( АДРЕСА_2 ).
На адресу юридичного департаменту Львівської міської ради надійшло колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_4 з приводу знищення пам`ятки архітектури національного значення.
З відповіді юридичного департаменту Львівської міської ради від 31.01.2020 №4-29-390 вбачається, що ОСОБА_2 самочинно з порушенням чинного законодавства влаштувала дверний проріз замість віконного отвору в квартиру НОМЕР_2 та встановила кондиціонер на балконі.
19.12.2020 на прийом до заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства прийшла ОСОБА_3 , мешканка квартири АДРЕСА_2 , яка просила відновити віконне заповнення балкона на третьому поверсі будинку. За результатами розгляду вказаного звернення підготована доповідна записка від 19.02.2020 №4-2501-5228, в якій повторно рекомендовано Галицькій РА ЛМР вжити заходів щодо приведення віконного отвору у квартирі АДРЕСА_2 до попередньо стану та здійснити демонтаж встановленого кондиціонера.
Відповідно до акта обстеження технічного стану будинку (квартири) АДРЕСА_2 від 02.03.2020 у вказаній квартирі здійснено перепланування, яке полягає в пробитті дверного прорізу замість віконного та встановлення кондиціонера на балконі третього поверху.
02.03.2020 ЛКП «Старий Львів» скерував попередження ОСОБА_1 про необхідність приведення віконного заповнення до автентичного вигляду та демонтажу кондиціонера на балконі третього поверху фасаду квартири АДРЕСА_2 .
На засіданні міжвідомчої комісії Галицького району 17.03.2020 вирішили зобов`язати ОСОБА_1 за власні кошти відновити віконне заповнення на місці незаконно встановленого дверного прорізу та демонтувати самовільно встановлений кондиціонер (протокол №10).
Розпорядженням Галицької РА ЛМР від 18.03.2020 №103 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району від 17.03.2020 щодо зобов`язання ОСОБА_1 у термін до 10.04.2020 відновити віконне заповнення на місці незаконно встановленого дверного прорізу та демонтувати самовільно встановлений кондиціонер на балконі біля квартири АДРЕСА_2 .
13.04.2020 ЛКП "Старий Львів" скерувало попередження №323 ОСОБА_1 про добровільний порядок приведення квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану.
21.04.2020 ЛКП "Старий Львів" склало акт про те, що власниця квартири АДРЕСА_2 не виконала розпорядження Галицької РА ЛМР від 18.03.2020 №103.
У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку розпорядження, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до п.1.1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 (далі - Положення №977) Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У вказаному Положенні передбачені повноваження Галицької районної адміністрації, до яких, зокрема, належать:
- здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам (п.4.34.);
- звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень (п.4.66.).
Як орган місцевого самоврядування позивач відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правомочна розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими законами до їх відання.
У ст. 30 вказаного Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Чинне законодавство передбачає перелік об`єктів, що утворюють житловий фонд.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
З урахуванням вимог ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", можна зробити висновок, що Державний житловий фонд, окрім іншого, - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд.
У ст. 16 ЖК Української РСР до компетенції виконавчих органів місцевих рад віднесено здійснення державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду (ч. 1 ст. 30); керування житловим господарством, забезпечення правильної експлуатації і схоронності жилих будинків, що є у віданні Ради, організація їх капітального і поточного ремонту.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що виконавчий орган органу місцевого самоврядування - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради - у межах своїх повноважень має право на звернення до суду про зобов`язання приведення квартири до попереднього стану з делегованими Львівською міською радою повноваженнями.
Щодо аргументів позивача про протиправність встановлення відповідачем кондиціонера на пам`ятці архітектури суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
У ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ч.1 ст.325 ЦК України).
Як встановив суд, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Згідно з ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з п.1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 (далі - Правила №76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 1.4.2 Правил №76 переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Пунктом 1.4.4. Правил №76 встановлено, що перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Згідно з п.1.4.6 Правил №76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» площа Ринок знаходиться у межах історичного ареалу м.Львова, а будинок №11 є пам`яткою архітектури національного значення.
Згідно з п.3.1.1, 3.1.2 Положення про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території м.Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.09.2011 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 01.02.2002 №28 «Про впорядкування та розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території міста Львова» (далі - Положення), забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв), крім наведених у п. 2.1.2, на усіх фасадах будинків і споруд, які знаходяться на території, включеній до історичної спадщини ЮНЕСКО; технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу, а також на усіх фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд - пам`ятках архітектури.
Відповідно до п.2.1 Положення технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови, є: пристрої та устаткування інженерного забезпечення будинків і транспорту; пристрої нічного оформлення та освітлення фасадів будинків; великі радіоприймальні антени, антени супутникового телебачення; пристрої та устаткування систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря; пристрої та устаткування для генерації електроенергії.
Пунктом 4 Положення передбачено, що дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб, з вказанням місця розміщення елемента (пристрою). Розміщення технічних елементів (пристроїв) на будинках і спорудах, розташованих на території історичного ареалу міста, додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища.
Суд встановив, що відповідач встановила пристрій для вентиляції і кондиціонування повітря (кондиціонер) на балконі біля квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується, актом обстеження технічного стану будинку (квартири) АДРЕСА_2 від 02.03.2020 та визнається сторонами.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний кондиціонер не прикріплений до фасаду будинку, а стоїть на балконі, у зв`язку з чим не може бути демонтований. Суд зазначає, що п.3.1.2 Положення передбачає заборону розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв) кондиціонування на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд, які знаходяться на території історичного ареалу, а також на усіх фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд - пам`ятках архітектури. При цьому вказане Положення не деталізує спосіб кріплення таких елементів, що означає заборону будь-якого встановлення та розміщення.
Суд також наголошує на тому, що будинок 11 на площі Ринок є пам`яткою архітектури національного значення, а тому заборона розміщення кондиціонерів стосується усіх фасадів та зовнішніх частин будинку. З огляду на наведене, суд не враховує доводи відповідача про те, що встановлений нею кондиціонер не помітно з вулиці.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що шум від роботи кондиціонера не перевищує встановлених норм, оскільки доводи щодо рівня шуму від кондиціонера не входять у предмет доказування цієї справи.
Сторонами визнається той факт, що відповідач не отримувала дозволу районної адміністрації на розміщення вказаного кондиціонера на балконі біля квартири АДРЕСА_2 та не погоджувала таке розміщення з управлінням охорони історичного середовища, чим порушила вимоги п.п.3.1.2 та п.4 Положення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 самовільно без отримання дозволу від районної адміністрації та без погодження з управлінням охорони історичного середовища встановила кондиціонер на балконі біля квартири АДРЕСА_2 .
Щодо аргументів позивача про протиправність влаштування дверного прорізу замість віконного на пам`ятці культурної спадщини суд зазначає наступне.
Згідно з рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» площа Ринок знаходиться у межах історичного ареалу м.Львова.
Будинок за адресою АДРЕСА_4 належить до пам`яток культурної спадщини національного значення відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» та розташований на території ансамблю історичного центру Львова об`єкту світової спадщини ЮНЕСКО.
На поверховому плані будинку 11 на пл. Ринок від 29.09.1977 під літ.6-3 позначений віконний проріз. Проте, згідно з актом обстеження технічного стану будинку (квартири) АДРЕСА_2 від 02.03.2020 на вказаному місці встановлено двері на балкон з квартири НОМЕР_2 .
Відповідно до п.1 Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.08.2007 №643 «Про впорядкування заміни та встановлення віконних і дверних заповнень фасадів на території історичного ареалу м.Львова» зміна та встановлення віконних і дверних заповнень фасадів будинків усіх форм власності, які розміщені в історичному ареалі міста, виконуються за наявності погодженої у встановленому порядку проектної документації.
Згідно з п.п.3.1 вказаного рішення у випадку бажання власників, користувачів квартир чи нежитлових приміщень позапланово самостійно виконати заміну віконних та дверних заповнень фасаду, вони зобов`язані виготовити і погодити проектну документацію у встановленому порядку та виконати роботи за власні кошти.
Згідно з актом обстеження технічного стану будинку (квартири) АДРЕСА_2 від 02.03.2020 у вказаній квартирі замість віконного прорізу встановлений дверний проріз. Відповідач факт облаштування дверного прорізу не заперечує, проте вказує, що на момент придбання нею вказаної квартири за договором купівлі-продажу від 12.02.2014 №ВТТ 239532 дверний проріз вже був влаштований попереднім власником квартири.
Суд зазначає, що до предмета доказування у цій справі не входять обставини здійснення заміни передбаченого поверховим планом будинку АДРЕСА_4 віконного прорізу на дверний. Водночас, сам факт такої заміни сторонами визнається.
Обґрунтовуючи недоцільність приведення віконного заповнення квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану відповідач посилається на відповідь ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м.Львова», акт Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області від 12.07.2019 №411/19, лист Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 01.06.2020 №0004-вих-40653.
Як вбачається з відповіді ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м.Львова» (а.с.61), за результатами огляду дверей квартири НОМЕР_2 , які виходять на балкон головного фасаду третього поверху будинку АДРЕСА_4 , встановлено, що матеріал та фарбування вказаного дверного полотна майже цілком відповідає автентичному взірцю. Мешканцям запропоновано пофарбувати відкоси балконних дверей відповідним до фасаду кольору. ЛКП вважає, що замуровувати зараз вихід до балкону і робити з дверей вікно - є цілком нелогічними діями, оскільки подружжя ОСОБА_4 вже придбало цю квартиру зі змінами і недоречно зараз покладати на них такі витрати.
У листі Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 01.06.2020 №0004-вих-40653 зазначено, що в разі демонтажу вікна і дверей балкону квартири АДРЕСА_2 можуть бути пошкоджені відкоси віконного і дверного прорізів.
Як вбачається з відповіді юридичного департаменту Львівської міської ради від 15.04.2020 №4-2901-412 вказаним документам надавалась оцінка при розгляді колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_4 .
Суд зазначає, що в листах ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м.Львова» та Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 01.06.2020 №0004-вих-40653 описані ймовірні фінансові та технічні труднощі, яких доведеться зазнати відповідачу при відновленні віконного заповнення квартири АДРЕСА_2 . Водночас, вказані доводи не впливають на той факт, що будівельні роботи по переплануванню на вказаному об`єкті здійснені без відповідного погодження.
В акті Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівські області від 12.07.2019 №411/19, за результатами перевірки, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , на об`єкті «Виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_2 » порушень законодавства не встановлено. Суд не бере до уваги вказаний акт, оскільки з його змісту неможливо встановити, які саме будівельні роботи інспектувались та чи враховували при цьому дані поверхового плану будинку АДРЕСА_4 від 29.09.1977.
Таким чином, суд встановив, що проектна документація по заміні віконного прорізу на дверний у встановленому порядку не погоджувалась.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у квартирі, належній відповідачу ОСОБА_1 , самовільно влаштований дверний проріз замість віконного.
Згідно з ч.1 ст.46 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за ухилення від підписання охоронних договорів на пам`ятки, порушення режиму використання пам`ятки, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам`ятці, зміну призначення пам`ятки, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов`язаних з нерухомими об`єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, а також за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону.
Частиною 3 статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
Як встановлено судом та визнається сторонами, відповідач не виконала у добровільному порядку розпорядження Галицької РА ЛМР від 18.03.2020 №103 про відновлення віконного заповнення на місці незаконно встановленого дверного прорізу та демонтаж самовільно встановленого кондиціонера на балконі біля квартири АДРЕСА_2 .
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача ОСОБА_1 - власницю квартири АДРЕСА_2 за власні кошти відновити віконне заповнення на місці самовільно влаштованого дверного на головному фасаді та демонтувати кондиціонер, самовільно влаштований на балконі біля квартири НОМЕР_2 зі сторони головного фасаду будинку АДРЕСА_4 .
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених вимог та заперечень, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити повністю.
Зобов`язати ОСОБА_1 - власницю квартири АДРЕСА_2 за власні кошти відновити віконне заповнення на місці самовільно влаштованого дверного на головному фасаді та демонтувати кондиціонер, самовільно влаштований на балконі біля квартири НОМЕР_2 зі сторони головного фасаду будинку АДРЕСА_4 .
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 30 листопада 2020 року.
Суддя А.Г.Гулик
