Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 816/197/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:
- визнання протиправною відмови, оформленої листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів;
- зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів /а.с. 5-7/.
Позов обґрунтований тим, що позивачу призначена пенсія за віком з 17 травня 2015 року у розмірі 949,00 грн. Пенсію у такому розмірі позивач отримувала протягом періоду: з 17 травня 2015 року по 01 жовтня 2017 року. З 01 жовтня 2017 року після проведеного відповідачем перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року позивач отримує пенсію у розмірі 1373,00 грн. 29 листопада 2017 року позивач звернулася із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії за період з 17 травня 2015 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до положення частини третьої статті 46 Конституції України, згідно з якою пенсія має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Листом Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 739/К-14/2 від 14 грудня 2017 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. З вказаною відмовою позивач не погоджується, оскільки розмір її пенсії не може бути нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, відповідно до частини третьої статті 8, частину третьої статті 46 Конституції України, рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2016 року у справі "Петриченко проти України", від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", у справі "Богатова проти України".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №816/197/18 /а.с. 60-63/ адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, оформлену листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, у проведенні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів; зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів; іншу частину позовних вимог залишено без розгляду, а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у справі №816/197/18 /а.с. 96-99/ апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року по справі №816/197/18 без змін.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі №816/197/18 /а.с. 129-133/ апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року по справі №816/197/18 без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18 /а.с.181-187/ касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року скасовано в частині залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року та справу в цій частині направлено до цього суду для продовження розгляду; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року залишено без змін; постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року скасовано.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 1 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року прийнято до провадження для продовження розгляду, допущено заміну відповідача - Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано сторонам надати пояснення.
У письмових поясненнях /а.с.197-199/ позивач зазначила, що вона як пенсіонер, яка не має іншого джерела доходу (існування) окрім пенсії, має отримувати пенсію не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, в силу дії прямої норми частини третьої статті 46 Конституції України, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь недоотриманої пенсії за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року у розмірі 4717,19 грн.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 201-203/ зазначив, що позивач звернулася із заявою про перерахунок та виплату пенсії довільної форми, на яку було надано відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян» та за результатами розгляду якої рішення про відмову у перерахунку та виплаті пенсії не приймалося. Також зазначив про порушення позивачем частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України внаслідок подання до суду позову про перерахунок та виплату пенсії з 01 вересня 2015 року з пропущенням встановленого шестимісячного строку. Нарахування та виплата пенсії у розмірі 949,00 грн за період з 17 травня 2015 року по 01 жовтня 2017 року здійснювалися відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26 березня 2008 року.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до протоколу територіального управління Пенсійного фонду України від 14 липня 2015 року № 2300 /а.с. 20/ ОСОБА_1 з 17 травня 2015 року призначено пенсію за віком у розмірі 949,00 грн.
Згідно з розпорядженнями органу пенсійного фонду від 25 вересня 2015 року, від 19 травня 2016 року та від 23 травня 2017 року /а.с. 20-21/ ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01 вересня 2015 року, з 01 травня 2016 року та з 01 травня 2017 року відповідно, після якого розмір пенсії залишився незмінним - 949,00 грн.
Розпорядженням № 187698 від 14 листопада 2017 року /а.с. 22/ ОСОБА_1 перераховано пенсію за віком з 01 жовтня 2017 року, внаслідок чого розмір пенсії збільшився до 1373,00 грн.
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою від 29 листопада 2017 року (вх.№739/К-14/2 від 29 листопада 2017 року) /а.с. 13-14, 31-32/, в якій просила провести перерахунок та виплату їй пенсії відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, за період з 17 травня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів.
Листом Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 739/К-14/2 від 14 грудня 2017 року /а.с. 15, 33/ ОСОБА_1 повідомлено, що статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного стразового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З 01 січня 2015 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 949,00 грн. З 01 вересня 2015 року відбулося підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проте підвищення мінімальної пенсії торкнулося не всіх пенсіонерів, зокрема, без надбавки залишились ті пенсіонери, розмір пенсії яких встановлений на рівні 949,00 грн. Відтак, це стосується осіб з неповним стажем роботи. Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26 березня 2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» передбачено, що у разі, коли місячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949,00 грн, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Разом з тим, постановою №265 визначено, що щомісячна державна адресна допомога переглядається у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, лише відповідній категорії осіб, які втратили працездатність, а саме: інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам І та ІІ групи інвалідності та особам, які отримують пенсію по втраті годувальника. Постановою Кабінету Міністрів України №954 від 18 листопада 2015 року були внесені зміни до постанови №265, що набрали чинності з 01 грудня 2015 року, однак ними зазначене вище питання врегульовується лиш стосовно пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю ІІІ групи (в тому числі дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства). За таких умов розмір пенсії осіб з неповним страховим стажем роботи становить не менше 949,00 грн, але й не може бути на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України №2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» переглянуто показник прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для категорії пенсіонерів з неповним страховим стажем розмір мінімальної пенсії з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги з 01 жовтня 2017 року становить 1373,00 грн. З огляду на зазначене, розмір її пенсії нарахований та виплачується згідно вимог чинного пенсійного законодавства та підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Не погодившись з відмовою відповідача у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Розглядаючи позовні вимоги за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року та надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Нормами частин першої та другої статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до частини третьої цієї статті пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема осіб, які втратили працездатність. До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону прожитковий мінімум застосовується, зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Статтею 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV /далі Закон № 1058-IV/ встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, розмір сукупності пенсійних виплат, доплат, надбавок та підвищення до зазначених виплат та з урахуванням державної соціальної допомоги не може бути меншим ніж розмір прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Судовим розглядом встановлено та учасниками справи визнано, що пенсія позивачу виплачувалася органом пенсійного забезпечення відповідно до положень статті 28 вказаного Закону у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною третьої статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Як слідує з матеріалів справи, пенсія позивачу за спірний період виплачувалася у розмірі 949,00 грн / а.с.20-21/.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Таким чином, розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії був нижчим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Довід відповідача про поширення на спірні правовідносини положень постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року №265 суд вважає безпідставним, оскільки норма частини третьої статті 46 Конституції України є нормою прямої дії, яка передбачає гарантований Конституцією рівень життя щодо встановлення розміру пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того, положеннями частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV також передбачено право позивача на перерахунок пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Також суд зважає на приписи частини другої статті 6 КАС України, яка зобов`язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18 липня 2006 року у справі „Проніна проти України" та від 12 липня 2016 року у справі "Петриченко проти України" констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. При цьому Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення статті 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак, національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Європейського Суду з прав людини, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи у суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Враховуючи положення частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе визнати протиправною відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, оформлену листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, щодо проведення перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року з урахуванням виплачених коштів та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як правонаступника Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, провести перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
Позовна вимога про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області грошових коштів в сумі 4717,19 грн задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Спір, який складає предмет цієї справи, виник у зв`язку зі зверненням позивача до територіального органу ПФУ із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії, проте така заява була залишена органом Пенсійного фонду без задоволення. Однак, позивач у письмових поясненнях від 24 листопада 2020 року наполягає на стягненні з ГУ ПФУ в Полтавській області суми пенсії та наводить розрахунок недоплаченої суми пенсії, яка, на її думку, складає 4717,19 грн. При цьому розрахунок суми пенсії, яка заявлена до стягнення, здійснено позивачем, а не уповноваженим органом пенсійного фонду. Оскільки у справі, що розглядається, територіальний орган ПФУ не здійснював розрахунок та нарахування такої суми пенсії позивачу, то в межах розгляду цієї справи суд уповноважений лише на надання оцінки діям територіального органу Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії. Суд не є тим органом, на якого покладається обов`язок здійснювати розрахунок суми пенсії, адже завданням суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління. На переконання суду позовна вимога про стягнення конкретної суми пенсії може бути задоволена у випадку протиправної відмови у виплаті саме такої суми заборгованості по пенсії, тобто вже нарахованої органом пенсійного фонду, але не виплаченої конкретної суми пенсії.
Отже, позовні вимоги за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 704,80 грн згідно квитанції від 19 січня 2018 року №0.0.944189361.1 /а.с.4/ та те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №816/197/18, залишеним без змін у відповідній частині, вже було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення недоотриманої пенсії у сумі 4714,19 грн за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року задоволенню не підлягають, суд не вбачає підстав для додаткового розподілу судових витрат між сторонами.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів в частині позовних вимог за період з 1 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, оформлену листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, щодо проведення перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року з урахуванням виплачених коштів.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01 вересня 2015 року по 21 липня 2017 року відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк
