Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15842/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, керівника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, керівника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Корнієвської О.М., в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати підписаний Корнієвською О.М. на бланку Головного управління ДПС у місті Києві лист (рішення) від 11 грудня 2019 року вих. № 62691/10/26-15-55-05;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць листопад 2019 року з додатками та доповненням до неї товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» з 17 грудня 2019 року;
- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць листопад 2019 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД»;
- визнати незаконними дії державного податкового інспектора Корнієвської О.М., які полягають у підписанні нею листа на бланку Головного управління ДПС у місті Києві від 11 грудня 2019 року вих. № 62691/10/26-15-55-05.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 826/15293/16 встановлено, що рішення відповідача № 485/26-55-12-05 від 25 травня 2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД" є протиправним та скасовано, а тому підстави для відмови у прийнятті податкової звітності з ПДВ за березень 2018 року з цих підстав відсутні. Разом з тим наголосив, що позивачем не дотримано порядку подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, що є підставою для визнання її неприйнятою.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що прийняте відповідачем рішення про відмову в прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість та додатків до неї за звітний період листопад 2019 року є протиправним, а відтак підлягає скасуванню, оскільки остання містить всі обов`язкові реквізити передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» як юридична особа зареєстроване 06 червня 2005 року (номер запису: 1 070 102 0000 009384), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33546858). З 13 червня 2005 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100342672).
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» здійснює господарську діяльність з ввезення в Україну та реалізації на її території електричного обладнання (зокрема, освітлювальних приладів, ламп тощо під торговельними марками «ELECTRUM» та «ELM»), бере участь у спеціалізованих виставках та ярмарках, впроваджує новітні технології.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» через уповноваженого представника подано до Головного управління ДПС у місті Києві у паперовій формі податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2019 року з додатками 2, 3, 4, 5 та викладеними доповненнями до податкової декларації з податку на додану вартість вих. № 169 відповідно до абзацу 2 пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України.
Листом Головне управління ДПС у місті Києві листом № 62691/10/26-15-55-05 від 11 грудня 2019 року «Повідомлення про відмову у прийняті звітності», повідомила платника що податкова декларація ТОВ «Нікея-ЛТД» вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи, як платника, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Також, контролюючий орган звернув увагу платника, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 анульоване - 25 травня 2016 року.
Позивач вважаючи вищезазначену відмову протиправною та такою, яка прийнята не в порядку, не на підставі та не у межах повноважень контролюючого органу, звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували безпідставність і необґрунтованість рішення податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
За приписами пункту 49.4 статті 49 вказаного Кодексу платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.
Згідно із пунктом 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Водночас, відповідно до пункту 48.3 статті 48 цього Кодексу, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно пункту 48.4 статті 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.
Пунктом 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.
Таким чином, законодавством визначені виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкової декларації.
Як вбачається зі змісту повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті звітності, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2019 року, яка була подана позивачем 11 грудня 2019 року, вважається неподаною, у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Зокрема, у листі податковим органом зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 анульовано 25 травня 2016 року.
Згідно із пунктом 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.
Відповідно до пункту 184.6 цієї статті у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Пунктом 49.8 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Оскільки пунктом 48.4 статті 48 ПК України передбачено наявність такого обов`язкового реквізиту податкової декларації як індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період, контролюючий орган при прийнятті податкової звітності повинен перевірити наявність та достовірність у поданій декларації цього реквізиту.
При цьому, судом першої інстанції було вірно встановлено, що спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було оскаржено ТОВ "Нікея-ЛТД" у судовому порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 826/15293/16 позовні вимоги ТОВ "Нікея-ЛТД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денисової Л.Л., треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство фінансів України, Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, Кабінет Міністрів України, Громадська спілка «Підтримка діяльності Ради бізнес-омбудсмена», Рада бізнес-омбудсмена, Уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній службі України задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2016 року № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД". Зобов`язано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ТОВ "Нікея-ЛТД" (код за ЄДРПОУ 33546858, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 335468526557, свідоцтво №100342672 про реєстрацію платника ПДВ).
На підставі того, що судовим рішенням у справі №826/15293/16, яке набрало законної сили, встановлено, що рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 485/26-55-12-05 від 25 травня 2016 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД" є протиправним та скасовано, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що підстави для відмови у прийнятті податкової звітності з ПДВ за вересень 2018 року з цих підстав у податкового органу були відсутні.
Водночас, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2019 року з додатками та доповненнями до неї була подана ТОВ "Нікея-ЛТД" у паперовій формі.
Проте, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01 січня 2015 року згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (чинний із 1 лютого 2016 року)).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року, стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджувало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.
Таким чином, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Єдине виключення з цього правила закріплене в абзаці 3 пункту 49.4 статті 49 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.
Інших виключень з правила, встановленого пунктом 49.4 статті 49 ПК України, законодавець не передбачив.
Аналогічна правова пропозиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 810/2468/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17, від 21 травня 2019 року у справі № 826/28016/15).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 22 грудня 2015 року між ТОВ "Нікея-ЛТД" та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено Договір про визнання електронних документів № 9258630649, який на момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року був чинним.
Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано.
Отже, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість, шляхом подання відповідної декларації в електронній формі, що у свою чергу виключає будь-яку можливість зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати звітність у формі, не встановленій положеннями ПК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17 липня 2020 року № 826/17716/18.
Аналізуючи посилання апелянта на практику Верховного Суду, зокрема, у справах № 810/1570/16 та № 320/6849/18, колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки обставини у цих справах є відмінними. Що стосується посилання на протилежність висновків суду у справі № 826/5496/18, то необхідно зазначити, що постановою Верховного Суду від 2 квітня 2019 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено «17» грудня 2020 року.
