Справа № 346/5268/19
Провадження № 22-ц/4808/84/21
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.
за участю секретаря Петрів Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене суддею Калинюком О.П. 13 жовтня 2020 року в м. Коломия, повний текст якого виготовлено 23 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права шляхом зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права шляхом зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , за яким обліковуються земельні ділянки загальною площею 0,52 га. В 2011 році вона звернулася до Сопівської сільської ради про виділення їй у власність даної земельної ділянки.
20.05.2011 року рішенням Сопівської сільської ради №142-6/2011 позивачу надано дозвіл на виконання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що передаються у власність. Однак при виході на місце представників землевпорядної організації сусід ОСОБА_2 перешкоджав у проведенні обмірів земельної ділянки та разом з іншими суміжними землекористувачами відмовляється підписати акти погодження меж земельних ділянок. До цього часу вона не має можливості отримати (виготовити) технічну документацію, оформити всі необхідні документи щодо приватизації земельної ділянки, у зв`язку з чим ні Сопівською сільською радою, ні Печеніжинською селищною радою рішень щодо виділення їй земельної ділянки у власність не приймалося.
В зв`язку з ситуацією, що склалася, позивач неодноразово зверталася до Печеніжинської селищної ради ОТГ із проханням погодити межі її земельної ділянки замість сусідів та вирішити земельний спір, однак узгоджувальна земельна комісія не реагувала на її звернення, і спір залишається не вирішеним.
Просить винести рішення, яким зобов`язати Печеніжинську селищну раду об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області погодити межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , погодивши акти погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, які необхідні ОСОБА_1 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року позов задоволено. Зобов`язано Печеніжинську селищну раду об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області погодити межі земельної ділянки, яка приватизується ОСОБА_1 , суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зазначивши про це у актах погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Печеніжинська селищна рада об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд зобов`язав селищну раду погодити межі земельної ділянки, яка приватизовується ОСОБА_1 , з суміжними землекористувачами, зокрема, ОСОБА_5 . Однак суміжним землекористувачем є ОСОБА_8 , а тому таке погодження буде суперечити державному акту та покадастровій книзі села Сопів.
Вказує, що 10.04.2019 року та 15.05.2019 року постійною комісією з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи розглядалися заяви щодо погодження документів на приватизацію земельних ділянок позивача. Виявлено, що при обмірах земельних ділянок в 2011 році ні представник селищної ради, ні суміжні землекористувачі присутні не були; рекомендовано кадастрові плани на земельні ділянки погодити у відділі містобудування та архітектури у Коломийському районі, врахувавши, що згідно генерального плану АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки ОСОБА_1 проходить проектна вулиця.
Вважає, що погодження меж земельної ділянки, яка приватизовується ОСОБА_1 , можливе тільки після чергового засідання комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи, коли позивач усуне всі неточності, які були затверджені попередніми актами обстеження. Висновку про відмову погодження меж селищною радою не надавалось, а постійна комісія з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи не в змозі була надати висновок (акт погодження) у зв`язку з запровадженням 12.03.2020 року на території України карантину. Тому звернення до суду з даним позовом є передчасним.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що при обмірах земельних ділянок ОСОБА_1 виявлено кадастрову накладку на земельну ділянку ОСОБА_6 , а також наявність спору між позивачем та її братом ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, право власності якої не визначено, якою користувався їх батько.
Позивач стверджувала в позові, що відмовилася від приватизації земельної ділянки площею 0,20 га по АДРЕСА_1 , однак в подальших заявах просить погодити межі на приватизацію земельної ділянки площею 0,52 га, тобто з урахуванням даної ділянки, що суперечить позовним вимогам.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник ОСОБА_1 адвокат Чеботар В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що спір позивача із суміжником ОСОБА_2 мав місце у зв`язку з переданням останньому Печеніжинською селищною радою двічі частини земельних ділянок, належних позивачу, протяжністю 1 м. однак Коломийським міськрайонним судом такі рішення органу місцевого самоврядування були скасовані. Також жодними доказами не підтверджено порушення позивачем прав на землю ОСОБА_6 . Що стосується посилань апелянта на акти від 10.04.2019 року та 15.05.2019 року, то вважає, що такі не можуть свідчити про правильність позиції відповідача, оскільки за актом від 10.04.2019 року мова йде виключно про звернення ОСОБА_6 , а за актом від 15.05.2019 року рекомендовано погодити кадастрові плани на земельні ділянки у відділі містобудування та архітектури у Коломийському районі, тоді як позивачем долучено до позовної заяви відповідь в.о. начальника відділу про рекомендації звернутися назад до Печеніжинської селищної ради. Щодо доводів апелянта про передбачену в генеральному плані села проектну вулицю, яка проходить вздовж земельних ділянок позивача, то зазначає, що зазначає, що з боку селищної ради не було і немає жодної реалізації такої вулиці, і така відсутня з огляду на те, що ця вулиця проходила б по вже приватизованих земельних ділянках інших землевласників. Таким чином, оскільки орган місцевого самоврядування тривалий час не вирішував питання позивача, не надавав належних відповідей на її звернення, було подано позовну заяву до суду. При цьому позивач посилалася саме на обставину неможливості виготовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), складовою якої є акт погодження меж земельних ділянок між сусідами або акт узгоджувальної комісії селищної ради. Вказує, що даний позов було подано до суду саме тому, що орган місцевого самоврядування не вирішує спір, який він зобов`язаний вирішити. Посилання апелянта на введення на території України карантину вважає безпідставним, оскільки жодних перешкод в розгляді звернень позивача відповідач не мав. Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду представники Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області доводи апеляційної скарги підтримали.
Позивач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих ОКП «Коломийське МБТІ» 25.06.2009 року та 25.08.2009 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).
Згідно земельно-кадастрової книги №1, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за господарством ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка загальною площею 0,52 га з яких: 0,15 га К 146-1195 Ш - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,17 га - К 180-1195 Ш - для ведення особистого селянського господарства, 0,20 га - АДРЕСА_1 - для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить копія відповіді Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області на адвокатський запит (а.с. 12).
20.05.2011 року Сопівська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_1 , винесла рішення за №142-6/2011, яким надала їй згоду на виконання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються у власність орієнтовною площею 0,52 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які розташовану в АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Згідно копії довідки ТзОВ «Д.І.К.» від 22.12.2011 року працівники даної фірми 12.07.2011 року проводили обміри земельних ділянок в с. Сопів для виготовлення державних актів права власності на землю, але в повній мірі обміри провести не вдалося, так як на заваді стали сусіди межуючої ділянки (а.с. 17).
З копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2011 року, винесеною дільничним інспектором Коломийського МВ УМВС Легуняком Р.В., вбачається, що 12.07.2011 року близько 11.00 год. в с. Сопів, по вул. Зелена біля господарства ОСОБА_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася словесна суперечка із-за непорозуміння, неприязних відносин та через те, що ОСОБА_2 був проти того, щоб ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку (а.с. 32).
Згідно з даними кадастрових планів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в АДРЕСА_1 , працівники ТзОВ «Геоземкадсервіс» провели обміри земельних ділянок належних позивачу (а.с. 20-22).
Встановлено також, що позивач зверталася до своїх сусідів, які є її суміжними власниками та користувачами земельних ділянок, з проханням підписати акти погодження меж земельних ділянок, однак такі залишилися непідписаними зі сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 23-26).
11.02.2019 року та 28.05.2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до голови Печеніжинської селищної ради, в яких повідомляла, що суміжні землекористувачі (власники) відмовляються підписати акти погодження без законних на те підстав, просила розглянути заяви на засіданні земельній комісії з метою надання їй можливості приватизувати земельні ділянки (а.с. 27-28).
Згідно копії Акту обстеження №1 від 10.04.2019 року, складеного представниками земельної комісії Печеніжинської селищної ради, при проведенні обмірів проектною організацією 11.07.2017 року земельних ділянок ОСОБА_1 ні представник селищної ради, ні суміжні землекористувачі присутні не були. 12.07.2017 року суміжний землекористувач ОСОБА_6 звернулася до голови Печеніжинської ОТГ із заявою про неточність при даних обмірах, і попередила, що в майбутньому не погодить акт межових знаків як сусід (а.с. 29).
Відповідно до копії Акту №1 комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Печеніжинської селищної ради від 15.05.2019 року комісія розглянула заяву ОСОБА_1 , акт обстеження від 10.04.2019 року, генеральний план АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки ОСОБА_1 та рекомендувала кадастрові плани на земельні ділянки площею 0,15 га, 0,1115 га, 0,1128 га погодити у відділі містобудування та архітектури у Коломийському районі, врахувавши, що згідно генерального плану АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки ОСОБА_1 проходить проектна вулиця (а.с. 30).
Листом від 01.08.2019 року №15/01-05 Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської РДА повідомлено, що відділ не володіє даними генерального плану села та інформацією розміщень будинковолодінь, а тому рекомендовано ОСОБА_1 звернутися знову до Печеніжинської селищної ради, а в разі незгоди з рішенням селищної ради вирішувати дане питання в судовому порядку (а.с. 31).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку має місце земельний спір щодо меж земельних ділянок, який мав би бути вирішений органом місцевого самоврядування. Однак Печеніжинська селищна рада не розв`язала цей спір у спосіб, визначений законом, не надала жодної письмової відповіді на заяви позивача. Таким чином відповідачем був порушений порядок вирішення вказаного земельного спору між позивачем та суміжними землекористувачами і власниками земельних ділянок.
Однак, апеляційний суд не може погодитися із такими висновками з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.
Статтями 116, 118ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, зокрема, для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, визначеної статтею 121 цього Кодексу, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій», у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).
За змістом статті 198ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686 (далі - Інструкція №376).
Згідно з пунктом 3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 року у справі №404/3048/18, аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
Отже для передачі у власність заявнику земельної ділянки органу місцевого самоврядування достатньо власних повноважень. І чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, що свідчить про відсутність таких перешкод для завершення процедури приватизації земельної ділянки.
Наведене узгоджується також із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №580/168/16-ц (провадження №61-19526сво18), постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах №350/67/15-ц (провадження №14-652цс18) та №514/1571/14-ц (провадження №14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження №14-730цс19).
Крім того у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №346/4408/15-ц (провадження №61-8450св18), у постанові від 27.11.2019 року у справі №366/811/2017-ц (провадження №61-33627св18) Верховний Суд зазначив також, що у відповідності до статті 152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Однак, вирішуючи спір, місцевий суд не в повній мірі врахував те, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору, є формою реалізації прав останнього, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок, і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.
Виходячи з вищевикладеного, законодавчо визначена процедура закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та погодження меж земельної ділянки із суміжним землевласниками/землекористувачами.
Разом з цим, погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію земельної ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а з мотивів відмови.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просила суд зобов`язати Печеніжинську селищну раду об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області погодити межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , погодивши акти погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Разом з тим, стороною позивача не надано суду доказів того, що їй було відмовлено селищною радою у погодженні меж чи завершенні процедури приватизації.
Таким чином твердження позивача та суду про ефективність обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, оскільки ним використані всі можливі способи позасудового вирішення спірного питання, не відповідають обставинам справи та вказаним нормам права.
Вищенаведеного суд першої інстанції не врахував, а тому рішення суду не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Пунктом 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в сумі 1152 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права шляхом зобов`язання вчинити дії відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області (ЄДРПОУ: 40157159, адреса: вул. Незалежності, 15, смт. Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області, 78274) 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: Г.П. Мелінишин
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 15 січня 2021 року.
