У Х В А Л А
12 січня 2021 року
місто Київ
Справа № 905/2030/19 (905/1159/20)
Провадження № 12-92гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М, Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 905/2030/19 (905/1159/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Геркулес» (далі - ПАТ «Геркулес») до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504 за касаційною скаргою ПАТ «Геркулес» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року і
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі № 905/2030/19 про банкрутство ПАТ «Геркулес».
У липні 2020 року ПАТ «Геркулес» звернулося з позовом у межах справи № 905/2030/19 до ГУ ДПС про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження за цим позовом на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи свій висновок, суди вказали на те, що позовні вимоги ПАТ «Геркулес» до ГУ ДПС не містять ознаки предметної та суб`єктної юрисдикції господарського суду, не відповідають визначеному частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник, та відносяться до юрисдикції адміністративного суду. Поряду із цим вимога про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення є немайновою, тобто є вимогою, що не підлягає вартісній оцінці, у зв`язку із чим відсутні правові підставі стверджувати, що на позовні вимоги у цій справі поширюються положення щодо належності спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство.
ПАТ «Геркулес» звернулося через Східний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ПАТ «Геркулес» зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що оскаржувані ухвала Господарського суду Донецької області та постанова Східного апеляційного господарського суду прийняті з порушенням норми процесуального права, зокрема, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що перешкоджає розгляду справи по суті судом, встановленим законом. Позивач переконує, що закріплення у цьому Кодексі принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, притаманного виключно адміністративному судочинству, робить можливим та покликаний забезпечити розгляд всіх спорів, зокрема і тих, що зазвичай розглядаються у порядку адміністративного судочинства, учасником яких є боржник, саме в межах справи про банкрутство.
Крім того, скаржником до касаційної скарги додано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з порушенням судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, а також через наявність виключної правової проблеми у застосуванні статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення предметної підсудності з розгляду спорів за позовом осіб, щодо яких порушено провадження про банкрутство, до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Геркулес», призначив справу до розгляду, а ухвалою від 4 листопада 2020 року справу № 905/2030/19 (905/1159/20) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин п`ятої та шостої статті 302 ГПК України.
Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що предметом касаційного розгляду є питання правомірності звернення ПАТ «Геркулес» до Господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутство з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. У цьому випадку сторонами спору є боржник ПАТ «Геркулес» (позивач) та ГУ ДПС (відповідач), який, у свою чергу, має грошові вимоги до боржника (позивача, боржника у межах цієї справи), що виникли на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10 та від 6 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18).
Виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків). Крім того, в абзаці 4 частини другої цієї статті визначено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Таким чином, Кодекс України з процедур банкрутства допускає, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб`єкт владних повноважень.
При цьому, норма наведеної статті передбачає, що у цьому разі суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі закріплений лише у двох нормативно-правових актах, що регулюють судовий процес: Кодексі адміністративного судочинства України (статті 2, 9) та Кодексі України з процедур банкрутства (частина друга статті 7). Зазначений принцип не закріплений у ГПК України. Разом з тим системний аналіз положень вказаних кодексів дає підстави вважати, що законодавець мав на меті сконцентрувати розгляд всіх майнових та грошових вимог за участі боржника саме в межах однієї процедури - процедури банкрутства, що має забезпечити повноту та комплексність вирішення питання платоспроможності боржника в процесі застосування відповідних процедур.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також врахував, що аналіз практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду свідчить про те, що у переважній більшості справ цей суд дотримується позиції, що спори, предметом розгляду яких є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, належать до майнових.
Підсумовуючи наведене та зважаючи на значну завантаженість адміністративних судів України, судові провадження щодо оскарження податкових повідомлень-рішень органів ДПС у багатьох випадках перевищують строк провадження у справах про банкрутство, отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що скаржник обґрунтував наявність виключної правової проблеми у застосуванні статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення предметної підсудності з розгляду спорів за позовом осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Зазначену правову проблему необхідно вирішити для формування єдиної правозастосовчої практики господарськими судами у питаннях визначення у межах справи про банкрутство застосування статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства щодо наявності або відсутності правових підстав для розгляду позовів, сторонами яких є боржник та суб`єкт владних повноважень, зокрема податковий орган, з огляду на наявність у спорі вимог майнового характеру та необхідність надання оцінки первинним документам за податковими зобов`язаннями.
Щодо кількісного критерію, то вказана проблема наявна у невизначеній кількості справ, оскільки на даний час всі позови платників податків, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, про скасування податкових повідомлень-рішень подаються та розглядаються в порядку адміністративного судочинства адміністративними судами.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції; висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах відсутній і ПАТ «Геркулес» заявляв про порушення правил предметної юрисдикції у суді апеляційної інстанції, тож колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції крім випадків, якщо: учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виокремлені у частині шостій статті 302 ГПК України випадки наразі відсутні, вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 4 листопада 2020 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина п`ята цієї статті).
За вимогами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи, що предметом перевірки у даному випадку є судові рішення, якими розгляд справи не закінчено, прийняті на стадії, коли розгляд справи ще не розпочато, справу буде розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Разом з тим суд вважає за необхідне проінформувати учасників справи щодо процесуального порядку розгляду їх справи шляхом надсилання копій цієї ухвали.
Керуючись статтями 120, 121, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 905/2030/19 (905/1159/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Геркулес» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Геркулес» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 липня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 16 березня 2021 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. І. РогачСудді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
