Справа № 521/17900/20
Номер провадження 3/504/160/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.01.2021смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Аблова Ю.Ю. розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченогоч. 1 ст.130 КУпАП ,
В С Т А Н О В И В :
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 074706 від 16 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 спочатку було направлено до Малиновського районного суду м. Одеси.
Однак постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2020 року адміністративний матеріал було повернуто до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, для направлення за підсудністю до іншого суду.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 074706 від 16.10.2020 року вбачається, що місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є: Одеська область, Лиманський район, Старокиївське шосе, буд. 52, вказане правопорушення вчинено в смт. Світле Лиманського району, Одеської області, тому вказаний матеріал не підсудний Малиновському районному суду міста Одеси.
08 грудня 2020 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності гр.. ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу головуючим по справі визначено суддю Комінтернівського районного суду Одеської області Аблову Ю.Ю.
Богатирчук Андрій Миколайович в судові засідання які призначались на 10 та 16 грудня 2020 року, а також на 12 січня 2021 року не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином, шляхом направлення телефонограм, SMS повідомлень на телефонний номер, який вказаний у протоколі, а саме НОМЕР_1 та відповідно до довідок SMS повідомлення були доставлені.
Окрім того ОСОБА_1 викликався у судове засідання шляхом направлення судової повістки, яка направлялась на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: Одеська область, Лиманський район, Старокиївське шосе, буд. 52, однак судову кореспонденцію він не отримав, оскільки відповідно до судової повіски «адресат відсутній за вказаною адресою».
Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг визначає Закон України "Про поштовий зв`язок", статтею 2 якого передбачено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Однією з основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку є, зокрема, забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості (стаття 3 Закону України "Про поштовий зв`язок").
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про поштовий зв`язок" національний оператор, яким є Акціонерне товариство "Укрпошта" (розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10.01.2002 "Про національного оператора поштового зв`язку"), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком.
Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" № 270 від 05.03.2009 року (далі - Правила), національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих.
Абзацом другим пункту 94 Правил передбачено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
Відповідно до абзацу першого пункту 105 Правил одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Разом з цим, порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень визначає Порядок пересилання поштових відправлень (далі - Порядок), затверджений наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 211 від 12.05.2006, дія якого, згідно з пунктом 1.2 поширюється на національного оператора поштового зв`язку, виконання функцій якого покладене на Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта").
Положеннями порядку передбачено, зокрема, здійснення обробки та вручення вхідної письмової кореспонденції в доставних відділеннях поштового зв`язку, не оснащених та оснащених автоматизовним робочим місцем відділення зв`язку (пункти 3.1.6 та 3.1.7 відповідно).
Відповідно до пункту 3.1.6.5 Порядку рекомендовані поштові відправлення, урядові відправлення (прості та рекомендовані), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, всі повторні повідомлення записуються до книги ф. 8. Книги ф. 8 ведуться за кожною доставною дільницею та окремо на відправлення, що підлягають видачі безпосередньо у відділенні поштового зв`язку. У книзі ф. 8 нумерація запису поштових відправлень, що видаються в доставку, ведеться щодня, а тих, що видаються в об`єктах поштового зв`язку, - протягом місяця. У другій графі книги ф. 8 при запису рекомендованих відправлень із повідомленнями про вручення додатково вказується "Повід." при запису рекомендованих листів і поштових карток з відміткою "Вручити особисто" -"В/особ.", рекомендованих листів з відміткою "Судова повістка" - "Суд. пов." При надходженні повернених або досланих рекомендованих відправлень у четвертій графі зазначаються відповідно літери "П" і "Д", вказується місце приймання та звідки повернене або дослане рекомендоване відправлення.
Слід зазначити, що в кінці 2019 року уряд змінив правила доставки та вручення судових повісток.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 27.12.2019 №1149 вніс зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку. Зокрема, Правила доповнено пунктами 99-1 і 99-2 такого змісту:
99-1. Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
99-2. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду..
Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається до суду (пункт 106 Правил).
У разі коли адресат відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку Адресат відмовився і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) одержати рекомендований лист з позначкою Судова повістка працівник поштового зв`язку робить позначку Адресат відмовився із проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 114 Правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (пункт 116 Правил).
Перекладаючи юридичну термінологію наведену вище на мову зрозумілу більшому загалу слід роз`яснити таке.
Законодавство визначає право особи, яка бере участь у справі, бути належно повідомленою про час та місце судового розгляду. Для цього існує спеціальна форма повідомлення судова повістка, яка, крім форми та змісту, передбачає ще й порядок вручення та повернення до суду, котрі повинні забезпечуватися Укрпоштою.
Нові правила поштового обігу передбачають, що поштар повинен вручити особисто рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» громадянину, що має з`явитися в суд. Якщо адресата немає вдома, повістку можуть віддати дорослому, що живе з ним. Якщо ж за визначеною адресою нікого немає вдома, поштар повідомляє про повістку телефоном або залишає повідомлення у скриньці.
Якщо через три дні повістку не забрали, поштар робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» і повертає її до суду. У такому випадку суд може продовжити розгляд справи за відсутності сторони, яку викликали, оскільки вважається, що судове повідомлення вручене їм належним чином.
Слід зазначити, що вказане може призвести до неможливості здійснення правосуддя по даній справі у розумні строки. До того ж, такі дії можуть свідчити про перешкоджання сторонам у реалізації їх права на звернення до суду (право на суд), що є неприпустимим в демократичному суспільстві, де принцип верховенства права визнається фундаментальним правовим принципом, а тому суд вважає за можливе розглянути даний матеріал без участі ОСОБА_1 , що відповідає положенням ст. 268 КУпАП.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, завданняКУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, з огляду на ту обставину, що адміністративний протокол складався в присутності ОСОБА_1 , якого повідомлено, що справа буде розглядатися саме в Комінтернівському районному суді Одеської області, в цілях не порушення строків, передбаченихст. 38 КУпАП, а також враховуючи положенняст. 268 КУпАП, суд приходить до переконання, що справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАПможливо розглянути за відсутності ОСОБА_1 по наявним матеріалам.
Більш того суд бере до уваги той факт, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно зазначив, що з протоколом він згоден, а також водійські права в нього були відсутні, а від так не вилучались, про що працівниками патрульної поліції було винесено постанову серії ЕАМ № 3295892.
Як вбачається з протоколу серії ДПР18 № 074706 від 16 жовтня 2020 року, о 20.30 год. за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Світле, автодорога М-14, 23 км., водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ SENSд/н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, із застосуванням приладу «Алкотест» №7510, прилад ARLM-0425, тест № 195, результат позитивний 2, 15 %.
Чим порушив п. 2.9. «а» ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В судовому засіданні переглянувши відеозапис з нагрудних камер патрульної поліції, судом достовірно встановлено, що 16 жовтня 2020 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем ЗАЗ SENSд/н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, із застосуванням приладу «Алкотест» №7510, прилад ARLM-0425, тест № 195, результат позитивний 2, 15 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, зазначений у ст. 266 КУпАП, реалізований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що Український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ст. 130 ч. 1 КУпАП, як керування транспортним засобом особами в стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції.
Слід зазначити, що 01 липня 2020 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 року, якимКримінальний кодекс Українидоповнено статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Стаття 130 КУпАПвикладена в новій редакції «Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п.6)ст.247 КпАП Українипровадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акта, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м`яка, ніж адміністративна.
Між тим,Законом України від 22.11.2018 року № 2617 VIII, який набрав чинності 01 липня 2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознакистатті 130 КпАП України, була посилена. Ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку, передбаченого ст.286-1КУпАП
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що акта, який встановлював адміністративну відповідальність заст. 130 КУпАПне був скасований, оскільки така відповідальність була навпаки посилена (криміналізована).
Відповідно до положеньст. 58 Конституції Українита ч.2ст.8 КпАП УкраїниЗакон України від 22.11.2018 року № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознакист.130 КпАП Українине має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч.1ст. 130 КпАП України, які були вчинені до 01 липня 2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01 липня 2020 року, згідно до ч.1ст.8 КпАП Україниповинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч.1ст.130 КпАП Україниу відповідній редакції цьогоЗакону, які діяли до 01 липня 2020 року.
Крім того,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року внесені нові зміни доЗакону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цьогоЗакону, якими запроваджено нову редакціюст. 130 КпАП Українита доповненоКК Українистаттею 286-1.
Таким чином, на теперішній часстаття 130 КУпАПдіє в тій редакції, що діяла до 01 липня 2020 року.
Враховуючи вищенаведене, відомості про особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням Правил дорожнього руху України є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд вважає, що ОСОБА_1 , слід піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держава у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 грн.
Керуючись ст.130, ст.ст.283-285 КпАП України, -
ПОСТАНОВИВ :
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130КпАП України.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Реквізити рахунків Державного бюджету: Отримувач коштів: УК у Лиман. Р-ні/ Лиманськ. Р-н/ 21081100; Код отримувача: 37984056; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача:; UA748999980313090106000015270; Код класифікації доходів бюджету: 21081100. Призначення платежу: Адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень.
Термін позбавлення ОСОБА_1 права керувати всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення такого права.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю. Ю. Аблова
