ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року Справа № 915/400/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
та представників сторін:
від позивача ? Сорокопуд І.В.,
від відповідача ? Павленко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", 54030, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, 9-Б
до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 14) в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 27
про: стягнення 2 363,44 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі ? ТОВ "СП "Нібулон") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н без дати в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі ? ДП "АМПУ") в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" кошти, отримані по рахунку №МР-04460 від 20.09.2018, а саме: канальний збір у сумі 1649,08 грн. та збір за послуги служби регулювання руху суден у сумі 714,36 грн.
Позивач посилається на те, що філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" помилково (без урахування мети заходу до порту) нараховані указані вище збори за здійснення крановим судном позивача "Святий Миколай" у період 14-17.09.2018 операцій з "забезпечення перевантажувальних робіт на рейдах" ? довантаження судна "YOUNG HARMONY" на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, а саме, збори нараховані як для судна групи "А", тоді як фактично судно належить до групи "Е" і звільнене від сплати канального збору та збору за послуги регулювання руху суден.
Спірні нарахування позивачем оплачені, при цьому відповідач відмовився від повернення ТОВ "СП "Нібулон" коштів, сплачених по безпідставно виставленим рахункам за спірний період, що, на думку позивача, призвело до виникнення у ТОВ "СП "Нібулон" права на стягнення указаних коштів у спірній сумі з філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" в порядку ст.1212 ЦК України ? як майна, набутого та збереженого за відсутності достатньої правової підстави.
Позивач також зазначив, що на його замовлення була проведена судова економічна експертиза, за результатом якої складено Висновок експерта № 01/11-2019 від 11.12.2019, в якому викладено, зокрема, позицію про те, що кранове судно "Святий Миколай" відноситься до суден групи "Е" згідно з додатком 1 до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (далі ? Порядок № 316), оскільки, виходячи з наданих на дослідження документів, ним виконувалися операції суден портового флоту в акваторії морського порту Миколаїв (ММП).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; у зв?язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (за змінами та доповненнями) ухвалено провести розгляд справи №915/400/20 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та про дату та час підготовчого засідання у справі №915/400/20 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.
Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях (доповненнях), поданих під час розгляду справи, проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вважаючи, зокрема, що в даному випадку судно позивача "Святий Миколай" належить вважати судном групи "А" ? оскільки ним виконувалися навантажувально-розвантажувальні роботи, що і було метою заходу в порт. При цьому зазначені твердження позивач обґрунтовує посиланням на приписи Тарифів на послуги з регулювання руху суден, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за № 2139/24671 (далі ? Тарифи на послуги з регулювання руху суден, Наказ № 966), Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Укрморрічфлоту від 11.06.2004 №159 (далі ? Інструкція № 159), Правила класифікації та побудови морських суден, видані Регістром судноплавства України (далі ? Правила класифікації), Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 07.08.2013 № 567 (далі ? Положення № 567), Правила надання послуг у морських портах України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.08.2013 за № 1401/23933.
Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання ТОВ "СП "Нібулон" на Висновок експерта № 01/11-2019 від 11.12.2019 щодо належності кранового судна "Святий Миколай" до суден групи "Е" ? так як, згідно ч. 2 ст. 98 ГПК України, предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідач також указує, що в даному випадку не можуть бути застосованими положення ст. 1212 ЦК України ? оскільки вони стосуються збереження майна за відсутності достатніх правових підстав, а в даному випадку між сторонами виник правочин, навіть за відсутності укладеного в письмовій формі договору, оскільки обов?язки позивача виникли на підставі законодавства.
Позивач у відповіді на відзив, а також у додаткових письмових поясненнях (доповненнях), поданих під час розгляду справи, виклав незгоду з викладеними у відзиві на позов твердженнями філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ", вважаючи їх такими, що суперечать діючому законодавству України та фактичним обставинам справи.
Так, позивач зазначає, що Порядок №316 є спеціальним нормативним актом, який встановлює порядок сплати та використання зборів за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, портові збори та затверджує розмір портових зборів; Наказ №966 є спеціальним нормативним актом який встановлює порядок справляння та розмір збору із суден, що користуються послугами служби регулювання суден.
Ні Порядок №316, ні Наказ №966, ні нормативні акти, на підставі яких вони прийняті, не передбачають застосування Інструкції № 159, на яку послалася філія "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ"; указана Інструкція № 159 відноситься до спеціальних нормативних актів і має суто вузьке застосування ? саме для реалізації мети, зазначеної в ній. Аналогічно, Правила класифікації, на які послався відповідач, ? застосовуються лише до вузького кола суден, які зазначені в 1.1.5 Правил в той час як Порядок №316 та наказ МІУ №966 застосовується як для суден під прапором України так і для іноземного флоту (точніше для всіх суден). ТОВ "СП "Нібулон" вважає доречними при вирішенні спору в даній справі користуватися визначеннями та ознаками вантажних суден, наведеними у Порядку №316 та Наказі № 966.
Позивач також зазначає, що суб?єктивна думка філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" про те, що судна (плавучі крани), що здійснюють навантажувально-розвантажувальні роботи відносяться до групи "А" є вільним трактуванням, яке не аргументовано жодною нормою права і за змістом не співпадає з текстом Порядку №316 та Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння; розмежування портових кранів "за призначенням" не ґрунтується на нормативних актах України. В даному судовому спорі розглядається конкретне переміщення судна яке здійснювало рух від причалу ТОВ "СП "Нібулон" до зовнішнього рейду чи в зворотному напрямку. На спірному переході кранового судна "Святий Миколай" був відсутній вантаж, відсутній договір на перевезення вантажу крановим судном, відсутній факт отримання плати від сторонньої особи за послугу з перевезення крановим судном. Судно рухалось для здійснення в зовнішньому рейді морського порту певних операцій ? забезпечення виконання зобов?язань ТОВ "СП "Нібулон". При повернені на судні також був відсутній вантаж. Кранове судно виконувало на зовнішньому рейді операції з власним зерном ТОВ "СП "Нібулон". Тобто, за твердженнями позивача, в даному випадку мала місце господарська діяльність, а не комерційний рейс.
Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не досліджено зміст п. 4 Положення № 567, оскільки ним передбачено, що до суден портового та службово-допоміжного флоту відносяться не лише портові буксири, пасажирські катери, пороми, пожежні буксири і катери, перевантажувачі. лоцманські катери, водолазні боти, патрульні судна, посильні катери, криголами, але і інші судна, які здійснюють діяльність із забезпечення транспортних суден. Відповідно цього Положення до групи "судна технічного флоту" віднесені плавучі крани та копри, нафто- та сміттезбірникп, збірники лляльних вод, катери, плавучі майстерні та доки, землесоси та землечерпалки, бункерувальникн. плавучі станції енергопостачання, понтони, ґрунтовідвізні шаланди, кабелеукладувачі, водолазні боти, завізники якорів, гідрографічні судна, промірні судна та інші. Відповідно Порядку №316 до групи "Е" відносяться як судна портофлоту так і судна технічного флоту.
Філія "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" у запереченнях від 20.05.2020 наполягає на наведеному нею трактуванні спірних правовідносин та віднесенні в даному випадку судна "Святий Миколай" до групи "А" ? як судна, що зайшло для виконання вантажних операцій.
Також відповідач зазначає, зокрема, що саме позивачем не досліджено п. 4 Положення № 567, так як у ньому йдеться не просто про "інші судна", а про "інші судна, які здійснюють діяльність із забезпечення транспортних суден". Однак "забезпечення транспортних суден" це зняття лляльних вод, доставка продуктів, води, палива, в той час як позивач здійснює перевантаження, довантаження, розвантаження на рейді порту. Із змісту Положення № 567, наказу Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду "Про затвердження Правил безпеки для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту рибного господарства" від 24.01.2007 № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.02.2007 за № 101/13368 вбачається, що портовий і службово-допоміжний флот ? це судна, які використовуються для забезпечення виробничої та господарської діяльності порту. Натомість, відповідно до класифікаційного свідоцтва від 03.08.2019 №311-06734-18 на судно "Святий Миколай", виданого Регістром судноплавства України, в символі класу зазначено "Crane vessel", що означає "кранове", а на другій сторінці вказано: "Вантажні операції в морі дозволяються при хвилюванні з висотою хвилі 3% забезпеченості не більше 1,5 м та силі вітру до 20 м/хв". Отже, і класифікаційне свідоцтво на судно говорить про те, що це судно вантажне і виконує саме вантажні операції. Тобто не тільки судно "YOUNG HARMONY", яке довантажують, зайшло для виконання вантажних операцій, а й судно "Святий Миколай" безпосередньо завантажуючи судно "YOUNG HARMONY" виконувало вантажну операцію, а не забезпечувало виробничі потреби порту.
Філія "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" також звертає увагу на те, що в Реєстрі атестованих судових експертів відсутні відомості щодо ОСОБА_1 , яким виконано Висновок експерта № 01/11-2019 від 11.12.2019. Наданий до заперечень висновок від 30.04.2020 обґрунтовано посиланням на ст. 108 ГПК України, а саме застосування аналогії права, аналогії закону щодо терміну "комерційні вантажні рейси". На думку відповідача, якщо такого поняття нормативними актами не визначено, то це прогалина у праві. Прогалини у праві можуть усуватися у процесі правотворчості або долатися під час правозастосування. Таку прогалину вже давно було усунуто під час правозастосування у тих судових рішеннях, які долучено до відзиву. Цими ж судовими рішеннями, які набрали законної сили та стосуються аналогічних справ, між тими ж сторонами, підтверджено те, що порушене спірне питання може і має бути вирішене суддею. Жоден висновок з питань права не може "підмінити" суд.
Крім того, у поясненнях, поданих в суд 13.11.2020, відповідач у зв?язку з виникненням додаткових питань у засіданні 12.11.2020 доповнив свою позицію, зокрема, щодо можливості застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин сторін. Так, філія "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" зауважила, що судовою практикою застосування ст. 1212 ЦКУ встановлено, що кондиційне зобов?язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Однією з умов безпідставного набуття, збереження майна є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави, зазначеної у ст. 1212 ЦК України, розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов?язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ст. 11 ЦК України. У даній справі позивач сплатив кошти, які є предметом спору, абсолютно добровільно, оскільки отримав відповідні послуги, а його обов?язок сплатити ці кошти встановлений нормативно-правовими актами. Відповідач вважає безпідставними доводи про те, що ТОВ "СП "Нібулон" мало сплатити кошти за рахунком, оскільки ДП "АМПУ", яке має монопольне становище в портовій галузі, перешкоджало б діяльності суден ТОВ "СП "Нібулон" ? так як у правовідносинах, які є предметом розгляду, єдиний доступний відповідачу вплив на позивача у випадку не оплати наданих послуг - це звернення з позовною заявою до господарського суду для стягнення заборгованості (тобто приватномайновий); жодних санкцій та штрафів за їх несплату не встановлено. А стосовно посилання на ст. 91 КТМ України як на доказ того, що сплата збору за послуги СРРС здійснена не добровільно, а вимушено, оскільки у разі не сплати капітан не надав би дозвіл на вихід з порту, то як вказано у відзиві на позовну заяву такий дозвіл отримує позивач один раз на рік; позивач більше року не сплачує рахунки, а перешкод у русі не чиниться. Виходячи з наведеного, позивач сплатив збори на підставі акту законодавства, внаслідок отримання послуг від відповідача, тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України немає.
Ухвалою від 10.07.2020 призначено підготовче засідання в даній справі на 09.09.2020.
Ухвалою від 09.09.2020 відкладено підготовче засідання в даній справі на 01.10.2020.
Ухвалою від 01.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.11.2020, про що представники сторін повідомлені належним чином в залі судового засідання під розписку та під звукозапис.
Ухвалою від 02.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 12.11.2020, про що сторонам у справі направлено відповідну ухвалу-повідомлення.
У судовому засіданні 12.11.2020 оголошено перерву до 16.11.2020, про що представники сторін повідомлені належним чином в залі судового засідання під розписку та під звукозапис.
16.11.2020 судове засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, про що сторонам направлене відповідне повідомлення від тієї ж дати.
Ухвалою від 18.12.2020, з урахуванням виправлення в ній описки ухвалою від 28.12.2020, призначено судове засідання в даній справі на 12.01.2021.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ? судом встановлено наступне.
ТОВ "СП "Нібулон" є судновласником флоту у складі барж, буксирів та плавучих кранів, у тому числі кранового судна "Святий Миколай", яке зареєстроване під прапором України, порт приписки ? морський порт Миколаїв, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на судно від 25.09.2018 № 657, виданим позивачу Державною службою морського та річкового транспорту України (т. 1, а.с. 153).
У відповідності до класифікаційного свідоцтва від 03.08.2019 №311-06734-18 на судно "Святий Миколай", виданого Регістром судноплавства України та дійсного до 06.08.2023, судно відповідає класу "KM + Ice R3 AUT1 Crane vessel"; у розділі "Постійні обмеження. Умови, райони і сезони плавання. Інші характеристики" зазначено, що вантажні операції в морі дозволяються при хвилюванні з висотою хвилі 3% забезпеченості не більше 1,5 м та силі вітру до 20 м/хв" (т.1, а.с. 152).
За твердженнями позивача, підтвердженими відповідачем, кранове судно "Святий Миколай" з 14.09.2018 по 17.09.2018 було задіяне в операціях з "забезпечення перевантажувальних робіт на рейдах" ? довантаження судна "YOUNG HARMONY" на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв. З метою здійснення указаних операцій кранове судно "Святий Миколай" здійснило перехід від морського терміналу ТОВ "СП "Нібулон" до зовнішнього рейду ММП (Очаків) та у зворотному напрямку. Викладені обставини також підтверджуються поданими позивачем копіями коносаментів та доручень на відвантаження експортних транзитних вантажів на судно "YOUNG HARMONY" (т.1, а.с. 68-77).
Філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" при задіяні судна "Святий Миколай" в операціях з довантаження судна "YOUNG HARMONY" виставлені позивачу наступні рахунки:
1) рахунок від 14.09.2018 №МР-04273 на суму 7086,61 грн. з ПДВ; як стверджує позивач, рахунок виставлено у т.ч. за перехід 14.09.2018 судна "Святий Миколай" з метою довантаження судна "YOUNG HARMONY". При цьому, за твердженнями позивача, за перехід кранового судна "Святий Миколай" 14.09.2018 (термінал ТОВ СП "Нібулон" - ЗР ММП), який був пов?язаний з довантаженням судна "YOUNG HARMONY", філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" нараховано: канальний збір за прохід по БДЛК 14.09.2018 в розмірі 1649,81грн. (1448,31грн. згідно квитанції №10359 + 201,50 грн. згідно квитанції №10384); за послуги служби регулювання руху суден за прохід 14.09.2018 в розмірі 1206,97грн. (714,53грн. згідно квитанції №10359 + 492,44грн. згідно квитанції №10384) (т.1, а.с. 49-55);
2) рахунок від 20.09.2018 №МР-04460 на суму 4726,89 грн. з ПДВ; як стверджує позивач, рахунок виставлено у т.ч. за повернення 17-18.09.2018 судна "Святий Миколай" після довантаження судна "YOUNG HARMONY". При цьому, за твердженнями позивача, за перехід кранового судна "Святий Миколай" 17-18.09.2018, який був пов?язаний з довантаженням судна "YOUNG HARMONY" філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" нараховано: канальний збір за прохід по БДЛК 17-18.09.2018 в розмірі 1649,08 грн.; послуги служби регулювання руху суден за прохід 18.09.2018 в розмірі 714,36 грн. (т.1, а.с. 56-60).
Указані вище рахунки філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" позивачем оплачені згідно платіжних доручень від 05.10.2018 № 67301 на суму 7086,61 грн. та від 10.10.2018 № 69547 на суму 4726,89 грн. (т.1, а.с. 66-67).
За твердженнями позивача, указані вище канальний збір у сумі 1649,08 грн. та збір за послуги служби регулювання руху суден у сумі 714,36 грн. за рахунком від 20.09.2018 №МР-04460 філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" нараховані безпідставно та не підлягали оплаті ТОВ СП "Нібулон" ? так як указані збори судну "Святий Миколай" нараховані як для судна групи "А", тоді як фактично судно належить до групи "Е" і звільнене від сплати канального збору та збору за послуги регулювання руху суден.
Позивачем у листуванні з ДП "АМПУ" неодноразово порушувалося питання щодо припинення незаконного, на думку ТОВ СП "Нібулон", виставлення Миколаївською філією ДП "АМПУ" та філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" рахунків крановому судну "Святий Миколай" при здійсненні ним операцій на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв як судну групи "А" (листи від 02.09.2019 № 13165/3-19/200, від 22.11.2019 № 18218/3-19/200, від 03.12.2019 № 18862/3-19/27, від 03.02.2020 № 1818/3-20/27), проте відповідач листом від 03.01.2020 № 34/10-01-01/Вих виклав позицію щодо відсутності підстав для припинення спірних нарахувань та про належність судна "Святий Миколай" до групи "А" у зв?язку зі здійсненням ним вантажних операцій (т.1, а.с. 126-144).
Позивач звернувся до філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" з листом від 01.04.2020 № 4766/3-20/200, в якому просив про повернення коштів, отриманих по рахунку від 14.09.2018 № НР-04273 та по рахунку від 20.09.2018 №МР-04460, в порядку ст. 1212 ЦК України ? як таких, що отримані за відсутності достатніх правових підстав та є переплатою по портовим зборам, оскільки судно "Святий Миколай" відноситься до групи "Е" та звільнене від сплати канального збору та не є платником збору за послуги РРС. Направлення указаного листа відповідачу підтверджується квитанцією поштового відділення від 02.04.2020 ФН № 3000334039 (т. 1, а.с. 145-148).
Зазначене звернення ТОВ СП "Нібулон" відповідачем залишене без реагування та виконання, що зумовило звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
На думку позивача, те, що відповідач фактично відмовився від повернення ТОВ "СП "Нібулон" коштів, сплачених по безпідставно виставленим рахункам за спірний період, призвело до виникнення у ТОВ "СП "Нібулон" права на стягнення спірної суми з філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" в порядку ст.1212 ЦК України ? як майна, набутого та збереженого за відсутності достатньої правової підстави.
У відповідності до статті 85 КТМ України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов?язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов?язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про морські порти", тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб?єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Стаття 22 Закону України "Про морські порти України" передбачає, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Відповідно до п. 1.3 Порядку №316, портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Тарифи на послуги з регулювання руху суден (збір за послуги служби регулювання руху суден) справляються в морських портах/морських терміналах із суден, групи яких зазначені у додатку 1 до цих Тарифів. Збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (далі - СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів (п.п. 1, 2.1 Тарифів на послуги з регулювання руху суден, затверджених Наказом № 966).
Із змісту викладених положень вбачається, що зобов?язання власників суден щодо сплати портових зборів та оплати послуг РРС прямо передбачені законодавством.
Цивільним законодавством визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов?язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст. 1212 ЦК України).
Отже, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв?язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов?язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об?єктивними умовами виникнення зобов?язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 викладено правову позицію про те, що кондикційні зобов?язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов?язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов?язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов?язаннях. Натомість для кондикційних зобов?язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов?язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов?язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для кондикційних зобов?язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов?язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об?єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов?язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов?язальних (договірних) відносинах, так як отримане однією сторін у зобов?язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли законодавство, поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у спірній сумі, а отже, і підстави для застосування в даному випадку положень ст. 1212 ЦК України ? відсутні.
В даному випадку, як зазначалося вище, зобов?язання щодо сплати портових зборів та оплати послуг РРС прямо передбачені законодавством; при цьому позивачем дії відповідача щодо спірних нарахувань не оскаржені у порядку, встановленому законодавством, та добровільно оплачені виставлені філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" рахунки.
З урахуванням того, що питання правомірності дій щодо нарахування та оплати портових зборів може бути розглянуто тільки при заявлені до суду відповідних позовних вимог, підстави для задоволення позову в даній справі відсутні.
Отже, у задоволенні позовних вимог ТОВ "СП "Нібулон" належить відмовити.
Суд також звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, в даному випадку, у зв?язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2021.
Суддя Н.О. Семенчук
