УХВАЛА
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 908/976/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників
скаржника ОСОБА_1 : Гудименко В. Г., Криворучко Н. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020
у складі колегії суддів: Коваль Л. А. (головуюча), Чередка А. Є., Кузнецова В. О.
за заявою ОСОБА_1
про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації
у справі за заявою Приватного підприємства "Мілітарі"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави заявлених вимог
1. Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/976/19 про банкрутство Приватного підприємства "Мілітарі" (далі - ПП "Мілітарі"), провадження в якій відкрито 04.06.2019.
2. 15.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Мілітарі", що відбувся 29.07.2019 та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні.
3. Згодом, 07.04.2020 від представника заявника надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої, заявник просить суд, предмет позову (прохальну частину заяви) прийняти в наступній редакції:
- визнати недійсними результати аукціону, що відбувся 29.07.2019 на Правобережній товарній біржі, а саме лоту № 1 - цілісного майнового комплексу, що в цілому складається з: АДРЕСА_1, загальною площею 228,9 кв.м, житловою площею 74,7 кв.м. у житловому будинку літ. А-7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира, нерухоме майно);
- визнати недійсним протокол № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складений 29.07.2019 Правобережною товарною біржею;
- визнати недійсним акт № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладений 29.07.2019 між ПП "Мілітарі" та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладений 29.07.2019 між ПП "Мілітарі" та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. та зареєстроване в реєстрі за № 418;
- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру; здійснити за ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.
4. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначено, що нерухоме майно перебувало у її власності та вибуло з її власності незаконно, поза її волею, на підставі підроблених документів, внаслідок чого не могло взагалі бути включено до ліквідаційної маси банкрута та реалізовуватись в межах даної справи про банкрутство.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
5. Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2019 в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) ПП "Мілітарі" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Гайового О. В .
6. На офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 13.06.2019 за № 60283 розміщено повідомлення про визнання боржника - ПП "Мілітарі" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
7. Ухвалою суду від 15.08.2019 визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікан-Юс" до банкрута у розмірі 4 500 000,00 грн, як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають окремому включенню до реєстру вимог кредиторів та 3 842,00 грн судового збору з першою чергою задоволення.
8. Під час проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором виявлено та включено до ліквідаційної маси нерухоме майно, яке належить ПП "Мілітарі", а саме: АДРЕСА_1, загальною площею 228,9 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. у житловому будинку літ. А-7, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
9. Вказане нерухоме майно належить на праві власності банкруту на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Векро" та ПП "Мілітарі".
10. За результатом проведеного аукціону з продажу майна банкрута ПП "Мілітарі", згідно з протоколом про проведення аукціону № 1 від 29.07.2019, реалізовано АДРЕСА_1, загальною площею 228,9 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. у житловому будинку літ. А-7, розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 4 590 000,00 грн, переможцем аукціону став ОСОБА_2 .
11. 29.07.2019 між ліквідатором та ОСОБА_2 складено акт про передання права власності на куплене майна № 1 від 29.07.2019 та укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019.
12. 30.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О. А. видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
13. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано ПП "Мілітарі", провадження у справі закрито.
14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 залучено до участі у справі № 908/976/19 про банкрутство ПП "МІЛІТАРІ" в якості учасника у справі про банкрутство ОСОБА_1 ; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 у справі № 908/976/19 задоволено; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 у справі № 908/976/19 скасовано; справу № 908/976/19 передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.
15. 15.11.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 з заявою про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації у справі № 908/976/19 (з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.04.2020).
16. Як встановлено Центральним апеляційним господарським судом в постанові від 07.11.2019, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 161309354 від 27.03.2019 квартира № 20, загальною площею 228,9 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. у житловому будинку літ. А-7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 2011 по 2015 роки була зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності.
17. Виходячи з копій матеріалів кримінального провадження, яке знаходиться в провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, внесеного до ЄРДР № 12015040650001789 в 2015 році громадянкою ОСОБА_4 , діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09.10.2014 посвідчувальним службовцем, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку М. Міртзоу 10.10.2014 за № 18925/14, було укладено ряд договорів позик та договорів іпотек в забезпечення таких договорів, предметом іпотеки була спірна квартира.
18 . В подальшому громадянка ОСОБА_4 , діюча від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, передала право власності на вказану квартиру компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10.03.2015.
19. Право власності "FiLLiantra Commerce Ltd." на вказану квартиру було зареєстровано 10.03.2015 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 161309354 від 27.03.2019.
20 Крім того, в подальшому було здійснено ряд відчужень вказаної квартири, кінцевим власником якої стало ПП "Мілітарі", на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Векро" (далі - ТОВ "Векро") та ПП "Мілітарі" договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А., та зареєстрованим в реєстрі за номером 175.
21. ОСОБА_1 звернулася до Компанії "Емпекс Груп ЛТД" (Беліз), Компанії "Філіантра Комерс ЛТД" (Беліз), ОСОБА_5 , третьої особи з позовною заявою, в якому просила витребувати зокрема з незаконного володіння відповідачів квартиру, паркувальні місця, нежитлове приміщення - комплекс; визнати недійсними договори про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстр. № 903, реєстр. № 904, реєстр. № 905 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відповідні правочини не підписувала, правочини вчинені без її волевиявлення та не відповідають її внутрішній волі, яка була задоволена рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 по справі № 183/7765/15.
22. 01.10.2019 Дніпровський апеляційний суд частково скасував рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Компанії "Емпекс Груп ЛТД" (Беліз), Компанії "Філіантра Комерс ЛТД" (Беліз), ОСОБА_5 , третьої особи про витребування зокрема з незаконного володіння відповідачів квартири, паркувальних місць, нежитлового приміщення - комплексу; визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстр. № 903, реєстр. № 904, реєстр. № 905.
23. 05.02.2020 Верховним Судом у справі № 183/7765/15 винесено постанову, відповідно до якої касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019 в частині визнання недійсними договорів позики на суму 2 600 200,24 грн, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10.03.2015 між ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД." скасовано, у цій частині залишено в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019, в частині витребування майна та визнання права власності постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
24. У пункті 73 постанови Верховного Суду від 05.02.2020 зазначено, що генеральні довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 в період 09 - 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю, ОСОБА_1 своїми наступними діями не схвалила укладені від її імені договори, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка уклала договори - ОСОБА_4 на укладання означених договорів, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Право власності на вказану квартиру ТОВ "Векро" набуло на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 по справі № 200/5082/18, яким зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015.
Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24.07.2019 по справі № 200/5082/18 заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 року в оскаржуваній частині - скасовано.
25. Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 касаційну скаргу ТОВ "Векро" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 24.07.2019 по справі № 200/5082/18 без змін.
26. Разом з тим, дане майно належить на праві власності банкруту на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2019, укладеного між ТОВ "Векро" та ПП "Мілітарі" та на час здійснення інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси вказане вище нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за ПП "Мілітарі", доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2019 укладеного між ТОВ "Векро" та ПП "Мілітарі" судами попередніх інстанцій матеріали не встановлено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
27. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації задоволено частково - визнано недійсними результати аукціону, що відбувся 29.07.2019 на Правобережній товарній біржі та оформлений протоколом про проведення аукціону №1 від 29.07.2019 з продажу майна ПП "Мілітарі", а саме лоту № 1 - цілісного майнового комплексу, що в цілому складається з: АДРЕСА_1, загальною площею 228,9 кв.м., житловою площею 74,7 кв.м. у житловому будинку літ. А-7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 29.07.2019, який укладений між ПП "Мілітарі" в особі ліквідатора Гайового Олексія Вікторовича та ОСОБА_2 , визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, посвідчене 30.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. та зареєстроване в реєстрі за № 418, в іншій частині заяви відмовлено.
28. Задовольняючи частково заяву, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що на оскаржуваному аукціоні було здійснено відчуження майна, яке незаконно увійшло до ліквідаційної маси та не належить на праві власності божникові, оскільки заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018, на підставі якого ТОВ "Векро" набуло у власність спірну квартиру, було скасоване.
29. Також судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у Правобережної товарної біржі відповідної ліцензії та досвіду проведення аукціонів не менш як три роки.
30. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що організатором аукціону порушена частина третя статті 58 Закону про банкрутство, якою передбачено, що під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні, чого зроблено не було.
31. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що аукціон з продажу майна банкрута від 29.07.2019 проведений з порушенням порядку та умов, передбачених Законом про банкрутство, а тому є всі підстави для визнання його результатів недійсними.
32. Відмовляючи в іншій частині заяви місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що первісна заява була подана ОСОБА_1 на підставі статті 55 Закону про банкрутство, а заявою про зміну предмету позову від 07.04.2020 ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги, додавши ще три вимоги, відповідно, при цьому зазначивши додатково інші підстави.
33. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні відмовлено.
34. Приймаючи, оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення інвентаризації майна боржника та формування ліквідаційної маси вказане вище нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за ПП "Мілітарі", доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2019 укладеного між ТОВ "Векро" та ПП "Мілітарі" матеріали справи не містять, відтак, підстави вважати, що спірне нерухоме майно незаконно включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано на спірному аукціоні відсутні.
35. До того ж, апеляційний суд зазначив, що ліквідатор, як замовник аукціону, та організатор аукціонів - Правобережна товарна біржа вчинили усі необхідні заходи для організації та проведення аукціонів з продажу майна банкрута, відповідно до положень зокрема статей 49, 51, 57, 65, 66 Закону про банкрутство. Отже, вимоги стосовно визнання недійсними результатів аукціону не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду в цій частині є неправомірним.
36. Окрім наведеного, судом апеляційної інстанції відзначено, що ОСОБА_1 , як попередній власник майна, має право звернутися з відповідним позовом в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про витребування спірного майна у кінцевого набувача ( ОСОБА_2 ). Натомість, вимагаючи визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, однак не перебуваючи при цьому зі сторонами цього правочину в договірних правовідносинах стосовно спірного майна, позивач не врахував наведеного. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним.
Короткий зміст вимог та аргументи касаційної скарги
37. Не погоджуючись із наведеними висновками суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 у справі № 908/976/19.
38. Вимоги скаржника обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій положень статей 7, 42, 73 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 317, 319, 321, 388, 626, 656 ЦК України, статей 49, 50, 55, 58, 59 Закону про банкрутство.
39. Також, скаржником зазначено, що судовими рішеннями попередніх інстанцій встановлено порушення прав ОСОБА_1 , зокрема встановлено факт того, що на аукціоні було відчужено майно, що належить скаржнику та встановлено можливість оскарження аукціону з продажу майна банкрута скаржником в межах цієї справи.
40. Разом з тим, скаржником в касаційній скарзі щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 , як попередній власник майна, має право звернутися з відповідним позовом в порядку статті 388 ЦК України про витребування спірного майна у кінцевого набувача ( ОСОБА_2 ) зазначено, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння, однак згідно частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
41. Відтак, на думку скаржника, скористатись таким способом захисту, як витребувати дане нерухоме майно із чужого незаконного володіння шляхом пред`явлення до ОСОБА_2 віндикаційного позову, ОСОБА_1 позбавлена можливості у зв`язку з тим, що останній набув дану нерухомість в порядку виконання судового рішення.
Доводи інших учасників справи
42. ОСОБА_2 були подані заперечення (вх. № 7556/2020 від 02.11.2020) проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , які відхилені ухвалою Верховного Суді від 04.11.2020 та заперечення (вх. № 7556/2020 від 19.11.2020) щодо яких Верховний Суд в ухвалі від 22.12.2020 зауважив, що вони за змістом не підлягають вирішенню на стадії відкриття касаційного провадження в розумінні статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та можуть бути заявлені учасниками справи у відзиві на касаційну скаргу, позаяк ці заперечення ґрунтуються на спростовуванні іншою стороною по суті мотивування касаційної скарги, стосуються предмета і підстав спору та оцінки судом спірних правовідносин.
43. 16.01.2021 до Верховного суду надійшов відзив ОСОБА_2 щодо залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та оскаржуваного судового рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
44. Розглянувши в судовому засіданні 18.02.2021 матеріали касаційної ОСОБА_1 , заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
45. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
46. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
47. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
48. Об`єктом касаційного перегляду є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020, якою скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020; прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі -продажу майна банкрута на аукціоні відмовлено.
49. Постанова суду апеляційної інстанції, з поміж іншого, мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є ефективним. Відтак, ОСОБА_1 , як попередній власник майна, мала звернутися з відповідним позовом в порядку статті 388 ЦК України про витребування спірного майна у кінцевого набувача ( ОСОБА_2 ). Натомість, вимагаючи визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, однак не перебуваючи при цьому зі сторонами цього правочину в договірних правовідносинах стосовно спірного майна, позивачем не враховано наведеного.
50. Натомість, скаржник не погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння, однак згідно частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, відтак, на думку скаржника, скористатись таким способом захисту, як витребувати дане нерухоме майно із чужого незаконного володіння шляхом пред`явлення до ОСОБА_2 віндикаційного позову, ОСОБА_1 позбавлена можливості у зв`язку з тим, що останній набув дану нерухомість в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
51. Проаналізувавши предмет та зміст заявлених вимог наведених ОСОБА_1 , висновки судів зроблених за результатом розгляду цих вимог, доводи скаржника та аргументи сторін щодо скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність у цій справі проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування частини другої статті 388 ЦК України, під час вирішення питання витребування (повернення) майна, яке було продане під час процедури банкрутства, зокрема:
- чи ототожнюється продаж майна боржника під час процедури банкрутства з продажем встановленим для виконання судових рішень ?;
- чи потрібно для віндикації визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у разі якщо перший з ряду договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним ?
52. Варто зауважити, що у судовій практиці існує підхід при вирішенні спорів щодо витребування майна від добросовісного набувача за яким якщо таке майно продано під час ліквідаційної процедури в межах справи по банкрутство за яким продаж майна ліквідатором у процедурі банкрутства здійснюється на виконання постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
53. Таким чином, продане ліквідатором майно в процедурі банкрутства вважається таким, що продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, адже порядок продажу майна на виконання судового рішення не вичерпується процедурою продажу державним чи приватним виконавцем в межах виконавчого провадження.
54. Крім того, аналіз судової практики свідчить, що суди ототожнюють процедуру продажу майна боржника у справі про банкрутство з публічними торгами визнання недійсними яких в судовому порядку є необхідною умовою для віндикації.
55. Так, в ухвалі Верховного Суду України у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 01.09.2010 (провадження № 6-5368св10) зазначено, що місцевий суд, установивши на підставі належних та допустимих доказів те, що спірні нежитлові приміщення набуті ОСОБА_6 на платній основі за договором купівлі-продажу, укладеного ним із ОСОБА_8, а ОСОБА_* набув право власності на ці приміщення як переможець аукціонних торгів, проведених на виконання судових рішень у межах процедури банкрутства ТОВ "Ірук", дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці приміщення не можуть бути витребувані від ОСОБА_6 як добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною другою статті 388 ЦК України.
56. У постанові Верховного Суду України від 26.06.2013 (провадження № 6-58цс13) під час розгляду заяви про визнання недійсними правочинів, вчинених у ліквідаційній процедурі (на момент дії постанови про визнання боржника банкрутом, яка згодом була скасована) та витребування майна із чужого незаконного володіння Верховний Суд України з посиланням на частину другу статті 388 ЦК України дійшов висновку, що майно не може бути витребувано від набувача, якщо воно було продане у порядку, установленому для виконання судових рішень.
57. У свою чергу в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 у справі № 638/5388/14-ц зазначено, що на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, відтак, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що на момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири було чинним рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2010 року (постанова про визнання боржника банкрутом), яке надавало арбітражному керуючому ОСОБА_3 право здійснити продаж всього належного фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 майна, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а тому відповідно до статті 388 ЦК України відсутні правові підстави для витребування спірного майна з володіння ОСОБА_2. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі
заявник.
58. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 у справі № 201/15400/16-ц крім іншого відхилено доводи касаційної скарги, які були мотивовані тим, що реалізація майна під час ліквідаційної процедури підприємства - боржника не є тотожною процедурі примусового виконання рішення суду та залишено без змін оскаржувані судові рішення в яких, зокрема суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача. Відтак, враховуючи, що за встановленою вищезазначеним законом процедурою торги визнані недійсними не були, вимоги позивача до ОСОБА_4 як набувача майна про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволені бути не можуть, а апеляційна скарга в цій частині підлягає відхиленню.
59. Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2020 у справі № 201/12925/17 за яким визнання аукціону та відповідного договору купівлі-продажу, які відбулись в процедурі банкрутства призводить до повернення сторін у попередній стан, а відтак винятки для застосування віндикації передбачені частиною другою статті 388 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.
60. Отже, узагальнюючи саме такий підхід до правозастосування частини другої статті 388 ЦК України, можна зробити висновок, що майно продане у справі про банкрутство не може бути витребуване від добросовісного набувача незалежно від того, чи вибуло воно з володіння її власника (банкрута) за його волею чи поза його волею оскільки такий продаж ототожнюється із продажем встановленим для виконання судових рішень. Для незастосування винятків встановлених для віндикації частиною другою статті 388 ЦК України у такому випадку обов`язково необхідна наявність судового рішення про визнання таких торгів недійсними незважаючи на визнання недійсним першого із договорів предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього.
61. Проте Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від наведених висновків, викладених у вищевказаних постановах з таких підстав.
62. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
63. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
64. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
65. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
66. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 (провадження № 6-2407цс15).
67. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
68. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.
69. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 (провадження № 6-140цс14).
70. Крім того, поширення на правовідносини, які регулюють продаж майна боржника у банкрутстві частини другої статті 388 ЦК України, яка гарантує захист права власності добросовісного набувача на майно придбане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду є хибним, позаяк постанова господарського суду про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не може вважатися судовим рішенням, яке підлягає виконанню в порядку передбаченому законом в розумінні зазначеної вище норми, оскільки в такому випадку реалізація майна відбувається на підставі Закону про банкрутство або Кодексу України з процедур банкрутства.
71. З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду України у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 01.09.2010 (провадження № 6-5368св10), постанові Верховного Суду України від 26.06.2013 (провадження № 6-58цс13) та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 у справі № 638/5388/14-ц, від 27.06.2018 у справі № 201/15400/16-ц щодо ототожнення продажу майна у процедурі банкрутства з продажем майна встановленим для виконання судових рішень та необхідності визнання таких торгів недійсними в судовому порядку для віндикації незважаючи на визнання недійсним першого із договорів предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього.
72. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
73. Наявність різних підходів щодо тлумачення норм матеріального права за подібних правовідносин призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29.03.2011 у справі "Брезовець проти Хорватії" (Brezovec v. Croatia, заява № 13488/07)).
74. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
75. Частина третя статті 302 ГПК України зобов`язує суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
76. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Справу № 908/976/19 за заявою ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та здійснення державної реєстрації передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський
