Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
02 березня 2021 р.Справа № 440/2461/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Судді-доповідача: Ральченка І.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року по справі № 440/2461/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області , Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області , треті особи: Міський голова м. Горішні Плавні Полтавської області Биков Дмитро Геннадійович
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області , треті особи: Міський голова м. Горішні Плавні Полтавської області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 15000 грн.
На зазначену ухвалу суду позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач зазначив, що вимога щодо відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності відповідача, з огляду на що позивач є звільненим від такої сплати в силу п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані при зверненні до апеляційного суду за оскарженням не будь-якого рішення/дій суб`єкта владних повноважень, таким рішенням/діями повинна бути заподіяна шкода.
Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Втім, до адміністративного позову не додано судового рішення, яким станом на дату подання позовної заяви було б визнано такі дії, бездіяльність чи рішення протиправними і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такими діями, бездіяльністю чи рішенням.
Таким чином, застосування п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку є недоречним.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що фактично основним предметом позовних вимог, що складає суть спірного питання, є вимоги про визнання протиправними дій та рішення Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, що оформлені листом (повідомленням про відмову) № 05-10/1051 від 27.11.2019 року, щодо відмови у зміні адреси об`єкту нерухомого майна, виділеного згідно рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.07.2018 у справі № 534/1052/17 в натурі у власність в окрему одиницю частині незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, за заявою від 18.11.2019 року; протиправною бездіяльність Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, яка полягає у відсутності належного розгляду заяви від 18.11.2019.
При цьому, вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн. є майновою та заявлена в одному провадженні з вимогами про вирішення спору немайнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Отже вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 08.11.2019 у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19), постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020).
Враховуючи викладене позивач зобов`язаний сплачувати судовий збір у спірній частині.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 21, 133 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ральченко І.М.Судді Чалий І.С. Катунов В.В.
