Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/778/21
Номер справи місцевого суду: 521/10923/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2020 року в кримінальному провадженні №12018160470001573 від 06.05.2018 року, -
встановив:
оскаржуваним вироком суду:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великодальницьке, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі визначено обчислювати з 06.05.2018 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув`язнення з 06.05.2018 року по день набрання вироком законної сили виходячи з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
Запобіжний захід до набирання вироком законної сили ОСОБА_8 залишено тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 1430 гривень.
Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з оскаржуваним вироком районного суду, 06 травня 2018 року в період часу з 12 год. 20 хв. до 15 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме в кімнаті №2, квартири АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з ОСОБА_10 , який розпочався під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, переслідуючи злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя іншої людини, озброївся ножем, яким умисно завдав ОСОБА_10 21 удар в область тулуба та шиї, чим спричинив останньому численні тілесні ушкодження, в наслідок яких потерпілий помер на місці події.
Смерть ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з двома колото-різаними сліпими пораненнями шиї у ділянці верхньої третини передньої поверхні зліва (№1,2) з ушкодженням м`яких тканин, лівої загальної сонної артерії і лівої яремної вени. Безпосередньою причиною смерті являється гостра крововтрата.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу з доповненнями, в яких зазначає, що вирок суду незаконний та необґрунтований. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки злочину він не скоював, а матеріали провадження сфабриковані органами досудового розслідування. Також вказує, що суд невірно дослідив обставини справи, в зв`язку з чим просить повторно дослідити матеріали кримінального провадження. За результатом чого, просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити в зв`язку з відсутністю доказів його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та відсутності можливості їх отримання.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно положень ст.84КПК України доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність достатніх доказів по справі, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
При судовому розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 апеляційним судом встановлено, що викладені у вироку обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, які в свою чергу є належними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
На підтвердження встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано послався на пояснення потерпілого ОСОБА_11 , який є братом загиблого, свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які дали суду послідовні, логічні та взаємодоповнюючі покази щодо проведених першочергових слідчих дій та обставин проведення огляду місця події.
Суд обґрунтовано визнав допустимими доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 показання потерпілого і свідків по справі, оскільки вони об`єктивно підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, які були ретельно дослідженні районним судом, а саме:
Протокол огляду місця події від 06.05.2018 року, проведеного за участю понятих в період часу з 15 год. 10 хв. по 19 год. 00 хв. об`єктом огляду є квартира АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено труп потерпілого ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті, 1 ніж з рукояткою синього кольору, 1 ніж з рукояткою голубого кольору з білою полоскою, 6 слідів пальців рук на 6 відрізках липкої стрічки, 2 змиви речовини бурого кольору на 2 марлевих тампонах, 3 змиви невстановленої речовини на 3 марлевих тампонах, спортивні штани чорного кольору з речовиною бурого кольору, майку білого кольору із речовиною бурого кольору, нижню білизну (труси) червоного кольору з рідиною бурого кольору, взуття чорного кольору (тапочки), 2 ланцюжки з металу білого кольору, 4 недопалки сигарет, мобільний телефон білого кольору моделі «самсунг», 1 чашка білого кольору та 1 чашка скляна-прозора. Огляд зафіксовано за допомогою технічних засобів, в додатку до протоколу огляді міститься відповідні фототаблиці. /Т.2 а.п. 4 - 21/.
Дані акту про застосування службового собаки від 06.05.2018 року, згідно якого, 06.05.2018 року інспектор-кінолог виїхав зі службовим собакою за кличкою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у складі СОГ за адресою: кв. АДРЕСА_2 , де ознайомившись з обставинами, застосував службову собаку. В ході застосування службової собаки від трупа чоловіка, собака, обнюхавши труп, вийшла з квартири, спустилась сходами на перший поверх, вийшла з будинку, пройшла до службового патрульного автомобіля, де знаходиться підозрюваний ОСОБА_8 , що вказує на те, що він саме і покинув квартиру після вбивства потерпілого. При повторному застосуванні собаки, після обнюхування ножа з квартири, собака привела знову до ОСОБА_8 . Застосування собаки розпочато о 15 год. 50 хв., закінчено о 16 год. 05 хв. /Т.2 а.п. 3/.
Протокол огляду предмета від 05.06.2018 року слідчим СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_16 , при яскравому сонячному освітленні, в період часу з 12 год. 20 хв. по 13 год. 00 хв. в приміщенні службового кабінету № 320 Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. Об`єктом огляду є: носій інформації - оптичний диск DVD+R для лазерних систем зчитування, діаметром приблизно 120 мм, рожевого кольору, на якому є написи «AXENT, DVD+R 16Х 4,7 GB 120 MIN», який було отримано від департаменту патрульної поліції УШІ в Одеській області за запитом слідчого. На диску міститься відеозапис з боді-камер патрульних поліцейських, які безпосередньо здійснювали виїзд на місце події від 06.05.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 . /т.2 а.п. 46 - 61/
Висновок судово-медичної експертизи №729-1571/18 від 14.05.2018 року, КУ «Одеського обласного бюро судово медичної експертизи», відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_10 , 1981 року народження, виявлено двадцять одне колото-різане сліпе непроникаюче поранення (чотири в ділянці підборіддя зліва, дві у ділянці верхньої третини передньої поверхні шиї зліва, дві у верхній третині передньої поверхні черевної стінки у проекції її верхнього відділу, п`ять в середній третині передньої поверхні черевної стінки у проекції її середнього відділу, п`ять в нижній третині передньої поверхні черевної стінки у проекції нижнього її відділу та три у проекції лівого зап`ястку) і одна різана рана обличчя в ротовій ділянці з ушкодженням нижньої губи, які могли бути заподіяні при ударній дії плоского колючо - ріжучого знаряддя, типу ножа, клинок якого має обушок і лезо, з максимальною шириною зануреної частини клинка не більше 1,8-2,7 см (для різних ушкоджень).
Всі ушкодження, що були у трупа ОСОБА_10 мають ознаки прижиттєвого походження і утворилися незадовго до настання смерті з давністю, яка обчислюється секундами-хвилинами.
При цьому, колото-різане сліпе поранення шиї у ділянці верхньої третини передньої поверхні зліва (п. 1.5. цих висновків) та друге колото-різане сліпе поранення шиї у ділянці верхньої третини передньої поверхні зліва (п. 1.6. цих висновків) з ушкодженням м`яких тканин, лівої загальної сонної артерії і лівої яремної вени, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю, були небезпечними для життя, в тому числі і в момент заподіяння, і за цим критерієм, відповідно до п. 2.1.2., п. 2.1.3. «о», «п» та п. 4.6. "Правил...", містять ознаки тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості;
- всі інші ушкодження містять ознаки тілесних ушкоджень ЛЕГКОГО ступеня тяжкості та таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Смерть ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинно - наслідковому зв`язку з двома колото-різаними сліпими пораненнями шиї у ділянці верхньої третини передньої поверхні зліва (п.п. 1.5. та 1.6. цих висновків) з ушкодженням м`яких тканин, лівої загальної сонної артерії і лівої яремної вени. Безпосередньою причиною смерті з`явилася гостра крововтрата.
При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_10 виявлений етиловий спирт у концентрації 4.08 %о. У живих осіб дана концентрація етилового алкоголю в крові могла відповідати сильному алкогольному сп`янінню./т.2 а.с. 64 - 74/.
Суд також вірно послався у вироку, як на докази доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 на:
- висновки судово-медичної експертизи №259 від 18.05.2018 року, №490 від 21.05.2018 року, №551 від 21.06.2018 року, №491 від 13.06.2018 року, яким встановлено, що у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук ОСОБА_8 , на тампоні зі змивом з обличчя і 2-х тампонах зі змивами з рук ОСОБА_8 , сорочки і брюк ОСОБА_8 , знайдена кров, походження якої не виключається, як від самого потерпілого ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_8 /т.2 а.п. 75 78, 79-82,92-95, 96-100/.
Згідно з дослідженого в суді висновку судово-психіатричних експертів №41 від 14.06.2018 року, КУ «Одеський обласний медичний центр психіатричного здоров`я» «ООР» відносно ОСОБА_8 , встановлено що за результатами проведеного комплексного судового психолого-психіатричного дослідження експертна комісія дійшла висновків, що ОСОБА_8 на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення і в даний час на будь-який хронічний психічний розлад, недоумство, інший, в тому числі тимчасовий розлад психічної діяльності, не страждав не страждає, був та є здатним повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Знаходився у стані простого алкогольного сп`яніння (непатологічного), яке також не позбавляло його здатності у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може предстати перед слідством і судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. /т.2 а.п. 83 - 89/.
Згідно з дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи №1097/34-Д від 24.05.2018 року, КУ «Одеського обласного бюро судово медичної експертизи», за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , встановлено що на підставі даних наданих матеріалах кримінального провадження № 12018160470001573 (гр. ОСОБА_8 , 1965 року народження), приймаючи до уваги обставини справи, без наявності яких-небудь додаткових даних результатів можливих обстежень та (або) лікування, у відповідності з поставленими і питаннями, експерт прийшов до наступних підсумків:
1 (1-4). У гр. ОСОБА_8 були наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітини у вигляді двох переломів лівих ребер (ІХ-Х-го ребра по умовній лівій лопатковій лінії).
Вищевказані ушкодження могли бути заподіяні незадовго до звернення ОСОБА_8 у КУ "МКЛ № 1", і, таким чином вони могли бути отримані 06.05.2018 року.
Дані ушкодження могли бути отримані при механізмі, на які вказує сам постраждалий (в результаті перекидання з положення сидячи на стільці і зіткненні з його частинами при падінні на ліву половину спини і лівий бік). Також, виключити утворення цих ушкоджень в результаті удару (ударів) тупим предметом (предметами) сторонньою особою (особами), наприклад, кулаками, ногами та (або) іншими тупими предметами, не є можливим.
Закрита травма грудної клітини у вигляді двох переломів лівих ребер (ІХ-Х-го ребра по умовній лівої лопатки лінії), не була небезпечною для життя, в тому числі і в момент заподіяння, при звичайному своєму перебігу спричиняє тривалий розлад здоров`я строком понад 3-х тижнів (більш ніж 21 день), і за цим критерієм, відповідно до п. 2.2. . та п. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносився до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості. /т.2 а.п. 90 - 91/.
Наведеним доказам відповідають показання допитаних судом свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та інші досліджені судом докази.
Згідно дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи №267 від 18.06.2018 року, на дослідженій футболці, яка належала ОСОБА_10 , виявлено: колото-різане пошкодження на переді, що утворено плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має ширину слідоутворюючої частини клинка не більше 2.0 см; колото-різане пошкодження на переді, що утворено плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має ширину слідоутворюючої частини клинка не більше 2.5 см; колото-різане пошкодження на переді, що утворено плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має ширину слідоутворюючої частини клинка не більше 2.9см; два колото-різаних пошкодження на правому рукаві, що утворені плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має ширину слідоутворюючої частини клинка не більше 2.4см; і колото-різане пошкодження на спинці (в правих бічних відділах), що утворено плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, клинок якого має ширину слідоутворюючої частини клинка не більше 3.1см.
На клапті шкіри підборідочної ділянки з переходом на верхню третину шиї, вилученому від трупа ОСОБА_10 1981р.н., виявлено шість колото-різаних ран, утворених плоским колючо-ріжучим знаряддям, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 1.8-2.7см (для різних пошкоджень).
На клапті шкіри верхньої третини передньої черевної стінки виявлено дві колото-різані рани, утворені плоским колючо-ріжучим знаряддям, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2.0-2.1см.
На клапті шкіри середньої третини передньої черевної стінки виявлено: колото-різану рану, утворену плоским колючо-ріжучим знаряддям, що має обушок з чіткими ребрами, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2.3см; и дві колото-різані рани, утворені плоским колючо-ріжучим знаряддям, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2.1-2.2см.
На клапті шкіри нижньої третини передньої черевної стінки виявлено чотири колото- різані рани, утворені плоским колючо-ріжучим знаряддям, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 1.8-2.2см (для різних пошкоджень).
На клапті шкіри правої бічної ділянки виявлено дві колото-різані рани, утворені плоским колючо-ріжучим знаряддям, що має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2.2-2.3см.
Травмуюча сила діяла в напрямку зовні всередину відносно поверхні досліджених об`єктів./т.2 а.п. 101 - 106/.
Згідно з дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи №268 від 19.06.2018 року 2-х ножів, вилучених з місця події по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , встановлено, що всі досліджені пошкодження могли бути завдані лезом ножа №1, або іншого, аналогічного за розмірами і конструкцією клинка. Ймовірність заподіяння всіх досліджених пошкоджень клинком ножа №2 не виключається повністю, але є малоймовірною.
Можливість заподіяння пошкоджень на передній поверхні тіла ОСОБА_10 самостійно не виключається, але даних, що вказують на це не виявлено. Імовірність заподіяння самому собі пошкоджень на правому рукаві і правому боці не виключається повністю, але є малоймовірною при утриманні знаряддя в правій руці. /т.2 а.п. 107 - 114/.
Згідно дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи №467 від 08.06.2018 року, на вилучених з місця події за адресою: АДРЕСА_1 , марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору з коробки відеоплеєра «Strone», виявлена кров людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_10 /т.2 а.п. 116 - 119/.
Згідно з дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи №544 від 21.06.2018 року на кухонному ножі, вилученому з місця події АДРЕСА_1 з полиці серванту кімнати №3, виявлена кров людини, походження якої не виключається, як від потерпілого ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_8 /т.2 а.п. 120 - 123/.
Згідно з дослідженого в суді висновку експерта судової трасологічної експертизи №884-Д від 07.06.2018 року, «Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр» МВС України, встановлено, що сліди пальців рук розмірами: 13x18мм, 14x20мм, 11x21 мм, 13x22мм відповідно на відрізках прозорої липкої стрічки розмірами: 34x35мм, 28x28мм, 16x36мм, 30x37мм, які вилучені 06.05.2018 року в ході огляду місця події, а саме квартири АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб), що їх залишила (залишили), частина з яких залишена ОСОБА_8 , частина іншою особою /т.2 а.п. 125 - 135/.
Згідно з дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи №287 від 23.06.2018 року, КУ «Бюро судово-медичної експертизи» Управління охорони здоров`я, у зрізах з піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластинок обох рук потерпілого ОСОБА_10 виявлено кров людини, походження якої не виключається як від самого потерпілого ОСОБА_10 , так і від підозрюваного ОСОБА_17 /т.2 а.п. 136 - 140/.
Із дослідженого в суді протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп`яніння № 000288 від 06 травня 2018 року, встановлено що о 22 год. 00 хв. 06.05.2018 року у ОСОБА_8 було відібрано для дослідження сечу, в якій виявлено етанол - 2,38 %о, та зроблено висновок, що ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння.
Сукупність наведених у вироку доказів по справі, спростовує доводи апеляційної скарги обвинуваченого про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.
Посилання ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду на те, що під час його затримання та перебування в під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_3 , один поліцейський просив іншого поліцейського виключити відеозйомку нагрудної камери, при цьому інший поліцейський йому відмовив, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із вказаного відеозапису, дослідженого судом першої інстанції, жодних протиправних дій та методів стосовно ОСОБА_8 не застосовувалось. Відеозапис був здійснений відповідно до вимог закону та на ньому зафіксований перебіг подій на місці вчинення злочину після прибуття працівників поліції.
При цьому, апеляційний суд констатує, що доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо недоведеності його вини за викладених у вироку обставин, зокрема його посилання на те, що на досудовому слідстві отримані начебто неналежні докази, носять абстрактний характер, оскільки останнім не надані конкретні пояснення, які саме докази та речі є неналежними та яке доказове значення вони могли мати для вирішення справи.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо походження крові на його руках та одязі, через нібито отриману незадовго до цього травму в судовому засіданні апеляційного суду підтвердження не знайшли, покази з цього приводу надані обвинуваченим різняться між собою, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, як зазначено вище, відповідно до висновків судово-медичних експертиз №490 від 21.05.2018 року, №259 від 18.05.2018 року, №491 від 13.06.2018 року, на тампоні зі змивом з обличчя і 2-х тампонах зі змивами з рук ОСОБА_8 , в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук ОСОБА_8 , на чоловічій сорочці і брюках ОСОБА_8 знайдена кров людини, походження якої не виключається як від потерпілого ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_8 /т.2 а.с. 79 - 82/, а докази наявності зовнішньої кровотечі у обвинуваченого відсутні.
Численні версії обвинуваченого, які він виказував щодо можливого потрапляння крові на його тіло та одежу апеляційний суд визнає не спроможними та такими що суперечать встановленим обставинам та мають на меті переконати суд, що кров, знайдена в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин, обох його рук, на тампоні зі змивом з його обличчя, 2-х тампонах зі змивами з його рук та на його сорочці і брюках, яка за груповою належністю співпадає з кров`ю потерпілого, являється його власною кров`ю, або потрапила у інший спосіб, а не під час нанесення ним потерпілому ударів ножем.
Версії обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він займається склеюванням акваріумів, отже міг поранитися, так як у вечері перед тим днем, коли сталося вбивство потерпілого ОСОБА_10 він востаннє склеював акваріум; про те, що він вранці того дня, коли сталося вбивство, саджав в огороді малину, кущі якої були колючі, отже міг поранитися; що він допомагав товаришу ремонтувати машину, отже також міг поранитися, спростовуються показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які в своїх показах вказували на те, що вони на протязі достатньо тривалого часу після виявлення факту вбивства потерпілого спілкувалися з обвинуваченим, бачили його, та жоден з них не вказував, що бачив у ОСОБА_8 будь-які видимі тілесні ушкодження, які б супроводжувались зовнішньою кровотечею під час спілкування з ним.
Разом з тим, під час обслідування ОСОБА_8 лікарем судово-медичним експертом, при повному оголені обслідуваного ОСОБА_8 , будь яких ушкоджень шкірного покрову не виявлено, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1097/34-Д. /т.2 а.п. 90 - 91/.
Також, в ході судового розгляду шляхом допиту свідків та дослідження висновку судово-медичної експертизи не було встановлено доказів, які б свідчили про наявність у обвинуваченого на час вчинення інкримінованого йому злочину будь-яких тілесних ушкоджень, що супроводжувались або могли б супроводжувались зовнішньою кровотечею в минулому, а з урахуванням кількості місць зі слідами крові, та розміри плям крові на тілі та одязі обвинуваченого, поранення мало б бути суттєвим, та не могло залишитися поза увагою обвинуваченого, отже він би напевно мав знати час, місце та обставини утворення такого тілесного ушкодження на своєму тілі, а згідно показів обвинуваченого він не тільки не міг вказати місце поранення на своєму тілі, а взагалі не був упевнений в тому, що таке тілесне ушкодження взагалі було.
При цьому, свідки в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вказували, що бачили, кожен у різних місцях, а саме на руках, обличчі та одязі обвинуваченого сліди крові, зокрема, на правій руці обвинуваченого, кров побачили всі вказані свідки, так як плями були великі, наявність крові на тілі та одягу обвинуваченого та характер їх утворення була також підтверджена вказаними вище висновками експертів.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання потерпілої, свідків, дані, які містяться в протоколах слідчих дій та додатках до них, висновки судових експертиз, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив надані прокурором докази, дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості обвинуваченого.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив всі обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, дав їм належну оцінку у сукупності, а тому посилання обвинуваченого на неповноту та неправильність судового розгляду не заслуговують на увагу.
Також не може апеляційний суд погодитись із доводами апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо нібито допущених судом першої інстанції порушень кримінального процесуального закону, вважає їх необґрунтованими, оскільки порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Так, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо порушень вимог ст.290 КПК України, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки обвинуваченим не зазначено, які саме порушення вимог зазначеної норми були допущені, а матеріали кримінального провадження свідчать про дотримання органом досудового розслідування вимог зазначеної норми процесуального закону за результатами досудового розслідування. Оцінку вказаним доводам обвинуваченого надано і у вироку суду першої інстанції, який також констатував відсутність будь-яких порушень КПК України на стадії досудового розслідування.
Доводи обвинуваченого про те, що під час підготовчого судового засідання не було з`ясовано, чи відповідає обвинувальний акт вимогам КПК України також є безпідставними, оскільки, як вбачається з ухвали суду першої інстанції (т.2, а.п. 39-40), учасники процесу, в тому числі, і обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, під час підготовчого судового засідання не ставили перед районним судом питання щодо порушень вимог ст.ст. 290, 291 КПК України щодо не відкриття матеріалів кримінального провадження та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, а також не заперечували проти призначення судового розгляду.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заявив суду про, начебто, порушення судом права обвинуваченого на захист, в зв`язку з тим, що він не володіє українською мовою, а судом не було забезпечено йому можливості користуватися рідною мовою, російською.
Апеляційний суд вважає, що право на захист ОСОБА_8 порушено не було, в тому числі і з огляду на те, що обвинуваченому за першим його клопотанням судом було призначено перекладача з української мови на російську ухвалою суду від 02.07.2018 року /т.1 а.п. 30-31/. Під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_8 не звертався з клопотанням про призначення йому перекладача, під час ознайомлення матеріалами кримінального провадження не вказував про незрозумілість тих чи інших документів та висновків та не наполягав на участі перекладача, вказані дії були проведені за участі захисника, який також не заявляв клопотань про залучення перекладача для обвинуваченого ОСОБА_8 .
При першій потребі за клопотанням ОСОБА_8 судом було залучено перекладача з метою забезпечення прав обвинуваченого на захист.
Факт розуміння обвинуваченим української мови беззаперечно підтвердився під час апеляційного розгляду, оскільки, не зважаючи на залучення апеляційним судом перекладача, обвинувачений ОСОБА_8 фактично не потребував послуг перекладача та вільно відповідав на запитання суду та учасників процесу без допомоги перекладача, який був присутнім в судовому засіданні апеляційного суду.
Доводи обвинуваченого про існування нерозглянутих клопотань та неповноту судового розгляду, визнаються апеляційним судом безпідставними, оскільки, як убачається з журналу судового засідання та звукозапису фіксації судового процесу, всі клопотання під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції були розглянуті у відповідності до вимог КПК України, за наслідками розгляду яких судом прийняті відповідні процесуальні рішення.
При цьому, доводи обвинуваченого про те, що районний суд був зобов`язаний дослідити всі докази, які були отримані на стадії досудового розслідування, є безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ст.22 КПК України, суд досліджує лише ті докази, які надаються сторонами під час судового розгляду, а наявність у прокурора будь-яких доказів не покладає на прокурора обов`язок надавати ці докази суду. В свою чергу, як свідчать матеріали кримінального провадження, сторона захисту та обвинувачений не скористалася своїм правом на заявлення клопотань про дослідження будь-яких доказів, які були відкриті під час виконання вимог ст.290 КПК України.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив всі обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, дав їм належну оцінку у сукупності, а тому посилання обвинуваченого, на неправильність та неповноту судового розгляду не заслуговують на увагу.
Що стосується доводів обвинуваченого про порушення права обвинуваченого на захист під час судового провадження в суді першої інстанції, то вони також є безпідставними.
Твердження обвинуваченого про неефективність захисту на стадії досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції внаслідок неналежного виконання захисниками своїх обов`язків не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.
Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Як убачається з матеріалів справи, захист обвинуваченого ОСОБА_8 під час досудового розслідування та в суді першої інстанції здійснювали професійні адвокати.
Апеляційний суд звертає увагу, що на протязі майже двох років, тобто на стадії досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в районному суді, ОСОБА_8 від послуг цих адвокатів не відмовлявся, на якість юридичних послуг не скаржився, особисто захисника не залучав і не порушував перед районним судом питання про залучення інших адвокатів для здійснення захисту обвинуваченого.
З матеріалів справи убачається, що обвинувачений не заявляв відводу захисникам, які здійснювали захист на стадії досудового розслідування та приймали участь під час судового розгляду в районному суді та не заявляв про неналежне виконання захисниками своїх обов`язків. При цьому, у разі незгоди з діями захисників, обвинувачений не був позбавлений права на укладання договору з захисником на власний розсуд.
Таким чином, об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_8 , передбачених ч.3 ст.6 Конвенції, ст.59 Конституції України, ст.20, ч.ч.3, 4 ст. 42 КПК, у матеріалах справи не міститься, а тому доводи ОСОБА_8 про порушення права обвинуваченого за захист є безпідставними.
Що стосується клопотання обвинуваченого в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України щодо повторного дослідження доказів, зокрема, протоколу огляду місця події від 06.05.2018 року /т.2 а.п. 4 - 21/, який був досліджений судом та наведений у вироку, апеляційний суд констатує, що при цьому обвинувачений не наводить переконливих доводів, які б зобов`язували апеляційний суд або давали можливість повторно дослідити вказаний протокол, з огляду на таке.
За змістом ч.3 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції, за клопотанням учасників судового провадження, зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та вимоги щодо скасування вироку, ініціюючи клопотання про повторне дослідження доказів з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповноту відображення у вироку досліджених судом доказів, обвинувачений, всупереч положенням ч.3 ст.404 КПК України, не навів суду переконливих доказів відносно того, в чому полягала неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які були встановлені під час судового розгляду.
Зокрема, клопотання обвинуваченого про повторне дослідження протоколу огляду місця події по справі зводиться до формальних та загальних посилань на невірну оцінку доказів.
Разом з тим, обвинувачений не надав апеляційному суду доказів на підтвердження цих обставин, а саме не обґрунтував свої вимоги в частині незгоди з протоколом огляду місця події, чи іншими доказами, не вказав, що саме досліджено судом першої інстанції невірно та з порушеннями, які не знайшли свого відображення у вироку, та які б спростовували висновок районного суду щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Водночас, захисник обвинуваченого заявлене клопотання не підтримала та зазначила, що не має необхідності в повторному дослідженні протоколу огляду місця події, прокурор заперечував проти повторного дослідження зазначеного протоколу огляду місця події.
З урахуванням наведених обставин апеляційний суд залишив без задоволення клопотання обвинуваченого про повторне дослідження доказів, оскільки стадія апеляційного перегляду не може зводитись до проведення повторного судового розгляду кримінального провадження лише з підстав того, що обвинувачений не згоден з висновками вироку районного суду та оцінкою судом доказів.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на які в своїй апеляційній скарзі посилається захисник, навів їх детальний аналіз та з достатньою повнотою надав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Слід констатувати, що відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскаржуваному вироку судом дана оцінка всім доказам, на невірну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч.3 ст.404 КПК України.
Апеляційний суд наголошує, що рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження (п. 37 рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1998 року у справі «Бельзюк проти Польщі».
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов`язково має відповідати положенням ч.3 ст.404 КПК України, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів закріплених в положенням зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Таким чином, жоден з доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 не знайшов свого підтвердження, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд, дослідивши всі докази по справі в їх сукупності, дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України.
Що стосується доводів обвинуваченого, про те що призначене йому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України у зв`язку із суворістю, то вони є також безпідставними, з огляду на таке.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 50, 64, 65, 66 КК України та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Так, районним судом враховані, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, який у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, мотиви та обставини вчиненого злочину. Суд врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 . Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду встановлено не було. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд вірно визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Таким чином, з урахуванням вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, наслідками якого є смерть ОСОБА_10 , характеру та спрямованості його протиправних дій, а саме: кількість ударів ножом; даних, які характеризують ОСОБА_8 , який як під час досудового розслідування так і судового розгляду давав неправдиві, непослідовні та взаємовиключні покази, з метою уникнення кримінальної відповідальності, апеляційний суд вважає, що районний суд, в повній мірі врахувавши положення ст.ст. 50, 64, 65, 66 КК України, дійшов до обґрунтованого висновку про підвищену небезпечність обвинуваченого для суспільства, та зробив вірний висновок про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі.
Апеляційний суд призначене районним судом покарання вважає відповідним особі обвинуваченого, це покарання є співмірним скоєному, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, перевіривши справу в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, або істотних порушень норм кримінального процесуального закону, а також неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, які б тягнули за собою зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, а тому вважає вирок законним і обґрунтованим, а призначене покарання справедливим.
На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про незаконність оскаржуваного вироку районного суду є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 370, 376,405,407,419,424,426,532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2020 року відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою у той же строк із дня вручення копії даної ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
