Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс20)
29 вересня 2020 року
м. Київ
29 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду розглядала в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо інвест» (далі - ТОВ «ФК «Ратіо інвест») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунт-про» (далі - ТзОВ «Каунт-про») про визнання договорів недійсними та витребування майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, за результатами чого постановила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Разом з тим не можу погодитися з рішенням Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
1. Касаційну скаргу позивач мотивував, зокрема, тим, що ТОВ «Ратіо інвест» не надсилало, а позивач не отримував повідомлення ТОВ «ФК «Ратіо інвест» про продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій іншій особі, і це є підставою для недійсності оспорюваних договорів купівлі-продажу.
1.1. На підтвердження зазначених доводів позивач, зокрема, вказував, що вимога-попередження начебто на ім`я та адресу ОСОБА_1 від 04 серпня 2016 року (т. 1, а. с. 176-180) складена на 5 аркушах, проте у фотокопії опису вкладення вказано, що вимога-попередження від 02 серпня 2016 року адресована фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , і що зміст цієї вимоги-попередження не містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Доказів надіслання ОСОБА_1 саме вимоги від 04 серпня 2016 року матеріали справи не містять.
1.2. На думку позивача, суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що оскільки він не є боржником за кредитним договором, а лише майновим поручителем за договором іпотеки, то саме з письмової вимоги про усунення порушень, яку іпотекодержатель у будь-якому випадку зобов`язаний надіслати майновому поручителю, позивач міг дізнатися про порушення боржником основного зобов`язання та мав передбачене законом право протягом не менше 30 днів виконати (задовольнити) вимогу іпотекодержателя.
2. На мою думку, Велика Палата Верховного Суду належним чином не мотивувала власні висновки щодо зазначених доводів позивача.
3. Так, позивач у касаційній скарзі стверджує, що він не отримував повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки воно йому не надсилалося, та звертає увагу на те, що вимога-попередження від 04 серпня 2016 року, надіслана начебто на ім`я та адресу позивача (т. 1, а. с. 176-180), складена на 5 аркушах, проте у фотокопії опису вкладення у цінний лист вказано про «вимогу попередження від 02 серпня 2016 року … на 3 арк.» (т. 1, а. с. 183), і така вимога адресована не позивачеві, а фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 і не містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач вважає, що у матеріалах справи немає доказів надсилання позивачеві саме вимоги від 04 серпня 2016 року.
3.1. Водночас, суд апеляційної інстанції у справі № 757/13243/17 оцінив докази, надані ТОВ «ФК «Ратіо інвест» (копії вимоги-попередження від 04 серпня 2016 року за вих. № 04/08-2016-1, квитанції та відповідні описи вкладення до цінних листів), і відхилив доводи апеляційної скарги позивача про те, що він як іпотекодавець не отримав вимоги про порушення умов основного зобов`язання та/або іпотечного договору і повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Апеляційний суд вказав, що 05 серпня 2016 року ТОВ «ФК «Ратіо інвест» надіслало ОСОБА_3 та позивачеві вимоги в порядку статей 35 і 38 Закону України «Про іпотеку» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
3.2. На спростування доводів позивача про те, що ТОВ «ФК «Ратіо інвест» не надсилало йому письмової вимоги про усунення порушень, а також повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» суди попередніх інстанцій також вказали, що в ухвалі від 07 листопада 2017 року у справі № 826/2537/17 Київський апеляційний адміністративний суд встановив, що 05 серпня 2016 року у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору на адресу боржника та іпотекодавця були надіслані вимоги, які містять усі необхідні відомості, передбачені статтями 35 і 38 Закону України «Про іпотеку», зокрема, повідомлення про намір ТОВ «ФК «Ратіо інвест» укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки із будь-якою особою-покупцем.
3.3. Окружний адміністративний суд міста Києва у залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року постанові від 07 липня 2017 року у справі № 826/2537/17 за позовом ТОВ «Каунт-про» до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Г. О. про визнання протиправним і скасування Наказу Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 410/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»встановив такі обставини:
3.3.1. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору на адресу боржника ( ОСОБА_3 ) та іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) 05 серпня 2016 року була надіслана вимога-попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. 20 серпня 2008 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3885.
3.3.2. Вимоги містять, зокрема, повідомлення іпотекодержателя про намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якою особою-покупцем і повідомлення про банківські реквізити для погашення заборгованості.
3.3.3. До вимог були додані надані первісним кредитором (ПАТ «Банк Форум») копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а також копія розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0435/08/01-CLNv від 20 серпня 2008 року.
3.3.4. Факт надіслання таких вимог підтверджують поштові квитанції й описи вкладення до цінного листа, копії яких долучило до матеріалів справи ТОВ «ФК «Ратіо Інвест».
3.4. Копія відповідної вимоги-попередження від 02 серпня 2016 року за вих. № 04/08-2016-1, фотографії розрахункових документів та відповідних описів вкладення до цінного листа долучені до матеріалів цієї справи (т. 1 а. с. 176-183), їх зміст відповідає обставинам, встановленим судами в адміністративній справі № 826/2537/17, зокрема, вимога-попередження містить такі відомості:
3.4.1. вказівку на невиконання позивачем ОСОБА_3 умов кредитного договору № 0435/08/01-CLNv від 20 серпня 2008 року, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 29 липня 2016 року складала 47 626 826,47 грн (т. 1 а. с. 176);
3.4.2. вказівку на перехід прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами до ТОВ «ФК «Ратіо інвест» (т. 1 а. с. 177-178);
3.4.3. вимогу про виконання порушеного зобов`язання з вказівкою банківських реквізитів для перерахування грошових коштів (т. 1 а. с. 179-180);
3.4.4. попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги протягом 30-ти днів на власний розсуд іпотекодержателя, у тому числі шляхом позасудового врегулювання (т. 1 а. с. 180);
3.4.5. повідомлення про намір ТОВ «ФК «Ратіо інвест» укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а. с. 180).
3.5. Фотографія розрахункового документа (фіскального чеку) КМД УДППЗ «УКРПОШТА» відділення Київ-24 (вул. Круглоуніверситетська, 17) підтверджує надсилання цінного листа зі ШКІ 0102414061327 вагою 110 г на ім`я ОСОБА_1 у відділення в м. Києві з індексом 04214 (т.1 а. с. 181).
3.6. Фотографія опису вкладення до цінного листа зі ШКІ 0102414061327 підтверджує надсилання на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 183) таких документів:
3.6.1. вимога-попередження від 02.08.2016 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 20.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. 20 серпня 2008 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3885, на 3 арк.;
3.6.2. копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на 7 арк.;
3.6.3. копія розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 0435/08/01-CLNv від 20.08.2008, наданий первісним кредитором - ПАТ «Банк Форум» на 7 арк.
3.7. Зазначений загальний підсумок вкладеного - 3 предмети на 17-ти аркушах.
3.8. В договорі іпотеки зазначена така адреса позивача: АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі, на яку надіслана вимога-попередження.
3.9. Невідповідність дати зазначеної у вимозі-попередженні (04 серпня 2016 року) та в описі вкладення (02 серпня 2016 року) в сукупності з усіма встановленими обставинами справи є несуттєвою та свідчить про очевидну описку, як і невідповідність кількості аркушів вимоги-попередження в матеріалах справи (5 аркушів одностороннього тексту) кількості аркушів, зазначених в описі вкладення (3 аркуші), свідчить про долучення до матеріалів справи вимоги-попередження в односторонньому виконанні, при надсиланні її роздрукованою в двосторонньому друці.
4. Також поза увагою Великої Палати Верховного Суду залишилися обставини, які визнані самим позивачем, та відповідно не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
4.1. Так у заявах від 10 травня 2017 року (т. 1, а. с. 130-131) та від 14 липня 2017 року (т. 2, а. с. 2-12) позивач стверджував, що не отримував письмової вимоги ТОВ «ФК «Ратіо інвест» про усунення порушень не менше ніж за 30 днів до укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу. Аналогічні доводи позивач вказав в апеляційній і касаційній скаргах. Натомість, ТОВ «ФК «Ратіо інвест» у запереченнях на позовну заяву від 11 липня 2017 року (т. 1, а. с. 141-151) вказало, що 05 серпня 2016 року надіслало вимоги-попередження, зокрема, на адресу іпотекодавця (позивача) і боржника за кредитним договором ( ОСОБА_3 ), які, однак, ухилилися від одержання поштової кореспонденції.
4.2. Водночас у позовній заві позивач зазначає, що 14 листопада 2016 року нотаріус направив на адресу ТОВ «ФК «Ратіо інвест» заяву позивача, в якій останній вказав, що не отримував від ТОВ «ФК «Ратіо інвест» вимоги-попередження від 04 серпня 2016 року № 04/08-2016-1, заперечив суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 47 626 826,47 грн, оскільки ця сума є спірною, а також заборонив ТОВ «ФК «Ратіо інвест» вчиняти дії спрямовані на реєстрацію (перереєстрацію) права власності на предмет іпотеки.
4.3. Хоча у позовній заяві позивач заперечує факт отримання вимоги-попередження від 04 серпня 2016 року № 04/08-2016-1, наведені у цій заяві твердження свідчать про ознайомлення позивача зі змістом відповідної вимоги.
4.4. Так до позовної заяви позивач долучив свідоцтво нотаріуса про підтвердження направлення позивачем 14 листопада 2016 року заяви на ім`я та адресу ТОВ «ФК «Ратіо інвест» (т. 1 а. с. 86-87), у якій позивач зазначає про те, що йому стало відомо про начебто направлення ТОВ «ФК «Ратіо інвест» на адресу позивача вимоги-попередження від 04 серпня 2016 року про усунення порушень умов кредитного договору № 0435/08/01-CLNv від 20 серпня 2008 року та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
4.5. Хоча в свідоцтві стверджується про заперечення позивача проти отримання вимоги-попередження, наведені в ньому твердження свідчать про ознайомлення позивача зі змістом відповідної вимоги-повідомлення.
4.6. Відповідне свідоцтво до суду подав сам позивач. У ході розгляду судової справи позивач від викладених у свідоцтві обставин не відмовився і не заперечував проти них.
4.7. З огляду на викладене, переконаний, що Велика Палата Верховного Суду повинна була підтвердити неодноразове застосування Верховним Судом доктрини заборони суперечливої поведінки.
4.8. Доктрина заборони суперечливої поведінки ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), яка базується на принципі добросовісності.
4.9. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
4.10. Таким чином, не заслуговують на увагу доводи позивача про неотримання ним вимоги-попередження іпотекодержателя щонайменше за 30 днів до укладення спірних договорів купівлі-продажу з огляду на відповідні доводи самого позивача про його ознайомлення зі змістом такої вимоги щонайменше за два місяці до укладення таких договорів. Отже, право позивача припинити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом усунення порушення основного зобов`язання було належним чином забезпечене.
5. Також, на мою думку, Велика Палата Верховного Суду залишила без належного реагування дії представника ТОВ «Каунт-про» - адвоката Леськова В. П., що містять ознаки зловживання процесуальними правами та неповаги до суду.
5.1. 12 лютого 2020 року представник ТОВ «Каунт-про» - адвоката Леськов В. П., подав до Великої Палати Верховного Суду заперечення на пояснення ОСОБА_1 , у якому, крім іншого, заперечував законність прийняття справи № 757/13243/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, вважаючи, що суддя Крат В. І. передав справу з підстав надуманої правової проблеми та з метою неухвалення завідомо неправосудного рішення.
5.2. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
5.3. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
5.4. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
5.5. Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
5.6. Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
5.7. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
5.8. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
5.9. За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
5.10. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
5.11. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина третя статті 44 ЦПК України).
5.12. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34 Конвенції, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Наприклад, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року [Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01], «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року [Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02]).
5.13. У запереченні Леськов В. П. стверджує про наявність корупції у Верховному Суді, обґрунтовуючи свої доводи постановленням Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвали про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду.
5.14. Вважаю такі дії адвоката відповідача виявом неповаги до суду й інших учасників процесу, подання такої скарги є зловживанням з боку скаржника його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.
5.15. Водночас Велика Палата Верховного Суду, на моє переконання, ухилилася від належного реагування на зазначені дії заходами процесуального примусу.
Суддя В. В. Пророк
