ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" березня 2021 р. Справа№ 910/13595/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 31.03.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020, повний текст якого складено 08.12.2020
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020, повний текст складено 29.12.2020
у справі №910/13595/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення штрафу та збитків,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (надалі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач) про стягнення штрафу та збитків.
Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору № БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019.
21.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій останній просив залишити без задоволення подані ним 16.09.2020 заяви та прийняти уточнений позов.
Суд дослідивши зазначену заяву, дійшов висновку, подані 16.09.2020 заяви позивача залишити без розгляду та в якості усунення недоліків прийняв уточнену позовну заяву, подану 21.09.2020, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 500,00 євро та збитки у розмірі 1 519,26 євро.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/13595/20 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" штраф у розмірі 7 500,00 євро, збитки у розмірі 1 519,26 євро, судовий збір у розмірі 4 450,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" понесених судових витрат у розмірі 4 500,00 грн задоволено. Ухвалено додаткове рішення у справі №910/13595/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення штрафу та збитків. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" судові витрати у розмірі 4 500 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/13595/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник наполягає на відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафу у зв`язку з неподанням позивачем належним чином оформленого замовлення, а також невиконанням позивачем запиту банку від 28.04.2020 про надання документів, що слугувало підставою не прийняття його до виконання відповідачем.
Крім того, відповідач зазначає про недоведення позивачем понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди.
Також, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" не погодився із додатковим рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 та відмовити у задоволення заяви позивача.
Скаржник стверджує про порушення місцевим господарським судом статей 58, 124, 126, 129 ГПК України. Наполягає на тому, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача не є адвокатом та щодо адвоката Рибченко Н.М. відстуні відомості у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021, апеляційну скаргу на рішення передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/13595/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 15.03.2021 о 14:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.02.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.02.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 08.02.2021, апеляційну скаргу на додаткове рішення передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/13595/20. Об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/13595/20 в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 15.03.2021 о 14:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі до 03.03.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.03.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.
У судовому засіданні від 15.03.2021 було оголошено перерву до 29.03.2021, а 29.03.2021 до 31.03.2021.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзивах зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції та додаткове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 31.03.2021 з`явилися усі учасники апеляційного провадження.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржене рішення та додаткове рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
05.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (довіритель) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (повірений) укладено договір № БО065-109 на брокерське обслуговування (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого Повірений за дорученням Довірителя зобов`язується надавати послуги щодо купівлі, продажу цінних паперів (надалі - ЦП) на підставі разових замовлень (надалі за текстом - Замовлення). Всі операції Повірений проводить від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя.
Відповідно до п. 1.2 Договору Замовлення складається Довірителем у письмовій формі згідно з Додатком №1 цього Договору та є невід`ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору, складене належним чином та підписане уповноваженим на те представником Довірителя Замовлення за цим договором надається Повіреному в письмовій формі в один із способів, зазначених в п. 4.6 цього договору.
Згідно з підпунктом 1.4.1 п. 1.4 договору за цим Договором можуть виконуватися Замовлення, зокрема, такого виду - ринкове замовлення на купівлю - замовлення купити цінні папери за найкращою (мінімальною) ціною.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що при укладанні цього Договору Сторони керуються цим Договором, Замовленням Довірителя, яке вважається невід`ємною частиною цього Договору та підлягає реєстрації у відповідному журналі обліку, що є складовою внутрішнього обліку, з обов`язковим зазначенням часу та дати отримання такого Замовлення (Додаток № 1) та Декларацією про фактори ризиків (Додаток №2).
У п. 2.4 договору встановлено, що перед виконанням Замовлення Повірений здійснює перевірку правильності його оформлення та встановлює права Довірителя стосовно цінних паперів, які є об`єктом цивільних прав за договором/Замовленням.
Згідно з п. 2.5 договору, умовами виконання Повіреним Замовлення Довірителя є:
2.5.1. наявність достатньої для виконання замовлення суми грошових коштів на рахунку Повіреного, наданих Довірителем при здійсненні операцій щодо купівлі цінних паперів;
2.5.2. наявність достатньої для виконання замовлення кількості цінних паперів на рахунку у цінних паперах у депозитарній установі при здійсненні операцій з продажу.
Відповідно до п. 2.6 договору, Замовлення Довірителя вважається чинним або до моменту його виконання Повіреним, або до його скасування за взаємною згодою, або до закінчення його дії, якщо Замовлення діє протягом встановленого в ньому строку (до встановленого терміну).
У разі придбання ЦП Довіритель надає Повіреному відповідне Замовлення, де, зокрема, вказуються умови оплати, а саме, попереднє зарахуванням коштів па рахунок, зазначений в Замовленні Довіритель зобов`язаний не пізніше наступного банківського дня після надання відповідного Замовлення здійснити перерахування коштів на рахунок, зазначений в Замовленні, у сумі, необхідній для йото виконай виконання. (п. 2.9 договору)
Згідно з п. 4.1 договору, Замовлення надається Довірителем Повіреному та містить розпорядження на визначених умовах виконати певну операцію з конкретними цінними паперами і інтересах Довірителя довідно до договору на брокерське обслуговування.
У п. 4.2 договору вказано, що замовлення оформлюється згідно за примірною формою (Додаток 1) та має містити відомості, які наведені в договорі.
Відповідно до п. 4.6 договору, замовлення може надаватись Повіреному Довірителем: особисто; з використанням засобів поштової або кур`єрської доставки; з використанням засобів факсимільного зв`язку; з використанням засобів електронного зв`язку.
Згідно з п. 4.8 договору Довіритель веде реєстр Разових замовлень Клієнта у формі та в порядку, визначеному законодавством.
Замовлення вважається виконаним з моменту виконання Повіреним Договору на виконання. (п. 4.9 договору)
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань Сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та цього Договору.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку односторонньої необґрунтованої відмови однією із Сторін від виконання зобов`язань по Договору/Замовленню, у тому числі одностороннього скасування Довірителем Замовлення, прийнятого Повіреним до виконання, винна сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми, яка зазначена у Замовленні.
Пунктом 7.5 та 7.6 Договору встановлено, що неустойка за цим Договором або у зв`язку з ним підлягає сплаті протягом семи робочих днів з моменту отримання вимоги відповідної Сторони. Збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням, стягуються з винної Сторони понад суму неустойки, що підлягає сплаті.
Сплата неустойки не звільняє Сторону, що порушила свої зобов`язання, від виконання зобов`язань за цим Договором.
На виконання умов договору 05.06.2020 позивач з використанням засобів електронного зв`язку (електронної пошти) надав відповідачу Разове замовлення № 10/БО065-19 на купівлю цінних паперів (надалі також - Замовлення): вид/тип/різновид/найменування ЦП - облігація внутрішніх позик України, бездокументарна, іменна; емітент - Міністерство фінансів України; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000208490, дата розміщення 09.06.2020, погашення 13.05.2021; кількість ЦП - 75 штук; номінальна вартість одного ЦП - 1 000,00 євро; загальна номінальна вартість ЦП - 75 000,00 євро.
На вказане Замовлення в цей же день засобами електронного зв`язку відповідач надав відповідь такого змісту: "На жаль, ми не можемо взяти Ваше замовлення в роботу, оскільки на сьогодні проведення даної операції не погоджено фінансовим моніторингом".
17.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу № 2 від 17.6.2020 про сплату штрафу у розмірі 7 500,00 євро - 10% від загальної суми, що зазначена у Разовому замовленні № 10/БО065-19, у зв`язку з невиконанням цього замовлення. (опис вкладення у цінний лист, накладна та фіскальний чек долучені до позову).
18.06.2020 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" надано позивачу повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20200618/1495 про прийняте Банком рішення, керуючись ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" неприйнятно високого рівня ризику, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори та будуть закриті поточні рахунки.
Відповідно до листа Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" від 30.06.2020 № Е.11.0.0.0/4-109593БТ, наданого позивачу у відповідь на запит №1 від 11.06.2020, Разове замовлення № 10/БО065-19 від 05.06.2020 не було прийнято в роботу у зв`язку з ненаданням позивачем запитуваних банком документів, необхідних для здійснення фінансового моніторингу.
Звертаючись із позовом, позивач зазначив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором № БО065-109 на брокерське обслуговування від 05.04.2019, оскільки не виконав Разове замовлення № 10/БО065-19 на купівлю цінних паперів, у зв`язку має понести відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 7 500,00 євро на підставі п. 7.3 договору. Крім того, невиконання вказаного замовлення призвело до понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 519,26 євро. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 500,00 євро та збитки у розмірі 1 519,26 євро.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафу у зв`язку з неподанням позивачем належним чином оформленого замовлення та не прийняттям його до виконання відповідачем. Також відповідач посилається на неналежне виконання умов договору позивачем щодо подання витребуваної банком інформації. Крім того, відповідач зазначає про недоведення позивачем понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Спір у справі стосується стягнення штрафу та збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
За своїм змістом та правовою природою договір № БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019 є договором доручення, а тому правовідносини сторін підпадають під правове регулювання глави 68 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
За приписами ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Статтею 1004 ЦК України встановлено, що повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов договору 05.06.2020 позивач з використанням засобів електронного зв`язку (електронної пошти) надав відповідачу Разове замовлення № 10/БО065-19 на купівлю цінних паперів: вид/тип/різновид/найменування ЦП - облігація внутрішніх позик України, бездокументарна, іменна; емітент - Міністерство фінансів України; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000208490, дата розміщення 09.06.2020, погашення 13.05.2021; кількість ЦП - 75 штук; номінальна вартість одного ЦП - 1 000,00 євро; загальна номінальна вартість ЦП - 75 000,00 євро.
Порядок, спосіб надання та форма вказаного Замовлення відповідає вимогам розділу 4 договору.
Згідно з п. 2.5 договору, умовами виконання Повіреним Замовлення Довірителя є, зокрема, наявність достатньої для виконання замовлення суми грошових коштів на рахунку Повіреного, наданих Довірителем при здійсненні операцій щодо купівлі цінних паперів.
Наявність достатньої для виконання Замовлення суми коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" станом на 05.06.2020 підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та не заперечується відповідачем.
Обов`язком повіреного згідно з п. 3.1 договору є, зокрема, здійснення операції з ЦП довірителя відповідно до наданих замовлень.
Проте, на вказане Замовлення в день його подання 05.06.2020 засобами електронного зв`язку відповідач надав відповідь такого змісту: "На жаль, ми не можемо взяти Ваше замовлення в роботу, оскільки на сьогодні проведення даної операції не погоджено фінансовим моніторингом".
При цьому, будь-яких документів щодо конкретизації та підтвердження вказаної відмови відповідач позивачу не надав, обмежившись лише наведеним поясненням.
Як випливає з умов договору, належним чином оформлене та надане замовлення є невід`ємною частиною договору та, за існування передбачених п. 2.2 умов, має бути прийнято повіреним до виконання.
При цьому, відмовити довірителю у виконанні його замовлення повірений зобов`язаний, зокрема, у випадку, якщо повірений вбачає наявність ознак маніпулювання цінами на фондовому ринку. (п. 3.1.9 договору).
Інших підстав для відмови повіреному у виконанні його замовлення укладеним між сторонами договором не передбачено.
Натомість, лише 30.06.2020 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" надано позивачу на його ж запит №1 від 11.06.2020 лист, у якому вказано, що Разове замовлення № 10/БО065-19 від 05.06.2020 не було прийнято в роботу у зв`язку з ненаданням позивачем запитуваних банком документів, необхідних для здійснення фінансового моніторингу.
Як встановлено судом, позивач підтверджує, що 28.04.2020 засобами електронного зв`язку отримав від банку запит № 20.1.0.0.0/7-200428/8724 від 28.04.2020 про надання додаткових документів щодо підприємства, який позивач виконав відповідно до листа № 58 від 30.04.2020. Цей лист з документами відповідач отримав 04.05.2020, що підтверджується відміткою на листі та печаткою банківської установи.
Водночас слід зазначити, що додних претензій, додаткових запитів чи повідомлень від банку щодо неповноти чи неналежного виконання запиту № 20.1.0.0.0/7-200428/8724 від 28.04.2020 позивачу не надходило.
Тобто, доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем вказаного запиту Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" матеріали справи не містять. Банк зазначеного не спростував, а тому його посилання у доводах апеляційної скарги на неналежне виконання позивачем запиту банку та ненадання повного переліку документів є неспроможними.
Разом з тим, відповідно до наявних у справі документів, вказана причина (неподання документів) не була наведена відповідачем у відмові 05.06.2020.
Натомість, єдиною, доведеною до відома позивача, причиною невиконання його Замовлення було відсутність його погодження фінансовим моніторингом.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено аргументи відповідача щодо неправильного оформлення позивачем разового замовлення (з причин вказівка рахунка, відкритого для цілей виконання іншого договору, невірне зазначення ідентифікаційного коду отримувача, невиконання п. 2.10 договору). Суд виходить з того, що ці підстави не були вказані банком причиною неприйняття замовлення позивача від 05.06.2020 до виконання.
17.07.2020 позивач звернувся до банку з вимогою сплатити штраф відповідно до п. 7.3 договору, у зв`язку із невиконанням заявки позивача.
Після звернення позивача, тобто майже через два тижні після заявки, банком надано позивачу повідомлення від 18.06.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200618/1495 про прийняте Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" рішення, про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" неприйнятно високого рівня ризику, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори та будуть закриті поточні рахунки. (т. 1 а.с. 37)
При цьому, як свідчить зміст повідомлення, банк посилався на ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Суд апеляційної інстанції посилання банку на означенні положення закону оцінює критично, оскільки станом на 18.06.2020 статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" було виключено на підставі Закону №361-IX від 06.12.2019, який був опублікований 28.12.2019 і набрав чинності через чотири місяці з дня його опублікування. Отже, банк помилково послався у своєму повідомленні на означену статтю, яка втратила чинність.
Поряд з цим, слід зазначити, що право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №910/7161/19, від 25.04.2019 у справі №910/1555/18, від 16.10.2018 у справі №910/21320/17, від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19 та інші.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, відхиляючи аргументи відповідача, суд першої інстанції правильно зауважив, що попри те, що підстави та обґрунтованість рішення про встановлення клієнту вказаної категорії ризику не є предметом позову, відповідач всупереч вимог ст. 74 ГПК України не надав жодних обґрунтованих доказів, зокрема внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві.
Послання апелянта у доводах апеляційного оскарження на неправильне оформлення разової заявки, на те, що позивачем було вказано рахунок, відкритий для цілей виконання договору брокерського обслуговування, невірне зазначення ідентифікаційного коду отримувача тощо, не заслуговують на увагу та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. При цьому суд зауважує, що такі підстави скаржника не були вказані банком причиною неприйняття замовлення позивача від 05.06.2020 до виконання.
Правомірним є висновок суду про те, що в будь-якому разі, виходячи з обставин справи та пояснень сторін, встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" неприйнятно високого рівня ризику не являлося підставою відмови банку від виконання спірного Замовлення позивача. Відповідне повідомлення датоване лише 18.06.2020 та надійшло позивачу вже після настання строку виконання Замовлення.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав обґрунтованих та підтверджених правових підстав для відмови у виконанні Замовлення позивача, а отже, не прийнявши його до виконання, порушив свої зобов`язання за договором.
Що стосується заявленого до стягнення розміру штрафу суд зазначає, що гідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У п. 7.3 договору сторони погодили, що у випадку односторонньої необґрунтованої відмови однією із Сторін від виконання зобов`язань по Договору/Замовленню, у тому числі одностороннього скасування Довірителем Замовлення, прийнятого Повіреним до виконання, винна сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми, яка зазначена у Замовленні.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його відповідність вказаній умові договору та арифметичну правильність. Отже, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем зобовязання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 7500,00 євро. Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання в порядку закону чи договору відповідач не довів.
Щодо заявлених позивачем збитків у розмірі 1 519,26 євро, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пунктом 7.5 Договору встановлено, що збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням, стягуються з винної Сторони понад суму неустойки, що підлягає сплаті.
Як встановлено судом вище, за Замовленням позивача відповідач мав здійснити придбання цінних паперів, а саме, облігацій внутрішніх державних позик України з кодом UA4000208490 загальною номінальною вартістю 75 000,00 євро, проведення розміщення яких 09.06.2020 через ETC (Bloomberg) було оголошено Міністерством фінансів України (офіційний веб-сайт https://mof.gov.ua/uk/ogoloshennja-ta-rezultati-aukcioniv).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов`язання України щодо відшкодування пред`явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.
Як встановлено у ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" погашення емісійних цінних паперів - сукупність дій емітента та власників цінних паперів, що здійснюються в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку та пов`язані з виконанням емітентом зобов`язань за борговими емісійними цінними паперами та іншими емісійними цінними паперами в установлених законом випадках шляхом виплати власникам таких цінних паперів номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг), або конвертації цінних паперів у строки, передбачені проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів, та скасування реєстрації випуску цінних паперів
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до результатів проведення розміщень облігацій внутрішньої державної позики, 09.06.2020 рівень дохідності облігацій UA4000208490 встановлено в розмірі 2,2%, дати сплати відсотків - 12.11.2020, 13.05.2021, термін обігу - 337 днів, дата погашення - 13.05.2021 (офіційний веб-сайт https://mof.gov.ua/uk/ogoloshennja-ta-rezultati-aukcioniv).
Отже, враховуючи наведене, у випадку придбання вказаних цінних паперів, позивач мав би беззастережно отримати дохід у розмірі 1 519,26 євро (75 000,00 євро х 2,20% х 337/366).
Наведених позивачем відомостей та наданих доказів достатньо для висновку про можливість реального отримання доходів у вказаному розмірі 1 519,26 євро, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимг в цій частині є правильним та обґрунтованим.
Доводи апеляційного оскарження цього висновку суду не спростовують та зводяться виключного до тверджень банку про порушення позивачем п.3.3.10, 11.7 договору щодо ненадання позивачем на запит банку всіх документів. Суд не бере до уваги названі аргументи відповідача, їм вже було надано правову оцінку судом вище.
Суд також зазначає, що оскільки штраф та збитки є відповідальністю, що розраховується за невиконання відповідачем зобов`язання з купівлі облігацій в євро, суд не позбавлений права на ухвалення рішення про стягнення штрафу та збитків в цій іноземній валюті.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Що стосується заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано договір № 213 про надання правової допомоги від 29.08.2020, укладений з Адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною, розрахунок платної правової допомоги до договору, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 31.09.2020, рахунок-фактуру №213 від 19.08.2020 на суму 15000,00 грн, платіжне доручення №407 від 31.08.2020 на суму 15 000,00 грн. (т. 1 а.с. 49-57)
Суд першої інстнції, приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність наданих заявником доказів, дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені витрати є доказово обґрунтованими тому підлягають розподілу шляхом покладення їх в повному обсязі на відповідача.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (вул. Лісна, 1, с. Петрушки, Києво-Свяошинський р-н, Київська обл., 08113, ідентифікаційний код 30367782) штраф у розмірі 7 500,00 євро, збитки у розмірі 1 519,26 євро, судовий збір у розмірі 4 450,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" понесених судових витрат у розмірі 4 500,00 грн задоволено. Ухвалено додаткове рішення у справі №910/13595/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення штрафу та збитків. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" судові витрати у розмірі 4 500 грн 00 коп.
Додаткове рішення місцевого господарського суду від 21.12.2020 обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи. Відповідачем не спростовано правомірності розміру витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи, а доводи відповідача визнані судом безпідставними.
АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із додатковим рішенням, подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом статей 58, 124, 126, 129 ГПК України, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про витрати на професійну правничу допомогу відмовити.
При цьому, банк посилається на те, що у представника відповідача Рибченко Н.М. відсутні повноваження на здійснення представництва інтересів у суді, оскільки щодо нього немає відомостей у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
02.12.2020 до суду від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив суд про те, що докази сплати судових витрат позивачем будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
05.12.2020 заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс", звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/13595/20 щодо вирішення питання про стягнення з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" понесених судових витрат у розмірі 4500,00 грн. Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13595/20 було направлено відповідачу, про що свідчить опис вкладення у цінний лист.
07.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених судових витрат. В підтвердження факту здійснення відповідних витрат позивач надав платіжне доручення№ 1122 від 03.12.2020 на суму 4500,00 грн та акт виконаних робіт.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції.
Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Таким чином, враховуючи дату ухвалення судового рішення у справі № 910/13595/20 (02.12.2020), дату надання доказів понесених судових витрат з боку позивача суд встановив, що докази подано позивачем у строк, визначений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" у справі № 910/13595/20 здійснювала адвокат Рибченко Наталія Миколаївна, на підтвердження повноважень якої до матеріалів справи долучено копія договору № 213 про надання правничої (правової) допомоги від 19.08.2020, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6055 від 08.02.2018.
За умовами п. 2 договору про надання правничої (правової) допомоги № 213 від 19.08.2020 (далі - договір) адвокат Рибченко Н.М. надає правничу допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-транс", зокрема, щодо захисту прав та інтересів товариства на розпорядження своєю власністю, стягнення з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" збитків, завданих невиконанням договору № БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019 та разового замовлення № 10/БО005-18 від 04.06.2020, складання позовних заяв, складання та підготовка процесуальних документів та інших документів правового характеру спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в тому числі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, складання інформаційних запитів, надання усних консультацій та інших дій без обмежень за тарифом 1000 грн/год (в т.ч. за вивчення, складання та виготовлення документів, надання консультацій та роз`яснень) та 1500,00 грн за прибуття до суду та/або за участь у розгляді справи у режимі відеоконференції або через Електронний суд із використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за одне судове засідання.
Відповідно до п. 5 договору замовник (позивач) зобов`язується оплатити виконавцю (адвокату Рибченко Н.М.) винагороду за надання правничої допомоги додатково за прибуття та/або участь у розглядів справи у режимі відеоконференції або через Електронний суд із використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за одне судове засідання - 1500 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи адвокат Рибченко Н.М. брала участь у трьох судових засіданнях у межах розгляду справи № 910/13595/20, а саме 28.10.2020, 25.11.2020 та 02.12.2020.
За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частинах 3, 4 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
03.12.2020 адвокатом Рибченко Н.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правової) допомоги № 213 від 19.08.2020, згідно якого замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-транс") оплатив виконавцю (адвокату Рибченко Н.М.) за послуги з надання правничої допомоги згідно тарифів у відповідності до п. 5 договору за прибуття та участь у трьох судових засіданнях Господарського суду міста Києва у справі № 910/13595/20 - 28.10.2020, 25.11.2020 та 02.12.2020 вартістю 1500,00 грн за одне судове засідання, що підтверджується платіжним дорученням № 1122 від 03.12.2020.
Враховуючи надані суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що стороною позивача надано суду підтверджуючі докази понесених витрат за участь адвоката Рибченко Н.М. у судових засіданнях у справі № 910/13595/20 у розмірі 4500,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13595/20 та стягнення 4500,00 грн витрат на пофесійну правничу допомогу.
У доводах апеляційного оскарження відповідач, як і під час розгляду заяви в суді першої інстанції, наполягає на тому, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача не є адвокатом та щодо адвоката Рибченко Н.М. відстуні відомості у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Колегія суддів ці аргументи відповідача вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У відповідності до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвокатів України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Єдиний реєстр адвокатів України створений для збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Тобто ЄРАУ є виключно інформаційною системою, а Закон не пов`язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов`язків адвоката з моментом внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру адвокатів України.
Аналіз вказаних законодавчих норм свідчить, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Як вбачається з матеріалів справи 08.02.2018 Радою адвокатів міста Києва прийнято рішення за № 6 про видачу Рибченко Н.М. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6055 від 08.02.2018.
Стаття 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять. Також відсутні докази щодо припинення права Рибченко Н.М. на заняття адвокатською діяльністю у порядку передбаченому законом.
Таким чином, вищеозначені доводи відповідача, як підстава для відмови у відшкодуванні понесених позивачем витрат за прибуття адвоката та участь у судових засіданнях в межах розгляду справи № 910/13595/20 не знайшли свого підтвердження. Інших доводів чи доказів як підставу скасування додатвокого рішення скаржник не навів.
Отже, аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.04.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.В. Попікова
