Ухвала
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 453/1549/14
провадження № 61-5794ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня
2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року,позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими в АДРЕСА_1 , шляхом знесення проведеної внаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до житлового будинку, розташованого
у АДРЕСА_1 , котрий належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сколівського районного суду Львівської області
від 24 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 08 лютого 2021 року (надійшла до суду 08 квітня 2021 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
1. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте ОСОБА_1 просить цей строк поновити, посилаючись на те, що повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року було отримано 13 березня 2021 року, на підтвердження чого надала докази.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Ураховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
2. Водночас, форма касаційної скарги не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки у скарзі не зазначено місце проживання чи перебування відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно зазначити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Таким чином, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням місця проживання чи перебування всіх учасників справи та надати суду копії виправленої касаційної скарги разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
3. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої касаційної скарги
і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 11 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник
