Справа № 308/10650/19
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 квітня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Фазикош Г.В.,
з участю секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2020 року (у складі судді Придачука О.А.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Самшит» (надалі - Товариство) звернулося до суду з позовом у вересні 2019 р.
Просило:
-визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37791422 від 26.10.2017 р., прийняте державним реєстратором Шейк-Сейкін О.А., філія КП Мирнопільської сільської ради «Результат», щодо права власності ОСОБА_2 на Ѕ та ОСОБА_1 на Ѕ готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-скасувати записи про право власності: 23038785 та 23038760 що права власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог указало, що Товариство було власником спірного майнана підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 16.07.2012 р.
26.10.2017 р. право власності на спірне майно було зареєстроване за ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на правах спільної часткової власності в рівних частках.
Товариство в своєму позові доводить про незаконність переходу права власності на спірне майно до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .
У вересні 2020 р. Товариство звернулося до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.19-20).
Просило до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заяви вказало, що між сторонами виник спір щодо правомірності переходу права власності на спірне майно до нових власників. Існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідачі та інші особи мають на даний момент можливість у будь-який час вчиняти дії по розпорядженню спірним майном, передати його в іпотеку чи обтяжити іншим чином, відчужити чи передати в користування третім особам, з метою його приховування та утруднення відновлення.
На інформаційному ресурсі в мережі Інтернет, а також у соціальній мережі Фейсбук публікуються оголошення про продаж спірного нерухомого майна, в якому визначено контактних осіб, пропоновану ціну та інші умови продажу майна.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2020 р. вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу та прийняти нову, якою у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовити. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права. Узагальнені та доречні доводи зводяться до наступного:
-заходи забезпечення позову, вжиті судом, не відповідають позовним вимогам;
-суд не встановив, чи дійсно існують обставини, з наявністю яких процесуальний закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову;
-суд порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, але в письмових поясненнях представник Товариства просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги і до цього пояснення додав дві роздруківки з сайтів про продаж нерухомого майна з оголошенням про продаж спірного майна за 1 500 000 доларів США.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
Суд виходив із обґрунтованості заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин є правомірність переходу права власності на об`єкт нерухомого майна - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був у власності Товариства, однак через учинення реєстраційних дій у 2017 р. власниками вказаного об`єкту стали ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на спірний об`єкт.
Очевидно, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, є ризики, що в подальшому відповідачами можуть вчинятися дії щодо відчуження майна задля уникнення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Указані дії необхідно попередити, оскільки існує спір щодо правомірності набуття відповідачами прав власності на спірне майно.
Крім того, заявником надано належні та допустимі докази того, що вже вчиняються дії із продажу спірного майна, а саме - шляхом розміщення оголошення про такий продаж у мережі Інтернет.
Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам, цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.
Ужиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідачів таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідач і надалі зможе реалізовувати свої права щодо майна.
Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку ухвалення на його користь.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і позиції позивача, відтак не заслуговують на увагу.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 вересня 2020 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 р.
Судді:
