ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7130/20
провадження № 2/753/3061/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Шевчук Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України", 3-тя особа: ОСОБА_5 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання наказів незаконними, стягнення премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання наказів незаконними, стягнення премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що 15 лютого 2019 року ОСОБА_3 було призначено на посаду директора департаменту по роботі з персоналом апарату управління Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». За рік роботи в ДП «АМПУ» жодного нарікання на її роботу та працівників Департаменту від в.о. голови ДП «АМПУ» та безпосереднього керівника, заступника Голови з операційної діяльності, не надходило. Навпаки, роботу Департаменту було оцінено керівництвом на достатньому рівні, що підтверджується неодноразовими заохоченнями персоналу Департаменту преміями за виконання особливо важливих завдань, встановленням доплат та надбавок працівникам за високі досягнення в праці. Однак з 31.01.2020 року після покладання виконання обов`язків голови ДП «АМПУ» на ОСОБА_5 , начальника філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ», почались масові перевірки роботи Департаменту за 2019 рік, у зв`язку з чим вся робота звелась до контролю строків виконання будь-яких доручень, проведення нескінченних перевірок та розслідувань, написання чисельних рапортів та пояснень і пояснень щодо надання пояснень, цькування та приниження честі і гідності працівників, що ставить під сумнів об`єктивність відношення ОСОБА_5 , як в.о. керівника ДП «АМПУ», та говорить виключно про цілеспрямованість на виживання вибіркових працівників з ДП «АМПУ». Неодноразово на апаратних нарадах в присутності колективу ДП «АМПУ» було здійснено образливе та непристойне звернення до позивача особисто. Зокрема, 03.03.2020 року на одній з нарад під час обговорення виробничих питань ОСОБА_5 як в.о. Голови ДП «АМПУ» зненацька заявлено про необхідність мого термінового відрядження до міста Рені та поселення у зазначеному ним готелі без будь-якої на те виробничої необхідності та без моєї згоди на відрядження, оскільки маю 2-х малолітніх дітей, що є порушенням ст.177 КЗпП України. В лютому 2020 року за підтримки в.о. голови ДП «АМПУ» ОСОБА_5 почались непорозуміння з Головою Первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», який у своїх листах погрожував поррушенням відносно позивача кримінальних проваджень. Позивач як директор Департаменту звернулась з рапортом до в.о. Голови ДП «АМПУ» з проханням надання захисту, однак реагування не було. Крім того, відповідно до положення про Департамент та посадових інструкцій працівників виконання доручення керівництва ДП «АМПУ» в межах компетенції Департаменту щодо проведення процедури оптимізації штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ», внаслідок запроваджених змін в організації виробництва і праці є роботою працівників та керівництва вказаного Департаменту, яка гарантована Конституцією України та означає гарантоване право на своєчасне одержання винагороди. Таким чином, в.о. Голови ДП «АМПУ» ОСОБА_5 не було об`єктивно розглянуто звернення позивача, не було зроблено висновків та не було вжито заходів впливу на ситуацію, а навпаки в.о. Голови ДП «АМПУ» ОСОБА_5 піддав це критиці та в присутності колективу ДП «АМПУ» на черговій апаратній нараді з порушенням норм моралі та етики не етично звернувся до позивача. А її рапорт набув чергової примітки - «До срави ОСОБА_3 », що не передбачено законом. Отже, зазначені факти є підтвердженням заздалегідь запланованої акції проти ОСОБА_3 , терором на робочому місці, із застосування психологічного тиску, який фактично став психологічним насиллям щодо мене, спрямованим змусити мене звільнитися з роботи, оскільки у керівництва ДП «АМПУ» були відсутні законні підстави для звільнення мене. В подальшому ОСОБА_5 погодився підписати наказ про відпустку позивачу тільки за умови з подальшим звільненням, тобто ОСОБА_3 не за власної волі написала заяву про звільнення від 30.03.2020 року, а під психологічним тиском 3-ї особи. Крім того, 6.04.2020 року позивач звернулась з заявою до 3-ї особи про відкликання своєї заяви про звільнення, тому вважають, що позивача було звільнено без її згоди і перебування на лікарняному. Таким чином, враховуючи анулювання ОСОБА_3 попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін, відсутністю її волевиявлення на звільнення, вона відкликала свій підпис - згоду на наказі про звільнення від 30.03.2020 року за № 266-к, тому вказаний наказ необхідно визнати незаконним і він підлягає скасуванню, а позивача необхідно поновити на займаній посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, необхідно визнати незаконними та скасувати накази відповідача №264-к від 27.03.2020 року в частині попередження позивача та №265-к від 27.03.2020 року про зменшення розміру премії позивачу за березень 2020 року на 70%, оскільки вони дискримінаційними і порушують трудові права ОСОБА_3 . А також стягнути 21 660 грн. неотриманої премії в розмірі 70% від посадового окладу за підсумками роботи за березень 2020 року, 341 250 грн. премії за підсумками роботи за 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року, 97 500 грн. премії за підсумками роботи за 1 квартал 2020 року та 100 000 грн. моральної шкоди, яку вона зазнала від знущань та цькування від ОСОБА_5 при звільненні.
Представник відповідача Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" Сидоренко Д.О. позовні вимоги не визнала, пояснивши, що позивач 30.03.2020 року подала заяву №10-03-06-41/44 на ім`я в.о. Голови ДП «АМПУ» з проханням надати їй щорічну відпустку на 15 календарних днів з 31.03.2020 року по 14.04.2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення зі звільненням з роботи в останній день відпустки 14.04.2020 року за угодою сторін відповідно до п.1, ст.36 КЗпП України. На зазначеній заяві в.о. Голови ОСОБА_5 поставлено резолюцію «Згоден» від 30.03.2020 року. Вказаною заявою від 30.03.2020 року №10-03-06-41/45 ОСОБА_3 просила виплатити при звільненні компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох дітей до 15 років, компенсацію за 2019 рік та за 2020 рік, а також компенсацію за дні невикористаної відпустки. В зв`язку із зазначеним ДП «АМПУ» видано наказ від 30.03.2020 року №266-к «Про звільнення», відповідно до якого позивача звільнено з 14.04.2020 року за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). Департаменту бухгалтерського обліку наказано виплатити компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку в кількості 20 календарних днів, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2019 рік та за 2020 рік. Із зазначеним наказом позивач ознайомилась та погодилась, про що свідчить її підпис 30.03.2020 року. Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 30.03.2020 №241 «Про надання відпустки» ОСОБА_3 надано щорічну відпустку строком на 15 календарних днів з 31.03.2020 року по 14.04.2020 року включно за період роботи 15.02.2019 року по 14.02.2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. З вказаним наказом позивач та ознайомилась і погодилась з його змістом, про що свідчить її підпис 30.03.2020 року. У зв`язку із перебуванням позивача на лікарняному у період з 01.04.2020 року по 10.04.2020 року, що вбачається з листка непрацездатності №862208 ДП «АМПУ» листом №1271/10-03-06/Вих від 14.04.2020 року повідомило ОСОБА_3 , що вона відповідно до поданої нею заяви від 30.03.2020 року звільнена наказом від №266-К з 14.04.2020 року за п.1, ст.36 КЗпП України. Також, зазначеним листом було направлену позивачу розрахунковий листок про нараховані суми, належні працівникові при звільненні та ДП «АМПУ» просило прибути позивача до ДП «АМПУ» для отримання трудової книжки. Відповідно до розрахункового листка ОСОБА_3 була виплачена компенсація за 27 днів відпустки у розмірі 94 949, 28 грн. Зазначений лист ДП «АМПУ» від 14.04.2020 року №1271/10-03-06/Вих. позивач отримала засобами електронного зв`язку на електронну пошту та 17.04.2020 року у поштовому відділенні за адресою її реєстрації, що не заперечується самим позивачем у позовній заяві (стор. 25 позовної заяви). Також у позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що заявою від 06.04.2020 року вона відкликала свою заяву від 30.03.2020 року №10-03-06-41/44 та заявляє про анулювання домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Листом від 06.05.2020 року №1581/10-03-06/Вих. ДП «АМПУ» повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 від 06.04.2020 року, оскільки обома сторонами досягнуто згоди про звільнення та жодна із сторін не може її скасувати в односторонньому порядку. Крім того, посилання позивачки на звільнення її з посади в день перебування її на лікарняному не є підставою для її поновлення на роботі, а є підставою для зміни дати звільнення. Також рапортом начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції від 02.03.2020 року №239/10-р визначено чисельні факти ненадання протягом 2019 року - січня 2020 року Департаментом по роботі з персоналом на перевірку та візування проектів наказів з кадрових питань на відповідність вимогам антикорупційного законодавства, наявності корупційних ризиків та візування їх уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції апарату управління ДП «АМПУ». За 2019 рік 89% наказів з кадрових питань не завізовані уповноваженою особою з питань запобігання і протидії корупції апарату управління з причини їх ненадання на візування. За січень 2020 року - відповідно 90%Пунктом 2 частини 3 розділу 3 Антикорупційної програми ДП «АМПУ», затвердженого наказом ДП «АМПУ» від 11.01.2019 року №7/10 встановлено, що положення щодо обов`язковості дотримання Антикорупційної програми включаються до правил внутрішнього розпорядку апарату управління та філій ДП «АМПУ», положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій працівників, господарських договорів, які укладаються від імені ДП «АМПУ». Відповідно до п.п.3, п.9, розділу 5 Положення про Департамент по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ», що затверджене наказом ДП «АМПУ» №124/10 від 4.07.2019 року директор Департаменту зобов`язаний виконувати вимоги Антикорупційної програми ДП «АМПУ». Згідно до п.3 Положення про департамент Директор Департаменту в своїй роботі керується Конституцією України, законами України, підзаконним нормативно-правовими актами, Статутом ДП «АМПУ», тощо. Відповідно до пункту 11 розділу 15 Положення про департамент Директор Департаменту несе, серед іншого, персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цим Положенням; за невиконання наказів і розпоряджень Голови ДП «АМПУ», в межах визначених законодавством про працю. Враховуючи викладене, наказом ДП «АМПУ» від 27.03.2020 року №265-к прийнято рішення зменшити позивачу розмір премії за підсумками роботи за березень 2020 рокуц на 70%. Відповідно до пункту 7 Положення про преміювання за підсумками роботи за місяць та квартал працівників апарату управління ДП «АМПУ», що є додатком 9 до Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016-2018 роки позбавлення або зниження розміру премії проводиться за поданням керівника відповідного структурного підрозділу з наведенням конкретних порушень, за які пропонується позбавлення премії або зниження розміру, із зазначенням суми (або відсотку зниження). Пунктом 8 Положення про преміювання встановлено, що у разі виявлення порушення після його здійснення працівником після закінчення адміністративного (внутрішнього) розслідування, даний працівник позбавляється премії повністю або частково за той місяць в якому було виявлено порушення або закінчено розслідування. Відповідно до абзацу другого пункту 9 Положення про преміювання зниження розміру премії працівникам проводиться відповідно до наказу голови ДП «АМПУ» або особи, що його заміщує з обов`язковим зазначенням конкретних порушень. Відтак, В.о. Голови ДП «АМПУ» доручив ОСОБА_7 підготувати та опрацювати наказ про зменшення премії. З наказу ДП «АМПУ» від 27.03.2020 року №265-к вбачається, що в.о. Голови ДП «АМПУ» надав доручення ОСОБА_7 забезпечити письмове ознайомлення з цим наказом у перший день виходу на роботу ОСОБА_3 . Щодо позовної вимоги про стягнення з ДП «АМПУ» премій за підсумками роботи за 1-4 квартали 2019 року та премії за 1 квартал 2020 року, то вона також не підлягає задоволенню, оскільки виплата квартальних премій є саме додатковою пільгою працівників ДП «АМПУ», що запроваджена з метою заохочення та стимулювання працівників. В локальних актах відповідача, єдиною підставою для виплати квартальних премій працівникам ДП «АМПУ», встановлено фінансова можливість ДП «АМПУ». Тобто, це наявність грошових коштів та зразкове виконання своїх обов`язків працівником. Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ДП «АМПУ» від 27.03.2020 № 264-к «Про виконавську дисципліну», то підставою для видання зазначеного наказу є рапорт начальника управління документального супроводу ОСОБА_8 від 28.02.2020 року №221/10-р, яким було встановлено порушення контрольних термінів виконання документів працівниками структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ», у тому числі, працівників департаменту по роботі з персоналом ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ). Відповідно до зазначеного рапорту встановлено недотримання контрольних термінів виконання документів працівниками структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ». Відповідно до Положення про департамент до компетенції директора департаменту відноситься: забезпечення виконання завдань, покладених на Департамент; контроль, планування, організація та координація діяльності Департаменту, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання вимог трудового законодавства.
Директор Департаменту зобов`язаний виконувати інші обов`язки за дорученням Голови ДП «АМПУ». Директор департаменту несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цим Положенням; за невиконання наказів та розпоряджень Голови ДП «АМПУ». Враховуючи, що підлеглі працівники позивача порушили строки виконання документів, в.о. Голови ДП «АМПУ» в межах повноважень, наданих Статутом ДП «АМПУ», видав наказ від 27.03.2020 року №264-к «Про виконавську дисципліну», відповідно до якого попередив про необхідність посилення контролю за строками виконання (опрацювання) документів. Зазначений наказ не є заходом дисциплінарного стягнення, і не передбачає притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Щодо оплати лікарняних та відпускних, то в день звільнення позивачу були сплачені всі необхідні суми. Вимога ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки всі дії відповідача повністю відповідали чинному законодавству і будь-яких порушень прав позивача відповідачем не відбулось, крім того, позивач та її представник не надали доказів нанесення позивачу відповідачем моральної шкоди.
Представник 3-ї особи ОСОБА_5 ОСОБА_11 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пояснивши, що позивача було звільнено з займаної посади виключно на підставі діючого законодавства, будь-яких порушень при цьому позивач не допустив. Доказів психологічного тиску на позивача при її звільненні з боку ОСОБА_5 ОСОБА_3 не надала. Накази, які оскаржує позивач, були видані законно і підстав для їх скасування немає. При звільненні позивачці були виплачені всі необхідні кошти в порядку ст.116 КЗпП України, а підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Як наголошує ч.1, ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, 15 лютого 2019 року ОСОБА_3 було призначено на посаду директора департаменту по роботі з персоналом апарату управління Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Згідно п.1, ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін.
Позивач ОСОБА_3 30.03.2020 року подала заяву №10-03-06-41/44 на ім`я в.о. Голови ДП «АМПУ» з проханням надати щорічну відпустку на 15 календарних днів з 31.03.2020 року по 14.04.2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення із звільненням з роботи в останній день відпустки 14.04.2020 за угодою сторін відповідно до п.1, ст.36 КЗпП України (т.1, а.с.113). На зазначеній заяві в.о. Голови ОСОБА_5 поставлено резолюцію «Згоден» від 30.03.2020 року. Таким чином, сторони трудових правовідносин: працедавець і працівник досягли обопільної згоди на припинення трудових відносин працівника з працедавцем.
Заявою від 30.03.2020 року №10-03-06-41/45 позивач просила виплатити при звільненні компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох дітей до 15 років, компенсацію за 2019 рік та за 2020 рік, а також компенсацію за дні невикористаної відпустки. На зазначеній заяві в.о. Голови ОСОБА_5 поставлено резолюцію «Згоден» від 30.03.2020 року. На підставі даної заяви ДП «АМПУ» видало наказ від 30.03.2020 року №266-к «Про звільнення», відповідно до якого ОСОБА_3 звільнено з займаної посади з 14.04.2020 року за п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Департаменту бухгалтерського обліку наказано виплатити компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку в кількості 20 календарних днів, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2019 рік та за 2020 рік (т.1, а.с.71). З даним наказом позивач ознайомилась і погодилась, про що свідчить її підпис 30.03.2020 року на вказаному документі. Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 30.03.2020 року №241 «Про надання відпустки» позивачці надано щорічну відпустку строком на 15 календарних днів з 31.03.2020 по 14.04.2020 включно (за період роботи 15.02.2019 - 14.02.2020) з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
У зв`язку з перебуванням ОСОБА_3 на лікарняному у період з 01.04.2020 року по 10.04.2020 року, що вбачається із листка непрацездатності №862208, ДП «АМПУ» листом № 1271/10-03-06/Вих. від 14.04.2020 року повідомило позивача, що вона відповідно до поданої нею заяви від 30.03.2020 року звільнена наказом від 30.03.2020 року №266-К з 14.04.2020 року за п.1, ст.36 КЗпП України відповідно до її заяви від 30.03.2020 року. Також, зазначеним листом було направлену позивачу розрахунковий листок про нараховані суми, належні працівникові при звільненні та ДП «АМПУ» просило прибути позивача до ДП «АМПУ» для отримання трудової книжки.
Відповідно до розрахункового листка вбачається, що ОСОБА_3 було виплачена компенсація за 27 днів відпустки у розмірі 94 949, 28 грн. Зазначений лист ДП «АМПУ» від 14.04.2020 року №1271/10-03-06/Вих. позивач отримала засобами електронного зв`язку на електронну пошту та 17.04.2020 року у поштовому відділенні за адресою її реєстрації, що не заперечується самою позивачкою у позовній заяві (стор.25 позовної заяви, т.1, а.с.25). В позовній заяві позивач зазначає, що заявою від 06.04.2020 року вона відкликала свою заяву від 30.03.2020 року №10-03-06-41/44 та заявляє про анулювання домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Листом від 06.05.2020 року №1581/10-03-06/Вих. ДП «АМПУ» повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення заяви позивача від 06.04.2020 року, оскільки двома сторонами досягнуто згоди про звільнення та жодна із сторін не може її відмінити в односторонньому порядку.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін. У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
За змістом п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Тобто, відмовитись від домовленості про розірвання трудового договору за угодою сторін можна лише за наявності згоди всіх сторін, тобто і працівника, і роботодавця.
Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Аналізуючи вказані обставини та описані норми права, враховуючи, що 30.03.2020 року сторони домовилися про розірвання трудового договору за угодою сторін на підставі п.1, ст.36 КЗпП України, на момент видачі наказу ДП «АМПУ» від 30.03.2020 року №266-к «Про звільнення» було наявне волевиявлення позивача на припинення трудового договору за угодою сторін, про що свідчить її підпис про ознайомлення та про згоду позивача на наказі, відсутність згоди ДП «АМПУ» на анулювання угоди сторін по припинення трудового договору, звільнення позивача відбулося відповідно до вимог законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292 св 18), у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) Верховний Суд зазначав, що «добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Посилання позивача на Постанову Верховного суду України від 26.10.2016 року в справі № 404/3 049/15-ц (провадження № 6-1269цс16) є необгрунтованим, оскільки Верховний суд України підтверджує позицію, що анулювати домовленість між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Крім того, у зазначеній справі мали місце наступні факти: «відсутність волевиявлення позивача на звільнення, оскільки він не мав можливості подати дану заяву в цей день, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні...». Також «Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що заяву про звільнення від позивача було передано невідомою особою 30.03.15 року і до 31.03.15 року будь-яких заяв про звільнення від позивача не надходило. Останнє також підтверджується і листом від 27.03.15 року».
Щодо звільнення під час перебування на лікарняному
Верховний Суд у Постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження №61-17196св19) та у Постанові від 11 грудня 2?Ц9 року у справі №522/3410/15 (провадження №61-43676св18) при вирішенні спорів дійшов висновку про те, що «порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення».
Так, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19) Верховний Суд дійшов висновку, що «враховуючи, що судами у цій справі встановлено, що позивача звільнено з роботи 22 травня 2015 року, тобто у період її тимчасової непрацездатності, Верховний Суд вважає, що звільнення позивача відбулось з порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України, і таке порушення підлягає усуненню шляхом зміни дати звільнення. Датою припинення трудових відносин є перший день після закінчення періоду непрацездатності позивача - 26 травня 2015 року, оскільки для її звільнення наявні підстави передбачені пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України - закінчення строку дії трудового контракту».
В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18) Верховним Судом встановлено відсутність підстав для поновлення позивача на посаді, враховано, що наказ про звільнення позивача видано 09 лютого 2015 року, тобто у період, коли позивач був непрацездатний, тому порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16 (провадження № 61-36022св18).
Таким чином, звільнення позивача в період перебування її налікарняному не є підставою для поновлення її на роботі.
Крім того, рапортом начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції від 02.03.2020 року №239/10-р визначено чисельні факти ненадання протягом 2019 - січня 2020 року Департаментом по роботі з персоналом на перевірку та візування проектів наказів з кадрових питань на відповідність вимогам антикорупційного законодавства, наявності корупційних ризиків та візування їх уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції апарату управління ДП «АМПУ». За 2019 рік 89% наказів з кадрових питань не завізовані уповноваженою особою з питань запобігання і протидії корупції апарату управління з причини їх ненадання на візування. За січень 2020 - відповідно 90%.
Пунктом 2 частини 3 розділу 3 Антикорупційної програми ДП «АМПУ», затвердженого наказом ДП «АМПУ» від 11.01.2019 року №7/10 встановлено, що положення щодо обов`язковості дотримання Антикорупційної програми включаються до правил внутрішнього розпорядку апарату управління та філій ДП «АМПУ», положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій працівників, господарських договорів, які укладаються від імені ДП «АМПУ».
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу 5 положення про Департамент по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ», що затверджене наказом ДП «АМПУ» № 124/10 від 04.07.2019 року директор Департаменту зобов`язаний виконувати вимоги Антикорупційної програми ДП «АМПУ».
За змістом пункту 3 Положення про департамент Директор Департаменту в своїй роботі керується Конституцією України, законами України, підзаконним нормативно-правовими актами, Статутом ДП «АМПУ»,організаційно-розпорядчими документами ДП «АМПУ», положеннями колективного договору, що діє в ДП «АМПУ», правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ДП «АМПУ», правилами охорони праці та пожежної безпеки, що діють в ДП «АМПУ» та цим Положенням.
Згідно пунктів 2 розділу 3 Положення про управління з питань запобігання та виявлення корупції апарату управління, затвердженого наказом ДП «АМПУ» від 08.07.2020 року №185/10 для виконання завдань, зазначених у пункті 1 цього розділу, відділ запобігання корупції та відділ моніторингу виконання антикорупційної програми виконують, серед іншого, наступні функції: здійснює погодження (візування) документів ДП «АМПУ», здійснює погодження (візування) внутрішніх документів ДП «АМПУ».
Пунктом 3 Порядку проведення антикорупційної перевірки внутрішніх офіційних документів ДП «АМПУ», що є додатком 3 до наказу ДП «АМПУ» від 27.10.2017 року №313 «Про нормативне забезпечення антикорупційної діяльності ДП «АМПУ» встановлено, що антикорупційна перевірка документів проводиться уповноваженою особою з питань запобігань та виявлення корупції, відповідальною за реалізацію антикорупційної програми Підприємства безпосередньо чи у взаємодії з іншими структурними підрозділами ДП «АМПУ» під час розроблення, погодження (візування) документів та їх застосуванні.
Відповідно до частини 3 розділу 1 Антикорупційної програми, що коректується із пункту 2 Порядок перевірки, внутрішній офіційний документ, серед іншого - організаційно-розпорядчий документ, що містить зафіксовану на папері інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, або надає чи може надати певні права чи звільнити від обов`язків, або спрямований на виконання ДП «АМПУ» функцій, що забезпечують його діяльність, або може бути використаний як документ - доказ у правозастосовній діяльності, що складається, видається чи посвідчується повноважними (компетентними) особами ДП «АМПУ» та має відповідні реквізити.
Пунктом 3.8. розділу 3 Плану ангикорупційних заходів ДП «АМПУ» на друге півріччя 2017 року, що є додатком 1 до наказу ДП «АМПУ» від 21.08.2017 року №246 «Про превентивні антикорупційні заходи у ДП «АМПУ» в 2017 році» до повноважень уповноваженого апарату управління або філії ДП «АМПУ» віднесено постійний аналіз проектів наказів, документів та інших організаційно-розпорядчих документів АУ/філій на предмет їх відповідності вимогам антикорупційного законодавства й наявності корупційних ризиків.
Аналогічні положення викладені в підпункті 3 пункту 1 розділу 4 Положення про управління.
Відповідно до пункту 11 розділу 15 Положення про департамент Директор Департаменту несе, серед іншого, персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цим Положенням; за невиконання наказів і розпоряджень Голови ДП «АМПУ», в межах визначених законодавством про працю.
Враховуючи викладене, наказом ДП «АМПУ» від 27.03.2020 року №265-к прийнято рішення зменшити позивачу розмір премії за підсумками роботи за березень 2020 на 70%.
Відповідно до пункту 7 Положення про преміювання за підсумками роботи за місяць та квартал працівників апарату управління ДП «АМПУ», що є додатком 9 до Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016-2018 роки позбавлення або зниження розміру премії проводиться за поданням керівника відповідного структурного підрозділу з наведенням конкретних порушень, за які пропонується позбавлення премії або зниження розміру, із зазначенням суми (або відсотку зниження).
За змістом пунктів 1, 2 розділу 1 Положення про управління Управління з питань запобігання та виявлення корупції є уповноваженим структурним підрозділом апарату управління ДП «АМПУ», на який покладено виключно функції впровадження й реалізації Антикорупційної програми ДП «АМПУ», вжиття заходів із запобігання і виявлення корупційних й пов`язаних з корупцією правопорушень, порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» у структурних і відокремлених підрозділах підприємства.
Управління очолює начальник Управління, який безпосередньо підпорядковується Голові ДП «АМПУ».
Відповідно до підпунктів 3, 6 пункту 9 розділу 5 Положення про управління Начальник Управління має право брати участь у перевірці дотримання структурними та/або відокремленими підрозділами ДП «АМПУ» вимог антикорупційного законодавства та/або Антикорупційної програми, Політики запобігання та протидії корупції у ДП «АМПУ»; у разі виявлення порушень законодавства України з питань, що входять до компетенції Управління, вживати заходів і доповідати про ці порушення безпосередньому керівництву для притягнення винних осіб до відповідальності.
Пунктом 19 частини 12 розділу 6 Антикорупційної програми визначено, що уповноважений апарату управління або філії ДП «АМПУ» та працівники уповноважених підрозділів для виконання покладених на них завдань в межах компетенції і повноважень зобов`язані брати участь у процедурах добору персоналу ДП «АМПУ», їх заохочення, притягнення до відповідальності (зняття, стягнення), в тому числі шляхом перевірки й погодження (візування) проектів наказів з кадрових питань.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про департамент Департамент по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ», єструктурним підрозділом ДП «АМПУ».
Пунктом 2 розділу 1 Положення про департамент визначено, що Департамент очолює директор.
З аналізу локальних актів ДП «АМПУ» вбачається, що позивач є керівником структурного підрозділу і з об`єктивних причин не зверталась із поданням щодо зменшення собі розміру премій. В свою чергу начальник Управління з питань запобігання та виявлення корупції діяв в межах компетенції.
Пунктом 8 Положення про преміювання встановлено, що у разі виявлення порушення після його здійснення працівником після закінчення адміністративного (внутрішнього) розслідування, даний працівник позбавляється премії повністю або частково за той місяць в якому було виявлено порушення або закінчено розслідування.
Відповідно до абзацу другого пункту 9 Положення про преміювання зниження розміру премії працівникам проводиться відповідно до наказу голови ДП «АМПУ» або особи, що його заміщує з обов`язковим зазначенням конкретних порушень.
Пунктом 7.5. розділу 7 Статуту ДП «АМПУ», що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 18.06.2020 року №359 встановлено, що Голова Підприємства видає накази, розпорядження, інструкції та інші акти (рішення, доручення тощо) і дає вказівки, що відповідають вимогам законодавства України та є обов`язкові до виконання для всіх працівників, у тому числі структурних та відокремлених підрозділів.
Відтак, в.о. Голови ДП «АМПУ» доручив ОСОБА_7 підготувати та опрацювати наказ про зменшення премії. З наказу ДП «АМПУ» від 27.03.2020 року №265-к вбачається, що в.о. Голови ДП «АМПУ» надав доручення ОСОБА_7 забезпечити письмове ознайомлення з цим наказом у перший день виходу на роботу ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ДП «АМПУ», що є Додатком 1 до Колективного договору ДП «АМПУ» працівники Підприємства, серед іншого, зобов`язанні сумлінно виконувати покладені на них функціональні обов`язки, своєчасно та в повному обсязі виконувати роботу, обумовлену трудовим договором та посадовою інструкцією; виконувати накази, розпорядження, доручення та вказівки Голови підприємства у межах визначених повноважень.
Пунктом 7.1. розділу 7 Правил трудового розпорядку визначено, що працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, в тому числі за невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов`язків, визначених трудовим договором, посадовою інструкцією, колективним договором, цими Правилами.
Підпунктом 3, 5 пункту 1 розділу 5 Посадової інструкції встановлено, що працівник несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку в межах, визначених законодавством України про працю; невиконання наказів і розпоряджень Голови ДП «АМПУ» в межах, визначених законодавством України про працю.
Враховуючи зазначене, наказ ДП «АМПУ» від 27.03.2020 року №265-к було розроблено уповноваженим в.о. Голови ДП «АМПУ» працівником, із дотриманням процедури, встановленої в локальних актах ДП «АМПУ».
Суд не може покласти в основу рішення ствердження позивача стосовно не погодження із профспілкою питання зменшення її премії, оскільки відповідно до Положення про преміювання питання погодження зменшення розміру премій з профспілкою не передбачено, крім того, позбавлення премії, зменшення розміру премії не є видом дисциплінарного стягнення в розумінні положень ст.147 КЗпП України. Аналогічні положення викладені в пункті 7.2. розділу 7 Правил трудового розпорядку.
Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно- правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Статтею 9-1 КЗпП України передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально- побутові пільги для працівників.
Відповідно до статті 97 КЗпП України умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються і виплачуються у межах фонду оплати праці з урахуванням результатів фінансово-господарської діяльності компанії, рішення про її встановлення (скасування, зменшення розміру) приймає керівник залежно від наявності коштів
Згідно пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Таким чином, виплата квартальних премій є саме додатковою пільгою працівників ДП «АМПУ», що запроваджена з метою заохочення та стимулювання працівників і не є обов`язковою виплатою. В локальних актах відповідача єдиною підставою для виплати квартальних премій працівникам ДП «АМПУ», встановлено фінансова можливість ДП «АМПУ».
Пунктом 3.3.1. Колективного договору встановлено, що з метою матеріального стимулювання працівників у збільшенні прибутку і підвищенні рентабельності підприємства, забезпеченні безпосереднього зв`язку премій з результатами праці кожного працівника, закріплення кваліфікованих кадрів і зміцнення трудової дисципліни здійснюється преміювання, встановлюються доплати і надбавки та виплачуються винагороди згідно з окремими Положеннями та переліками доплат і надбавок.
Відповідно до п. 3.3.5. Колективного договору Адміністрація зобов`язується проводити виплати, передбачені п.п. 3.3.1-3.3.4 Договору, залежно від фінансових можливостей ДП «АМПУ», з правом припинення,збільшення або зменшення їх з урахуванням результатів діяльності, крім обов`язкових, що передбачені законодавством України.
Згідно до Положення про преміювання за підсумками роботи за місяць та квартал працівників апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України» преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ» за основним результатом діяльності проводиться за підсумками роботи ДП «АМПУ» за місяць та за квартал.
Відповідно до п.3 зазначеного Положення розмір премії працівників визначається виходячи з фінансового стану Підприємствавідповідно до п. 4 цього Положення (але не менше ніж 50 %) та встановлюється наказом ДП «АМПУ». За 1-4 квартали 2019 року та за 1 квартал 2020 року накази про преміювання не видавались, тому премія працівникам апарату управління - не нараховувалась. За таких обставин вимога позивача про стягнення розміру премії за вказаний період не підлягає задоволенню.
Крім того, підставою для видання наказу від 27.03.2020 №264-к «Про виконавську дисципліну» є рапорт начальника управління документального супроводу ОСОБА_8 від 28.02.2020 року №221/10-р, яким було встановлено порушення контрольних термінів виконання документів працівниками структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ», у тому числі, працівників департаменту по роботі з персоналом ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ). Відповідно до зазначеного рапорту встановлено недотримання контрольних термінів виконання документів працівниками структурних підрозділів апарату управління ДП «АМПУ». Інструкція з діловодства у ДП «АМПУ», що затверджена наказом ДП «АМПУ» №276 від 24.12.2015 року (із змінами) встановлює в главі 6 розділу III, що строки виконання документів встановлюються чинним законодавством, індивідуальні - розпорядчим документом підприємства, резолюцією Голови чи його заступників, керівників підрозділів підприємства (в т.ч. структурного підрозділу).
Відповідно до п.7.5 Статуту ДП «АМПУ» Голова підприємства видає накази, розпорядження, інструкції та інші акти (рішення, доручення тощо) і дає вказівки, що відповідають вимогам законодавства України та є обов`язкові до виконання для всіх працівників, у тому числі структурних та відокремлених підрозділів підприємства.
За змістом пункту 5 розділу 1 Посадової інструкції заступника директора Департаменту по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ», затвердженої заступником Голови з операційної діяльності ДП «АМПУ» 04.07.2019 року у своїй діяльності заступник директора керується Конституцією України, законами України, підзаконними нормативно-правовими актами, Статутом ДП «АМПУ», організаційно-розпорядчими документами ДП «АМПУ», положеннями колективного договору, що діє в ДП «АМПУ», правилами внутрішнього трудового розпорядку, Положенням про Департамент та цією посадовою інструкцією.
Згідно до Порядку розробки посадових інструкцій працівників апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що затверджений наказом ДП «АМПУ» №78/10 від 10.05.2019 року посадові інструкції мають містити розділ «Відповідальність», що встановлює відповідальність працівника за: невиконання посадових обов`язків, невиконання наказів та розпоряджень ДП «АМПУ»; порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку апарату управління ДП «АМПУ».
Підпунктом 1, 3, 5 пункту 1 розділу 5 Посадової інструкції визначено, що заступник директора несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією інструкцією; дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання наказів і розпоряджень Голови ДП «АМПУ» в межах, визначених законодавством про працю.
Відповідно до Положення про департамент до компетенції директора департаменту відноситься: забезпечення виконання завдань, покладених на Департамент; контроль, планування, організація та координація діяльностіДепартаменту, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання вимог трудового законодавства.
Директор Департаменту зобов`язаний виконувати інші обов`язки задорученням Голови ДП «АМПУ».
Директор департаменту несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цим Положенням; за невиконання наказів та розпоряджень Голови ДП «АМПУ».
Таким чином, в.о. Голови ДП «АМПУ» в межах повноважень, наданих Статутом ДП «АМПУ» дає вказівки для працівників апарату управління ДП «АМПУ», у тому числі структурних та відокремлених підрозділів Підприємства, які є обов`язковими до виконання, зокрема, встановлює строки виконання документів. Позивач, яка обіймала посаду директора Департаменту по роботі з персоналом апарату управління ДП «АМПУ» відповідно до положення про департамент, забезпечує контроль, планування, організацію та координацію діяльності Департаменту.
Враховуючи, що підлеглі працівники позивача порушили строки виконання документів, в.о. Голови ДП «АМПУ» в межах повноважень, наданих Статутом ДП «АМПУ», видав наказ від 27.03.2020 року №264-к «Про виконавську дисципліну», відповідно до якого попередив про необхідність посилення контролю за строками виконання (опрацювання) документів.
Оцінюючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що зазначений наказ не є заходом дисциплінарного стягнення, і не вказує про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в межах положення ст.147 КЗпП України. Як вбачається з матеріалів справи наказ ДП «АМПУ» від 27.03.2020 року № 264-к «Про виконавську дисципліну» не порушує прав позивача, а неюв свою чергу не надано належних, достатніх і допустимих доказів для зазначення порушеного її права. За таких обставин вказана позовна вимога про скасування зазначеного наказу також не підлягає задоволенню.
На підставі частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Листок непрацездатності оплачується не по день звільнення, а за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності. Кількість листків непрацездатності, які підлягатимуть оплаті, має визначатися за принципом, що вони видані за одним страховим випадком, який настав у період роботи.
Порядок оплати лікарняного після звільнення також роз`яснюється в листі ДФС від 24.02.2015 № 3931/6/99-99-17-03-01-15.
Згідно зі статтею 22 Закону № 1105 за рахунок коштів роботодавця оплачуються перші 5 днів тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, не пов`язаною з нещасним випадком на виробництві. Починаючи із шостого дня допомогу з тимчасової непрацездатності виплачує Фонд соціального страхування України.
Як описано вище, в день звільнення ОСОБА_3 було компенсовано 27 днів відпустки. За період тимчасової непрацездатності з 01.04.2020 по 10.04.2020 ДП «АМПУ» виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за 5 днів у розмірі 9 897 грн. 35 коп. (по листку непрацездатності № 862208) 22.04.2020 року. За рахунок фонду соціального страхування виплачено ще за 5 днів непрацездатності допомогу у розмірі 10 897,35 грн. (по листку непрацездатності 862208) за період з 06.04.2020 року по 10.04.2020 року.
Також позивачу було оплачено ДП «АМПУ» допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 4 358,94 грн. (по листку непрацездатності № 862208) за 13.04.2020 та 14.04.2020, тобто за останні дні роботи в ДП «АМПУ». За рахунок Фонду соціального страхування України позивачу було сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за 13 днів у розмірі 28 333,11 грн. (оплата по листку непрацездатності № 952356). Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності №862221 та №952655 відповідно до ст.19 Закону №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи(включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Оскільки позивач була звільнена 15.04.2020 з ДП «АМПУ» листки непрацездатності №862221 та № 952655 не розглядались ДП «АМПУ» на законних підставах, так як вона не мала права на отримання такої допомоги, а тому в задоволенні вимог про стягнення виплати по тимчасовій непрацездатності та виході у відпустку не підлягають задоволенню.
Як зазначає ч.1, ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, оскільки позивач ОСОБА_3 своєю заявою від 30.03.2020 року добровільно звернулась до роботодавця про звільнення її з займаної посади, тобто вона без будь-якого впливу або психологічного тиску погодилась на звільнення на підставі п.1, ст.36 КЗпП України, а анулювання або відкликання свого волевиявлення на припинення трудового договору в односторонньому порядку не передбачено, тому підстав для скасування наказу №266-к від 30.03.2020 року про її звільнення та поновлення позивача на роботі немає.
Ствердження позивача про те, що дану заяву від 30.03.2020 року вона написала під моральним та психологічним тиском, суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
За змістом ч.2, ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки суд відмовляє позивачу у поновленні її на роботі, тому вона не має права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні, як похідної вимоги від поновлення на роботі.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених цією статтею, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Як роз`яснює п.13 Постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до ст.237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оскільки позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є похідними від скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, у задоволенні яких відмовлено, тому вони також не підлягають задоволенню.
Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, тому судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 137; 141; 223; 258-259; 263-265; 430 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.2; 2-1; 32; 36; 49-2; 139; 147; 233; 235; 237-1 КЗпП України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6.11.1992 року; п.4; 13 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України", 3-тя особа: ОСОБА_5 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання наказів незаконними, стягнення премій, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :
