Справа № 201/9127/21
Провадження № 2-ві/201/17/2021
У Х В А Л А
21 вересня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря Моренко Д.Г., без участі сторін, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про відвід судді Демидової С.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
07 вересня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_8 , ТОВ «Автопровайдер», Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів, яка згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2021 року передана для розгляду судді Демидовій С.О.
08 вересня 2021 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Верби А.П. надійшла заява про відвід судді Демидової С.О., в обґрунтування якої зазначено, що суддя у складі колегії суддів вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2021 року притягнула до кримінальної відповідальності за «м`якшою» статтею за значно небезпечніші суспільні дії, що було скоєно обвинуваченим ОСОБА_5 і кваліфіковані на ч. 3 ст. 189 КК України. Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу. На думку, адвоката Верби А.П., це вказує на неприховане лояльне ставлення суду до обвинуваченого ОСОБА_5 . При цьому, суддя Демидова С.О. була включена до складу колегії суддів по кримінальній справі із порушенням порядку автоматизованого розподілу справи, оскільки як суддя, вона має цивільну спеціалізацію.
Також адвокат Верба А.П. посилався на те, що суддя Демидова С.О. приймала участь у розгляді заяви приватного виконавця Приходько А.Л. та стягувача ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року у справі № 201/12569/16-ц, та ухвалою суду заяву залишила без задоволення, що на, думку адвоката, призвело до неможливості виконання рішення суду.
Ухвалою судді Демидової С.О. від 17 вересня 2021 року визнано необґрунтованим заявлений представником ОСОБА_1 - адвокатом Вербою А.П. відвід судді Демидовій С.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_8 , ТОВ «Автопровайдер», Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів.
Справу № 201/9127/21 (провадження № 2/201/3426/2021) передано до канцелярії суду для вирішення питання про відвід судді у порядку ст. 40 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року вказана заява розподілена до розгляду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумової О.С.
Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вивчивши подану заяву та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Виходячи з положень частини другої ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Так, адвокат Верба А.П. посилається на те, що суддя Демидова С.О. була включена до складу колегії суддів по кримінальній справі із порушенням порядку автоматизованого розподілу справи, оскільки як суддя, вона має цивільну спеціалізацію.
У відповідності до п. 2.3.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів.
При цьому, у відповідності до п. 2.3.23 Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності).
Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу.
У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів основного складу, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії.
У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності).
Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів (додаток 2), що автоматично створюється автоматизованою системою.
Відповідно до рішення зборів суддів Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року було утворено постійно діючу колегію у складі судді Мельниченка С.П. та учасників колегії Демидова С.О., Антонюк О.А., Ткаченко Н.В., Гончаренко В.М., Батманова В.В., що відповідає вищенаведеним вимогам.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі
У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.
Між тим дослідивши підстави для відводу головуючого судді, заявлені представником позивача, суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження.
З поданої заяви про відвід судді вбачається незгода представника позивача з постановленими суддею Демидовою С.О. судовими рішеннями
Як було указано, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Аналізуючи викладені адвокатом Вербою А.П. підстави для відводу, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Отже, презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
З огляду на викладене та враховуючи викладені підстави відводу у поданій заяві, суд приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про відвід судді Демидової С.О. у цивільній справі №201/9127/21 є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про відвід судді Демидової С.О. у цивільній справі №201/9127/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Наумова
