Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 березня 2020 року
у справі № 2540/3203/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо умов стягнення виконавчого збору
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу ДВС, ГТУЮ, у якому просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу ДВС щодо винесення постанови у виконавчому провадженні про стягнення виконавчого збору у розмірі 69 тис. 159 грн 94 коп. (далі - спірна постанова);
- визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а тому у нього не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, визначеного у спірній постанові.
Окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 2 ст. 27 Закону України від 02 червня 2016 року «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII). На думку скаржника, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, та фактичне стягнення заборгованості. Позивач також указав, що ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII не встановлює обов`язку для боржника сплатити виконавчий збір, а регулює порядок вчинення виконавчих дій виконавцем, а відтак суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив норми Закону № 1404-VIII.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 13 Закону України № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.
Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до п. 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у ч. 1 ст. 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:
- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;
- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з положеннями п. 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до п. 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються:
- реквізити виконавчого документа;
- номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження;
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника;
- категорія стягнення за виконавчим документом;
- розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень;
- перелік виконавчих дій та строки їх проведення;
- розрахунок належної до виплати винагороди;
- відомості про дотримання критеріїв.
Висновки: у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були:
- фактичне виконання виконавчого документа;
- вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Ключові слова: надання кредитних послуг, стягнення заборгованості, повернення виконавчого листа стягувачу, повернення виконавчого листа без подальшого виконання
