Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 02 квітня 2013 року
у справі № 21-77а13
Адміністративна юрисдикція
Щодо законодавчого регулювання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки
Фабула справи: споживче товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії працівників ДПА щодо проведення перевірки та складання акта; скасувати рішення ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в позові відмовив.
Вищий адміністративний суд України змінив рішення судів попередніх інстанцій, позов задовольнив частково: скасував рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 514 грн 35 коп.
Мотивація касаційної скарги: ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України. На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2011 року, яка, на думку ОДПІ, підтверджує неоднакове правозастосування.
Правова позиція Верховного Суду: 08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
12 червня 1995 року Президент України видав Указ, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.
06 липня 1995 року було прийнято Закон України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.
Так, розділом V згаданого вище Закону визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції. Як убачається зі змісту його положень, серед них відсутнє таке порушення як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це.
Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі. Зокрема, абз. 3 ст. 1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.
Таким чином, предмети правового регулювання Указу та Закону № 265/95-ВР є різними.
Слід зазначити також, що, незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до Указу (останні - у 2001 році), правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися.
Висновки: відносини стосовно відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ. Крім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини, тому висновок суду касаційної інстанції про незаконність застосування до Товариства на підставі абз. 3 ст. 1 Указу штрафних (фінансових) санкцій є помилковим.
Ключові слова: ведення касових операцій, застосування штрафних санкцій
