Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 жовтня 2018 року
у справі № 923/1151/17
Господарська юрисдикція
Щодо застосування ст. 625 ЦК України до правовідносин, у яких у кредитора виникає право на повернення грошових коштів до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку передати кредиторові відповідний товар
Фабула справи: КП "Промжилбуд" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з КП АР "Білозерський" інфляційних збитків та 3% річних в сумі 4 919 010,40 грн.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: КП "Промжилбуд" зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, Стверджує, що судами порушено приписи ЦК України. На його думку обов'язок продавця повернути кошти передоплати є зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України, виникати воно може на підставах, встановлених ст. 11 ЦК України. Вказує,що ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України не містять прямої заборони щодо нарахування 3% річних та інфляційних збитків на кошти попередньої оплати.
Правова позиція Верховного Суду: положеннями ст. 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Висновки: оскільки у цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.
Зобов'язання поставити товар не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стягнення коштів за його невиконання.
За таких обставин застосування позивачем ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.
Ключові слова: спосіб захисту покупця товару, неналежне виконання зобов'язань з боку продавця, користування чужими грошовими коштами
