Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 листопада 2020 року
у справі № 925/1142/18
Господарська юрисдикція
Щодо оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал суду
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 05.02.2019 у справі № 903/381/18
Фабула справи: ухвалою господарського суду передано справу № 925/1142/18 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України, за участю прокуратури, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, для розгляду в межах провадження у справі № 14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго".
ПАТ "Черкасиобленерго" подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, у якій заявник просив продовжити процесуальний строк для подання ПАТ "Черкасиобленерго" заяви про зміну (доповнення) підстав позову, а також врахувати викладені в цій заяві додаткові підстави для задоволення позовних вимог, заявлених у позовній заяві ПАТ "Черкасиобленерго".
У судовому засіданні суд усно, не виходячи до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні вказаної заяви ПАТ "Черкасиобленерго" про зміну (доповнення) підстав позову за її необґрунтованістю, що підтверджується протоколом судового засідання.
Не погоджуючись із протокольною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Черкасиобленерго" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду про відмову продовжити процесуальний строк та постановити нову ухвалу, якою продовжити позивачу строк для подання заяви про зміну (доповнення) підстав позову.
Ухвалою апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на протокольну ухвалу.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "Черкасиобленерго" вказує, що положення ч.ч. 4,5 ст. 233, ч. 2 ст. 254 та ч. 1 ст. 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження ухвал, передбачених ст. 255 ГПК України, в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал (дана позиція узгоджується з п. 36 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 903/381/18).
Правова позиція Верховного Суду: ч. 8 ст. 119 ГПК України передбачено, що ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Зазначене кореспондується з п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, згідно з якою окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (ч.ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України).
При цьому, колегія суддів враховує позицію викладену у пункті 36 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 903/381/18: "Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про помилковість висновку апеляційного суду щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, тоді як ухвала про відхилення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі є протокольною, оскільки положення ч.ч. 4, 5 ст. 233 та ч. 1 ст. 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал".
Висновки: оскільки положення ч.ч. 4, 5 ст. 233 та ч. 1 ст. 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на протокольну ухвалу господарського суду про відмову продовжити процесуальний строк у даній справі, порушивши при цьому приписи п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України.
Ключові слова: реалізація права на апеляційне оскарження, види ухвал суду, підстави відмови в прийнятті апеляційної скарги, принцип інстанційності, доступ до правосуддя
