Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 грудня 2019 року
у справі № 826/16345/17[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстави звернення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 10 вересня 2019 року у справі № 826/14599/17
від 01 лютого 2019 року у справі № 826/13000/15
ФАБУЛА СПРАВИ
Дочірнє підприємство «Новий обрій» (далі - ДП «Новий обрій») звернулось до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Нацрада з питань телебачення і радіомовлення), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Про результати позапланової перевірки ДП «Новий обрій».
В обґрунтування заявлених позовних вимог ДП «Новий обрій» зазначило про те, що у період з 01 вересня 2013 року по 01 лютого 2018 року ВАНКОВИАР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД була єдиним учасником ТОВ «ОБЄДНАНА МЕДІА ГРУПА» та у цей період кінцевий бенефіціарний власник Компанії не змінювався і протягом зазначеного періоду ніяких змін у структурі власності наведених компаній не відбувалося, тобто і кінцевий бенефіціарний власник (контролер) самого ДП «Новий обрій» також залишився незмінним.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.
У касаційній скарзі Нацрада з питань телебачення і радіомовлення зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що ДП «Новий обрій» не подано у встановленому порядку заяву про переоформлення ліцензії у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціара, що є підставою для звернення Нацради до суду з позовом про анулювання ліцензії. Вважає, що факт зміни кінцевого бенефіціара підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, однак, суди цьому не надали належної правової оцінки.
КАС ВС залишив оскаржувані судові рішення без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини третьої статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути, у тому числі, зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата; зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
Частиною шостою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що Національна рада може застосувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції:
- оголошення попередження;
- стягнення штрафу;
- анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:
- факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності;
- факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;
- факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог;
- факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;
- факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Законом України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено три види санкцій за порушення телерадіокомпанією законодавства у сфері телебачення і радіомовлення. При цьому, вичерпний перелік підстав, наведених у частині п'ятій статті 37 Закону України «Про телебаченні і радіомовлення», за яких Національна рада з питань телебачення і радіомовлення може звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензії, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 826/14599/17.
ВИСНОВКИ: правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення. Підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
У цій справі Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення при виявленні порушень вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» застосовано відносно позивача крайній захід у вигляді прийняття рішення про звернення до суду з позовною заявою про анулювання ліцензії на мовлення за відсутності визначених статтею 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» підстав та з порушенням встановленої черговості застосування вказаної санкції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ліцензування телерадіомовлення, обов'язки ліцензіата, повноваження Нацради України з питань ТБ і РМ, підстави звернення до суду, правопорушення у сфері телерадіомовлення, порядок застосування санкцій
