Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 лютого 2021 року
у справі № 14/5026/1020/2011[1]
Господарська юрисдикція
Щодо визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності у разі витребування майна боржником від набувача цього майна
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі про банкрутство ЗАТ «Рось» боржником в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого подано заяву з вимогою витребувати у ОСОБА_1 та повернути ЗАТ «Рось» в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось».
.Заява ліквідатора мотивована тим, що після того як розгляд спору про визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу майна, укладеного між ЗАТ «Рось» та ТОВ «Техносоюз-Д», завершено постановою суду касаційної інстанції, у ЗАТ «Рось» виникло право на витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 як останнього набувача майна. Ліквідатор вказує, що в постанові апеляційного господарського суду та постанові Вищого господарського суду України у цій справі встановлені обставини, які вказують, що спірне майно вибуло з володіння ЗАТ «Рось» не з його волі, а шляхом вчинення протиправних дій з порушенням закону та зловживанням ліквідатором посадовим становищем, а також нотаріусом, який посвідчив цей договір.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, у справі відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. Заяву боржника в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого задоволено повністю та витребувано у ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс ЗАТ «Рось».
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод».
ВИСНОВКИ: з'ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна. При цьому можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист права власності, віндикація, захист прав боржника, принцип поваги права власності, наслідки відчуження майна банкрута
