Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 листопада 2021 року
у справі № 308/7867/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності постановлення апеляційним судом окремої ухвали стосовно суду першої інстанції (судді), який здійснював розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 249 КАС України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до митниці Держмитслужби, у якому просила скасувати постанову у справі про порушення митних правил.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково.
Апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, якою доведено до відома голову суду для вжиття заходів щодо належного виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків розгляду окремих категорій термінових справ. Зобов'язані повідомити про вжиті заходи апеляційний адміністративний суд не пізніше 30 днів після надходження окремої ухвали.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 249 КАС України визначає, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Відповідно до положень статті 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відтак, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.
Окрему ухвалу, зокрема, може бути постановлено відповідним судом за наслідками розгляду справи, апеляційної чи касаційної скарги в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права.
Постановлення окремої ухвали, у порядку нагляду за діяльністю судом нижчої інстанції, окремо від процесу розгляду справи, суперечить положенням КАС України та процесуального закону.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. При цьому суд, виходячи з встановлених обставин, самостійно обирає суб`єкта якому належить вжити заходи на виконання окремої ухвали.
Крім того, під поняттям «судом нижчої інстанції» слід розуміти саме суддю або колегію суддів, які ухвалили відповідне судове рішення.
Адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду (частина перша статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Голова суду не має права давати суддям вказівки щодо розгляду справ, які перебувають у їхньому провадженні, а також слідкувати за дотриманням норм процесуального законодавства суддями, оскільки це може розцінюватися як втручання у здійснення правосуддя і порушення принципу незалежності суддів.
ВИСНОВКИ: суд першої інстанції (суддя), який здійснював розгляд справи, не відноситься до кола суб'єктів, на яких розповсюджують свою дію положення частини першої статті 249 КАС України.
В оскаржуваній ухвалі апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що головою суду першої інстанції не проводиться належний контроль за дотриманням строків розгляду справ цієї категорії, а, відтак, і організація роботи суду знаходиться на неналежному рівні. Тобто, апеляційний адміністративний суд вийшов за межі регулювання статті 249 КАС України і констатував обставини порушення норм процесуального права суб'єктами (головою суду), оцінка рішень і процесуальних дій яких не була (не могла бути) предметом дослідження в апеляційній інстанції у цій справі. Наведене є безумовною підставою для висновку про порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження голови суду, підстави постановлення окремої ухвали, підстави скасування судових рішень, принципи здійснення правосуддя
