Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 червня 2022 року
у справі № 695/319/19
Цивільна юрисдикція
Щодо дій суду у разі подання позивачем завідомо безпідставного позову або штучного об'єднання позовних вимог
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності.
Третя особа ОСОБА_4 подала до суду письмове клопотання про залишення позову без розгляду та постановлення окремої ухвали у зв'язку із зловживанням сторонами у даній справі своїми правами. На думку ОСОБА_4 позивачем здійснено штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи.
Ухвалою суду першої інстанції клопотання ОСОБА_4 задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, залишено без розгляду. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині. Ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою (пункти 3 та 4 частини другої статті 44 ЦПК України).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
За приписами частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Частиною шостою статті 188 ЦПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив про те, що розгляд позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину є пріоритетним, а тому об`єднання таких вимог із вимогами про поділ майна подружжя є очевидною недобросовісною поведінкою позивача ОСОБА_1. Однак, відкриваючи провадження у справі та приймаючи справу до провадження, суд першої інстанції не висловлював жодних зауважень стосовно безпідставності або штучного характеру поданого позову, а також стосовно штучного об'єднання позовних вимог. Натомість суд першої інстанції дійшов висновку про штучний характер позову та штучне об'єднання позовних вимог лише через один рік і одинадцять місяців після прийняття справи до провадження, не навівши обґрунтованих підстав для цього та не надавши оцінку доводам і запереченням сторін.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позивач всупереч вимогам статті 44 ЦПК України зловживає своїми процесуальними правами.
Апеляційний суд, в свою чергу, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, також необґрунтовано вважав, що об'єднання позивачем в одній позовній заяві вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів із вимогами про поділ майна подружжя є очевидною недобросовісною поведінкою останньої.
Натомість Верховним Судом не встановлено обставин, передбачених нормами статті 44 ЦПК України, за яких суд може визнати указані дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами. Зокрема, позивач скористалася своїм правом на звернення до суду. Факт звернення з позовом та обрання ОСОБА_1 певного способу відстоювання своїх інтересів в суді не є недобросовісною поведінкою чи такою, що свідчить про зловживання процесуальними правами.
ВИСНОВКИ: у разі подання позивачем завідомо безпідставного позову у спорі, який має очевидно штучний характер, або у разі штучного об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи суд з метою виконання завдання цивільного судочинства вправі за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила об'єднання позовних вимог, процесуальний статус учасників справи, принципи цивільного судочинства
