Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2019 року
у справі № 127/10129/17
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнати позивача кредитором і включити його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів
Фабула справи: позивач звернувся до суду з вказаним позовом і з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив: зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнати його кредитором ПАТ «ВіЕйБі Банк» та включити вимоги у визначеному розмірі додаткової заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ, які підлягають задоволенню у порядку другої черги; стягнути з ПАТ середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язати уповноважену особу Фонду включити цю вимогу до реєстру акцептованих вимог кредиторів, як вимогу, що підлягає задоволенню згідно з другою чергою порядку черговості.
Місцевий загальний суд ухвалив рішення, яким задовольнив вимоги позивача.
Апеляційний суд ухвалив постанову, якою змінив рішення суду першої інстанції. На думку суду апеляційної інстанції, при обчисленні середнього заробітку суд першої інстанції не врахував, що при виплаті цієї суми утримуються передбачені законом податки та обов'язкові платежі.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ в особі уповноваженої особи Фонду оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Правова позиція Верховного Суду: реалізація уповноваженою особою Фонду повноважень щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів впливає на те, чи будуть захищені трудові права працівника у його правовідносинах з банком як роботодавцем. Вказані повноваження не є владними у розумінні КАС України, оскільки звільнений працівник банку й особа, яка здійснює під час ліквідаційної процедури повноваження органів управління банку, не перебувають в адміністративному підпорядкуванні. Крім того, позивач оскаржив бездіяльність уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, з яким, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, у позивача виник спір.
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги зводяться до захисту трудових прав та інтересів позивача, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням уповноваженою особою Фонду обов'язку включити вимоги позивача щодо невиплаченої заробітної плати до реєстру акцептованих вимог кредиторів, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами ЦПК України. Аналогічного правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 274/3529/16-ц.
Висновки: спір про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнати позивача кредитором і включити його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
