Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 червня 2023 року
у справі № 911/4706/15 (911/1626/21)
Господарська юрисдикція
Щодо порядку визначення територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи про банкрутство ТОВ "Атрекс" в особі ліквідатора звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Аларіт", в якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про відмову у задоволенні скарги" ТОВ "Атрекс" на дії державного реєстратора селищної ради щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за ТОВ "Аларіт", в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Атрекс".
Ухвалою Господарського суду Київської області позов ТОВ "Атрекс" передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постановою апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Київської області та повернуто справу до Господарського суду Київської області.
ОЦІНКА СУДУ
Положення параграфу 3 глави 2 розділу 1 ГПК України визначають територіальну підсудність справ про банкрутство та інших справ, передбачених пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу. За своїм змістом територіальна підсудність таких справ має виключний характер та підсудна господарському суду за місцезнаходженням боржника (частини тринадцята статті 30 ГПК України).
У справі, що розглядається, спірним постало питання застосування правил виключної підсудності за частиною п'ятою статті 30 ГПК України та частиною тринадцятою статті 30 ГПК України, оскільки відповідачем виступає Міністерство юстиції України. Саме з урахуванням цього суб`єктного складу спору частина п'ятої статті 30 ГПК України містить переважне правило для всіх випадків застосування виключної підсудності, тобто розгляд таких справ здійснюється місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених статтею 30 ГПК підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Формальне застосування такого правила виключної підсудності ГПК України призведе до розгляду спорів за участю боржника, щодо якого відкрите провадження у справі про банкрутство, в Господарському суді міста Києва через участь Міністерства юстиції України як відповідача.
Однак судова палата вважає, що дійсний стан правового регулювання відносин неплатоспроможності, центральною особою в якій виступає боржник, свідчить про необхідність застосування у таких спорах спеціальних норм, які регулюють питання підсудності у справах про банкрутство з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Дана норма саме так, тобто відповідно до статті 7 КУзПБ, і застосовується, що відображено в численних судових актах, у тому числі і Верховного Суду.
ВИСНОВКИ: частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.
Враховуючи, що поданий ліквідатором позов пов'язаний безпосередньо із захистом майна боржника, а також те, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною у такому спорі, у визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка у даному випадку є спеціальною. Відтак, позов ліквідатора підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип концентрації, господарська юрисдикція, оскарження рішень Мін’юсту, територіальна юрисдикція, конкуренція норм права
