Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 лютого 2024 року
у справі № 640/14949/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо осіб, на яких поширюється гарантія проходження військової служби тільки за місцем проживання та за їхньою згодою під час мобілізації
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головнокомандувача Збройних Сил України, за участю третіх осіб - Військової частини НОМЕР_1, Військової частини НОМЕР_2, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказу Головнокомандувача Збройних Сил України;
- зобов`язати Головнокомандувача Збройних Сил України вчинити дії відносно проходження військової служби позивача за місцем його проживання в місті Києві.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду та прийняв постанову, якою в позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Законодавець передбачив чіткий перелік осіб, які не підлягають мобілізації.
При цьому, стосовно жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, передбачено можливість проходження ними військової служби лише за їх згодою та лише за місцем проживання.
Позивач має на утриманні троє дітей віком до 18 років та, враховуючи приписи абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), є особою, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, як на момент добровільної мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, так і на момент видання спірного наказу, діяла стаття 23 Закону № 3543-XII, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» від 15 березня 2022 року № 2122-IX.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що з 21 березня 2022 року якщо жінка чи чоловік, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, надали згоду на призов на військову службу під час мобілізації, то вони з огляду на положення абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону № 3543-XII втратили законні сподівання на те, що їх право на проходження військової служби буде відбуватись тільки за місцем проживання протягом усього періоду проходження військової служби після мобілізації.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши зміни у редакцію абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, не звернув увагу на зміни статті 23 Закону № 3543-XII в цілому, які набрали чинності з 21 березня 2022 року та, відповідно, діяли на момент видання спірного наказу.
У контексті обставин цієї справи висновується, що переміщення позивача з Військової частини до 109-тої окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони України у Донецькій області Регіонального управління Сил територіальної оборони з місцем знаходження у Донецькій області проведено без згоди позивача та не за місцем проживання, тобто в порушення частини другої статті 23 Закону № 3543-XII.
За такого правового врегулювання та обставин цієї справи суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги, вказавши про видання оскаржуваного наказу без дотримання вимог частини другої статті 23 Закону № 3543-XII.
ВИСНОВКИ: гарантія проходження військової служби особами тільки за місцем проживання, а також за їхньою згодою поширюється не лише на жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, тобто на осіб, які передбачені в абзаці четвертому частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, а й також на осіб, вказаних у абзацах п'ятому - дванадцятому цієї ж частини статті 23 Закону № 3543-XII.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав військовослужбовців, правовий статус військовослужбовців, правовий режим воєнного стану, право на відстрочку від призову
