Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 липня 2024 року
у справі № 160/3387/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо використання разової індивідуальної ліцензії як джерела, для встановлення відповідності цін контрольованої операції принципу «витягнутої руки»
Фабула справи: АТ «Дніпроазот» звернулось з позовом до міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств.
Рішенням окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення окружного адміністративного суду та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Мотивація касаційної скарги: АТ «Дніпроазот» зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без застосування імперативних вимог пп. 39.2.1.3 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України та Постанову КМУ від 08.09.2016 №16, не врахувавши, що відповідач провів перевірку контрольованих операцій та прийняв податкове повідомлення-рішення не здійснивши коригування цін з урахуванням обсягу конкретної контрольованої операції, умов оплати та постачання товарів, якісних характеристик, транспортних витрат.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до пп.39.3.2.1. пп. 39.3.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України, відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин випадку.
Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з числа методів, наведених у пп. 39.3.1 цього пункту, з урахуванням таких критеріїв:
- доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
- наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;
- ступеня порівнюваності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань порівнюваності, якщо такі застосовують, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.
Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Відповідно до пп. 39.3.3.3. пп.39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПК України, порівняння ціни контрольованої операції з ціною (діапазоном цін) співставних неконтрольованих операцій проводиться на підставі наявної інформації про ціни, застосовані протягом періоду, який аналізується, або інформації на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату, крім випадків, передбачених пп. 39.2.1.3 пп. 39.2.1 п.39.2 цієї статті.
Висновки: режим індивідуального ліцензування не встановлює ціноутворення у зовнішньоекономічних операціях, а встановлює певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави та не може вважатись джерелом інформації для встановлення цін контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».
Таким чином, позивачем безпідставно використано разову індивідуальну ліцензію як джерело, для встановлення відповідності цін контрольованої операції принципу «витягнутої руки».
Ключові слова: податкові спори, база нарахування податків, діапазон цін операцій
