Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2024 року
у справі № 380/2838/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо неможливості судового оскарження повістки на прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виготовлення та вручення повістки (без дати і номера), якою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_1 прибути 29 січня 2023 року.
Окружний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі за вказаним позовом на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Роз'яснив, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Постановою апеляційного адміністративного суду ухвалу окружного адміністративного суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Приписами частини сьомої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ІНФОРМАЦІЯ_4 , за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, доручено, з-поміж іншого, організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Приписами частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_4 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_4), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Водночас обставини незгоди ОСОБА_1 із діями відповідача щодо вручення йому вказаної повістки, зазначені у позовній заяві, а також незгода позивача із відповідними наслідками, пов`язаними з його відмовою від отримання повістки і неявкою 29 січня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, не можуть бути предметом розгляду та оцінки в порядку адміністративного судочинства.с
Самі ж дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не свідчать про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача. При цьому доводи щодо порушення відповідачем процедури вручення повістки та передчасного/необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, про що, зокрема, указує ОСОБА_1 , можуть бути предметом перевірки судом у межах відповідного кримінального провадження.
Верховний Суд уважає правильною позицію судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлений ОСОБА_1 позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Суд першої інстанції правильно роз`яснив позивачу, що, з огляду на предмет цього позову, він не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
ВИСНОВКИ: виготовлення відповідачем повістки на прибуття до ТЦК та СП, яку позивач уважає сфальшованою, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з'явитися за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом №2232-XII.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: наслідки вручення повістки, спори за участю ТЦК та СП, обов'язки військовозобов'язаних, порядок мобілізації
