Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 січня 2025 року
у справі № 910/9568/24
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору за позовом фізичної особи спадкоємця стосовно договору, стороною якого є ФОП-спадкодавець
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 150 454,46 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що між ФОП та Банком укладений договір оренди приміщення, заборгованість за яким просить позивач просить стягнути на свою користь. Позивач вказує, що ФОП померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину власником нежитлового приміщення, що є предметом оренди є ОСОБА_1.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз'яснено ОСОБА_1, що ця позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 наголошує, зокрема, на тому, що юрисдикція у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності визначається не за складом сторін спору, а за складом учасників господарського договору.
Правова позиція Верховного Суду: при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин.
За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу.
Таким чином, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також розмежування юрисдикції здійснюється залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Висновки: предметом спору у даній справі є вимоги фізичної особи, яка є спадкоємцем майна, що є предметом оренди за договором, укладеним між Банком та ФОП. При цьому, ФОП померла і автоматичного переходу статусу фізичної особи - підприємця до позивача, як до спадкоємця не відбулося. Тобто, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає як фізична особа без статусу суб`єкта господарювання.
Отже, суб`єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам ст.ст. 4, 20 ГПК, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ключові слова: критерії розмежування юрисдикції, межі судових повноважень, спори за участі ФОП, правовий статус ФОП
