Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 жовтня 2025 року
у справі № 300/4732/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо оподаткування лісових земель, які за цільовим призначенням є землями природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
ФАБУЛА СПРАВИ
Карпатський національний природний парк звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Ставки земельного податку обов'язково встановлюються місцевими радами з урахуванням граничних меж, визначених для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено (стаття 274 ПК України) та не проведено (стаття 277 ПК України). За змістом статей 274, 277 ПК України законодавець окремо розмежовує встановлення ставок податку для сільськогосподарських угідь, лісових земель та інших земельних ділянок. При цьому для лісових земель означені статті встановлюють ставку земельного податку у розмірі 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено) або від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено).
Відповідно до підпункту «а» пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Частина перша статті 19 Земельного кодексу України передбачає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частина третя статті 19 Земельного кодексу України).
Отже, основним критерієм поділу земель в Україні на категорії є цільове призначення земельної ділянки, відомості про яке містяться в Державному земельному кадастрі та використовуються при нарахуванні земельного податку згідно з вимогами пункту 286.1 статті 286 ПК України. Визначений статтями 274, 277 ПК України граничний розмір ставки земельного податку для лісових земель застосовний до тих лісових земель, які за цільовим призначенням є землями лісогосподарського призначення.
У цій справі суди попередніх інстанцій правильно встановили, і це не є спірним між сторонами, що усі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Парку, мають код виду цільового призначення 04.03 «для збереження та використання національних природних парків», категорія земель: «землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення». Ці обставини, зокрема, підтверджуються долученими до матеріалів справи витягами з Державного земельного кадастру. Крім того, у поданих податкових деклараціях позивач самостійно задекларував усі земельні ділянки за вказаним кодом і категорією.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали правильними висновки контролюючого органу, що при нарахуванні земельного податку із юридичних осіб за земельні ділянки із цільовим призначенням 04.03 «для збереження та використання національних природних парків» підлягала ставка податку, визначена у відповідному рішенні місцевої ради. Та обставина, що більша частина земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача, за Класифікацією видів земельних угідь є лісовими землями, не змінює їх цільового призначення, яке є вирішальним при визначенні ставки земельного податку. При цьому як уже зазначалося вище, законодавець передбачає випадки, коли встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися не у межах відповідного виду функціонального призначення території, і віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення є одним із таких випадків.
ВИСНОВКИ: оподаткування лісових земель, які за цільовим призначенням є землями природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, здійснюється виходячи із ставки земельного податку, визначеної місцевими радами для цієї категорії земель відповідно до виду цільового призначення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: справляння земельного податку, оподаткування лісових земель, плата за землю
