Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 жовтня 2025 року
у справі № 300/4732/24[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо основного критерію, який враховуються при оподаткуванні земельним податком юридичних осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
Карпатський національний природний парк звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Платник податків у цій справі наполягає, що, попри те, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки, що перебувають у його користуванні, мають код виду цільового призначення 04.03 «для збереження та використання національних природних парків», ті земельні ділянки, які згідно з Проєктом Парку та відповідно до Класифікації видів земельних угідь є лісовими землями (майже 91 відсоток від загальної площі Парку), для цілей оподаткування земельним податком та у розумінні вимог означених вище статей ПК України також слід вважати лісовими.
Для цілей розмежування земельних ділянок з метою їх оподаткування земельним податком та визначення того, за яким критерієм (цільовим призначенням чи видом земельних угідь) здійснюється таке оподаткування, колегія суддів враховує наступне правове регулювання.
Відповідно до підпункту «а» пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Частина перша статті 19 Земельного кодексу України передбачає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частина третя статті 19 Земельного кодексу України).
Згідно із частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами); віднесення до земель морського транспорту земельних ділянок у межах морського порту.
При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру (частина четверта статті 20 Земельного кодексу України).
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (частина п`ята статті 20 Земельного кодексу України).
Включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов`язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони (частина десята статті 20 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, зокрема, при справлянні плати за землю.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру Порядком № 1051. Додатком 58 до Порядку № 1051 є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування. Одним із основних завдань цього Класифікатора є отримання інформації, необхідної для нарахування та справляння плати за землю. Об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій.
Додатком 59 до Порядку є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок. Розділ 04 визначає категорію земель за видом цільового призначення: землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (а саме: земельні ділянки природно-заповідного фонду (природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва), що надаються в постійне користування спеціальним адміністраціям територій та об'єктів природно-заповідного фонду (крім земельних ділянок під об'єктами природно-заповідного фонду, що включені до їх складу без вилучення)). Підрозділ 04.03 передбачає категорію земель, призначених для збереження та використання національних природних парків.
В свою чергу, розділ 09 передбачає категорія земель за видом цільового призначення: землі лісогосподарського призначення, якими є земельні ділянки лісогосподарського призначення (земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові земельні ділянки, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, крім земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів, а також земельних ділянок, зайнятих окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках).
ВИСНОВКИ: цільове призначення земельної ділянки є основним критерієм поділу усіх земель України на категорії. Дані земельного кадастру в частині виду цільового призначення відповідної земельної ділянки є тією необхідною інформацією, що використовується як платниками податків, так і контролюючими органами для цілей нарахування та сплати, зокрема, земельного податку із юридичних осіб. При цьому за загальним правилом категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території. Проте, у визначених законом випадках, зокрема, у разі віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без дотримання зазначених вище умов.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: справляння земельного податку, оподаткування лісових земель, плата за землю
